Міграція. Мігранти. Емігранти

1.

МІГРАЦІЯ
Роботу виконав: Г.А

2.

Мігранти. Емігранти.
Міграція населення — складний суспільний процес, що впливає на
різні сторони соціально-економічного життя людства. Людей, які
вчиняють міграцію, називають мігрантами. Особи, які переселилися в
іншу країну на постійне місце проживання, — емігранти, які
переселилися в межах країни — іммігранти. Різниця між кількістю
іммігрантів і емігрантів — міграційне сальдо Сума кількості
іммігрантів і емігрантів дає обсяг валової міграції. Статистичні дані
міграційних процесів широко використовуються у різних соціальних
науках і прикладних дисциплінах.

3.

Міграції населення важливий чинник
суспільного розвитку
Здійснюючи вплив на економіку, народонаселення та інші соціальні
системи, міграції сприяють їх ефективному функціонуванню. В
умовах ринкової економіки і формування ринку праці вони стануть
засобом активної підтримки територіально-галузевої
збалансованості трудових ресурсів у національному господарстві.

4.

Міжнародні міграції
Із розвитком транспорту і зв'язку вони охопили величезну
масу людей. Пересування людей з однієї держави до іншої
мають на меті пошук сприятливіших соціальних та
економічних умов життя, безпеки та стабільності. Вони є
відображенням нерівності демографічного, економічного,
політичного розвитку різних країн і регіонів, регулюють
попит і пропозиції робочої сили на світовому ринку праці.

5.

Демографічний цикл
Міграції суттєво впливають на
геодемографічну ситуацію.
Демографічний цикл укладання шлюбу, народження
дітей, припинення шлюбу та
інші події - становить важливу
частину життєвого циклу. Тому
демографічні параметри статевовікова структура,
шлюбний стан, кількість дітей
у сім'ї та їхній вік - помітно
впливають на міграційні
процеси.

6.

Напрямки міграції
Щодо напрямків еміграції, то
переважна більшість емігрантів
виїжджала до Ізраїлю. Емігрували
також і до інших країн, передусім до
США, ФРН, Угорщини,
Чехословаччини, Польщі, Греції,
тобто до країн, що є материнськими
для відповідних національних
меншин в Україні. Можна
припустити, що до цих країн
еміграція мала переважно етнічний
характер.

7.

Країни прийому
Про високий освітній і соціальний статус емігрантів свідчать
також дані про країни прийому. Наприклад, серед колишніх
радянських громадян, що як біженці прийняті у 80-ті роки
ХХ ст. Канадою, 21,4% осіб мали вищу освіту. Вони мали
найвищий освітній рівень серед усіх груп іноземців, що
в'їхали до Канади за цей період.

8.

Національний склад
міжнародних мігрантів
Вперше у 1993 р. Державна статистика зафіксувала
національний склад міжнародних мігрантів. На кожні сто
вибулих припадало 46 євреїв, 20 українців, 13 росіян. 9,5 тис.
євреїв, або 43%, прямувало до Ізраїлю, 9,2 тис. (42%) - до США,
2,7 тис. (12%) - до Німеччини. Значні імміграційні процеси в
Україні в останні роки пов'язані з поверненням репресованих
народів, а також переміщенням біженців із зон збройних
конфліктів тощо.

9.

Види міжнародної міграції
До міжнародної міграції
населення відноситься
територіальний рух населення,
що перетинає границі.
Виділяються наступні види
міжнародної міграції:
безповоротна, тимчасовопостійна, сезонна, маятникова
(щоденний, щотижневий
переїзд).
Міжнародну міграцію
викликають причини
економічного і політичного,
військового порядку.

10.

Змушена міграція
Хоча змушені міграції населення і викликаються причинами
позаекономічного порядку, вони теж ведуть до перерозподілу
трудових ресурсів між країнами, що впливає на розвиток
економіки як країн еміграції, так і країн імміграції.
Головні чинники міграцій: економічні, політичні, стихійні.

11.

Трудова міграція
Основну роль у сучасному міжнародному русі населення грає
трудова міграція. Масштаби її постійно ростуть, і в цей процес
залучені практично всі країни. Міжкраїнова трудова міграція
прийняла безпрецедентний характер, стає типовим явищем
соціально-економічного життя сучасного світу. Можливість
міжнародної міграції робочої сили створюється національними
розходженнями в заробітній платі.

12.

Вплив міграції на
приймаючі країни
Міжнародна міграція населення
відіграє важливу роль у
демографічному розвитку
окремих країн і регіонів. У
результаті міграційних потоків
цілий ряд промислово розвитих
країн нівелював звужене
відтворення населення. У 80-і
роки частка зовнішньої міграції в
загальному приросту населення
таких країн, як Канада,
Австралія, Франція, перевищила
25%, США – до 50%.

13.

Вигоди від міграції
У реальному житті всі
основні вигоди від міграції
робочої сили дістаються
приймаючим країнам.
Оцінити їхні масштаби не
просто, тому що не усі вони
піддаються кількісному
обліку. Вони складаються з
економії на підготовці
фахівців у приймаючих
країнах

14.

Соціально-економічні
наслідки міграції
Вплив міграції на країни, що посилають, не одержує
адекватної реалізації. Міжнародні мігранти звичайно мають
у своєму розпорядженні середній потенціал одержання
доходів у своїй країні. Найчастіше вони не належать до
найбідніших шарів.

15.

ВИСНОВКИ
Міграція як складний процес, особливо коли він неконтрольований,
може мати негативні наслідки. Відплив жителів може призвести до
невідтворення населення, нестачі трудових ресурсів; приплив
мігрантів до густонаселених районів, у великі міста, веде до
перенаселення, неможливості задовольнити більшість нагальних
потреб людини. Така ситуація спричиняє розвитку ксенофобії,
виникнення міжетнічних конфліктів на міжособовому і
колективному рівні.

16.

ДЯКУЮ ЗА
УВАГУ