Основи нозології

1.

Основи нозології .
Загальна методка обстеження хворої та здорової
дитини .
Спостереження за хворою та здоровою дитиною

2.

НОЗОЛОГІЯ (nosologia < грец. nosos — хвороба + logos —
наука) — учення про хворобу, що містить біологічні та
медичні основи хвороб, а також їх етіологію, патогенез,
номенклатуру і класифікації. Виділяють нозологічні одиниці,
або форми, тобто ту чи іншу конкретну хворобу з типовим
для неї поєднанням симптомів і функціональноморфологічними змінами, які є їх основою, а також певною
етіологією й патогенезом.

3.

Етіоло́гія ( грец. αἰτία —
причина та грец. λόγος — думати) —
розділ медицини, який вивчає причини хвороб.
Виділяють такі причини хвороб:
Механічні (закриті та відкриті травми, струс та
ін.)
Фізичні (висока або низька температура,
електричний струм та ін.)
Хімічні (промислові токсичні речовини та ін.)
Біологічні (дія хвороботворних бактерій,
найпростіших, вірусів, грибків, пріонів,
мікробних токсинів тощо)
Психогенні, включаючи соціальні (війни,
дискримінація, урбанізація та ін.)
Генетичні (спадкові).

4.

Епідеміологія ( др.-греч. ἐπιδημία - Має
всенародне поширення; др.греч. λόγος - Вчення) - загальномедична
наука, що вивчає закономірності
виникнення і розповсюдження
захворювань різної етіології з метою
розробки профілактичних заходів
( преморбидная, первинна, вторинна і
третинна профілактика). Предметом
вивчення епідеміології є захворюваність
- сукупність випадків хвороби на певній
території в певний час серед певної
групи населення.

5.

Мета епідеміології полягає у виявленні
закономірностей виникнення,
поширення і припинення хвороб
людини і розробці заходів профілактики
і боротьби з ними

6.

Завдання епідеміології зводяться до :
визначення медичної та соціально-економічної
значущості хвороби, її місця в структурі патології
населення;
вивчення закономірностей поширення хвороби в
часі (по роках, місяцях і т. п.), по території і серед
різних груп населення (вікових, статевих,
професійних тощо);
виявлення причин і умов, що визначають
спостережуваний характер поширення хвороби;
розробці рекомендацій щодо оптимізації
профілактики;
розробці прогнозу поширення досліджуваної
хвороби.

7.

Нозологічна форма містить найбільш істотні клініко-анатомічні
ознаки хвороби, що становлять її основу, причинно-наслідкові
зв’язки, етіологічні, патогенетичні, функціонально-морфологічні
фактори.
.

8.

Серед множинних хвороб виділяють координовані, що
розвиваються одночасно ніби спільно, і субординовані, що
виникають послідовно.

9.

Для того , щоб обстежити дитину спочатку потрібно правильно
зібрати та оцінити анамнез хворої дитини – це половина діагнозу

10.

Особливу увагу звертають на анамнез хворої дитини – скарги та
перші ознаки захворювання, на основі яких можна зробити
припущення про ураження тих чи інших органів та систем. На
ранніх етапах діагностики лікар зустрічається з труднощами, які
виникають через недостатню вираженість клінічних проявів при
латентних і атипових формах перебігу захворювання, коли
симптоми певного патологічного стану стерті ще не набули
повного розвитку. Тому велике значення надається окремим
симптомам, характерним для даної хвороби, і послідовності їх
появи. У теперішній час діагностика багатьох захворювань у дітей
утруднена, оскільки зазнали істотних змін їхній патоморфогенез і
перебіг, змінилася реактивність дитячого організму, позначається
вплив алергізації, урбанізації, екологічних факторів.

11.

Зазвичай анамнез дитини збирається в батьків (бажано в матері),
інших родичів, вихователів

12.

Також необхідно поговорити з хворою дитиною, особливо старшого
віку, але при цьому варто пам'ятати, що вона не завжди чітко
визначає свої відчуття, а іноді може симулювати ті чи інші ознаки
хвороби.

13.

Обов'язково докладно з'ясовують анамнез життя дитини. Вік
дитини визначає деяку специфіку збирання анамнезу. Так, для
дітей 1-го року життя найважливішого значення набувають детальні
дані про вік і здоров'я батьків, їх звички, професійні шкідливості,
акушерський анамнез матері, перебіг останньої вагітності,
харчування підчас вагітності, тривалість пологів, ускладнення їх.
Докладно з'ясовують перебіг грудного періоду, характер
вигодовування (коли введено підгодовування (прикорм), харчові
добавки, коли віднято дитину від груді), показники фізичного і
психомоторного розвитку дитини, особливості поведінки,
проведення профілактики рахіту

14.

Для дітей більш старшого віку особливого значення набувають дані про
перенесені раніше захворювання та оперативні втручання, тяжкість їх
перебігу, ускладнення. Слід звернути увагу на проведені раніше
профілактичні щеплення і наявність патологічних реакцій на них

15.

Під час обстеження важливе значення має оцінка загального стану
хворої дитини. Від тяжкості її стану залежать обсяг і терміни
надання допомоги, можливість лікування в амбулаторних чи
стаціонарних умовах, госпіталізація в загальнопрофільний
стаціонар чи у відділення інтенсивної терапії тощо.

16.

Загальний стан дитини – це сукупність показників, що
характеризують функціональну здатність різних органів і систем
організму.

17.

На сьогоднішній день дуже актуальним є проблема здоров’я
наших дітей. Що потрібно робити для того, щоб наші діти менше
хворіли? На мою думку, це питання хвилює кожного з нас. На сам
перед потрібно проводити роботу з дітьми, які часто хворіють, а
також з їхніми батьками.

18.

У 2-3 роки діти проходять перше знайомство з садочком, в тому
числі з багатьма мікроорганізмами, вірусами та іншими агентами,
що призводить до порушення імунної системи. У дітей, які часто
хворіють, частіше діагностуються хронічні захворювання носоглотки
і легень, бронхіальна астма, алергічний риніт. Окрім того, часті
хвороби дитини є причиною погіршення її психологічного стану,
загального мікроклімату в сім’ї.

19.

Дуже велику роль установлені імунітету відіграє повноцінний
раціон харчування дітей в дошкільному закладі та вдома.

20.

Неправильне харчування дитини є причиною різноманітних
порушень травлення, що негативно відбивається на стані імунної
системи.

21.

22.

Догляд за дітьми є невід'ємною частиною гармонійного
розвитку дитини, сприяє зміцненню її здоров'я,
профілактиці захворювань. Особливо великого значення
набуває правильна організація догляду за
новонародженим, дитиною 1-го року життя та за дітьми
під час захворювання.