Соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві

1. Тема: Соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві. Види відповідальності за порушення

законодавства з охорони праці

2.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності.
Основними принципами страхування від
нещасного випадку є:
• обов'язковий порядок страхування всіх
працівників,учнів студентів при проходженні
практики;
сплата страхових внесків роботодавцями;
формування та витрати виплат на солідарній
основі;
• управління фондом здійснюється на паритетних
умовах державою,роботодавцями та робітниками;
• своєчасне та повне відшкодування шкоди
потерпілим.

3. Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

Обов'язковому страхуванню від нещасного
випадку підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового
договору ;
2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні
ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до
будь-яких робіт під час, перед або після занять;
під час занять, коли вони набувають професійних
навичок; у період проходження виробничої
практики (стажування), виконання робіт на
підприємствах;
3) особи, які утримуються у виправних,
лікувально-трудових, виховно-трудових закладах
та залучаються до трудової діяльності на
виробництві цих установ або на інших
підприємствах за спеціальними договорами.

4.

Для страхування від нещасного випадку на
виробництві не потрібно згоди або заяви працівника.
Страхування проводять у безособовій формі. Усі
застраховані є членами Фонду соціального
страхування від нещасних випадків.
Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного
випадку у Фонді соціального страхування від
нещасних випадків можуть застрахуватися:
1) священнослужителі, церковнослужителі та особи, які
працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;
2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно;
3) громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності.
Строк страхування розпочинається з дня, який настає за
днем прийняття заяви, за умови сплати страхового
внеску.
Страхування припиняється, якщо страховий внесок до
Фонду соціального страхування від нещасних
випадків не перераховано протягом трьох місяців з
дня подання заяви.

5. У разі настання нещасного випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює такі основні послуги та виплати:

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду,
заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я
або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які
перебували на його утриманні:
а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до
відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної
працездатності або смерті потерпілого;
в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати
працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого
заробітку потерпілого;
г) пенсію за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання;
ґ) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер
унаслідок нещасного випадку на виробництві або
професійного захворювання;
д) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту
заподіяння цієї шкоди потерпілому;

6.

2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість
пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до
місцевих умов;
3) сприяти створенню умов для своєчасного надання
кваліфікованої першої невідкладної допомоги
потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої
допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої
діагностики професійного захворювання;
4) організувати цілеспрямоване та ефективне лікування
потерпілого у власних спеціалізованих лікувальнопрофілактичних закладах або на договірній основі в інших
лікувально-профілактичних закладах з метою
якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого;
5) організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або
разом з органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування чи з іншими зацікавленими суб'єктами
підприємницької діяльності,здійснювати їх
перекваліфікацію та надавати допомогу у вирішенні
соціально-побутових питань.

7. Види відповідальності за порушення законодавства з охорони праці

Відповідно до ст. 49 Закону України „ Про охорону праці" за
порушення законодавчих та інших нормативних актів про
охорону праці, створення перешкод для діяльності
посадових осіб органів державного нагляду за охороною
праці і представників професійних спілок винні
працівники притягаються до дисциплінарної
відповідальності згідно із законодавством.
Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні
дисциплінарних стягнень:
догана
звільнення з роботи

8.

Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників
має орган, який користується правом прийняття на роботу
цього працівника.
Дисциплінарне стягнення може бути накладене за
ініціативою органів, що здійснюють державний і
громадський контроль за охороною праці. За кожне
порушення може бути застосоване лише одне
дисциплінарне стягнення. При обранні дисциплінарного
стягнення необхідно враховувати ступінь тяжкості
вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини,
за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.

9.

Адміністративна відповідальність накладається на
посадових осіб, винних в порушеннях законодавства про
охорону праці у вигляді грошового штрафу. Право
накладати адміністративні стягнення мають службові
особи Держнаглядохоронпраці.
Адміністративній відповідальності підлягають особи,
які досягли на момент вчинення адміністративного
правопорушення шістнадцятирічного віку.

10.

Відповідно до ст. 49 Закону України „Про охорону праці"
за порушення законодавчих та інших нормативних актів про
охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових
осіб, органів державного нагляду за охороною праці і
представників професійних спілок винні працівники
притягаються до кримінальної відповідальності згідно із
законодавством.
Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог
законодавства та інших нормативних актів про охорону праці
створило небезпеку для життя або здоров'я громадян.
Суб'єктом кримінальної відповідальності з питань
охорони праці може бути будь-яка службова особа
підприємства, установи, організації незалежно від форм
власності, а також громадянин — власник підприємства чи
уповноважена ним особа.
Кримінальна відповідальність визначається у судовому
порядку.

11.

У ст.130 КЗпП зазначено, що працівники несуть
матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну
підприємству через порушення покладених на них
обов'язків, а також при порушені вимог охорони праці.
Матеріальна відповідальність покладається, як на
робітника, так і на роботодавця, як правило роботодавець
притягується до відповідальності за заподіяну шкоду
працівникові.
При притягнені працівника до матеріальної
відповідальності з нього стягується компенсація за
нанесену шкоду, яка не має перевищувати повного
розміру заподіяної шкоди та обмежується певною
частиною заробітку працівника

12. Самостійна робота

Кодекс законів про працю України:
Глава V
ЧАС ВІДПОЧИНКУ