Сутність процесу виховання в вищій школі

1.

ЛЕКЦІЯ 6. СУТНІСТЬ
ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ В
ВИЩІЙ ШКОЛІ

2.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
1.ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ, ЙОГО ЗАВДАННЯ ТА ЕТАПИ
2..ЗАКОНОМІРНОСТІ І ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ У ЗВО
3. НАПРЯМКИ ВИХОВАННЯ У ЗВО
4..МЕТОДИ ТА ФОРМИ ВИХОВАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

3.

1.ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ У ЗВО
ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ — СИСТЕМА ВИХОВНИХ ЗАХОДІВ, СПРЯМОВАНИХ НА ФОРМУВАННЯ
ВСЕБІЧНО І ГАРМОНІЙНО РОЗВИНЕНОЇ ОСОБИСТОСТІ. СПЕЦИФІКА ЦЬОГО ПРОЦЕСУ ПОЛЯГАЄ
НАСАМПЕРЕД У ТОМУ, ЩО ВІН Є БЕЗПЕРЕРВНИМ, ТРИВАЛИМ У ЧАСІ, ОСКІЛЬКИ ЛЮДИНА
ВИХОВУЄТЬСЯ ВПРОДОВЖ УСЬОГО ЖИТТЯ.
ПРОГРАМА ВИХОВАННЯ — КОРОТКИЙ ВИКЛАД ОСНОВНИХ ПОЛОЖЕНЬ І ЦІЛЕЙ ДІЯЛЬНОСТІ
ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЩОДО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ УПРОДОВЖ УСЬОГО ПЕРІОДУ
ЇХ НАВЧАННЯ.

4.

широкий соціальний зміст: виховання – це вся
сукупність соціальних впливів на людину у процесі її
життєдіяльності, соціальне формування особистості у
певних територіальних межах у конкретно історичний
період;
широкий педагогічний зміст: виховання –
цілеспрямований та спеціально організований процес
впливу (взаємодії) на особистість, що здійснюється в межах
спеціальних (освітніх) закладах спеціальними людьми –
педагогами;
вузький педагогічний зміст: виховання – це спеціальна
система виховної роботи, націлена на формування
конкретних якостей особистості.

5.

Завдання виховання у навчальному закладі реалізують як у процесі навчання, праці, так і в
цілеспрямованому впливі на вихованців у позаурочний час. У процесі виховання органічно
поєднані змістовий (сукупність виховних цілей) та процесуальний (процес педагогічної
взаємодії "викладач-студент") аспекти.
Об'єкт виховання – процес формування особистості разом з її ставленням до суспільства,
себе й інших людей, до праці.
Предмет виховання – специфічні для виховання проблеми та явища: закономірності й
принципи, зміст, технології, методи, прийоми та форми, спрямовані на реалізацію мети й
завдань виховання.
Психологічна сутність виховання полягає у переведенні особистості з одного стану в інший,
інтеріоризації зовнішнього щодо неї досвіду, знань, цінностей, норм, правил у внутрішній
психологічний план, у її переконання, установки, поведінку. Наслідки виховання, а саме
поведінка особистості, залежать від того, наскільки системно в процесі виховання поєднано
емоційно-чуттєву та вольову сфери психіки, поведінку особистості.

6.

До основних функцій виховання належать:
організаційно-мотиваційна;
діагностична;
прогностично-проективна;
формуючо-розвивальна;
інформаційно-комунікативна;
контрольно-оцінювальна.

7.

ВИХОВНА СИСТЕМА У ЗВО ҐРУНТУЄТЬСЯ НА ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОМУ ПІДХОДІ, ЩО
ПЕРЕДБАЧАЄ
— психолого-педагогічну діагностику, знання особливостей кожної особистості й
особливостей кожного первинного колективу;
— прогнозування розвитку первинних колективів і кожної особистості на основі їх
особливостей і можливостей виховного середовища;
— формування змісту виховання, що відповідає індивідуальним особливостям вихованців,
їхнім запитам і створює умови для їх ефективного розвитку;
— варіативність, гнучкість форм і методів виховання (індивідуальні, групові і колективні,
методи колективного та індивідуального впливу, словесні і практичні);
— організацію і методичне забезпечення самовиховання студентів, високого ступеня їхньої
самодіяльності;
— самоврядування в студентських колективах;
— діалогічне спілкування у виховному процесі, що ґрунтується на взаємній повазі, довірі
викладачів і студентів;
— координацію педагогічних, психологічних, інформаційних і соціальних впливів на
особистість;
— інформаційно-методичне забезпечення виховного процесу;

8.

ЕТАПИ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ:
Визначення сукупності рис і якостей особистості
(певний ідеал), які слід сформувати у студента.
Вивчення індивідуальних особливостей
студента (колективу), його позитивних рис,
недоліків у характері й поведінці, визначення
якостей, які ще не сформовані або перебувають
на стадії зародження.
Реалізація програми виховання шляхом
залучення студентів до різних видів діяльності,
участь в яких сприяє формуванню досвіду
поведінки відповідно до ідеалу.

9.

СТРУКТУРА ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ
Практична
діяльність
Оволодіння
знаннями
нормами
правилами
поведінки
Формування
почуттів
Формування
переконань
Формування
умінь та
навичок
поведінки

10.

2.ЗАКОНОМІРНОСТІ І ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ У ЗВО
ЗАКОНОМІРНІСТЬ ВИХОВАННЯ — СТІЙКИЙ, ОБ'ЄКТИВНИЙ, ІСТОТНИЙ ЗВ'ЯЗОК У
ВИХОВАННІ, РЕАЛІЗАЦІЯ ЯКОГО СПРИЯЄ ЕФЕКТИВНОМУ РОЗВИТКУ
ОСОБИСТОСТІ
1.Органічний зв'язок виховання із суспільними потребами і умовами
виховання.
2. Виховання людини під впливом різноманітних чинників.
3. Залежність результатів виховання від глибини і повноти врахування
національного менталітету студента.
4. Залежність результатів виховання від виховного впливу на внутрішній
світ студента.
5. Визначальна роль спілкування і діяльності у вихованні особистості.

11.

ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ — КЕРІВНІ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ВІДОБРАЖАЮТЬ
ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ І ВИЗНАЧАЮТЬ
ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ І МЕТОДІВ ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЇ.
1. ПРИНЦИП НАРОДНОСТІ (ЄДНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОГО І ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКОГО)
2. ПРИНЦИП ПРИРОДОВІДПОВІДНОСТІ ВИХОВАННЯ (ВРАХУВАННЯ БАГАТОГРАННОЇ ПРИРОДИ ЛЮДИНИ)
3. ПРИНЦИП ГУМАНІЗАЦІЇ (СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ НАЙКРАЩИХ ЯКОСТЕЙ)
4. ПРИНЦИП ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ (СПРИЙНЯТТЯ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА ЯК ВИЩОЇ СУСПІЛЬНОЇ ЦІННОСТІ)
5. ПРИНЦИП ЕТНІЗАЦІЇ (НАПОВНЕННЯ ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ ЗМІСТОМ)
6. ПРИНЦИП КУЛЬТУРОВІДПОВІДНОСТІ ВИХОВАННЯ (ОРГАНІЧНИЙ ЗВ'ЯЗОК З ІСТОРІЄЮ НАРОДУ)
7. ПРИНЦИП ПОЄДНАННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО КЕРІВНИЦТВА З ІНІЦІАТИВОЮ ТА САМОДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТСТВА
8. ПРИНЦИП БЕЗПЕРЕРВНОСТІ І НАСТУПНОСТІ ВИХОВАННЯ.
9. ПРИНЦИП ЄДНОСТІ СВІДОМОСТІ І ПОВЕДІНКИ У ВИХОВАННІ.
10. ПРИНЦИП ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ВИХОВАННЯ.
11. ПРИНЦИП ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ТА ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ(ВРАХУВАННЯ У ВИХОВНІЙ РОБОТІ
РІВНІВ ФІЗИЧНОГО, ПСИХІЧНОГО, СОЦІАЛЬНОГО, ДУХОВНОГО, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГ О РОЗВИТК У ВИХОВАНЦІВ
)
12. ПРИНЦИП ЦІЛЕСПРЯМОВАНОСТІ ВИХОВАННЯ.
13. ПРИНЦИП ЄДНОСТІ ВИХОВНИХ ВПЛИВІВ УСІХ УЧАСНИКІВ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ.

12.

Моральне
вихованн
я
Антинарк
огенне
Правове
виховання
Економічн
е
виховання
Напрямки
виховного
процесу у
ЗВО
Екологічне
виховання
Фізичне
виховання
Естетичне
виховання
Трудове
виховання

13.

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ
МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ — ВИХОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ,
СПРЯМОВАНА НА ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ СТІЙКИХ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕІЙ, ПОТРЕБ,
ПОЧУТТІВ, НАВИЧОК І ЗВИЧОК ПОВЕДІНКИ НА ОСНОВІ ІДЕАЛІВ, НОРМ І ПРИНЦИПІВ МОРАЛІ,
УЧАСТІ У ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ.
Систему моральних цінностей поділяють на абсолютно
вічні, національні, громадянські, сімейні та цінності
особистого життя (О. Вишневський).
1. Абсолютно вічні цінності.
2. Національні цінності.
3. Громадянські цінності.
4. Сімейні цінності.
5. Цінності особистого життя.
Серед моральних якостей, які мають особливе значення
для майбутньої професійної діяльності, виокремлюють (Н.
Дяченко): професійний обов'язок, професійну честь,
професійну гордість і професійну етику.

14.

ТРУДОВЕ
ВИХОВАННЯ
ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ — ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ПОТРЕБИ В ПРАЦІ І
СУМЛІННОГО, ТВОРЧОГО СТАВЛЕННЯ ДО НЕЇ, ГОРДОСТІ ЗА СВОЮ
ПРОФЕСІЮ, ВИСОКИХ МОРАЛЬНИХ І ПРОФЕСІЙНИХ РИС ГРОМАДЯНИНА,
ПРАЦІВНИКА, ФАХІВЦЯ, ВИРОБЛЕННЯ ПРАКТИЧНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК
КУЛЬТУРИ ПРАЦІ.
ЗАВДАННЯМ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ Є ФОРМУВАННЯ У НИХ
ПРОФЕСІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ І ПОТРЕБ, ВМІНЬ, НАВИЧОК, ЗВИЧОК
ПРОФЕСІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ. ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ДО ПРАЦІ З
ОБРАНОЇ СПЕЦІАЛЬНОСТІ; ВИХОВАННЯ ВОЛІ, ТЕРПЕЛИВОСТІ І
НАПОЛЕГЛИВОСТІ В ПОДОЛАННІ ТРУДНОЩІВ.
ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ В ПРОЦЕСІ УСІХ ВИДІВ
ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТА: НАВЧАЛЬНІЙ ПРАЦІ, НАУКОВОДОСЛІДНІЙ РОБОТІ,
ДІЯЛЬНОСТІ, ВИРОБНИЧІЙ ПРАКТИЦІ, ГРОМАДСЬКІЙ, ПОБУТОВІЙ ПРАЦІ.

15.

ЕКОНОМІЧНЕ
ВИХОВАННЯ
ЕКОНОМІЧНЕ ВИХОВАННЯ — ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ, СПРЯМОВАНА НА ФОРМУВАННЯ НА ОСНОВІ
СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ЕКОНОМІЧНОЇ СВІДОМОСТІ, ЕКОНОМІЧНОГО МИСЛЕННЯ, УМІНЬ І НАВИЧОК
ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЕКОНОМІЧНО ЗНАЧУЩИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ.
ПІД ЕКОНОМІЧНИМИ ЗНАННЯМИ РОЗУМІЮТЬ СУКУПНІСТЬ ЕКОНОМІЧНИХ ТЕОРІЙ ПРО ЗМІСТ, ХАРАКТЕР
МАТЕРІАЛЬНИХ БЛАГ, ЇХ ВИРОБНИЦТВО, ОБМІН, РОЗПОДІЛ І СПОЖИВАННЯ, ПРО ВПЛИВ РЕАЛЬНОГО ЖИТТЯ
НА РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА.
ЕКОНОМІЧНА СВІДОМІСТЬ, ТОБТО УСВІДОМЛЕННЯ ЛЮДИНОЮ РЕАЛЬНОЇ КАРТИНИ ЕКОНОМІЧНОГО ЖИТТЯ,
ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН, ВЛАСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ МІЖ ЕКОНОМІЧНОЮ АКТИВНІСТЮ ТА
РІВНЕМ ЗАДОВОЛЕННЯ ОСОБИСТИХ І СУСПІЛЬНИХ ПОТРЕБ.

16.

ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ
ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ — ВИХОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ,
ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ, СПРЯМОВАНА НА ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ ПРАВОВОЇ
СВІДОМОСТІ ТА НАВИЧОК І ЗВИЧОК ПРАВОМІРНОЇ ПОВЕДІНКИ.
ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ СПРЯМОВАНЕ НА РОЗВ'ЯЗАННЯ ТАКИХ ЗАВДАНЬ:
— ОЗБРОЄННЯ МОЛОДИХ ЛЮДЕЙ ЗНАННЯМИ ЗАКОНІВ, СИСТЕМАТИЧНЕ
ІНФОРМУВАННЯ ЇХ ПРО АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРАВА, ПРИЙНЯТІ НОВІ
ЗАКОНИ ТА ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ;
— ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ, ТОБТО СУКУПНОСТІ ПРАВОВИХ
УЯВЛЕНЬ, ПОГЛЯДІВ, ПЕРЕКОНАНЬ І ПОЧУТТІВ, ЯКІ ЯКІ ВИЗНАЧАЮТЬ
СТАВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ДО ВИМОГ ЗАКОНІВ, РЕГУЛЮЮТЬ ЇЇ ПОВЕДІНКУ
В КОНКРЕТНІЙ ПРАВОВІЙ СИТУАЦІЇ;
– ФОРМУВАННЯ ПОВАГИ ДО ДЕРЖАВИ І ПРАВА;
– ВИРОБЛЕННЯ НАВИЧОК І ЗВИЧОК ЗАКОНОСЛУХНЯНОСТІ ЯК ПРОДУКТУ
СВІДОМОГО СТАВЛЕННЯ ДО ГРОМАДЯНСЬКОГО ОБОВ'ЯЗКУ;
– ФОРМУВАННЯ НЕТЕРПИМОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРАВОПОРУШЕНЬ,
ЗЛОЧИННОСТІ; НАМАГАННЯ ПРОТИДІЯТИ НЕГАТИВНИМ ЯВИЩАМ І
ПРОТИСТОЯТИ ЇМ;
– ПОДОЛАННЯ У ПРАВОВІЙ СВІДОМОСТІ ТА ПОВЕДІНЦІ ХИБНИХ УЯВЛЕНЬ,
ЩО СФОРМУВАЛИСЯ ПІД ВПЛИВОМ НЕГАТИВНИХ СУСПІЛЬНИХ ЯВИЩ.

17.

АНТИНАРКОГЕННЕ ВИХОВАННЯ
АНТИНАРКОГЕННЕ ВИХОВАННЯ — ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ,
СПРЯМОВАНА НА ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТСТВА
НЕСПРИЙНЯТЛИВОСТІ ДО НАРКОГЕННИХ РЕЧОВИН (ТЮТЮНУ,
АЛКОГОЛЮ, НАРКОТИКІВ), ПОДОЛАННЯ ЗВИЧОК ДО ВЖИВАННЯ
ЦИХ РЕЧОВИН ТИМИ МОЛОДИМИ ЛЮДЬМИ, ЯКИМ ВОНИ
ПРИТАМАННІ.
МЕТОДИ ЗАГАЛЬНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ЩОДО ВЖИВАННЯ
НАРКОГЕННИХ РЕЧОВИН:
ЛЕКЦІЇ, КІНО- ТА ВІДЕОЛЕКТОРІЇ, БЕСІДИ;
• ІГРИ, КОНКУРСИ, ВІКТОРИНИ;
• СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТРЕНІНГИ;
• ПІДГОТОВКУ І ПУБЛІКАЦІЇ СТАТЕЙ У ПЕРІОДИЧНІЙ ПРЕСІ,
ПРОВЕДЕННЯ ТЕЛЕ- І РАДІОПРОГРАМ;
• СОЦІАЛЬНУ РЕКЛАМУ: БУКЛЕТИ, ВІДЕОКЛІПИ; МАСОВІ
ЗАХОДИ: КОНЦЕРТИ, ШОУ, ДНІ БОРОТЬБИ ІЗ "ЗЕЛЕНИМ

18.

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ
ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ — ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ,
СПРЯМОВАНА НА ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ
ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ.
ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА ПЕРЕДБАЧАЄ НАЯВНІСТЬ
ГЛИБОКИХ ЗНАНЬ ПРО НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ,
ЕКОЛОГІЧНИЙ СТИЛЬ МИСЛЕННЯ, ЩО ЗУМОВЛЮЄ
ВІДПОВІДАЛЬНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ ТА СВОГО
ЗДОРОВ'Я; УМІННЯ І ДОСВІД РОЗВ'ЯЗАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ
ПРОБЛЕМ; БЕЗПОСЕРЕДНЮ УЧАСТЬ У
ПРИРОДООХОРОННІЙ РОБОТІ, А ТАКОЖ ЗДАТНІСТЬ
ПРОГНОЗУВАТИ МОЖЛИВІ НЕГАТИВНІ ВІДДАЛЕНІ
НАСЛІДКИ ПРИРОДОПЕРЕТВОРЮВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ЛЮДИНИ

19.

ЕСТЕТИЧНЕ
ВИХОВАННЯ
ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ — СКЛАДОВА ЧАСТИНА ВИХОВНОГО
ПРОЦЕСУ, СПРЯМОВАНА НА ФОРМУВАННЯ ЗДАТНОСТІ СПРИЙМАТИ І
ПЕРЕТВОРЮВАТИ ДІЙСНІСТЬ ЗА ЗАКОНАМИ КРАСИ В УСІХ СФЕРАХ
ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ.
МЕТОЮ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ
ЗАКЛАДІ Є ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНЬОГО СПЕЦІАЛІСТА ЕСТЕТИЧНОЇ
КУЛЬТУРИ
КОМПОНЕНТАМИ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ Є:
А) ЕСТЕТИЧНІ ПОЧУТТЯ — ЕМОЦІЙНІ СТАНИ, ЗУМОВЛЕНІ
ОЦІННИМ СТАВЛЕННЯМ ЛЮДИНИ ДО ЯВИШ, ДІЙСНОСТІ І
МИСТЕЦТВА;
Б) ЕСТЕТИЧНІ ПОТРЕБИ — ПОТРЕБИ В ЕСТЕТИЧНИХ
ПЕРЕЖИВАННЯХ, СПІЛКУВАННІ З ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИМИ
ЦІННОСТЯМИ;
В) ЕСТЕТИЧНІ СМАКИ — ЗДАТНІСТЬ ОЦІНЮВАТИ ТВОРИ
МИСТЕЦТВА, ЕСТЕТИЧНІ ЯВИЩА З ПОЗИЦІЙ ЕСТЕТИЧНИХ ЗНАНЬ
ТА ІДЕАЛІВ;
Г) ЕСТЕТИЧНІ ІДЕАЛИ — СОЦІАЛЬНО ТА ІНДИВІДУАЛЬНО
ПСИХОЛОГІЧНО ЗУМОВЛЕНІ УЯВЛЕННЯ ПРО КРАСУ В ПРИРОДІ,
СУСПІЛЬСТВІ, ЛЮДИНІ, МИСТЕЦТВІ;
Ґ) ХУДОЖНІ УМІННЯ — ЗДІБНОСТІ В ГАЛУЗІ МИСТЕЦТВА

20.

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА
ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ — СИСТЕМА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ
ЗАХОДІВ, СПРЯМОВАНИХ НА ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ'Я,
ЗАГАРТУВАННЯ ОРГАНІЗМУ, ГАРМОНІЙНИЙ РОЗВИТОК ФОРМ,
ФУНКЦІЙ І ФІЗИЧНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЛЮДИНИ, ФОРМУВАННЯ
ЖИТТЄВО ВАЖЛИВИХ РУХОВИХ НАВИЧОК І ВМІНЬ.
ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ — СИСТЕМА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ
ЗАХОДІВ, СПРЯМОВАНИХ НА ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ'Я,
ЗАГАРТУВАННЯ ОРГАНІЗМУ, ГАРМОНІЙНИЙ РОЗВИТОК ФОРМ,
ФУНКЦІЙ І ФІЗИЧНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЛЮДИНИ, ФОРМУВАННЯ
ЖИТТЄВО ВАЖЛИВИХ РУХОВИХ НАВИЧОК І ВМІНЬ.

21.

4. МЕТОДИ ТА ФОРМИ
ВИХОВАННЯ
МЕТОД ВИХОВАННЯ — СПОСІБ ВЗАЄМОПОВ'ЯЗАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ВИХОВАТЕЛЯ І ВИХОВАНЦІВ, СПРЯМОВАНИЙ НА ФОРМУВАННЯ В НИХ
ПЕВНИХ ПОГЛЯДІВ, ПЕРЕКОНАНЬ, НАВИЧОК І ЗВИЧОК ПОВЕДІНКИ.
ПРИЙОМ ВИХОВАННЯ — ЧАСТИНА, ЕЛЕМЕНТ МЕТОДУ ВИХОВАННЯ,
НЕОБХІДНИЙ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОГО ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ В
КОНКРЕТНІЙ СИТУАЦІЇ. КРІМ МЕТОДІВ І ПРИЙОМІВ, У ВИХОВНІЙ РОБОТІ
ВИКОРИСТОВУЮТЬ ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ.
ЗАСІБ ВИХОВАННЯ — ВИД СУСПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЯКИЙ ВПЛИВАЄ НА
ОСОБИСТІСТЬ У ПЕВНОМУ НАПРЯМІ (ЗМІ, МИСТЕТСТВО, КОЛЕКТИВ)

22.

Методи формування свідомості
(бесіда, лекція диспут і метод
прикладу)
Методи формування суспільної
поведінки
(педагогічна вимога, громадська
думка, вправляння, привчання,
доручення)
Методи виховання
Методи стимулювання
діяльності й поведінки
(змагання, заохочення і покарання)
Методи контролю й аналізу
ефективності виховання
(педагогічне спостереження,
бесіда, опитування (анкетне, усне),
аналіз результатів діяльності
студентів тощо.)

23.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!