Основи міжнародного гуманітарного права

1.

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПОВІТРЯНИХ СИЛ
ІМЕНІ ІВАНА КОЖЕДУБА
КАФЕДРА
психології та педагогіки
Дисципліна: Правознавство (у т.ч. основи військового законодавства та
міжнародне гуманітарне право)
Лекція № 11
“Основи міжнародного гуманітарного права”

2.

1. Основні поняття міжнародного гуманітарного права.
2. Заборонені методи і засоби ведення війни.

3.

Джерела інформаційного забезпечення
Конституція України
Основи законодавства України: Підручник / За заг. редак. начальника
Правового управління Міністерства оборони України
полковника юстиції Кириленка В.І. –
Вінниця: НОВА КНИГА, 2002. – 617 с.
Міжнародне гуманітарне право: методичний посібник.
– Х: ХІ ВПС, 2002. – 148 с.
Міжнародне гуманітарне право: навчальний посібник.
– К: Варта, 2000. – 176 с.
Правознавство: навчально-методичний посібник / В.М. Токарєв,
А.А. Бабич. – Х.: ХНУПС, 2018. – 48 с.

4.

Джерела інформаційного забезпечення
Міжнародне гуманітарне право. Посібник для юриста / [М.М.
Гнатовський, Т.Р. Короткий, А.О. Кориневич, В.М. Лисик, О.Р. Поєдинок, Н.В.
Хендель]; за ред. Т.Р. Короткого – Київ-Одеса : Українська гельсінська спілка
з прав людини, Фенікс, 2016. – 2017. - 145с. – ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС.
Наказ Міністерства оборони України
“Про затвердження інструкції про порядок виконання
норм міжнародного гуманітарного права
у Збройних Силах України” №164 від 23.03.2017р. –
ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС.

5.

Статистика Міжнародного комітету Червоного Хреста показує, що за
останні 5000 років було близько 14000 війн, в яких загинуло приблизно
500 млн. людей.
За останні 3400 років на землі було лише 250 років всезагального миру.
Перша світова війна викликала 10 мільйонів смертей в пропорції 20
комбатантів на одну цивільну особу - не рахуючи 21 мільйона загиблих
від епідемій.
У другій світовій війні було вбито 40 мільйонів чоловік, приблизно при
рівному співвідношенні комбатантів і цивільних осіб.
У наш час за свідченням експертів, співвідношення вбитих 10 цивільних
осіб на одного комбатанта у так званій звичайній війні і 100 цивільних
осіб на одного комбатанта буде в ядерній війні.

6.

7.

ОСНОВИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
МІЖНАРОДНЕ ПРАВО (МП)
Поняття
МП - це виражена і закріплена в
міжнародних договорах, угодах, протоколах,
звичаєвих нормах воля суверенних держав
(народів) щодо регулювання міжнародних
відносин і забезпечення дотримання всіма
народами міжнародних принципів мирного
співіснування
Система
- морське
- повітряне
- космічне
- гуманітарне (МГП)
- право міжнародних договорів
- дипломатичне і консульське право
- населення в МП
- територія в МП
- відповідальність в МП
Основні принципи міжнародного права:
• мирне співіснування
• суверенітет і рівність держав
• невтручання у внутрішні справи
• повага прав людини і її свобод
• територіальна цілісність держави
• рівноправність і самовизначення націй
• непорушність кордонів
• незастосування сили і погроз
• мирне розв'язання спорів
• співробітництво
• заборона агресивних воєн
• добровільне виконання міжнародних зобов’язань

8.

МЕТА МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА
Полегшити страждання людей, які спричинені лихом війни
чи збройного конфлікту.
Забезпечити гуманне поводження та захист особам, які не
беруть безпосередньої участі у воєнних діях, включаючи тих осіб,
які припинили брати в них участь у результаті хвороби,
поранення або з будь-якої іншої причини, незалежно від раси,
кольору шкіри, віросповідання, походження, майнового становища
тощо.

9.

Міжнародне гуманітарне право («право війни», «право збройних конфліктів») – це
система міжнародно-визнаних правових норм і принципів, які спрямовані на:
- захист жертв війни (збройних конфліктів);
- заборону або обмеження методів і засобів ведення війни, збройних
конфліктів;
- встановлення міжнародної та національної відповідальності за
порушення вимог права війни, збройних конфліктів.
СТРУКТУРА
міжнародного гуманітарного права
Гаазьке право
регулює:
- права та обов’язки воюючих
сторін;
- обмеження воюючих сторін у
виборі
методів
і
засобів
нанесення втрат супротивнику;
обмеження
насилля,
не
обумовлене
воєнною
необхідністю.
Женевське право
охороняє:
- поранених і хворих зі складу
воюючих сторін;
- осіб, потерпілих корабельну аварію,
зі складу озброєних сил на морі;
- військовополонених;
- цивільне населення.

10.

Особливості міжнародного гуманітарного права
Характерною особливістю міжнародного гуманітарного права є те, що воно
поєднує дві різні концепції, одна з яких має юридичний характер, а інша –
етичний.
Міжнародне гуманітарне право прагне досягти компромісу між міркуваннями воєнної
необхідності та вимогами гуманності, містить відповідний етичний елемент, оскільки йдеться про те,
щоб пом'якшити прояви насильства через правове обмеження засобів і методів ведення воєнних дій
і зобов'язання воюючих сторін гуманно поводитись з особами, які не беруть або перестали брати
участь у бойових діях.

11.

Міжнародне гуманітарне право пройшло довгий шлях свого становлення.
Основні договори МГП:
1864 рік – Конвенція про поліпшення долі поранених в діючих арміях
1868 рік - Санкт-Петербурзька декларація
1899,1907 рік - Гаазькі Конвенції
1929,1949 рік - Женевські Конвенції
1954 рік - Конвенції про захист культурних цінностей
1980 рік - Конвенція про застосування конкретних видів звичайної зброї
1993 рік - Конвенція про заборону застосування хімічної зброї
1995 рік - Протокол, що стосується заборони засліплюючої лазерної зброї
1997 рік - Конвенція про заборону протипіхотних мін

12.

Всі Женевські Конвенції і Додаткові Протоколи спрямовані на захист
жертв війни, але кожний з цих документів має свою сферу діяльності,
своє застосування.

13.

I-а Женевська Конвенція – «Про поліпшення долі поранених і хворих в
діючих арміях».
Зобов'язує її учасників збирати на полі бою і надавати допомогу пораненим і хворим
супротивника, причому будь-яка дискримінація у відношенні поранених і хворих з причин статі,
раси, національності, політичних переконань або релігії забороняється. Усі поранені і хворі, які
опинилися у владі супротивника, повинні бути зареєстровані, а дані про них повідомлені тій
державі, на боці якої вони боролися. Медичні установи, санітарний персонал і транспорт для
перевезення поранених, хворих і санітарного майна користуються захистом, і напад на них
забороняється.

14.

II-а Женевська Конвенція – «Про поліпшення долі поранених, хворих і осіб,
які зазнали корабельну аварію з складу збройних сил на морі»
Встановлює правила поводження з хворими та пораненими під час морської війни,
аналогічні правилам, передбаченим Конвенцією про поліпшення долі поранених і хворих в
регулярних арміях.

15.

III-я Женевська Конвенція - "Про поведінку з військовополоненими" визначає статус комбатанта і військовополоненого.
Згідно з Конвенцією особи, які входять до складу збройних сил і беруть участь в
бойових діях, є комбатанти (крім медичного і духовного персоналу).
Будь-який комбатант, який попадає до супротивника, стає військовополоненим.
Вважається, що військовополонені знаходяться під владою держави супротивника, а не окремих
осіб
або
військових
частин,
які
захопили
їх
у
полон.
Держава, яка утримує військовополонених, зобов'язана безкоштовно забезпечити їх
їжею, одягом, приміщенням для проживання і медичною допомогою.

16.

Статус військовополонених
Статус військовополоненого надається
із моменту полонення до остаточного визволення і репатріації
Особам, які входять у склад збройних сил сторони, яка
знаходиться у конфлікті
Особам, які слідують за збройними силами, але не
входять до їх складу безпосередньо за умовою, що
вони одержали на це дозвіл від тих збройних сил, які
вони супроводжують
Населенню неокупованої території, яке при наближенні
ворога стихійно за власним почином взялося за зброю
для боротьби із військами, що вторглися, не встигло
сформуватися в регулярні війська; якщо воно відкрито
носить зброю і дотримується законів й звичаїв війни
Особам, які належать до однієї з вище названих
категорій, яких прийняли на своїй території нейтральні
чи невоюючі країни і яких ці країни повинні інтернувати
у відповідності з міжнародним правом, якщо тільки
вони не вважатимуть за краще надати їм більш
сприятливий режим
Не вважаються військовополоненими, але
користуються перевагою і заступництвом ІІІ ЖК
Медичний і духовний персонал, затриманий державою,
яка тримає в полоні, із ціллю надання допомоги
військовополоненим
Особам, які належать до організованого руху опору,
який відповідає умовам п. 3 ст. 44 ДП І
Членам екіпажів кораблів торгівельного флоту і
екіпажів цивільної авіації сторін, які знаходяться у
конфлікті, які не користуються більш пільговим
режимом в силу яких-небудь інших положень
міжнародного права
Особам, які належать або належали до збройних сил
окупованої країни, якщо країна, що окупує, вважає за
необхідне по причинах їх приналежності інтернувати їх,
навіть якщо вона спочатку визволила їх, у той час, коли
воєнні дії відбувалися за межами окупованої нею
території, особливо, якщо ці особи безуспішно
намагалися приєднатися до збройних сил, до яких вони
належать і які приймають участь у воєнних діях, чи
коли не підкорились виклику, який був зроблений з
ціллю їх інтернування
Позбавляються права вважатися військовополоненими
з наданням захисту, рівноцінного у всіх відношеннях
тому, який надається військовополоненим ІІІ ЖК і ДП І
Комбатант, який порушив вимогу про відкрите носіння
зброї під час кожного воєнного зіткнення
Статус військовополоненого не надається
шпигунам
найманцям

17.

IV Конвенція "Про захист цивільного населення під час війни"
Передбачає гуманне поводження з цивільним населенням, незалежно від
національності або території, де людина проживає.
Виходячи з цих норм, повинні дозволятися операції по наданню допомоги цивільному
населенню, забезпеченню його продуктами, медикаментами, одягом у разі необхідності евакуації
та ін.

18.

Статус цивільного населення у міжнародному гуманітарному праві
Цивільне населення й окремі цивільні
особи користуються загальним захистом
від небезпек, які виникають у зв`язку із
військовими операціями
(п. 1 ст.51 ДП І)
Присутність серед
цивільного
населення окремих
осіб, які не
підпадають під
визначення
цивільних осіб, не
позбавляє це
населення його
цивільного характеру
Цивільне населення (ст. 50 ДП І)
складається із усіх осіб, які є цивільними
особами
Цивільна особа
Будь-яка особа, яка не належить ні
до одної із категорій осіб, які вказані
в
ст. 4 А), 1) – 3) та 6) ІІІ ЖК і в
ст. 43 ДП І
Цивільні особи користуються захистом ...,
за виключенням випадків й на такий період,
поки вони приймають безпосередню участь
у воєнних діях (п. 3 ст. 51 ДП І)
У випадку сумнівів
відносно того, чи є
особа цивільною,
вона є такою

19. Заборонені МЕТОДИ ведення бойових дій:

- вбивство або поранення цивільних осіб;

20. Заборонені методи ведення бойових дій

- вбивство або поранення осіб, які, склавши зброю здалися в
полон;

21. Заборонені методи ведення бойових дій

- вбивство парламентера і супроводжуючих його осіб;

22. Заборонені методи ведення бойових дій

- примус підданих супротивної сторони брати участь у бойових
діях, спрямованих проти їхньої держави, навіть у тому
випадку, якщо вони були на службі до початку війни;

23. Заборонені методи ведення бойових дій

- віддання наказу нікого не залишати в живих, погрожувати цим або
вести бойов дії на цій основі;

24. Заборонені методи ведення бойових дій

- взяття заручників;

25. Заборонені методи ведення бойових дій

- віроломство;

26. Заборонені методи ведення бойових дій

- використання не за призначенням міжнародної розпізнавальної емблеми Червоного Хреста
(Червоного Півмісяця), міжнародних відмітних знаків цивільної оборони та культурних цінностей,
міжнародного спеціального знака особливо небезпечних об'єктів, білого прапора парламентера,
інших міжнародно-визнаних відмітних знаків і сигналів використання форменого одягу противника
і розпізнавальної емблеми Організації Об'єднаних Націй, окрім як з дозволу цієї Організації;

27. Заборонені методи ведення бойових дій

- терор щодо цивільного населення;

28. Заборонені методи ведення бойових дій

- використання голоду серед цивільного населення для досягнення військових цілей;
знищення, вивезення або приведення в непридатність об'єктів, необхідних для його
виживання;

29. Заборонені методи ведення бойових дій

- напад на медичні формування, санітарно-транспортні засоби, що має
належні відмітні емблеми (знаки) і використовують встановлені сигнали;

30. Заборонені методи ведення бойових дій

- знищення культурних цінностей, історичних пам'ятників, місць відправлення культу та інших
об'єктів, що становлять культурну і духовну спадщину народів, а також їх використання з метою
досягнення успіху в бойових діях;

31. Заборонені методи ведення бойових дій

- віддача на розграбування міста або місцевості;

32. Заборонені засоби ведення бойових дій

- отрути, отруйні речовини та сильнодіючі отруйні речовини;
- бактеріологічну (біологічну) і токсичну зброю;

33. Заборонені засоби ведення бойових дій

- розривні кулі та кулі, що легко розвертаються або
сплющуються в тілі людини;

34. Заборонені засоби ведення бойових дій

міни, призначені для вибуху від присутності, близькості або безпосереднього впливу людини, які
виводять з ладу, калічать або вбивають одного або кількох людей;
будь-які міни, що самодеактивуються, оснащені елементом невилучення, який може
функціонувати після того, як міна втратила спроможність до спрацювання;
міни-пастки (будь-які пристрої чи матеріали, інші ніж протипіхотні міни, які спроектовані,
сконструйовані чи пристосовані для того, щоб убивати чи завдавати ушкоджень, і які
спрацьовують раптово, коли людина торкається чи наближається до начебто нешкідливого
предмета або здійснює, здавалося б, безпечну дію)

35. Заборонені засоби ведення бойових дій

- будь-яку зброю, дія якої полягає в нанесенні ураження
осколками, що не виявляються в людському тілі за допомогою
рентгенівських променів;

36. Заборонені засоби ведення бойових дій

- лазерна зброя, що призначена для заподіяння постійної
сліпоти органам зору людини;

37. Заборонені засоби ведення бойових дій

- засоби впливу на природне середовище, що мають тривалі
серйозні наслідки руйнації;

38. Заборонені засоби ведення бойових дій

- запалювальні засоби проти цивільного населення і цивільних
об’єктів, а також для знищення лісів та іншого виду рослинного
покриву;

39. ЯДЕРНА ЗБРОЯ

Міжнародний суд у 1996 р. визначив, що загроза ядерною
зброєю та її застосування суперечать нормам і принципам
міжнародного гуманітарного права, однак, суд не може прийти
до остаточного висновку, є загроза ядерною зброєю або його
застосування правомірним або неправомірним в
екстремальних умовах самооборони, при яких на карту
поставлено саме виживання держави.
Хіросіма.

40.

Україна ратифікувала Женевські конвенції 3 серпня 1954 року, а Додаткові
протоколи І і II до них 25 січня 1990 року.
Оскільки відповідно до статті 9 Конституції України «чинні міжнародні договори,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною
національного законодавства», норми міжнародного гуманітарного права
являють собою внутрішні юридичні норми.

41.

Закон України «Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в
Україні»

42.

Питання покарання за тяжкі порушення міжнародного гуманітарного права
знайшли своє відображення у чинному Кримінальному кодексі України.
Розділ XIX “ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ”ст.ст 431–435 КК України — кримінальна
відповідальність за злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні, за
мародерство, насильство над населенням у районі воєнних дій, погане поводження з
військовополоненими, незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного
Півмісяця та зловживання ними.
Розділ XX “ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО
ПРАВОПОРЯДКУ”
ст. 436 КК України - пропаганда війни;
ст. 437 КК України - планування, підготовка, розв’язання та ведення агресивної війни;
ст. 438 КК України - порушення законів та звичаїв війни;
ст. 439 КК України - застосування зброї масового ураження;
ст.440 КК України - розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут,
транспортування зброї масового ураження;
ст. 441 КК України – екоцид; ст. 442 КК України – геноцид;
ст. 443 КК України - посягання на життя представника іноземної держави;
ст. 444 КК України - злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист;
ст. 445 КК України - незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного
Півмісяця;
ст.446 КК України – піратство;
ст. 447 – найманство.

43.

В чотирьох Женевських конвенціях та Додатковому протоколі І є
ідентичні статті, в яких говориться, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються:
«...як у мирний, так і у воєнний час якнайширше розповсюджувати текст цієї
Конвенції в своїх країнах, і, зокрема, включити його вивчення в навчальні
програми військової та, якщо це можливо, цивільної освіти з тим, щоб з її
принципами було ознайомлено все населення в цілому, зокрема збройні сили,
санітарний персонал та священнослужителі».

44.

Додатковий протокол І (стаття 6) вимагає від Договірних сторін підготовки
кваліфікованого персоналу для поліпшення впровадження гуманітарного права.
Це положення знайшло своє відображення в статтях 15 та 99 Статуту
внутрішньої служби Збройних Сил України.

45.

“Військовослужбовець зобов'язаний знати і неухильно додержуватися
прийнятих
Україною
норм
міжнародного
гуманітарного
права”.
(ст. 15 Статуту внутрішньої служби ЗС України)

46.

Стаття 99 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає, що під
час
збройного
конфлікту
помічник
командира
полку
з
правової
роботи (юрисконсульт полку) виконує обов'язки юридичного
радника
командира
полку.
Юридичний
радник командира полку під час збройного конфлікту
надає консультації командуванню щодо дотримання норм
міжнародного
гуманітарного
права,
правил застосування сили та щодо проведення
інструктажу особового складу з їх виконання.

47.

Основні нормативно-правові акти, які регламентують ведення бойових дій
Національні:
- Закон України “Про оборону України”
(ч.5 ст. 2 “Визначаючи способи забезпечення власної безпеки у процесі підготовки держави до
оборони та під час воєнних дій, Україна додержується принципів і норм міжнародного
права, враховує законні інтереси безпеки інших держав”);
- Закон України “Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України”
(ст. 15 “Військовослужбовець зобов'язаний знати і неухильно додержуватися прийнятих
Україною норм міжнародного гуманітарного права”;
ст. 59 “На командира (начальника) покладається обов’язок про «постійне виховання підлеглих у
дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальні принципи міжнародного права”);
ст. 99 “визначає, що під
час
збройного
конфлікту
помічник
командира
полку
з
правової
роботи
(юрисконсульт
полку)
виконує
обов'язки
юридичного
радника
командира
полку.
Юридичний
радник
командира
полку
під
час
збройного
конфлікту
надає
консультації
командуванню
щодо
дотримання
норм
міжнародного
гуманітарного
права,
правил
застосування
сили
та
щодо
проведення
інструктажу особового складу з їх виконання”);
- Закон України “Про Збройні Сили України”
(ч.7 ст. 1 “Ніякі надзвичайні
обставини,
накази
чи
командирів
і
начальників
не можуть бути підставою
незаконних дій по відношенню до цивільного населення,
та навколишнього середовища”);
розпорядження
для будь-яких
його
майна

48.

Основні нормативно-правові акти, які регламентують ведення бойових дій
Національні:
- Закон України “Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяця”
(Цей
Закон
визначає
порядок
та
умови
використання
і
символіки
Червоного
Хреста,
Червоного
Півмісяця,
Кристала на
території
України
відповідно
до
вимог
Конвенцій про захист жертв війни);
захисту
Червоного
Женевських
-
Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України
від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України»
(п. 31 “Україна залишає за собою право на використання з метою відбиття збройної агресії всіх
можливих форм, способів та наявних засобів збройної боротьби, а також завдання ударів
противнику на його території з дотриманням принципів і норм міжнародного права”)
-
Наказ Міністерства оборони України “Про затвердження інструкції про порядок
виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України”
(Мета наказу - забезпечення додержання принципів і норм міжнародного гуманітарного
права військовослужбовцями і працівниками Збройних Сил України).

49.

Наказ Міністерства оборони України
“Про затвердження інструкції про порядок виконання
норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України” №164 від 23.03.2017р.
У службовій діяльності командувачі (командири, начальники) повинні
керуватись нормами МГП, які зобов’язують:
у мирний час:
- організовувати і брати участь у поширенні знань про міжнародне гуманітарне право
серед підпорядкованого особового складу;
- забезпечувати вивчення права збройних конфліктів у процесі військового навчання і
виховання військовослужбовців;
- звертати увагу підлеглих на те, що за серйозні порушення норм міжнародного
гуманітарного права чинним законодавством України передбачається притягнення до
кримінальної відповідальності;
- постійно підтримувати правопорядок і високу військову дисципліну, які є гарантом
неухильного дотримання усім особовим складом норм міжнародного гуманітарного права;
- контролювати наявність у військовослужбовців посвідчень особи (військових квитків),
особистого знака (розпізнавального медальйона), посвідчення про належність до
медичного або духовного персоналу;
- контролювати підготовку медичного персоналу і військових службових (службових) осіб
юридичної служби щодо вивчення норм міжнародного гуманітарного права.

50.

Наказ Міністерства оборони України
“Про затвердження інструкції про порядок виконання
норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України” №164 від 23.03.2017р.
У службовій діяльності командувачі (командири, начальники) повинні
керуватись нормами МГП, які зобов’язують:
під час збройного конфлікту:
- подавати особистий приклад у дотриманні норм права збройних конфліктів і вимагати
цього від підлеглих;
- вимагати від підлеглих знання і неухильного виконання норм права збройних
конфліктів;
- припиняти порушення норм МГП особовим складом і за потреби притягати до
відповідальності осіб, які вчинили ці порушення;
- проявляти повагу та заступництво національним товариствам Червоного Хреста та
Червоного Півмісяця, іншим гуманітарним товариствам, визнаним і уповноваженим
урядом, за умови підпорядкування особового складу цих товариств законам воєнного часу
та наказам і розпорядженням військового командування;
- сприяти за можливості Міжнародному комітету Червоного Хреста у виконанні ним
гуманітарних функцій щодо забезпечення захисту і надання допомоги жертвам збройних
конфліктів.