Життя і творчість Василя Стефаника

1.

Життя і творчість Василя
Стефаника.

2.

Народився 14 травня 1871 року в селі Русів на
Станіславщині (тепер Снятинського району ІваноФранківської області) в сім’ї заможного селянина.

3.

Батько письменника, чоловік
крутої вдачі й практичного
розуму, не мав часу займатися
вихованням дітей. Одержимий
жадобою збагачення, Семен
Стефаник не давав спуску ні
наймитам, ні дружині,
ні дітям. Але на освіту сина
грошей не шкодував.

4.

Мати, Оксана Кейван, була жінка ніжна
й безмежно добра, «обділила б усіх бідних,
віддала б їм своє добро, та постійно
відчувала над собою зверхність твердого
й упертого чоловіка». Невтомна трудівниця,
мати виховувала й у дітей любов до праці.

5.

За порадою місцевого
поміщика Теодоровича
Семен Стефаник
у 1878 році віддає
старшого сина до
початкової школи в
Русові, де Василь
провчився три роки.
Трьохлітня школа в селі
Русові, де навчався Василь
Стефаник.

6.

Побачивши, що дитина тягнеться до знань і має
здібності до науки, у 1880 році Семен Стефаник
відвіз хлопчика в Снятин, де Василя зарахували до
другого класу міської школи. Відразу ж на малого
посипалися насмішки й кпини від паничів і
вчителів.

7.

У 1883 році Василь успішно склав іспити до
Коломийської гімназії.
«Я пішов від мами у біленькій
сорочці, сам білий. З білої
сорочечки сміялися.
Кривдили мене і ранили, я
ходив тихонько, як біленький
кіт, аби паничики не чули. Я
чув свою підлість за тихий хід
і кров моя діточа з серця
капала».

8.

Навчаючись у Коломийській
гімназії, Стефаник прочитав
твори Григорія КвіткиОснов’яненка,
Панаса Мирного,
Марка Вовчка, дуже тішився
єдиним на всю Коломию
«Кобзарем»
Тараса Шевченка.

9.

Василь Стефаник був виключений із Коломийської
гімназії через участь у «Покутській трійці» –
таємному творчому об’єднанні духовно близьких
митців-земляків, до складу якої входили також
Лесь Мартович та Марко Черемшина.
Василь Стефаник
Марко Черемшина
Лесь Мартович

10.

Освіту продовжив у Дрогобичі, де свого часу
навчався Іван Франко. Тут майбутній письменник
знову поринув у громадсько-культурну роботу – уже
як член селянської «Українсько-руської радикальної
партії», заснованої 1890 року Іваном Франком та
Михайлом Павликом

11.

На формування світогляду майбутнього
письменника в цей час значний вплив мали
ідеї Михайла Драгоманова, Івана Франка та
Михайла Павлика.
Михайло
Драгоманов
Іван Франко
Михайло Павлик

12.

Першою публікацією Стефаника
стала стаття в журналі «Народ» –
«Жолудки наших робітних людей і
читальні», підписана псевдонімом
Василь Семенів. Погляди
коломийських гімназистів
перелякали місцеву владу. Леся
Мартовича виключили з гімназії, а
дещо пізніше ще двадцятьох, між
якими й Стефаника.

13.

Продовжив навчання в Дрогобицькій гімназії, але
ролі захисника скривджених не зрікся. У Дрогобичі
зустрівся з Іваном Франком, дружба між ними
утвердилася на довгі роки.

14.

По закінченні Дрогобицької гімназії вступив на
медичний факультет Ягеллонського університету в
Кракові (1892–1900).

15.

У Кракові Стефаник заприятелював
з польським лікарем і культурним
діячем Морачевським.
Дружба з ним, а також з
письменниками «Молодої Польщі»
відкрили Стефанику, за його
власним висловом, «дорогу у світ».

16.

У Кракові написав новели
«Камінний хрест», «Вечірня
година», «Дорога», «Палій» та
інші. Брав активну участь у
політичній боротьбі: виступав на
селянських мітингах, викривав
антинародний характер
державних інституцій, за що в
1895 році його заарештували.

17.

У 1897 року віддає багато сил передвиборній
боротьбі в Галичині, агітуючи за «мужицького
посла» Івана Франка, стає свідком жорстоких
репресій над непокірними селянами, зазнає
переслідувань. Активно займаючись громадськополітичною діяльністю, а також видаючи власні
публіцистичні статті й художні твори, Стефаник
поступово втрачає зацікавлення медициною й у
1900 році залишає університет.

18.

Особисте життя Василя Стефаника
теж виявилося складним. 5 грудня 1897
року в Серафинцях на двадцять другому
році життя померла його перша любов
Євгенія Бачинська. Туберкульоз знищив її.

19.

Другою любов’ю стала Ольга Кобилянська. Любов
була взаємною й великою, адже на схилі літ у
новелі «Спомин» Ольга писала: «Ти посивів, я
подалася. І не дуже-то і так далеко від себе живемо.
Ти писав, і я кожну твою стрічку перечитувала. Я
буду писати, доки очі не затулю, але й ти читай.
Здалека подаю й щиро стискаю твою працьовиту
руку».
Ольга Кобилянська, Леся Українка, Василь Стефаник

20.

Важливою віхою в житті Стефаника була подорож
1903 року в Полтаву на відкриття пам’ятника
Котляревському.
НА ВІДКРИТТІ ПАМ’ЯТНИКА І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОМУ В ПОЛТАВІ:
М. КОЦЮБИНСЬКИЙ, В. СТЕФАНИК, ОЛЕНА ПЧІЛКА, ЛЕСЯ УКРАЇНКА,
М. СТАРИЦЬКИЙ, Г. ХОТКЕВИЧ, В.САМІЙЛЕНКО

21.

Ольга Плешкан «Портрет
дівчини» (1937)
У 1904 одружився на дочці
священника Ользі Гаморак,
переїхав до села Стецева, що
поблизу Русова, жив у тестя,
займався сільським
господарством. З 1910 року
разом із дружиною й трьома
синами (Семеном, Кирилом,
Юрієм) переїхав до рідного
села, де збудував хату, у якій
жив до кінця життя. У 1914
році дружина померла,
залишивши його з трьома
малолітніми дітьми.

22.

З 1908 й до розвалу Австро-Угорщини (1918)
– депутат австрійського парламенту від
радикальної партії.
1909 року взяв участь у з’їзді УРП в Тернополі.
У березні 1915 року за фальшивим доносом
Стефаника було заарештовано, проте завдяки
клопотанням Марка Черемшини невдовзі звільнено.
Після розпаду Російської імперії Стефаник гаряче
вітав утворення УНР. Він очолював урядову
делегацію (65 осіб) ЗУНР, яка приїжджала в січні
1919 року до Києва у зв’язку з проголошенням Акту
Злуки України в єдину соборну державу.

23.

Радянський уряд призначив йому в 1928 році
персональну пенсію. Проте Стефаник у 1933 році
відмовився від неї, бо довідався про штучно
створений голод і переслідування української
інтелігенції. Дізнавшись про цю ситуацію,
митрополит Андрій Шептицький призначив
письменникові пенсію від Української грекокатолицької церкви. Стефаник попросив касира
видати призначену суму дрібними монетами, а потім
роздав милостиню жебракам з проханням
помолитися за убієнних голодом українців.

24.

В станні роки життя тяжко
хворів. Помер і похований у
рідному селі.
Надгробок під, яким
похований письменник
у Русові.

25.

Творчий доробок.
І період.
1890 –початок 1900 років
(збірки «Синя книжечка»,
«Камінний хрест»,
«Дорога»,
«Моє слово»).

26.

ІІ період.
1916–1936 роки
(збірка «Земля», новели 1926–1933 років)
усього 72 новели, статті.

27.

Новаторство Василя Стефаника
творець і неперевершений майстер стислої, драматичної
за змістом і глибоко ліричної за звучанням соціальнопсихологічної новели;
започаткував в українській літературі експресіонізм;
головним у показі «мужицької розпуки» були не побутові
й не політичні, а універсальні аспекти людського життя;
багато зробив для вдосконалення літературної техніки,
для урізноманітнення засобів художньої виразності;
будує сюжети не стільки на розвитку зовнішніх подій,
скільки на змінах почувань і переживань.