Введення в фізіологію рухової активності. Класифікація фізичних вправ. Фізіологічна класифікація спортивних вправ. Фізіологічна
Рухова активність
Принципи, методи і засоби оздоровчого фізичного тренування
Принцип повторюваності
Принцип поступовості
Принцип індивідуалізації
Інтервальний метод
Контроль адекватності й ефективності оздоровчого тренування
оперативний контроль
Поточний контроль
Етапний контроль
Передстартовий стан. Розминка. Впрацьовування. Розвиток втоми. Відновлення
Розминка
Робочий період
«МЕРТВА ТОЧКА»
Втома
Причини втоми
Локалізація втоми
Механізм втоми
Стадії втоми
Перевтома
Відновний період
Нерівномірність відновних процесів
Відновні засоби
Медико-біологічні фактори
Психологічні фактори
Дякую за увагу
3.88M
Категории: МедицинаМедицина СпортСпорт

Введення в фізіологію рухової активності. Класифікація фізичних вправ

1. Введення в фізіологію рухової активності. Класифікація фізичних вправ. Фізіологічна класифікація спортивних вправ. Фізіологічна

2. Рухова активність

— невіддільна
частина способу життя і поведінки
людини, котра визначається соціальноекономічними і культурними факторами,
залежить від організації фізичного
виховання, морфо-функціональних
особливостей організму, типу нервової
системи, кількості вільного часу,
мотивації до занять, доступності
спортивних споруд і місць відпочинку

3. Принципи, методи і засоби оздоровчого фізичного тренування

Принцип повторюваності
Принцип поступовості
Принцип індивідуалізації
Інтервальний метод

4. Принцип повторюваності

Базується на вченні про слідові явища у тканинах і
регулюючих утвореннях.
Передбачає систематичне застосування фізичних вправ
відповідно до функціональних властивостей організму того,
хто тренується.

5. Принцип поступовості

Полягає у зміні тренувального навантаження відповідно до
динаміки функціонального стану індивіда.
Однак загальна тенденція — поступове підвищення навантаження
до досягнення рівня належних віково-статевих характеристик
резервів функції.

6. Принцип індивідуалізації

Полягає в суворій відповідності фізичного
навантаження функціональним можливостям організму
тих, хто займається фізичними вправами.
Індивідуальний підхід — головна вимога оздоровчого
тренування.
Тому важливо пам'ятати, що немає фізичного
навантаження великого чи малого, є навантаження
відповідне чи невідповідне функціональним
можливостям індивіда.

7. Інтервальний метод

Оздоровчого тренування рекомендується для початківців. Він
полягає в чергуванні значних (для даного індивіда) навантажень з
помірною тривалістю одного тренування.

8. Контроль адекватності й ефективності оздоровчого тренування

Оперативний контроль.
Поточний контроль
Етапний контроль

9. оперативний контроль

Полягає в оцінці впливу занять на організм того,
хто займається фізичними вправами.
Він здійснюється в процесі спостережень на занятті
або відразу після нього.

10. Поточний контроль

здійснюється з метою оцінки поточного стану здоров'я
фізкультурника і проводиться після одного-двох мікроциклів
для того, щоб одержати інформацію про наявність
тренувального ефекту чи ознак неадекватності.

11. Етапний контроль

закономірно завершує макроцикл або його періоди. Складність
методичних підходів зростає від експрес (оперативного) до
етапного контролю, який здійснюється, як правило в рамках
чергового щорічною огляду під час загальної диспансеризації.

12. Передстартовий стан. Розминка. Впрацьовування. Розвиток втоми. Відновлення

Колегіум №98
Вчитель фізично
культури
Силаєва-Овсяк В.В

13.

При виконанні тренувальної або змагальної
вправи у функціональному стані спортсмена
відбуваються значні зміни.
У безперервній динаміці цих змін можна
виділити три основні періоди:
передстартовий
основний (робочий)
відновний.

14.

У передстартовому стані відбуваються найрізноманітніші
перебудови в різних функціональних системах організму.
Більшість цих перебудов подібно з тими, що відбуваються
під час самої роботи:
збільшення ЧД, ДО, ХОД (у 2 – 2,5 рази)
посилення газообміну (споживання О2)
зростання ЖЕЛ
збільшення ЧСС до 160 уд/хв
підвищення артеріального тиску (АТ)
збільшення концентрації молочної кислоти
в м'язах і крові
підвищується температура тіла
підвищення концентрації глюкози у крові
Отже, організм переходить певний
«робочий
рівень»
ще
на
початок
діяльності,
і
це
звичайносприяє успішному виконанню роботи.

15. Розминка

Під розминкою розуміється виконання вправ, яке передує виступу на
змаганні чи більшості тренувального заняття. Розминка сприяє оптимізації
передстартового стану, забезпечує прискорення процесів врабатывання,
підвищує працездатність.
1. Розминка підвищує збуджуваність сенсорних і моторних нервових центрів
кори великих півкуль, вегетативних нервових центрів, посилює діяльність
залоз внутрішньої секреції, завдяки чому створюються умови з
прискорення процесів оптимальної регуляції функцій під час виконання
наступних вправ.
2. Розминка посилює діяльність всіх ланок кислород-транспортной системи
(подиху і кровообігу): підвищуються ЛВ, швидкість дифузії О2 з альвеол до
крові, ЧСС і серцевий викид, АТ, венозне повернення, розширюються
капілярні мережі у легенях, серце.
3. Розминка посилює шкірний кровотік знижує поріг початку потовиділення,
тому вона надає позитивний вплив на терморегуляцию, полегшуючи
тепловіддачу і запобігаючи надмірне перегрівання тіла під час виконання
наступних упражнений.

16. Робочий період

У робочому періоді розрізняють швидкі
зміни функцій у початковий період роботи
- стан впрацьовування і наступне за ним
щодо незмінне (а точніше, повільно
змінюється) стан основних фізіологічних
функцій, так зване стійкий стан.
У процесі виконання вправи розвивається
стомлення, яке проявляється в зниженні
працездатності, тобто неможливості
продовжувати вправу на необхідному рівні
інтенсивності, або в повній відмові від
продовження даної вправи.

17. «МЕРТВА ТОЧКА»

За
кілька хвилин від початку напруженої і
роботи у нетренованого людини часто виникає
особливе стан, зване «мертвої точкою» (іноді
воно відзначають і у тренованих спортсменів).
Надмірно інтенсивний початок великої роботи
підвищить ймовірність появи цього стану.
Воно
характеризується важкими суб'єктивними
відчуттями, серед яких головне—відчуття
задишки. З іншого боку, людина відчуває
почуття сорому у грудях, запаморочення,
відчуття пульсації судин головного мозку, іноді
біль у м'язах, бажання припинити роботу.

18. Втома


тимчасове
зниження працездатності організму або органу
внаслідок інтенсивної або тривалої роботи, яке
виявляється в зниженні кількісних і якісних
показників роботи і погіршенні координації робочих
функцій. У стані втоми людина неспроможа
підтримувати необхідний рівень інтенсивності і (чи)
якості (техніки виконання) роботи.

19. Причини втоми

При
виконанні різних вправ причини втоми
неоднакові. Розгляд основних причин втоми
пов'язані з двома основними поняттями.
Перше поняття — локалізація втоми, тобто
виділення тієї провідною системи (чи систем),
функціональні зміни якої визначають наступ
стану втоми.
Друге поняття —механізми втоми, тобто ті
конкретні зміни у діяльності провідних
функціональних систем, які зумовлюють
розвиток втоми.

20. Локалізація втоми

По локалізації втоми можна розглядати дві
основні групи систем, які забезпечують
виконання будь-якої вправи:
1)
регулюючі системи — центральна
нервова система, вегетативна нервова
система
і
гормонально-гуморальная
система;
2)
система вегетативного забезпечення
м'язової діяльності — системи дихання,
крові й кровообігу.

21. Механізм втоми

Оскільки будь-яка праця є єдиним нервовом'язовим процесом, то механізм втоми при
фізичній, розумовій, нервово-напруженій роботі
не дуже відрізняється. У всіх випадках первинною
ланкою втоми є коркові центри.
Відмінність полягає лише в різних коркових
аналізаторах. При цьому гальмування, яке
виникає в певних групах нервових клітин,
іррадіює на сусідні аналізатори, в зв'язку з чим
після важкої фізичної праці розумова діяльність
малопродуктивна, і навпаки.

22. Стадії втоми

Втома першого ступеня (маловиражена), мало чим відрізняється від
вихідного функціонального стану. Симптомами такої втоми є помилки при
виконанні точних рухів з незначними м'язовими зусиллями в зв'язку з
невідповідністю
силових
дій
з
боку
працівника.
Втома другого ступеня (помірна) характеризується незначним зниженням
Втома
третього
Втома
четвертого
працездатності і витривалості, загальна працездатність близька до
вихідного рівня. Зрушення виявляються в збільшенні кількості помилок при
виконанні дій, які вимагають незначних або максимальних м'язових зусиль.
ступеня
(виражена)
характеризується
відчутним
зменшенням працездатності і витривалості рухового апарату. Час реакцій
збільшується, швидкість оптимальних і максимальних робочих реакцій
сповільнюється, м'язова сила при виконанні максимальних зусиль
зменшується. Мінімальні м'язові зусилля виконуються з надмірною силою в
2—2,5 раза, тобто мають місце чітко виражені парадоксальні реакції.
Загальна
працездатність
зменшується.
ступеня
(сильновиражена)
супроводжується
ультрапарадоксальними реакціями. Всі позитивні сигнали працівником не
сприймаються, а негативні викликають позитивні реакції, що призводить
до помилок, аварій тощо.

23. Перевтома

Основною відмінністю втоми від перевтоми є
зворотність зрушень при втомі і неповна
зворотність їх при перевтомі.
Втома негативно не впливає на здоров'я і часто
справляє позитивний вплив на організм людини, в
той час як перевтома має негативний вплив.
Проявами перевтоми є головний біль, підвищена
стомлюваність,
дратівливість,
нервозність,
порушення сну, а також такі захворювання,
як вегетативно-судинна дистонія, артеріальна
гіпертензія, виразкова хвороба,ішемічна хвороба
серця, інші професійні захворювання. Перевтома
може бути гострою як результат одноразової
напруженої діяльності і хронічною — як результат
тривалої повторної діяльності.

24. Відновний період

має характеристики
подвійного роду:
по
ступеню
відхилення
досліджуваних
функцій від рівня спокою;
по тривалості періоду відновлення, тобто по
часу,
необхідному
для
відновлення
досліджуваних функцій організму на рівні
вихідного стану спокою.
Основним
фактором,який
характеризує
відновний період після м’язової роботи, є
ліквідація
змін
хімізму
внутрішнього
середовища, який виникнув в результаті
хімічних перетворень в м’язах.

25. Нерівномірність відновних процесів

Згідно з А.Хілом, процес відновлення, зокрема,
ліквідація кисневого боргу, має експотенціальний
характер. Спочатку відновлення йде швидко
“скачком”, а потім - повільно “повзком”.
В
найбільш
виразній
формі
нерівномірність
відновлення виражена після тяжкої роботи.
Подібний характер відновлення - результат впливу
двох факторів:
Невідповідності між кисневим запитом в період
відновлення
та
інтенсифікацією
функцій
кровообігу. Після роботи відбувається швидке
відновлення показників серцево-судиної системи і
постачання киснем стає неадекватним потреби в
цьому - ліквідація кисневого боргу сповільнюється.
Поведінка молочної кислоти.

26. Відновні засоби

Система відновних засобів у спорті складається з
педагогічних, психологічних і медико-біологічних
факторів.
Ведучими засобами впливу на процеси відновлення є
педагогічні фактори.
До цієї групи належать засоби пов’язані з учбовотренувальним процесом.
Оптимальне планування мікро-,мезо- та макро циклів,
індивідуалізація процесів тренування,
хвилеподібність та варіативність,
різноманітність умов та місць тренування,
введення днів профілактичного відпочинку,
впливи,пов’язані з оптимізацією окремого тренувального
заняття:
індивідуалізація
розминання,заключної
частини,дотримування раціональної послідовності вправ
різного типу.

27. Медико-біологічні фактори

Враховують :
біоритміку функцій,
раціональне харчування,
використання фізіотерапевтичних процедур,
використання фармакологчних препаратів.

28. Психологічні фактори

Включають:
засоби психопрофілактики та психогігієни;
прийоми психорегуляції;
навіюваний“сон-відпочинок”;
вправи для м’язової релаксації;
музика,танці.

29.

Кожен із зазначених періодів у стані
організму
характеризується
особливою
динамікою фізіологічних функцій різних
систем, органів і всього організму в цілому.
Наявність цих періодів, їх особливості і
тривалість визначаються перш за характером,
інтенсивністю і тривалістю виконуваного
вправи, умовами його виконання, а також
ступенем
тренованості
спортсмена.
English     Русский Правила