Югославія. Нові південнослов'янські держави

1.

Югославія.
Нові
південнослов'янські
держави
Дидактичний матеріал
до уроків
з всесвітньої історії

2.

Політична боротьба за владу
У ході боротьби проти нацизму у
країні сформувався патріотичний
Єдиний народно-визвольний фронт,
який об'єднував представників
різних політичних партій.
Ще у 1943 р. емігрантський уряд у
Лондоні був позбавлений усіх прав
законного уряду Югославії, а
королю Петру ІІ було заборонено
повертатись у країну до закінчення
війни.
Кириченко В.А.

3.

Встановлення комуністичного ладу
Прихід комуністів до влади
у березні 1945 р. Й.Броз Тіто у відповідності з
рекомендаціями Кримської конференції сформував
Тимчасовий народний уряд, у якому комуністи
домінували;
у листопаді 1945 р. комуністи перемогли на виборах
до Установчої Скупщини (парламенту). Усе
суспільно-політичне життя перейшло під контроль
комуністів;
у січні 1946 р. у зв’язку з ліквідацією монархії у
країні узаконена однопартійна система;
31 січня 1946 р. прийнято конституцію країни, яка
закріпила будівництво соціалістичного ладу.
Кириченко В.А.

4.

Ліквідація монархії
На ліквідації монархії
наполягали комуністи та партії
демократичної орієнтації.
Кириченко В.А.

5.

Югославія після Другої світової війни
Проблеми післявоєнного життя
тотальна розруха у виробничій та соціально-побутовій сферах;
падіння промислового виробництва;
нестача продовольства, предметів широкого вжитку;
гострий дефіцит вугілля та нафтопродуктів;
дефіцит кваліфікованих кадрів;
загострення міжнаціональних протиріч і конфліктів;
посилення впливу лівих сил;
загострення боротьби за владу.
Кириченко В.А.

6.

Югославія після Другої світової війни
Найважливіші завдання у перші
повоєнні роки
ліквідація наслідків нацистської окупації;
відродження державності, демократичних прав
і свобод громадян;
відновлення та розвиток демократії;
зміцнення молодої народної влади;
об'єднання південнослов'янських земель на
рівноправній основі;
вирішення національної проблеми;
відбудова промисловості та сільського
господарства;
національно-культурне відродження регіонів;
Кириченко В.А.
вирішення соціально-побутових проблем.

7.

Югославія після Другої світової війни
Радикальні перетворення 1945 – 1946 рр.
націоналізація усієї великої та середньої
промисловості, банків, транспорту та зв'язку,
розробок корисних копалин;
це викликало
посилення беззаконня,
корупції, чисельних
зловживань з боку
влади;
вкрай напружену
атмосферу у
суспільстві через
невдоволення
населення.
одержавлення кооперативних та малих
приватних підприємств;
конфіскація землі і власності “посібників
ворога” та володінь Римо-католицької та
Православної церков;
колективізація у формі кооперації;
аграрна реформа (фактично розподіл землі між
селянами та кооперативами), яка знищила
приватну власність на селі;
утвердження однопартійної політичної системи;
наступ на позиції надто впливових у суспільстві
Римо-католицької та Православної церков.
Кириченко В.А.
Єдиним гарантом
діяльності влади був
непохитний авторитет
Йосипа Броз Тіто

8.

Конфлікт з СРСР
Першотравнева демонстрація
у Бєлграді.1946 р.
Кириченко В.А.
У перші післявоєнні роки
головним союзником Югославії
залишався СРСР.
Однак на відміну від інших
керівників південно-східних держав,
Тіто, будучи національним героєм і
послідовним прихильником
соціалізму, не допускав
беззаперечного підпорядкування
сталінському керівництву, а прагнув
проводити незалежну внутрішню і
зовнішню політику.

9.

Конфлікт з СРСР
Концтабір Голі Оток для
прорадянськи налаштованих
югославських коммуністів
Кириченко В.А.
Сталіна дратувало прагнення
югославського лідера до
самостійності, а більш за все – його
наміри йти своїм шляхом
будівництва соціалізму.
З середини 1947 р. відносини між
Югославією та СРСР різко
погіршилися
Конфлікт двох лідерів
перемістився у сферу
міждержавних відносин.

10.

Лібералізація режиму у 1960-ті рр.
Після розриву відносин з
Радянським Союзом в Югославії
стали шукати свій шлях будівництва
соціалізму.
За основу взято модель
“самоврядного соціалізму”.
Кириченко В.А.

11.

Лібералізація режиму у 1960-ті рр.
“Самоврядний соціалізм” –
oдна з концепцій управління
державою, яка передбачає залучення
всіх громадян до опрацювання і
прийняття рішень, керівництва
різноманітними сферами
життєдіяльності суспільства.
Кириченко В.А.

12.

Лібералізація режиму у 1960-ті рр.
“Самоврядний соціалізм” Тіто
передача промислових підприємств в управління
виборним робітничим радам і комітетам трудових
колективів;
створення системи органів місцевого самоврядування;
реформа у галузі планування господарства: більшість
функцій передано місцевим органам влади;
відмова від політики колективізації: селянські трудові
кооперативи реорганізовані і з точки зору господарювання
прирівняні до промислових підприємств;
економічна свобода промислових підприємств;
відмова від державного регулювання цін;
лібералізація режиму (демократизація, десталінізація,
дебюрократизація, ідеологічний та політичний плюралізм).
Кириченко В.А.

13.

Розвиток “самоврядного соціалізму”
у 1980-ті рр.
Підсумки реформ Й.Броз Тіто
в організаційній структурі політичної системи –
“реальний соціалізм”
у товарно-грошових відносинах –
капіталізм
у низових ланках виробництва й розподілу –
модель “самоврядного соціалізму”
Кириченко В.А.
Югославія залишалася
країною соціалістичного
типу з національним
забарвленням і вдалим
поєднанням
капіталістичних і
соціалістичних основ у
державному будівництві

14.

Загострення міжнаціональних відносин
Прагнення влади вирішити
міжнаціональні проблеми шляхом
децентралізації призвело до
формування національнореспубліканських кланів.
Національні проблеми
перетворилися у вісь політичного
життя Югославії.
Кириченко В.А.

15.

Загострення міжнаціональних відносин
Децентралізація –
передача певних владних
повноважень від державних органів
органам місцевого самоврядування.
Кириченко В.А.

16.

Загострення міжнаціональних відносин
Клан –
група згуртованих у господарському,
побутовому чи національному
відношенні однодумців.
Кириченко В.А.

17.

Відцентрові прояви і тенденції
Після смерті у 1980 р. Тіто
відцентрові тенденції в Югославії
посилилися.
Країна і компартія втратили
стабільне керівництво – вищі
посади в державі заміщалися
терміном в один рік по черзі
представниками усіх республік і
країв.
Кириченко В.А.

18.

Розпад Югославії
“Парад незалежності” союзних республік
25 червня 1991 р.
Словенія
29 червня 1991 р.
Хорватія
8 вересня 1991 р.
Македонія
14 жовтня 1991 р.
Боснія і Герцеговина
Кириченко В.А.
Головною цементуючою
основою югославської
федерації був Союз
комуністів Югославії –
правляча партія.
Різке загострення кризи в
партії поклало початок
розпаду Югославії.

19.

Розпад Югославії
Причини розпаду Югославії
закінчення “холодної війни”, антитоталітарні революції у країнах
Східної Європи, розпад СРСР
наростання протиріч, викликаних несумісністю між монополією
комуністів на владу та системою самоуправління
криза вищої державної і партійної влади після смерті Й.Броз Тіто
розпад Союзу комуністів Югославії як ядра політичної системи
країни
наростання відцентрових тенденцій, особливо з боку Словенії і
Хорватії, їхнє прагнення до незалежності та розширення зв'язків з
країнами Заходу
загострення національних та релігійних протиріч
Кириченко В.А.

20.

Розпад Югославії
Наслідки розпаду Югославії
у багатьох колишніх республіках Югославії
демократичні вибори вивели на передній план
войовничих націоналістів, що й стало однією з
передумов численних конфліктів та громадянської
війни;
посилилося насильство у відносинах етнічних громад;
величезні людські жертви численних конфліктів;
посилення міграційних процесів та загострення
проблеми біженців (мільйони людей покинули межі
Югославії);
конфлікти етнічного та релігійного характеру на
Кириченко В.А.
території колишньої Югославії стали загрозою для
безпеки всієї Європи.

21.

Війни та конфлікти
Найтугіший вузол
протиріч виник у Боснії та
Герцеговині, де етнічний
сепаратизм у поєднанні з
національною
нетерпимістю та
релігійним екстремізмом,
призвів до кривавої війни
між проживаючими у країні
сербами, мусульманами та
хорватами.
Кириченко В.А.

22.

Війни та конфлікти
Сепаратизм –
прагнення до відокремлення,
відділення частини території
держави з метою створення
суверенної держави, переходу до
складу іншої держави чи набуття
статусу дуже широкої автономії.
Кириченко В.А.

23.

Війни та конфлікти
Екстремізм –
(від лат. extremus – крайній) –
схильність до крайніх поглядів, дій
і заходів.
Кириченко В.А.

24.

Проміжий підсумок
Конфлікти міжетнічного та міжрелігійного
характеру на території колишньої Югославії були
найтривалішими, найкривавішими після Другої
світової війни.
Балкани і надалі залишаються “пороховою
бочкою Європи”.
Кириченко В.А.

25.

Нові південнослов'янські держави
Республіка
Республіка
Республіка
Сербія
Чорногорія
Хорватія
У 2007 р.
проголосила
озброєний
нейтралітет.
1 березня 2012
офіційно набула
статусу кандидата в
члени Євросоюзу.
З грудня 2010 р.
є офіційним
кандидатом на вступ
до Євросоюзу.
З 2013 р.
є офіційним членом
Євросоюзу.
Кириченко В.А.
З 2017 р. - член
НАТО.
З 2009 р. - член
НАТО.

26.

Нові південнослов'янські держави
Республіка
Республіка
Боснія і
Словенія
Північна Македонія
Герцеговина
З 2004 р.
є офіційним членом
Євросоюзу.
З 2005 р.
є офіційним
кандидатом на вступ
до Євросоюзу.
У 2016 р. подала
заявку на вступ до
Європейського
Союзу.
З 2020 р. - член
НАТО.
У 2010 р. отримала
план дій щодо вступу
в НАТО.
З 2004 р. - член
НАТО.
Кириченко В.А.

27.

Загальний підсумок
Країни Центрально-Східної Європи після
демонтажу комуністичних режимів почали
переводити свої економіки на ринковий шлях
розвитку й відновлювати демократичні традиції в
політичному житті. Долати цей складний шлях їм
допомагали країни Заходу, надаючи фінансову і
політичну підтримку.
Кириченко В.А.