Філософське розуміння світу. Лекція 3

1.

ЛЕКЦІЯ 3
Тема: Філософське розуміння світу.
План лекції:
1. Поняття онтології, її основні категорії.
2.
Категорія
“матерія”
в
історикофілософському процесі.
3. Синергетика – нова теорія світобачення.

2. Рекомендована література

• Ільїн В.В., Кремень В.Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції:
Підручник. – К., 2005.
• Петрушенко В.Л.Філософія : Курс лекцій : навчальний посібник. – 3тє вид., переробл. і допов.– Л.: Новий світ, 2002, 2005. – 456 с.
• Філософія. Курс лекцій. Навчальний посібник / Ред. І.Бичко, В.
Табачковський та ін. – К.: Либідь, 1999.
• Філософія. Навчальний посібник. /Ред. В.Кременя, Ф.Горлача. – К.:
Вища школа, 2002.
• Філософія. Навчальний посібник. /Ред. І.Надольного та ін. Вид.5-е.–
К.: Вікар, 2006.
• Філософський енциклопедичний словник /Ред. Шинкарук В.І. та ін. –
К.: Абрис, 2002.
• Н.Хамітов, Л.Гармаш, С.Крилова. Історія філософії. Проблема людини
та її меж: Навчальний посібник зі словником / Під ред. Н.Хамітова (2е вид. перероб. та доп.) – К., 2006.

3.

1. Поняття онтології, її основні категорії
Онтоло́гія — (від лат.ontologia – вчення, наука) —
це вчення про буття, розділ філософії, у якому
з'ясовуються
фундаментальні
проблеми
існування дійності.
Буття – філософська категорія для позначення
реально існуючої, об'єктивної, вічної, безмежної
субстанції, що містить у собі все суще.
Небуття – стан абсолютного ніщо, межа, за якою
певний предмет (явище) ще не існує або
вже не існує.

4.

КОНЦЕПЦІЇ
БУТТЯ
В
ІСТОРІЇ
ФІЛОСОФІЇ
Антична філософія – буття – це
першооснова світу (вода, повітря тощо).
Середньовіччя – буття роздвоєне –
божественне і природне.
Відродження і Новий час – буття – це
існування природно-тілесного.
Сучасна
коцепція
буття
–
це філософська категорія, що включає:

5.

• все те, що ми бачимо, що реально існує;
• все те, що ми не бачимо, але воно є у
дійсності
(наприклад,
радіохвилі,
електричне поле, внутрішні зміни тощо);
• все те, що є уявним, нереальним
(наприклад, уявлення про ідеальне,
міфологічні образи);
• елементи
реальності,
що
існують
об'єктивно, незалежно від свідомості
людини (об'єктивні закони);
• загальні проблеми існування людини, її
сідомості і суспільства.

6.

Ступені узагальнення буття:
1. Буття як загальне (всесвіт).
2. Буття як особливе (навчальна
група,
студент
НАВС,
автомобіль “Рено”)
3. Буття як одиничне (окрема
людина, рослина, річ).

7. ФОРМИ БУТТЯ: 1. Буття матеріального

А Буття природи в цілому;
Б Буття предметів , речей;
В Буття процесів (дощ, сніг, вулкан)
Г
Буття станів природи (літо, зима);
Д
Буття речей, створених людиною
(стіл, ручка, авто).

8.

2. БУТТЯ ЛЮДИНИ:
А. Буття людини як матеріального тіла;
Б. Буття людини як живого організму;
В. Буття людини як homo sapiens.
3. БУТТЯ СОЦІАЛЬНОГО:
А. Буття індивіда в окремому суспільстві;
Б. Буття окремого суспільства;
В. Буття людства в цілому.

9.

4. Буття духовного:
А. Буття індивідуальної свідомості;
Б. Буття суспільної свідомості
окремого суспільства;
В. Буття суспільної свідомості
людства в цілому.

10.

ОСНОВНІ
РІВНІ БУТТЯ:
СФЕРИ БУТТЯ:
Природа;
Буття всесвіту;
Свідомість;
Буття світу, що
містить людину;
Суспільство.
Буття людини.

11.

Основні категорії буття:
Всесвіт – це весь матеріальний і духовний
світ різноманітний за формами, що його
сприймає
людина,
включаючи
усі
галактики та космічні тіла.
Приро́да — матеріальна частина Всесвіту –
основний об'єкт вивчення науками.
Людина розумна – (Homo Sapiens) — вид
живих організмів, що володіє свідомістю і
на сучасному етапі існування живого
перебуває на найвищому щаблі розвитку.

12.

Свідомість (дух) - це відображення
людиною в ідеальних
матеріальної
дійсності,
діяльності і самої себе.
Суспі́льство
образах
своєї
організована
сукупність
людей,
об'єднаних
характерними для них відносинами
на
певному
етапі
історичного
розвитку,
яка
забезпечується
співпрацею
даної
організованої
спільноти.
—
це

13.

ВИСНОВКИ:
1. Буття це вся цілісна дійсність і воно
є вічним, несотворимим і
незнищуємим.
2. Буття – це єдність матеріального і
ідеального, природного і штучного,
постійного і мінливого, кінечного і
безкінечного.

14.

2.Категорія “матерія” в історико-філософському процесі.
Категорія “матерія” пройшла в своєму
розвитку декілька етапів:
1. Період Стародавньої філософії – ототожнювалась з
першоосновою світу – матерія – це вода, повітря, апейрон
тощо;
2. Період Нового часу – матерія ототожнювалась з речовиною
– характеризується масою та складається з елементарих
частинок (електронів, протонів);
3.Матеріалізм ХХ століття – матерія це вся об'єктивна
реальність.

15.

НОВОМУ ПІДХОДУ СПРИЯЛИ:
1895 – відкриття рентгенівських променів (Рентген);
1896 – відкриття явища радіоактивності (Беккерель);
1897 – відкриття електрона (Д. Томсон).
Рентген
1845-1923
Беккерель
1852-1908
Джозеф Томсон
1856-1940

16.

Категорія “матерія”
Матерія – філософська категорія, що
вироблена людством для означення
об’єктивної реальності
(чуттєво-предметного світу), що дається
людині через її відчуття, сприймається
ними та не залежить від відчуттів.

17.

ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ
МАТЕРІЇ:
1. ОБ‘ЄКТИВНІСТЬ.
2. НЕВИЧЕРПНІСТЬ.
3. НЕЗНИЩУВАНІСТЬ.
4. СТРУКТУРНІСТЬ.
5. МІНЛИВІСТЬ.
6. ВИЗНАЧЕНІСТЬ У ПРОСТОРІ І ЧАСІ.
7. НАЯВНІСТЬ РУХУ.
8. САМООРГАНІЗАЦІЯ.

18.

ТИПИ МАТЕРІЇ.
НЕЖИВА:
МІКРОСВІТ;
МАКРОСВІТ;
МЕГАСВІТ.
ЖИВА:
ПІДОРГАНІЗМИ;
ОРГАНІЗМИ;
ПОНАДОРГАНІЗМИ.
СОЦІАЛЬНООРГАНІЗОВАНА:
ЛЮДИНА;
СУСПІЛЬСТВО;
ЛЮДСТВО В
ЦІЛОМУ.

19.

ВИДИ МАТЕРІЇ
РЕЧОВИНА - такий ПОЛЕ – матеріальне
утворення, що не має
вид матерії, що має
масу спокою. Її стани: стану спокою.
ЗВЕРХТВЕРДИЙ;
ГРАВІТАЦІЙНЕ;
ТВЕРДИЙ;
МАГНІТНЕ;
РІДКИЙ;
ЕЛЕКТРИЧНЕ;
ГАЗОПОДІБНИЙ;
ЕЛЕКТРОННЕ;
ПЛАМА – іонізований
газ
МЕЗОННЕ…. тощо.

20.

СПОСОБОМ ІСНУВАННЯ МАТЕРІЇ Є
РУХ, а ФОРМАМИ ЇЇ ІСНУВАННЯ Є
ПРОСТІР І ЧАС.
РУХ – це будь-яка зміна матеріальних
об'єктів або взаємодія між ними.
ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ РУХУ:
1. Обєктивність;
2. Всезагальність;
3. Несотворимість;
4. Незнищуваність;
5. Протиречівість (абсолютність і
відносність).

21.

• ФОРМИ РУХУ МАТЕРІЇ:
1. Механічна – переміщення мас тіл.
2. Фізична – зміни на молекулярному
рівні.
3. Хімічна - зміни на атомарному рівні.
4. Біологічна - зміни на клітинному рівні.
5. Соціальна – зміни на рівні особистості
і суспільства.
Підручник за ред. І. Ф. Надольного
виділяє геологічну, інформаційну і
навіть всесвітню форми руху ?????

22.

ПРИНЦИПИ ВЗАЄМОДІЇ ФОРМ РУХУ:
1. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ – кожна форма
руху виконує свої функції.
2. ГЕНЕТИЧНИЙ – нижчі форми руху
входять до складу вищих.
3. АНТИРЕДУКЦІЙНИЙ – вищі форми не
входять і не зводяться до нижчих.
РУХ МОЖЕ ЗДІЙСНЮВАТИСЬ ТІЛЬКИ У
ПРОСТОРІ І ЧАСІ, ЯКІ Є ФОРМАМИ
БУТТЯ МАТЕРІЇ.

23.

ПРОСТІР – це така форма буття матерії, що
визначає взаємовідносне розміщення
об'єктів, їх структуру та порядок
існування.
ЧАС – така форма існування матерії, що
характеризує тривалість існування
матеріальних об’єктів та послідовність
зміни їх стану.
ЗАГАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ПРОСТОРУ І
ЧАСУ:
1. Обєктивність.
2. Всезагальність.

24.

3. Безмежність.
4. Дискретність (властивість переривності,
роздільності).
5. Нерозривність простору
і часу, що доказав
вчений-фізик Альберт
ЕЙНШТЕЙН (1879-1955)

25.

СПЕЦИФІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПРОСТОРУ:
1.
2.
3.
4.
5.
ПРОТЯЖНІСТЬ – порядок розміщення об'єктів і відстань між ними.
ТРЬОХВИМІРНІСТЬ – висота, довжина, ширина.
КІЛЬКІСНА І ЯКІСНА визначеність.
БЕЗМЕЖНІСТЬ (НЕСКІНЧЕННІСТЬ).
ГОМОГЕННІСТЬ – однорідність окремих просторових предметів і явищ.
СПЕЦИФІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ЧАСУ:
1. Тривалість – визначена послідовність зміни матеріальних об'єктів.
2. Одномірність – має тільки один вимір.
3. Однонаправленість – протікає від минулого через сьогодення до майбутнього.
4. Вічність у минулому і майбутньому.
РОЛЬ ПРОСТОРУ І ЧАСУ У ДІЯЛЬНОСТІ ЮРИСТІВ:
1.
ЗМЕНШУЄТЬСЯ (Interpol) – не сховаєшся.
2.
ЗБІЛЬШУЄТЬСЯ – чим більший простір, тим важче зібрати докази, зробити
розслідування.
3.
Роль часу невпинно ЗРОСТАЄ.

26.

ВИСНОВКИ:
1. Матерія
є
філософською
(створеною
людською
свідомістю) категорією.
2. Способом існування матерії є
рух, а формами існування –
простір і час.

27.

3. Синергетика – нова теорія світобачення.
СИНЕРГЕТИКА – (походить від грецької і
перекладається як безперервна співпраця, спільна
дія) – це теорія еволюції та самоорганізації
складних світових систем.
Ідеї
синергетики
розроблялися
такими
всесвітньовідомими вченими як:

28.

ІЛЛЯ ПРИГОЖИН
(1917- 2003)
ГЕРМАН ХАКЕН
(народ у1927р.)

29.

ПРИНЦИПИ СИНЕРГЕТИКИ:
1. Світ є цілісною системою.
2. Матеріальні і духовні системи мають
загальні закономірності.
3. Лінійності в розвитку складних систем
не
існує
–
вони
мають
багатоваріантність і незворотність
розвитку.
4. Розвиток
завжди
включає
закономірність і випадковість.

30.

ОБ'ЄКТИ СИНЕРГЕТИКИ – відкриті (такі що
обмінюються енергією і інфрмацією) і
нелінійні (що описуються нелінійними
рівняннями) системи.
ПРЕДМЕТ СИНЕРГЕТИКИ – це механізми
випадкового самовиникнення і саморуйнації
організованих і випадкових структур.
ЧИМ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ КЛАСИЧНЕ І
СИНЕРГЕТИЧНЕ СВІТОБАЧЕННЯ?
КЛАСИЧНЕ - минуле визначає сучасність, а
вона визначає майбутнє.
СИНЕРГЕТИЧНЕ – прорахувати розвиток
складних систем у майбутньому –
неможливо.

31.

ОСНОВНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ
У СИНЕРГЕТИЦІ:
1. Заперечення жорсткої лінійності
розвитку складних систем.
2. Люба складна система має багато
альтернатив (варіантів) розвитку.
3. В складних системах завжди існує
“турбулентний
(хаотичний)
простір”,
яким
визначається
різнонаправленість розвитку.
4. Хаос може конструювати нові
організаційні форми розвитку.

32.

5. Малі дії (уколи) можуть привести до
глобальних змін (Єгипет, Ефіопія).
6. Нестійкість – головна умова
стабільного розвитку соціальних
систем.
7. Зверхшвидкий розвиток
процесів у
'
складних соціальних системах
(Туніс).
8. Необхідність врахування країною
особливостей національного
розвитку і не нав'язування бажаних.

33.

9. Закономірність об'єднання
(конвергенції) різнорідних систем (Є
ЕС, СНГ і Україна).
10. Пульсуючий розвиток складних
систем (бурхливий розвиток може
змінюватись зниженням темпів
розвитку).
ВИСНОВОК: Синергетика – це новий
підхід до сучасного розуміння розвитку
складних світових систем.

34. Доповнення до уже означених проблем буття. Буття – філософська категорія для позначення реально існуючої, стабільної,

Доповнення до уже означених
проблем
Буття
буття.
філософська
категорія
для
позначення
реально існуючої, стабільної,
об’єктивної, вічної, безмежної
субстанції, що містить у собі
все суще.
–

35. Відображення – це здатність матерії відтворювати властивості та структуру об’єкта, який відображується.

36. Детермінізм – філософське вчення про об’єктивний закономірний взаємозв’язок і взаємообумовленість явищ природи, суспільства та

людської
психіки
й
волі.
Протилежною
філософською
концепцією є ІНДЕТЕРМІНІЗМ –
заперечення
причинної
зумовленості явищ у світі.

37. Дух – поняття, яке у широкому розумінні тотожне ідеальному, наприклад (свідомості, Богу) й протилежне матеріальному. У вузькому

розумінні
дух
ототожнюється з мисленням.

38. Закон – це об’єктивний, суттєвий, необхідний, стійкий загальний зв’язок в матеріальних чи духовних явищах, що визначає характер

і
спрямованість
руху
та
розвитку.

39. Закономірність – це поняття ширше, ніж закон. Якщо закон чітко проявляється в конкретних умовах, то закономірність – це

взаємозв’язок низки законів.

40. Матерія – це філософська категорія для позначення об’єктивної реальності (чуттєво-предметного світу), що так чи інакше впливає

на
людину й викликає відчуття.

41. Небуття – це стан абсолютного ніщо, межа, за якою певний предмет ще не існує або вже не існує.

42. Простір – це одна з основних форм існування матерії. Поняття простору характеризує розташування матеріальних об’єктів відносно

один
одного,
визначає
протяжність
тіл
та
їх
співіснування.

43. Розвиток – найвищий тип руху, завдяки якому проходить незворотна і спрямована зміна матеріальних чи ідеальних об’єктів від

одного якісного
стану до іншого, від старого до
нового, від менш досконалого до
більш досконалого.

44. Рух – це спосіб існування матерії, її загальний атрибут. Рух – це будь-яка зміна у природі чи суспільстві. Матерія без руху не

існує,
оскільки не існує й руху без
матерії.

45. Синергетика – одна з теорій розвитку альтернативних діалектиці, науковий напрям, який вивчає зв’язок між елементами структури,

підсистеми,
що
створюються
у
складних
відкритих системах завдяки
інтенсивному
обміну
з
довколишнім середовищем.

46. Субстанція – філософська категорія для позначення кінцевої основи всіх багатогранних проявів явищ природи та історії, те, що

відносно стійке, що існує саме
по собі й не залежить ні від чого
іншого.

47. Час – одна з основних об’єктивних форм існування матерії. Час характеризується тривалістю існування процесів та явищ,

послідовністю зміни
стану в розвитку матеріальних
систем.Особливістю часу є його
незворотність, він тече від
минулого через сучасне до
майбутнього.

48. Тест

1. Вчення про буття розглядається в межах такого розділу
філософії як:
а) історія філософії
б) онтологія
в) гносеологія
г) соціальна філософія
2. В якій концепції обґрунтовується фундаментальний висновок
про єдність і взаємообумовленість простору, часу, матерії і руху?
а) статичній
б) динамічній
в) субстанціональній
г) реляційній
3. Якими характеристиками буття вважаються простір і час:
а) об’єктивними
б) суб’єктивними
в) об’єктивно-суб’єктивними
г) суб’єктивно-об’єктивними

49. 4. Яке визначення категорії «матерія» є найбільш повним? а) матерія – це складова частина будь-якої речі як її можливість б)

матерія – це все, що сприймається органами почуттів
в) матерія – це все, що існує об’єктивно
г) матерія – це філософська категорія для позначення об’єктивно
реального світу в часі, просторі, русі, детерміноване і
безпосередньо чи опосередковано пізнаване людиною
5. Яке з наведених нижче тверджень є визначенням
натуралізму?
а) Онтологічне вчення, де за першооснову світу беруть матерію
в) Онтологічне вчення, де за першооснову світу беруть числа
с) Онтологічне вчення, де за першооснову світу беруть природні
стихії
d) Онтологічне вчення, де за першооснову світу беруть Бога
6. Особливе буття людини у світі полягає на здатності:
а) утвердженні віротерпимості
б) виборі за уподобанням
в) розмірковувати, заглиблюватися в себе