Студент як суб’єкт учбової діяльності (лекція 8)

1.

Лекція 8.
Студент як суб’єкт учбової
діяльності.

2.

План
1. Поняття
про суб’єкт учбової
діяльності
2. Психологічні
особливості
особистості студента
3. Кризи студентського віку
4. Роль мотивації в навчальнопрофесійній діяльності

3.

1. Поняття про суб’єкт учбової
діяльності
У педагогічній психології категорія суб’єкта
досліджується перш за все через призму його
діяльності як однієї із основних форм активності.
Аналіз суб’єктів освітньої діяльності, який
включає в себе дві взаємопов’язані її форми –
педагогічну й учбову, лежить в руслі як загальнофілософської, так і конкретно педагогічної задачі.
Характеризуючи суб’єктів педагогічної та
учбової діяльності, необхідно перш за все
зазначити, що кожен педагог і студент,
представляючи
собою
суспільний
суб’єкт
(педагогічну спільноту й студентство), разом
утворюють сукупний суб’єкт всього освітнього
процесу.

4.

Сукупний
суб’єкт,
репрезентуючи
суспільні
цінності, представлений в кожній освітній системі,
закладі адміністрацією, викладацьким колективом,
студентською спільнотою (у вузах це ректорат,
кафедра, деканат, академічні студентські групи).
Діяльність цих сукупних суб’єктів спрямована і
регламентована
нормативно-правовими
і
програмними документами.
Предметом освітнього процесу як діяльності
сукупного суб’єкта, тобто тим, на що вона
спрямована, є сукупність цінностей суспільної
свідомості, система знань, способів діяльності,
передавання яких з боку педагога зустрічається з
певним способом їх засвоєння з боку студентів.
Якщо спосіб засвоєння студента співпадає з
методом дії, яку пропонує педагог, то сукупна
діяльність задовольняє обидві сторони. Якщо ж у
цій точці намічається розходження, то порушується
й сама спільність предмету.

5.

Важливою
характеристикою
суб’єкта
діяльності, за С.Л. Рубінштейном, є те, що
він і формується і розвивається в ній. Це
відноситься не тільки до розвитку студента,
але й до саморозвитку, вдосконалення
самого педагога.
Специфіка освітнього процесу полягає у
взаємодоповнюваності,
взаємоздійснюваності цих двох явищ:
розвиток студента передбачає постійний
саморозвиток педагога, що є умовою
розвитку студента.

6.

2. Психологічні особливості
особистості студента
Термін «студент» (від лат. studens (studentis) –
такий, що старанно працює; той, що займається)
означає того, хто наполегливо працює, робить
справу, тобто опановує знання, вивчає (студіює)
науку.
Вважається, що студентів, порівняно з іншими
групами молоді цього віку, відрізняють такі
риси:
вищий освітній рівень;
велике прагнення до знань;
висока соціальна активність;
досить гармонійне поєднання інтелектуальної
і соціальної зрілості.

7.

Студентський період життя людини
припадає переважно на період пізньої
юності або ранньої дорослості, який
характеризується
оволодінням
усім
різноманіттям соціальних ролей дорослої
людини, отриманням права вибору,
набуття певної юридичної та економічної
відповідальності, можливості включення
в усі види соціальної активності (аж до
державного рівня), здобуттям вищої
освіти та опануванням професією.
Особливості
фізичного,
психофізіологічного й когнітивного
розвитку студентів.

8.

Фізичний
розвиток
стосується
різноманітних
аспектів
фізіологічних, сенсорних і рухових функцій організму. Він
розпочинається з найперших митей життя людини й досягає свого
розквіту у віці від 20 до 30 років – характеризується найвищим
рівнем таких показників як м’язова сила, швидкість реакції,
моторна спритність і фізична витривалість та ін.
Серед нейрофізіологічних особливостей, які пов’язані з розвитком
центральної нервової системи студента, найважливіші є такі:
найменший латентний (прихований) період реакцій на будь-який
зовнішній вплив подразника (у т. ч. і словесний сигнал);
оптимум абсолютної та розпізнавальної чутливості всіх
аналізаторів;
найбільша пластичність кори головного мозку та висока
гнучкість в утворенні складних психомоторних та інших навичок;
найбільший обсяг оперативної (короткочасної) пам’яті зорової і
слухової модальності;
високі показники уваги;
оптимум розвитку інтелектуальних функцій припадає на 18-20
років;
найвища швидкість розв’язання вербально-логічних завдань;
інтенсивний розвиток усіх видів почуттів, підвищена емоційна
чутливість (подразливість) до різних обставин навколишнього
життя.

9.

Студентський вік («золота пора людини») – сенситивний
період для розвитку основних соціогенних потенцій
людини як особистості:
1) формування професійних, світоглядних і громадянських
якостей майбутнього фахівця;
2) розвитку професійних здібностей і сходження до вершин
творчості як передумова подальшої самостійної професійної
творчості;
3) центральний період становлення інтелекту і стабілізації
рис характеру;
4) відбувається перетворення мотивації та всієї системи
ціннісних орієнтацій;
5) інтенсивно формуються соціальні цінності у зв’язку з
професіоналізацією.
Для особисті студента характерним є активний розвиток
моральних і естетичних почуттів, посилення свідомих
мотивів поведінки, цілеспрямованості, рішучості й
наполегливості, самостійності та ініціативності, вміння
володіти собою. Підвищується інтерес до моральних
проблем (цілі та сенс життя, обов’язок і відповідальність,
любов і дружба та ін.).

10.

3.Кризи студентського віку
Студентському віку притаманна кризова
насиченість (Б. А. Бараш). Криза 17-18 років
пов’язана з потребою в самовизначенні після
закінчення загальноосвітньої школи та пошуком
свого місця в подальшому, вже самостійному
житті.
Найбільш
кризовими
ситуаціями
студентського віку є такі:
1. Криза професійного вибору.
2. Криза залежності від батьківської сім’ї.
3. Криза інтимно-сексуальних стосунків.
4. Кризові ситуації в навчально-професійній
діяльності.

11.

4. Роль мотивації в навчальнопрофесійній діяльності
Успіх у навчанні залежить від багатьох
факторів, серед яких провідне місце
займають мотиви (причини, що спонукають
до навчання), установка (психологічне
налаштування, готовність до діяльності),
пізнавальні потреби й інтереси, а також
цілеспрямованість та інші вольові якості
студента.
Мотив (франц. motif, лат. motus - рух) спонукання до діяльності, пов'язане із
задоволенням потреб людини.
Мотивація - система спонукань які
зумовлюють
активність
організму
і
визначають її спрямованість.

12.

Принципи й психолого-педагогічні умови забезпечення
професійної мотивації їх навчання:
1. Формувати (і підтримувати) прагнення студентів
виявити і ствердити себе через навчально-професійну
діяльність. Із цією метою застосовують:
ознайомлення з майбутньою професійною діяльністю, її
суспільною значимістю;
створення уявлень про професіонала з обраної
спеціальності, усвідомлення ближніх (безпосередніх) і
кінцевих (перспективних) цілей професійного навчання;
складання «Образу-Я» як фахівця;
формування ціннісних орієнтацій, що пов’язані з
професійною діяльністю;
забезпечення умов для самопізнання, самовиховання,
стимулювання прагнення до самовдосконалення;
підтримання
допитливості
й
“пізнавального”
психологічного клімату в студентській академічній

13.

2. Допомагати (навчати) мінімізувати тривожність, невпевненість щодо
професійної діяльності, приділяти увагу розвиткові професійних якостей,
здібностей до саморегуляції. Ось чому психологічні служби в університетах
багато важать для таких студентів.
3. Навчання набуває життєвого сенсу, якщо приносить задоволення,
переживання успіху, усвідомлення свого просування вперед. Тому
самооцінку треба підвищувати за рахунок успіху, а не зниженням рівня
домагань.
Розв’язання проблеми забезпечення професійної мотивації залежить
також і від викладачів:
насичення змісту навчання інформацією, яка має значення для
особистісного зростання студента як професіонала (професіоналізація
знань із будь-якого предмету);
нарощування змісту і новизни навчального матеріалу;
надання студентам необхідної свободи (умов) для виявлення своїх
творчих можливостей;
творче ставлення самих викладачів до викладання свого предмету,
інтерес до науки, їх компетентність і авторитет як особистості;
визначення, через які мотиви студент пішов навчатися саме до цього ВНЗ
(можливо, через рекламу? – «Якщо Ви не знаєте, що Вам потрібно,
заходьте до нас. У нас це є!»);
систематична діагностика реально діючих мотивів навчання студентів;
стимулювання самоосвіти студентів, підтримування пізнавального
інтересу до всього, що пов’язане з майбутньою професійною діяльністю.