Воєнна історія України. Модуль ВП 2.2

1.

Модуль ВП 2.2 Воєнна історія України.
Тема 1. Воєнна історія України як невід’ємний компонент історії
українського народу та його державності.
Заняття 1. Воєнна історія України як невід’ємний компонент історії
українського народу та його державності.
Навчальні питання:
1. Предмет, мета та завдання курсу
2. Періодизація Воєнної історії України.
3. Історіографічна та джерельна база курсу

2.

1.
Предмет, мета та
завдання курсу

3.

«Знання воєнної історії нашого краю є не тільки потрібним, а
й обов’язковим для українських кіл. Виховуючи національну
армію у дусі любові до Батьківщини і самопожертви для неї, не
можемо цього завдання виконати, коли не дано ясного образу
минулої воєнної боротьби українського народу за свою
державну волю. А в цьому образі є стільки лицарського,
величавого і приваблюючого, поруч з тяжким і трагічним, що
воно викликатиме найбільші емоції у душі вояка і
збуджуватиме найшляхетніші струни його душі» – писав один
із лідерів Директорії УНР періоду національно-визвольних
змагань 1917–1921 років Симон Петлюра.

4.

Воєнна історія
історія війська
організація війська і методів його дій
(військове мистецтво)
При визначенні історії війська звертається
увага на проблеми, пов’язані з його
організацією. Сюди входять такі питання, як
вербування чи набір, мобілізація, поділ на роди
військ і допоміжні служби, розподіл окремих
родів військ на військові з'єднання різних рангів
і різного підпорядкування, фінансування,
озброєння,
оснащення,
фортифікація,
розквартирування і постачання, структура
командування і вишкіл кадрів.
історія воєн
періоди історії України
Друга велика ділянка військової історії –
історія воєн – досліджує застосування військ у
конкретних випадках: у зовнішній функції –
оборони країни від ворога або завоювання
сусідніх (несусідніх) земель та при виконанні
внутрішніх обов'язків – забезпечення спокою
всередині держави.

5.

Воєнна історія
Мета курсу «Воєнна історія України»
розгляд проблем воєнної історії, як особливої галузі історичної науки, що покликана, в контексті
всесвітньої та вітчизняної історії, досліджувати проблеми історії війн, військових формувань, збройних
сил, історії воєнного мистецтва, озброєнь і військової техніки, військової думки тощо.
Завдання курсу
надати слухачам основи знань з воєнної історії
виробити навички самостійного опрацювання
джерел
виробити навички компаративного бачення
причин, характеру та наслідків світових
процесів, робити правильні висновки, оцінки,
вести наукову дискусію, формувати та
відстоювати свою точку зору
сформувати вміння системно й комплексно
аналізувати воєнно-історичні події, явища, що
відбувалися в Україні та світі

6.

Воєнна історія
Воєнна історія України - це комплексна наука, яка є національною за своєю глибинною
сутністю та водночас постає невід’ємною частиною всесвітньої воєнної історії.
Складові воєнної історії
історія воєн
історія озброєння і військової техніки
історія воєнного
мистецтва
історія воєнної думки
історія військового будівництва (інакше історія родів військ)
Найрозробленіші з-поміж допоміжних військово-історичних дисциплін - військова історіографія
та військово-історичне джерелознавство.
Завданням воєнно-історичної науки є вивчення й узагальнення історичного і, певною мірою,
сучасного бойового досвіду й досвіду будівництва збройних сил.

7.

Воєнна історія
Спеціальні складові воєнної історії
воєнно-історичне джерелознавство
воєнна археологія
воєнна історіографія
воєнна біографістика
воєнна археографія
воєнна статистика
воєнна антропологія
військова символіка, церемоніал тощо

8.

Воєнна історія
Функції воєнної історії, як сфери знань
світоглядна
виховна
освітня
методологічна
Завданням воєнно-історичної науки є вивчення й узагальнення історичного і, певною мірою,
сучасного бойового досвіду й досвіду будівництва збройних сил.
Застосовне значення воєнно-історичної науки полягає в тому, щоб допомогти пояснити явища
й процеси сучасності з урахуванням їхніх глибинних, прихованих у минулому причин, виявити під
новими формами сталі тенденції. Без неї неможливе вироблення і своєчасне коригування військової
доктрини держави, основу якої мають становити корінні, історично стійкі національно-державні цілі.

9.

Воєнна історія
Об'єкт воєнної історії України
Об'єктом воєнної історії є розвиток військової справи з найдавніших часів до наших днів, тобто
усього, пов'язаного з військовою теорією і практикою, будівництвом, вишкілом та діяльністю
збройних сил у мирний і воєнний час, а також з підготовкою захисту населення на випадок війни.
Предметом військової історії України
Предметом військової історії України є закономірності й особливості розвитку війни і армії на
території України, а також військова діяльність українців за межами України. Дослідження цього
являє собою головне завдання військової історії України.
Доконечна потреба вивчення всіх проявів війни й військової діяльності в межах України
зумовлена спадкоємністю, тяглістю, органічним переданням традицій, способу життя, матеріального
виробництва, мислення, культури від етносу до етносу, адже, незважаючи на міграції, у минулому не
зафіксовано жодного факту цілковитої зміни етносів на території України.

10.

Концепція Воєнної історії
Затверджена Міністром оборони України 08 грудня 2017року року
Фактори, що зумовили необхідність розроблення Концепції
вдосконалення воєнно-історичної науки в
Україні
забезпечення координації наукових досліджень
осмислення вітчизняного та світового воєнноісторичного досвіду
з’ясування особливостей, тенденцій та
закономірностей еволюції воєнної справи в різні
історичні періоди
врахування історичної спадщини для
встановлення основ державної політики у сфері
військового будівництва
збереження історичної пам’яті та національних
військових традицій
популяризації воєнно-історичних знань у
суспільстві
реалізації актуальних наукових воєнноісторичних проектів з позицій відновлення
історичної правди
активізація патріотичного виховання молоді, створення сприятливих умов для формування
кадрового потенціалу Збройних Сил та інших військових формувань України;

11.

Концепція Воєнної історії
Концепція ґрунтується на загальнонаукових принципах історизму, системності,
дотримання яких у дослідницький діяльності забезпечує наукову об’єктивність,
всебічність, комплексність, конкретність.
До спеціальних принципів, що визначають засади Концепції,
належать
національна спрямованість
історична наступність
україноцентризм
прозорість
соціальна відповідальність

12.

Мета і завдання Концепції
Мета Концепції полягає у формуванні системи поглядів на наукове дослідження
воєнної історії України як складової світової воєнної історії та використанні набутого
досвіду у процесі будівництва Збройних Сил України.
Основні завдання Концепції
визначення ролі і місця вітчизняної воєнної історії в українському державотворенні
узгодження зусиль органів державного і військового управління та дослідників щодо
основних напрямів розвитку вітчизняної воєнно-історичної науки
координація діяльності науково-дослідних установ і навчальних закладів з вивчення
історії застосування збройних сил та інших військових (збройних) формувань у війнах,
збройних конфліктах, операціях з підтримання миру та безпеки
протидія фальсифікації української воєнної історії, негативному інформаційному впливу
у воєнно-історичних питаннях

13.

Основні завдання Концепції
виявлення тенденцій і закономірностей у розвитку воєнної справи з найдавніших часів
до сьогодення
використання воєнно-історичних знань у практиці національного військового
будівництва для досягнення належного рівня боєготовності та боєздатності Збройних
Сил України, інших складових сектору безпеки і оборони держави
розроблення стандартів та навчальних програм воєнно-історичних дисциплін у
військових і цивільних навчальних закладах з урахуванням періодизації воєнної історії
України
національно-патріотичне виховання широких верств українського суспільства
популяризація воєнної історії України
сприяння поширенню серед міжнародної спільноти наукової інформації про історичне
минуле України

14.

Основні завдання Концепції
виявлення тенденцій і закономірностей у розвитку воєнної справи з найдавніших часів
до сьогодення
використання воєнно-історичних знань у практиці національного військового
будівництва для досягнення належного рівня боєготовності та боєздатності Збройних
Сил України, інших складових сектору безпеки і оборони держави
розроблення стандартів та навчальних програм воєнно-історичних дисциплін у
військових і цивільних навчальних закладах з урахуванням періодизації воєнної історії
України
національно-патріотичне виховання широких верств українського суспільства
популяризація воєнної історії України
сприяння поширенню серед міжнародної спільноти наукової інформації про історичне
минуле України

15.

Пріоритетні напрями дослідження воєнної історії України
1
розроблення понятійна-категорійного апарату
2
дослідження воєнно-історичних подій на теренах України в контексті світової
історії
3
вивчення особливостей військового будівництва за різних форм державності в
Україні, досвіду боротьби українців за національну державність
4
дослідження ролі українських військових формувань у національно-визвольних
змаганнях
5
критичне переосмислення радянської спадщини, підходів зарубіжних науковців до
висвітлення української воєнної історії
6
збирання і систематизація історичних джерел, проведення воєнно-історичних
досліджень збройного конфлікту на Сході України

16.

Основні напрями діяльності державних органів та органів військового
управління із забезпечення реалізації положень Концепції
вдосконалення нормативно-правової бази з питань удосконалення діяльності
1 наукових установ і навчальних закладів з дослідження та вивчення воєнної історії
України
2
розвиток системи воєнно-історичної роботи у Збройних Силах України, створення
головної наукової установи з дослідження воєнної історії України, замовлення
науково-дослідних робіт, цільових програм та проектів воєнно-історичного
спрямування
3
удосконалення системи підготовки кадрів, розвиток вітчизняної школи воєнних
істориків
4
організація взаємодії між науковими установами, навчальними закладами,
музеями, архівами, засобами масової інформації, громадськими діячами щодо
популяризації воєнної історії України, її інтеграції у світовий інформаційний
простір.

17.

Реалізація положень Концепції дасть змогу
1 створити належні умови для розвитку воєнно-історичної науки в Україні
об’єднати вітчизняних дослідників навколо визначеної профільної установи, яка
інтенсифікуватиме наукові дослідження, координуватиме виконання науково2
дослідних робіт, цільових програм та наукових проектів воєнно-історичного
спрямування
проводити ґрунтовні воєнно-історичні дослідження з проблематики воєнної історії
3 України, підготовки та застосування військ (сил) у війнах, збройних конфліктах,
операціях з підтримання миру та безпеки
використовувати результати наукових досліджень в організації навчальних та
4
просвітницьких заходів

18.

Реалізація положень Концепції дасть змогу
розширювати знання, світогляд військових фахівців для активізації їх творчого
5
мислення
використовувати здобуті воєнно-історичні знання для подальшого розвитку
6
Збройних Сил України, їх підготовки та військово-патріотичного виховання
консолідувати українське суспільство на основі спільної історичної долі,
7 правдивого відтворення сторінок героїчного минулого, прикладів чесного служіння
Україні
підвищувати престиж Збройних Сил України як інституту держави та військової
8
справи у суспільстві

19.

2.
Періодизація Воєнної історії України

20.

Періодизація Воєнної історії України
Періодизація розвитку воєнної справи почасти не збігається із
загальноісторичною періодизацією, тому що розвиток воєнної справи має свої,
певною мірою відмінні від загальноісторичного процесу закономірності, вузлові,
етапні моменти.
В історії українських збройних сил вузловими стають не етапи еволюції зброї
(озброєння), не способи комплектування (епохи найманих, масових та інших армій),
не етапи розвитку стратегії й тактики, а моменти появи і зникнення національної
державності.
Визначальним чинником становлення й розвитку національних збройних сил є
національна держава , з другого боку - національні збройні сили є неодмінною
умовою постання й збереження національної державності. З будівництва армії
розпочинається будівництво держави, знищення армії вирішальне спричинюється до
зруйнування держави.

21.

Періодизація Воєнної історії України
1 воєнна справа Давньої України (до середини IX ст.)
2
воєнна історія Києво-Галицького періоду (друга половина IX ст. – 40-ві роки ХІV
ст.)
3
українська воєнна історія в Литовсько-Польську добу (40-ві роки ХІV ст. – 1648 р.)
4
воєнна історія років української національної революції та доби Гетьманщини (1648
р. – кінець ХVІІІ ст.)
5
воєнна історія України в роки російсько-австрійського панування (ХVІІІ ст. – 1917
р.);
6
воєнна історія в роки національно-демократичної революції в Україні (1917–1921
рр.)
7
розвиток воєнної справи на західноукраїнських землях (1921–1939 рр.)
воєнна історія України в добу радянської влади (1921 – серпень 1991 р.); воєнна
8
історія незалежної України (1991 р. – теперішній час)

22.

3.
Історіографічна та
джерельна база курсу

23.

Історіографія
Термін "історіографія" (від грец. ίστορία – розповідь, оповідання – та γράφω–
пишу; буквально – опис, описання історії) є одним з найуживаніших в
історичній науці, але водночас і найменш точним за адресною спрямованістю.
Термін "історіографія" походить від терміну "історіограф". У 14 ст. історіографом
у Франції називали художника, який малював мініатюри на історичну тематику. В 15–
16 ст. значення цього терміна розширилося. Ним стали називати придворного
письменника, який писав офіційні життєписи представників правлячої династії.
Пізніше біографії королів, імператорів, князів та ін. перетворилися в історії
держав, написані за відповідним каноном, спеціально призначеною особою –
історіографом. Втім, посади, аналогічні становищу придворного історіографа в
Європі, існували ще в Давньому Китаї й античному світі. Здебільшого ці посади
обіймали відомі літератори, філософи та вчені.

24.

Українська історіографія
Українська історіографія — спеціальна галузь історичної науки, яка вивчає тенденції розвитку
історичних знань, української історичної думки, діяльність наукових осередків та центрів
історичної науки, внесок визначних українських істориків у збагачення історичних знань не лише з
історії України, але й світової історії.
Змістовне наповнення української історіографії
процес розвитку української історичної праці та
національно-історичної думки
ідеологія, концепції та погляди їхніх авторів на
минуле України
історія української думки, історія
самосвідомості народу, українського
самопізнання
розкриття класового характеру літератури й
науки історії взагалі
виклад фактичного змісту науки та теорій історичного процесу у
зв'язку із схемою минувшини українського народу з хронологічного,
географічного та етнографічного боків