Повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»

1.

Трагічна доля Івана й Марічки як наслідок
суперечності між мрією і дійсністю в повісті М.
Коцюбинського “Тіні забутих предків”

2.

Гуцули — оригінальніший народ, з багатою
фантазією, зі своєрідною психікою. Глибокий
язичник-гуцул усе своє життя, до смерті, проводить
у боротьбі зі злими духами, що населяють ліси, гори
і води.
М. Коцюбинський

3.

Михайло Коцюбинський кілька років листувався з
відомим фольклористом і етнографом Володимиром
Гнатюком, який вивчав гуцульський фольклор.
Інтерес до життя гуцулів з’явився й у письменника
У 1902 році Гнатюк
надсилає письменникові
багатотомні видання
етнографічної комісії
Наукового товариства імені
Шевченка у Львові. Тут і
коломийки, і легенди, і
анекдоти, зібрані Гнатюком
у Закарпатті.

4.

Улітку 1910 року Коцюбинський, повертаючись з
Капрі (Італія), де він лікувався, вирішує здійснити
давню мрію – відвідати Карпати. У листі Максимові
Горькому від 27 серпня 1910 року пише, що вирішив
закінчити відпустку відпочинком у Карпатах.

5.

Прибувши до Криворівні 1911 р., письменник
вивчає життя гуцулів, їхні звичаї, побут, фольклор,
записує говірку, проймається духом гірської
природи. Усі ці знання лягли в основу повісті,
остання сторінка якої була перегорнута рукою
митця в жовтні 1911 р.

6.

Спочатку письменник назвав повість «В зелених горах».
Наступні варіанти: «Тіні минулого», «Голос віків», «Голоси
передвічні», «Дар предків забутих». І, нарешті, остаточно
визначився з назвою, яка містить натяк на загадковість,
казковість і дихання віків - «Тіні забутих предків»

7.

Слова-діалектизми і їх тлумачення.
АФИН
БАРТКА
БЕСКИДИ
БРАЧЧІК
БУДЗ
ВАТАГ
ВАТРА
ГАЧІ
ГУГЛЯ
ҐАЗДА
ДЕНЦІВКА
ЖЕНТИЦЯ
КАПЧУРІ
ягоди.
сокира.
система гірських хребтів.
брат.
бринза, сир із овечого молока.
головний серед пастухів.
вогнище.
штани з білого сукна.
святковий одяг з білої вовняної тканини.
господар.
різновиди сопілок.
сироватка.
панчохи.

8.

КЕПТАР
КІСНИКИ
КРАШЕНИЦІ
КРУТІЖ
КУЛЕША
ЛЕГІНЬ
ЛУДІННЯ
МАРЖИНКА
МОЛЬФАР
ФАЙНА
ПЛАЙ
ПОСТОЛИ
овчинна безрукавка.
стрічки для плетення коси.
штани з кольорового сукна.
водоспад.
їжа вівчарів, зварена з муки й води.
юнак.
одяг.
худоба.
чарівник.
гарна.
гірська стежка.
взуття.

9.

АВТОР
Михайло Коцюбинський
НАЗВА
«Тіні забутих предків»
РІК СТВОРЕННЯ 1911 р.
НАПРЯМ, ТЕЧІЯ
РІД
ЖАНР
імпресіонізм.
епос.
повість.
ТЕМА
зображення життя гуцулів у Карпатах на
межі XIX й XX ст. в гармонії з природою,
традиціями й звичаями, з язичницькими й
християнськими віруваннями.
ІДЕЯ
гімн природі, чистоті людських взаємин і
почуттів, засудження бездуховного життя,
обмеженого дрібними потребами й
інтересами.
Гуцульщина, Карпати, біля р. Черемош.
МІСЦЕ ПОДІЇ

10.

ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ
ГАРМОНІЯ ЛЮДИНИ Й ПРИРОДИ;
ЖИТТЯ Й СМЕРТЬ;
ЯЗИЧНИЦТВО Й ХРИСТИЯНСТВО;
СИЛА КОХАННЯ Й НЕМОЖЛИВІСТЬ
ІСНУВАННЯ БЕЗ НЬОГО;
ВПЛИВ МИСТЕЦТВА НА ЛЮДИНУ;
РОЛЬ ПРАЦІ В ЖИТТІ ЛЮДЕЙ;
СТОСУНКИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ.

11.

КОНФЛІКТ ТВОРУ
КОНФЛІКТ (від лат. conflictus — зіткнення) — в основу дії
покладене гостре зіткнення характерів та обставин, поглядів і
принципів життя, що закономірно викликає протиборство,
зіткнення між героями, групами героїв, героєм і суспільством
або спонукає до внутрішньої боротьби із самим собою.
МІЖ РОДИНАМИ (ПАЛІЙЧУКИ - ГУТЕНЮКИ);
КОХАННЯ (ІВАН - МАРІЧКА);
ЛЮДИНИ З ДИКОЮ ГІРСЬКОЮ ПРИРОДОЮ;
ЛЮДИНИ З ВЛАСНИМ «Я»;
ПОБУТОВИЙ;
ЛЮДИНИ З ЛЮДСЬКИМ БУТТЯМ (ІВАН – СМЕРТЬ).

12.

Гуцули в повісті Коцюбинського
— справжні діти природи, які
живуть за її законами,
прислухаються до того, що
говорить земля, ліс, вода. Вони
вірили, що природа
одухотворена, що землю, гори,
ліс разом з людьми населяють
добрі та злі духи, чугайстри,
мавки, щезники, вірили в силу
магії, ворожінь та заклять, у те,
що в різдвяну ніч до хати
обов’язково прийдуть душі
померлих.

13.

Щезник — за давніми віруваннями
гуцулів, чорт, що раптово
з’являється й зникає, скликає всіх
міфічних істот у танок.
«На камені, верхи, сидів «той», щезник, скривив
гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши
очі, дув у флояру».

14.

Образ Чугайстра (Чугайстрина, Лісового
Чоловіка) не відомий іншим слов’янам.
Його знають тільки в українських
Карпатах. На Бойківщині його називають
просто Дідом, а на Закарпатті —
Ночником. Походження назви Чугайстер
достеменно не зрозуміле. Сучасні
дослідники пов’язують це слово з чугою,
чуганею (верхнім одягом, який тчуть так,
що він має вигляд великої овечої шкури
й довгою вовною).
«Він був без одежі. М’яке волосся покривало все його тіло,
оточало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді і звисало на
грудях. Се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що
боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і
роздере».

15.

Нявки. У Галичині місцем поселення
мавок (нявок) вважають Карпати. Мавки
символізують душі дітей,
які народилися мертвими чи померли
нехрещеними. Вони часто постають у
вигляді молодих красивих дівчат, що
танцями й співом заманюють хлопців у
ліс, де залоскочують їх до смерті або
стинають їм голови.
«Іван бачив перед собою Марічку, але йому дивно, бо
він разом з тим знає, що то не Марічка, а нявка. Йшов
поруч із нею й боявся пустити Марічку вперед, щоб не
побачить криваву діру ззаду у неї, де видно серце,
утробу і все, як се у нявки буває».

16.

Мольфа́р — у культурі гуцулів так
називають наділену надприродними
здібностями людину. Як вважають місцеві
жителі, мольфари бувають добрі або злі.
Добрі лікують людей та керують силами
природи (наприклад, хмарами).
«Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар.
У своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і
життя, здоров’я маржинки й людини».
«Став проти хмари, одна нога наперед, і склав руки на грудях.
Закинув назад бліде обличчя і вперся похмурим оком у хмару.
Тоді Юра підняв до хмари ціпок, що тримав у руці, і крикнув
у синій клекіт: «Стій! Я тебе не пускаю!..»
Юра заклинав її йти «у безвісті, у провалля», але не на
сіножаті, бо пропаде худоба. Нарешті хмара скорилася».

17.

Слово відьма спочатку вживалося в
значенні «та, що все знає», звідки
розвинулося подальше «ворожка», а
пізніше — «зла, сварлива жінка».
«Чого вона тільки не виробляла, ота родима відьма!
Перекидалась у полотно, що біліло смерком попід лісом, повзла
вужем або котилась горбами прозорим клубком. Спивала,
нарешті, місяць, щоб було темно, як йде до чужої худоби.
Не один присягався, що бачив, як вона терницю доїть: заб’є у
неї чотири кілки, неначе дійки, — і надоїть повну дійницю».

18.

Складання інформативного ґрона
щодо характеристики Івана Палійчука
«файний леґінь»
неспокійний і дивний
працьовитий
чутливий, сильний
вірний у коханні
тужить, сумує, страждає
добрий господар
живе мріями й спогадами про
Марічку
грає на флоярі
стає відлюдькуватим

19.

Складання інформативного ґрона
щодо характеристики Марічки Гутенюк
красива, молода гуцулка
добра, співчутлива
довірлива
щира
розумна
складає співаночки
віддана
прагне щастя
ніжна, відверта
мріє про весілля
дарує Іванові щастя

20.

Спільні риси Марічки Гутенюк та
Івана Палійчука
природа - їхня стихія
музична обдарованість
поетичні натури
доброта й забобонність
віра в Бога
зв’язок із народною творчістю
ідуть наперекір батькам
ніжні й віддані в коханні

21.

ІМПРЕСІОНІЗМ У ТВОРІ
психологізм у змалюванні персонажів (характер
розкривається через внутрішні душевні процеси);
прагнення відтворити найтонші зміни в настроях,
передати миттєві враження;
підвищена увага до кольорів і звуків;
уникнення масштабних соціальних проблем;
актуальний хронотоп (теперішнє – це наповнена
реальністю мить, що має незримі смислові зв’язки з
минулим і майбутнім).

22.

Образ сонця в повісті М Коцюбинського
«Тіні забутих предків»
«…а тут раптом
з’являється сонце – праве
Боже лице – і вже
дзвонить у коси…»
« …дзвонять потоки і
виспівує сонце…»
«Та ось з-за гори
встає вже Богсонце і вкладає
свою голову в
землю»
М.Коцюбинський – великий
сонцепоклонник
«Розсипалось
сонце пилом
квіток…»