Похожие презентации:
Біологія молочної продуктивності сільськогосподарських тварин. Стимулятори утворення та секреції молока. Лекція 9
1. Лекція 9 Біологія молочної продуктивності сільськогосподарських тварин. Стимулятори утворення та секреції молока
План1.Онтогенез молочної залози та гормональна
регуляція її розвитку
2. Механізм утворення складових частин
молока та його стимуляція
3. Молоковіддача та її регуляція
4. Фактори впливу на рівень молочної
продуктивності. Стимулятори молочної
продуктивності корів
2.
ЛітератураБіологія продуктивності сільськогосподарських
тварин : підручник / І.Ю. Горбатенко, М.І. Гиль, М.О.
Захаренко та ін. ; за ред. М.І. Гиль ; МНАУ. Миколаїв :
Видавничий дім «Гельветика», 2018. 600 с.
2.Бурлака В.А., Борщенко В.В., Кривий М.М. Біологія
продуктивності
сільськогосподарських
тварин.
Житомир: Вид-во ЖДУ ім.. І.Франка,2012. 191 с.
3.Горбатенко І.Ю., Гиль М.І. «Біологія продуктивності
сыльськогосподарських тварин». Миколаїв. 2006. 220с.
4.Костенко В.І. Скотарство і технологія виробництва та
переробки молока та яловичини: Практикум. К.:
Урожай, 2010.
1.
3. 1. Онтогенез молочної залози та гормональна регуляція її розвитку
Молочні залози - похідні шкірногопокриву. Закладаються на 3-4 тижні
ембріонального розвитку у вигляді
декількох (5–10) парних потовщень
шкіри по обидва боки від середньої лінії
живота.
Повного розвитку усі залози досягають у
гризунів, хижих звірів і свиней.
У тварин (ссавців) інших видів остаточно
розвиваються одна-дві пари залоз,
розташованих у паховій ділянці.
У корови – чотири залози , у вівці і кози –
дві, у кобили – чотири (але тільки два
соски).
4. Стадії розвитку молочних залоз
1)Молочні смуги (ектодермальний одношаровийепітелій)
2) Молочні горбики (багатошаровий епітелій з
рядом ектодермальних ущільнень).
3) Молочні соски (шляхом розростання
сполучної тканини під молочним горбиком2міс.зародка)
4) Утворення порожнин у молочних сосках –
зачатків первинних цистерн та протоків вимені
5. Формування кровоносної системи, жирової
тканини –з 3-міс.плоду
6. Формування соскового каналу та
сфінктеру соскового каналу (у 7-8-міс
плоду)
5. 1
У новонароджених телят молочна залоза слабо розвинена(відсутні альвеоли, слабо розвинена мускулатура молочних
проток).
До 6-місячного віку у телиць залозиста тканина займає
лише 8-10% об’єму вим’я (сполучна-45-50%, жирова– 4147%.
З настанням статевої зрілості починають помітно рости
молочні протоки і альвеоли.
До 18-місячного віку об’єм залозистої тканини
збільшується до
25-30% (сполучна 35-40%)
До 5-го місяця вагітності об’єм залозистої тканини
збільшується до 45-48%, а до отелу – до 60-66%. У вим’ї
збільшується кількість альвеол, кровоносних судин і
нервових волокон. З початком лактації альвеоли
досягають розміру 0,2-0,8мм.
В перші 5-8 тижнів лактації максимальна функціональна
активність. На 4 місяці лактації - ознаки інволюції (зменш.
площа альвеол, молочних проток).
У сухостійних корів альвеоли зменшуються вдвічі,
залозиста тканина частково замінюється жировою, частина
молочних альвеол і проток атрофується. До кінця вагітності
молочна залоза знов починає посилено розвиватися.
6.
На розвиток молочної залози впливає:масаж вимені та рівень годівлі теличок і нетелей
під час вирощування. Доведено, що під час
проведення масажу нетелям 24 місячного віку (6місячної тільності) залозиста тканина у період отелу
займає 60-65%, а без нього 35-45% загального об’єму
вимені.
статеві гормони. Ріст протоків здійснюється під
впливом естрогенів, а на розвиток альвеол впливає
гормон жовтого тіла – прогестерон.
гормони гіпофізу (соматотропін,
адренокортикотропін, пролактин), підшлункової та
щитовидної залоз (тироксин і інсулін), які
регулюють обмін речовин в організмі. (видалення
гіпофізу→ припинення розвитку молочних залоз)
7. 2. Механізм утворення складових частин молока та його стимуляція
Молоко-полідисперсна система, містить
близько 200 різних компонентів, у тому числі
більше 20 білків, десятки ферментів, 20
амінокислот, біля 40 різних мінеральних
речовин, більше 30 жирних кислот, 25
вітамінів, ряд вуглеводів, гормонів,
пігментів, імунних тіл, фосфатиди, лимонну
кислоту та гази.
Поживні речовини молока добре засвоюються:
перетравність білків складає 96-98%,
ліпідів – 95%,
вуглеводів -98%.
Енергетична цінність 100г - 60ккал або 250кДж
8. Хімічний склад молока деяких сільськогосподарських тварин
Видтварин
Суха
речовина
Білк
и
Жири Молочний Мінеральні
цукор
речовини
Корова
12,5
3,3
3,8
4,7
0,7
Коза
13,0
3,5
4,1
4,6
0,8
Вівця
17,9
5,8
6,7
4,6
0,8
Свиня
16,0
4,6
7,3
3,1
1,0
Кобила
10,4
1,8
1,7
6,5
0,4
9. АЗОТИСТІ РЕЧОВИНИ МОЛОКА Білки -3,3% (казеїн-80-82%, альбумін-10-12%, глобулін-5-6% Казеїн -складний фосфопротеїд, при
з’єднаннні з солямикальцію, утворює казеїново-кальцієвий комплекс.
Існує 4 фракції казеїну (α,β, γ, к). α, β фракції багаті
фосфором, добре зсідаються (коагулюють під дією кислот і
сичужного ферменту, СаCl2 і T-85°C ).
Альбумін – сірковмісний білок -0,3-0,5% в молоці
(в молозиві – 10-12%).
При нагріванні молока до температури 70-75°С альбумін
випадає в осад, при температурі 85-100°С виділяється
повністю. Містить до 7% триптофану. Існує 3 фракції (α,β,γ,).
Глобулін (носій імунних властивостей) – 0,1-0,2%, у молозиві
– 8-15%. При нагріванні підкисленого молока до 80˚ С
глобулін зсідається.
10. Небілкові азотисті сполуки молока – сечовина, сечова кислоту, креатин, креатинін, пуринові основи, аміак, пігменти(хлорофіл,
ксантофіл, каротин) (складають близько 6% всього азоту-0,1-0,2%молока).
В молоці є велика кількість ферментів, основними з яких є
пероксидаза, ліпаза, фосфатаза, лактаза.
Вуглеводи - лактоза-4,6-4,7%, глюкоза і галактоза-0,1-0,2%.
лактоза – покращує всмоктування в кишечнику кальцію; глюкозаджерело глікогену у печінці, галактоза – для гангліозидів мозку.
Молочний жир-це суміш ефірів гліцерину та жирних кислот.
Співвідношення насичених ЖК до ненасичених 60:40%
Із насичених жирних кислот переважають пальмітинова (32%),
міристинова (до 11%), стеаринова (9,5%);
із ненасичених – олеїнова -24%.
Відрізняється від інших жирів (тваринних і рослинних) високим
вмістом масляної, капронової, каприлової, капринової, лауринової
(12,5-13%) жирних кислот і порівняно низьким вмістом лінолевої,
ліноленової і арахідонової кислот (всього 4%),
Жир у вигляді жирових кульок (3 млд. в 1мл, діаметр 2-3мкм.
11. Молочний жир містить -фосфатиди, токофероли, жиророзчинні вітаміни А, Д, Е, К. Потрапляючи в травний канал він легко
емульгується ідобре засвоюється.
Біологічну цінність молочного жиру знижує вміст
холестерину -200-500 мг/100г.
У молоці багато –Са-1,3г, Р-1,2, К-1,5г, менше S-0,36г,
Na-0,4, CI-0,8г, дуже мало заліза, міді, кобальту.
Фізичні характеристики молока:
рН-6,3-6,9, густина -1,027-1,033, осматичний тиск 6,6атм., температура замерзання -0,555°С.
12.
Апокриновий тип секреціїСкладові частини молока
синтезуються в секреторних
клітинах альвеол
із поживних речовин плазми крові.
-для утворення 1 л молока
через кровоносні судини молочної
залози повинно пройти
в середньому 500 л крові.
На функціонування молочної
залози витрачається 10%
поживних речовин кормів
Рис. 1. Молочна альвеола:
1 - секреторні
клітини(лактоцити);
2 - жирові кульки;
3 - зірчасті клітини (міоцити)
13. Процес утворення молока такий: - вихідні речовини з кров’ю надходять по зовнішній соромітній і частково промежинній артеріях у
капілярну сіткуальвеол, із них у шар секреторних клітин;
- частина речовин без змін надходить у альвеолярну
порожнину - глюкоза, вільні амінокислоти, вітаміни,
мінеральні речовини, гормони, імунні глобуліни;
- інші складові молока, альбумін, казеїн, лактоза, молочний
жир синтезуються із попередників:
Казеїн – із вільних амінокислот і фосфатидів
Альбуміни- із амінокислот і поліпептидів
Молочний цукор лактоза- із глюкози і
фосфорильованої галактози
Молочний жир – із гліцерину та жирних кислот .
14. В секреторному циклі розрізняють 5 фаз: 1.Поглинання клітиною попередників із крові 2. Внутріклітинний синтез складних молекул
секрету3. Формування з них гранул або крапель
4. Просування крапель до зовнішнього (апікального)
краю клітин
5. Вихід секрету в просвіт альвеол та відновлення
клітиною висхідної форми.
Ці процеси проходять з участю ферментів:
оксиредуктаз (забезпечують енергією)
та синтетаз (здійснюють біосинтез речовин).
15. Джерелом молочного жиру для жуйних є леткі жирні кислоти (ЛЖК) – оцтова і пропіонова, які утворюються при зброджуванні
легкорозчиннихвуглеводів та розщепленні клітковини у рубці.
Багато оцтової кислоти утворюється при згодовуванні
доброякісного сіна, сінажу, силосу. При надмірній
кількості концентратів і малій кількості сіна, буряків
в рубці зменшуються бродильні процеси і жирність
молока знижується.
При згодовуванні великої кількості кормової
капусти, турнепсу, вміст жиру знижується, що
пояснюється вмістом тіорацилу, який пригнічує
діяльність щитовидної залози (знижується обмін білків,
жирів і вуглеводів )
16.
рубецьРис. 1. Надходження поживних речовин у молоко корови
17. Регуляція молокоутворення здійснюється ЦНС і гормоном гіпофізу –пролактином. Рівень секреції також підтримується гормонами
щитовидної,підшлункової, наднирникових і статевих залоз.
інсулін разом з пролактином викликає збільшення
активності лейцил-, метіоніл- і тирозил-РНК-синтетаз
у секреторних клітинах молочних залоз і тим самим
сприяє синтезу білків молока.
Під впливом тироксину підвищується вміст
імуноглобулінів, фосфорних сполук і загального
кальцію в молоці.
Видалення щитовидної залози веде до зниження
тривалості лактаційного періоду і зменшення вмісту
жиру в молоці.
Введення коровам синтетичного тироксину в дозі 1030 мг збільшувало надої на 2-3,8% а жирність молока
на 1-1,7%.
18. У дослідах на козах у першу половину лактації введення тиреотропного гормону сприяло збільшенню молочної продуктивності на
14-16%, лактози -на 15%, а спільногобілка - на 27%. Збільшення загального білка відбувалося
як за рахунок альбуміноглобулінової фракції (на 32%),
так і казеїнової (на 18%).
Ссання телям соска вимені або подразнення його під
час доїння стимулює лактацію (подразнення іде до
гіпоталамусу, звідти в гіпофіз, який виділяє в кров
гормон пролактин, що стимулює секрецію молока).
Стимулює лактацію і повне звільнення місткісної
системи вимені від молока. Заповнення вим’я викликає
підвищення тиску в ємкісній системі, при доїнні цей тис
падає, при повному видоюванні – до нуля. Неповне
видоювання знижує інтенсивність секреції і веде до
поступового запуску корів.
19. 3.Молоковіддача та її регуляція Молоковіддача проходить у дві фази під впливом умовних і безумовних рефлексів . Перша фаза
рефлекторна, наступає через 5-10 секундпісля подразнення сосків вимені. Нервові збудження по
чутливих нервах ідуть в спинний мозок, в якому
передаються на моторні нерви, ними імпульси
повертаються назад до молочної залози, а саме до
скоротливих м’язів цистерн і сфінктера. В результаті
розслаблюється гладка мускулатура сфінктера соска,
стінок цистерни, молочних ходів.
Тривалість 1-ї фази 25-30 сек., протягом яких з вимені
можна видоїти тільки цистернальне молоко. Кількість
якого складає 1/3 - 1/2 всього утвореного молока.
20. Друга фаза молоковіддачі гормональна, починається через 30-60 секунд після подразнення рецепторів сосків, продовжується 4-6
хвилин.Подразнення, що виникають при доїнні передаються із
спинного мозку в головний (задню долю гіпофізу, який
виділяє окситоцин, що з током крові приноситься до
молочної залози і викликає скорочення зірчатих клітин,
якими покриті альвеоли, внаслідок цього тиск в
альвеолах підвищується. Молоко поступає в протоки і
цистерни, а звідки під дією вакууму доїльного апарату
виводиться.
Таким чином припуск молока начинається приблизно
через 30-60 сек. після початку доїльних маніпуляцій,
тому при машинному доїнні розрив між здоюванням
перших цівок молока і надіванням доїльних стаканів на
вим'я не повинен перевищувати 1 хвилини.
21. Особливість рефлексу молоковіддачі, заключається в тім, що він відбувається не довго (5-7 хв.), і закінчується незалежно від
того видоєна корова,чи ні. Цю особливість необхідно врахувати при
машинному доїнні корів. Щоб швидше видоїти корів
необхідно доїльні стакани надівати тільки тоді, коли
тварина підготовлена до цього процесу, коли на сосках
розправляються складки.
Процес молоковіддачі регулюється і умовними
рефлексами. Коли корови привикають до відповідного
режиму дня, то наближення часу доїння, поява майстра
або його голос, вигляд, шум роботи доїльних апаратів
викликають у них припуск молока. Тому дуже важливо
при доїнні корів дотримуватись розпорядку дня на
фермі.
22. 4. Фактори впливу на рівень молочної продуктивності 1. Поліпшення племінної роботи ,а саме: (цілеспрямований відбір тварин за
комплексом ознак(походженням, екстер’єрними ознаками, продуктивністю)
щорічне вибракування корів в межах 25-30%,
осіменіння корів спермою плідників-поліпшувачів
(оцінених за якістю нащадків)
2. Удосконалення кормової бази та умов годівлі корів
В раціонах повинно бути оптимальне співвідношення
кормів, що дозволяє збалансувати його за основними
поживними речовинами.
Кількість грубих кормів у зимовому раціоні корів повинна
становити 20-25% за поживністю, з яких не менше як 3040% злаково-бобового сіна, їх кількість становить від 5 до
11 кг.
23. Концентровані корми у раціоні повинні складати 15-40% за поживністю залежно від молочної продуктивності або від 100 до 350кг на
1кг молока.3. Закріплення за тваринами постійного обслуговуючого
персоналу
4. Чітке дотримання розпорядку дня.
Доїння корів з запізненням на 30-40 хв призводить до
зменшення надою на 5%.
6. Систематичне проведення моціон
( випасання тварин або в користування вигулами).
Моціон повинен бути щоденним, тривалістю 1 -2 год, за
цих умов необхідно слідкувати, щоб тварини проходили
відстань не менше 2-3 км.
Моціон сприяє кращому перетравленні корму, краще
проявляється статева активність, зміцнюється кістковомязова система, проявляються позитивні рефлекси на
звільнення кишечника.
24. 7.Дотримання правил доїння (максимальне додоювання корови, проведення підготовчих операцій., початок доїння не пізніше ніж
через 0,5-1 хв. після підмивання вимені, підтримуватиоптимальний вакуум у доїльних установках -360-380
мм. рт. ст., при більшому лопають капіляри вимені –
виникає мастит, правильно встановлювати кратність
доїння).
8. Інтенсивне вирощування ремонтних телиць та
підготовка нетелей до отелення.
Збалансована годівля по всіх періодах вирощування,
що забезпечує середньодобові прирости у віці
0-6 міс -700-750г
7-12 міс – 650-700
13-18 міс – 550-600 г
Осіменіння в 16-18 міс. Живою масою 350-400кг.
Масаж вимені на 6-7 місяцях тільності.