Державна соціальна молодіжна політика
Основні проблеми молодіжної політики в Україні
Проблеми фінансування молодіжних програм в Україні
Молодіжна політика в Україні та ЄС: основні відмінності
Сучасні пріоритетні завдання молодіжної політики
ГОЛОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ
МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
390.55K
Категория: ПравоПраво

Державна соціальна молодіжна політика

1. Державна соціальна молодіжна політика

Виконав:
Студент групи СР – 152
Веремієнко Ярослав

2.

Державна молодіжна політика в Україні є пріоритетним і специфічним напрямом
діяльності держави і здійснюється: в інтересах молодої людини, суспільства, держави;
з урахуванням можливостей України, її економічного, соціального, історичного,
культурного розвитку і світового досвіду державної підтримки молоді.
Державна молодіжна політика — це системна діяльність держави у відносинах з
особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій,
виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних,
політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення,
інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого
потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. Українська держава
поставила собі за мету створити такі системні умови, які всебічно й широко сприяли б
розв'язанню всіхпроблем молодого покоління.

3. Основні проблеми молодіжної політики в Україні

Недоліки фінансування (недостатній обсяг щорічного державного
фінансування молодіжних програм, “розпорошення” коштів між численними
програмами у сфері молодіжної політики, неефективне/нецільове використання
бюджетних призначень)
Загальна недосконалість правового регулювання у сфері молодіжної
політики (конкуруюча нормотворчість глави держави, парламенту та уряду,
розгалуженість та взаємна суперечливість нормативно-правових актів у сфері
молодіжної політики)
Високий рівень централізації повноважень у сфері молодіжної політики
(більшість повноважень у сфері молодіжної політики сконцентровано на рівні
профільного міністерства)
Слабка інституційна і фінансова спроможність молодіжних НДО та
“третього сектору” в цілому
Відсутність діалогу між центральними та місцевими органами влади (з
одного боку) та громадськими організаціями, зокрема – молодіжними (з іншого
боку)

4. Проблеми фінансування молодіжних програм в Україні

Щорічна зміна пріоритетів фінансування у сфері молодіжної політики
“Розпорошення” фінансових ресурсів через значну кількість
бюджетних програм (понад 10 програм прямо або опосередковано
пов'язаних з молодіжною політикою), недофінансування ряду програм
Непрозорість фінансування і відсутність аудиту ефективності
використанням коштів, виділених на фінансування молодіжних
програм як на центральному рівні, так і на місцях
Централізованість фінансування молодіжних програм
Відсутність орієнтації на розвиток молоді (основні програми –
оздоровлення, молодіжне будівництво, профілактика безпритульності)

5. Молодіжна політика в Україні та ЄС: основні відмінності

Цільова група. “Молодіжний” вік в ЄС – до 24 років, в Україні – до 35 років. Наслідок –
звуження цільової групи і підвищення ефективності молодіжної політики
Підходи до формування політики. В ЄС – широке громадське і експертне обговорення
концепцій молодіжної політики (“білі”, “зелені” книги), в Україні – відсутність обговорення із
зацікавленими суб'єктами. Наслідок – забезпечення спрямованості політики на вирішення
реальних потреб.
Результативність. В ЄС всі молодіжні програми націлені на досягнення окремих конкретних
результатів, в Україні програми – “про все і ні про що”
Етапність. В ЄС існує довгострокова стратегія розвитку молодіжної політики (“Біла книга”),
середньострокові та короткострокові програми. В Україні етапи реалізації державної
молодіжної політики чітко не означені.
Фінансова реалістичність. Конкретизованість програм в ЄС поєднується з реалістичністю
фінансування, в Україні більшість програм недофінансовується. В ЄС створено спеціальні
фонди (Європейський регіональний фонд, Європейський соціальний фонд) для фінансування
окремих складових молодіжних програм

6. Сучасні пріоритетні завдання молодіжної політики

Зміцнення матеріально-технічної бази навчальних закладів
Підвищення рівня правових знань
Запровадження дотацій роботодавцям за залучення працівників
окремих професій
Житлове забезпечення дітей-сиріт та молоді
Впровадження соціальної експертизи в судах
Соціалізація засуджених, наркоманів, ВІЛ-інфікованих
Залучення молоді до волонтерського руху
Популяризація української мови і культури, українізація комп'ютерного
забезпечення

7.

Головними принципами державної молодіжної політики є: повага до поглядів
молоді та її переконань; надання права і залучення молоді до безпосередньої
участі у
формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються
суспільства взагалі і молоді зокрема; правовий та соціальний захист молодих
громадян, перш за все
осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних
стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення
та розвитку; сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах
життєдіяльності суспільства.

8. ГОЛОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ

розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді,
поліпшення умов і створення гарантій для здобуття молоддю освіти,
спеціальної професійної підготовки та перепідготовки; забезпечення
зайнятості молоді, її правового захисту з
урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних
можливостей суспільства; створення умов для оволодіння духовними і
культурними
цінностями українського народу та для безпосередньої участі
молодих людей у їх відродженні і розвитку, в охороні та
відтворенні навколишнього природного середовища; формування у
молоді почуття національної гордості,
патріотизму, готовності захищати суверенітет України; охорона
здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби в
духовному і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які б
забезпечували здоровий генофонд народу України.

9. МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

прийняття законодавчих актів, рішень державних органів,
спрямованих на реалізацію державної молодіжної політики;
проведення у Верховній Раді України щорічних слухань про
становище молоді та підготовки доповіді з цього питання
Верховній
Раді України, Президенту України;
діяльності в органах державної влади та управління всіх
рівнів структурних підрозділів, що займаються проблемами
молоді;
створення соціальних служб для молоді та підготовки
соціальних працівників;
English     Русский Правила