Мета застосування інституту відводів

1.

Мета
застосування
інституту відводів
Cтудентки групи Пр-20-зн
Малєй Олени

2.

Велике значення для дотримання вимог
кримінально-процесуальних норм,
спрямованих на виконання завдань
кримінального процесу мають положення
закону (КПК України), що визначають
обставини, за наявності яких участь певного
суб’єкта у кримінальному провадження
повинна скінчитися.

3.

Під відводом у судочинстві розуміють – усунення
від участі в цивільному, кримінальному або
арбітражному процесі окремих його учасників,
якщо хтось із них особисто (прямо чи побічно)
заінтересований у справі, але не є підозрюваним,
обвинуваченим, потерпілим, цивільним позивачем
чи цивільним відпові дачем у кримінальному
процесі, стороною чи третьою особою у цивільному
процесі, стороною в арбітражному процесі.

4.

«Усунення» традиційно розглядається як
«відсторонення» , а «відвід», як «відведення» або
«заява про відсторонення від участі в чомусь» .
Суддя, прокурор, слідчий і особа, яка провадить
дізнання, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар
судового засідання «за наявності підстав, можуть
бути інтелігентно відведені, а адвокат як захисник
або представник потерпілого, цивільного позивача і
цивільного відповідача, за наявності підстав,
передбачених ст. 61 КПК України, образливо
усувається від участі в справі слідчим, прокурором
або судом».

5.

В умовах не розшукового, а змагального процесу
за рівності сторін обвинувачення і захисту
можливість усунення одних суб’єктів доказування і
водночас неможливість усунення інших є відвертою
дискримінацією.
Інститут відводу в кримінальному судочинствіУкраїни
дійсно виступає гарантією неупередженого,
об’єктивного й справедливого правосуддя. Він
містить комплекс охоронних заходів, спрямованих
на усунення упереджених осіб від розслідування й
вирішення кримінальних справ.

6.

Сформульовані в КПК України обставини, що
унеможливлюють участь деяких осіб у
кримінальному судочинстві гармонійно вписуються
в загальну стратегію розвитку кримінальнопроцесуального права України, спрямовану на
захист інтересів особи, наділяючи інститут відводу
додатковим значенням. У контексті реалізації
призначення кримінального судочинства цей
інститут не може бути віднесено до числа
другорядних елементів у механізмі притягнення до
кримінальної відповідальності.

7.

Багато чого залежить від того, який суд
розглядатиме кримінальну справу, і який слідчий,
дізнавач проводить розслідування та хто підтримує
обвинувачення. Упереджене ставлення до долі
людини суттєво знижує якість роботи не тільки
окремо взятого органу, але й правоохоронної
системи в цілому, формуючи серед громадян
негативне ставлення до органів державної влади.
Природне відчуття справедливості, яке властиве
кожній людині, примушує державу враховувати цей
етичний аспект на законодавчому рівні.

8.

Відвід – це правовий інститут, тобто сукупність
норм,
які
забезпечують
об’єктивність
та
неупередженість осіб, які беруть участь у
розслідуванні та судовому розгляді справи, а також
виконання
інших
вимог
кримінальнопроцесуального та іншого законодавства, що
визначає які особи і за яких обставин не можуть
приймати участь у кримінальному процесі, ст.ст.
56, 60 КПК України передбачають формулювання
«заяви про відвід», тому прохання про відвід є не
клопотанням, а заявою.

9.

Відмінності між інститутом клопотань та
інститутом відводів полягають також у тому, що
клопотання вирішується особою, якій воно
подається, а відвід і іншими особами (іншими
суддями, головою суду, вищим прокурором
тощо).

10.

Всі обставини, які перешкоджають участі у справі
можна поділити на чотири умовні групи. Це
обставини, які виключають участь у справі, що
стосуються:
1. Недопустимості виконання однією особою в
одному і тому ж провадженні двох і більше
процесуальних функцій;
2. Попередня участь у провадженні по тій же справі;
3. Особливі відносини з особами, які беруть участь у
справі, що створює або може створити перешкоду
об’єктивному розслідуванню чи розгляду справи;
4. Інші обставини етичного чи психологічного характеру, які
перешкоджають участі у справі.

11.

Відводи також можна поділити:
1. За суб’єктами, які мають право на
заявлення відводу;
2. За суб’єктами, які наділені правом вирішувати
питання щодо відводу;
3. За характером обставин, які усувають осіб,
що підлягають відводу, від участі у справі.

12.

Відвід – це свого роду скарга, предмет якої
неправомірна участь у справі тієї або іншої особи.
Право підозрюваного, обвинуваченого, підсудного
на відвід одного з учасників процесу є елементом
права на захист і надає йому можливість вимагати
від осіб, що проводять розслідування в справі,
неупередженого й об’єктивного ставлення до себе і
до матеріалів кримінальної справи.

13.

Відводи здійснюються як шляхом відводу так і
самовідводу. Самовідвід представляє собою
звернення одного з визначених законом учасників
кримінального процесу до органу або особи, які
наділені повноваженнями приймати рішення, з
повідомленням (письмовим або усним
мотивованим зверненням) про неможливість взяти
участь у провадженні по конкретній справі з
вказівкою причин, за якими ця особа не може взяти
участь у процесі.