політичнІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ
ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ
Пітер друкер
Пітер друкер
Пітер друкер
Сучасні тенденції у розвитку теорії соціальної організації
Передумови реформування державного управління
Передумови реформування державного управління
Передумови реформування державного управління
Передумови реформування державного управління
Передумови реформування державного управління
Сучасні тенденції у розвитку теорії СОЦІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ
Нове державне управління
Нове державне управління
Неовеберіанська держава
Неовеберіанська держава
Неовеберіанська держава
Мережеве управління
Мережеве управління
Мережеве управління
Мережеве управління
врядування
Дякую за увагу!
1.45M
Категория: МенеджментМенеджмент

Політичні проблеми соціального управління

1. політичнІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

Христина Олегівна Голинська
[email protected]

2. ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ

Класичні теорії:
Поведінкові теорії:
Менеджмент людських відносин (Марі Фоллет; Елтон
Мейо, Дуглас МакГрегор);
Організації як системи (Честер Барнард);
Прийняття рішень в організаціях (Герберт Саймон).
Адміністрація – як – політика:
Науковий менеджмент (Фредерік Тейлор);
Адміністративний менеджмент (Анрі Файоль, Лютер
Гулік);
Теорії публічного адміністрування (Вудро Вільсон,
Макс Вебер).
Чарльз Ліндблом;
Дуайт Валдо;
Сучасні тенденції у розвитку
організації та управління.
теорії
соціальної

3. Пітер друкер

1909 – 2005 рр.
Пітер Друкер «Задачі менеджменту в ХХІ ст.»;
Соціальне управління vs. управління в бізнесі;
Організаційна структура:
Важливість ієрархії в кризові моменти;
Зрозумілість для всіх;
Одна людина, відповідальна за остаточні рішення у
кожній сфері;
Один керівник;
Робота з персоналом:
Втрата актуальності класичних теорій;
Працівники як партнери, а не підлеглі (оркестр +
дирижер);
Пріоритет нематеріальної винагороди (причетність до
досягнення цілей організації).

4. Пітер друкер

Новітні фактори, що впливають на управління:
Різке зниження народжуваності в розвинутих країнах;
Зміни в розподілі доходу;
Зміни визначення ефективності;
Глобалізація конкуренції;
Суперечність між економічними і політичними
реаліями.
Управління змінами:
Політика, спрямована на створення майбутнього;
Методика пошуку і прогнозування змін;
Стратегія впровадження змін у внутрішню
зовнішню діяльність організації;
Політика, що дозволяє урівноважити зміни
стабільність.
та
та

5. Пітер друкер

Головні завдання менеджменту ХХІ ст.:
Підвищення продуктивності інтелектуальної праці;
Поєднання інформації та досвіду;
Зміни як можливості:
Перехід від економіки менеджерів до економіки
підприємців;
Інновації як принцип діяльності;
Зміни в суспільстві та «геніальні ідеї».

6. Сучасні тенденції у розвитку теорії соціальної організації

Френсіс Фукуяма «Сильна держава. Управління і
світовий порядок в ХХІ ст.» (2004 р.):
Кінець історії не відбувся?;
Політичні інституції як основа розвитку західної
цивілізації;
Слабкі держави як джерело найбільших проблем
сучасного світу.

7. Передумови реформування державного управління

Політичні:
Нові політичні та соціальні рухи в багатьох державах
та на міжнародному рівні, які відстоюють
неолібералізм, особливо щодо світової торгівлі,
навколишнього середовища та громадянських свобод;
Зміни в очікуваннях, зумовлені глобалізацією (завдяки
туризму та ЗМК) щодо якості державних послуг
(прагнення досягти рівня розвинених держав);
Підвищення вимог щодо «персоналізації» державних
послуг до потреб конкретної людини;
Підвищення вимог щодо відповідальності та
прозорості процесів прийняття рішень;
Зростання очікувань щодо широкого залучення усіх
зацікавлених сторін до прийняття та втілення рішень;
Втрата легітимності традиційними політичними
елітами.

8. Передумови реформування державного управління

Економічні:
Зменшення частки економічно активного населення у
відношенні до загальної кількості населення з
відповідним
впливом
на
рівень
доходів
домогосподарств та отриманих податків;
Різке зростання економіки протягом середини 90-х –
середини 2000-х рр., що сприяло отриманню
додаткових надходжень в бюджет;
Зростання спротиву населення до сплати вищих
податків заради фінансування державних послуг
(перерозподілу доходів державою);
Послаблення ролі профспілок із зростанням гнучкості
ринків праці.
Правові:
Зростання впливу наднаціональних інституцій – ООН,
Світового банку, СОТ, МВФ, ЄС.

9. Передумови реформування державного управління

Соціальні:
Трансформація традиційних інституцій, таких як сім’я
та соціальний клас – ці уявлення уже не можуть
ставати основою для формування державної політики;
Зменшення впливу традиційних джерел соціального
контролю (поліції, церкви, школи);
Зміна головних цінностей у суспільстві: від
громадянського обов’язку до самореалізації та прав у
1980-ті і повернення назад у 1990-ті рр.;
Старіння населення, що зумовлює більші частки
населення, що потребують охорони здоров’я та
соціального забезпечення;
Зміна уявлень про мінімальну якість життя для певних
вразливих груп (дитяча бідність, малозабезпеченість,
бідність у старості).

10. Передумови реформування державного управління

Соціальні:
Заперечення відмінностей у підходах на основі
особистісних характеристик (статі, раси, інвалідності) –
підвищення очікувань щодо якості життя для усіх
верств населення;
Зміна ставлення до антисоціальної поведінки, особливо
щодо вразливих верств населення (домашнього
насильства, дитячої бідності тощо);
Усвідомлення того, що якісне надання державних
послуг впливає не лише на матеріальний добробут, а й
на емоційний стан не лише отримувачів послуг, а й для
суспільства в цілому, сприяючи стабільності та щастя;
Зростання очікувань щодо балансу між оплачуваною
роботою, домашніми справами та відпочинком,
особливо з врахуванням гендерних відмінностей;
Новий рівень оцінки державних рішень з погляду
«таблоїдів» - не загальної аргументації, а ‘people story’.

11. Передумови реформування державного управління

Технологічні:
ІКТ дозволяють ефективно використовувати інновації
для надання послуг та прийняття рішень, яке може
бути значно інтерактивніше, ніж раніше;
Інформаційне суспільство надало можливість більшій
частці населення використовувати ІКТ.
Екологічні:
Зростання турботи рівнем глобального потепління;
Готовність застосовувати радикальні заходи для
зменшення використання невідновлюваних джерел
енергії та підвищення рівня перевикористання
(recycle);
Зростання тиску на владу з вимогою враховувати
екологічні аспекти при прийнятті політичних рішень в
усіх сферах.

12. Сучасні тенденції у розвитку теорії СОЦІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ

Нове
державне
управління
Нео
веберіансь
ка держава
Мережі
Врядування

13. Нове державне управління

New Public Management;
Крістофер Худ (Christopher Hood), журнал Public
Administration, 1991 р. «A Public Management for All
Seasons?»;
Маргарет Тетчер та Рональд Рейган;
Чотири мегатренди (передумови):
спроби сповільнити зростання державного сектору у
контексті витрат на його утримання;
приватизація та квазіприватизація державних послуг та
наголос на субсидіарності їх надання;
автоматизація процесів надання державних послуг;
впровадження міжнародних процесів у сферу
державного управління.

14. Нове державне управління

Головна ідея – зробити державне управління більш
ефективним та чутливим до потреб споживачів через
впровадження моделей з бізнесу;
Головні механізми – ринкові: KPIs (ключові показники
ефективності), цілі, конкурентні контракти, квазіринки;
Особливості:
Прямий професійний менеджмент;
Чіткі стандарти продуктивності;
Контроль за результатами;
Роздрібнення структурних одиниць;
Підвищення конкурентності;
Використання бізнесових підходів до управління
персоналом;
Наголос на підвищенні дисципліни та заощадливості у
використанні публічних ресурсів.

15. Неовеберіанська держава

Нове державне управління (англо-саксонські держави:
Велика Британія, Австралія, Нова Зеландія, частково
США) vs. неовеберіанська держава (континентальноєвропейські держави: Бельгія, Фінляндія, Франція,
Нідерланди, Італія та Швеція, частково Німеччина);
Головна ідея – модернізувати традиційний державний
апарат, щоб підвищити його професійність, ефективність
та чутливість до потреб громадян не через бізнес-моделі
(які можуть застосовуватись виключно як допоміжні), а
через збереження держави з її правилами, методами та
культурою в якості головного актора);
Головні механізми – влада здійснюється через ієрархію
незалежних чиновників.

16. Неовеберіанська держава

Веберіанські елементи:
Збереження ролі держави як головного фасилітатора
рішень щодо нових викликів – глобалізації,
технологічних змін, демографічних змін, екологічної
загрози;
Збереження ролі представницької демократії на усіх
рівнях як легітимізуючого елементу всередині
державного апарату;
Збереження ролі адміністративного права у визначенні
базових принципів щодо відносин громадян та
держави, що включає рівність перед законом та
можливість судової оцінки дій держави;
Збереження ідеї державної служби як особливого
статусу, культури та вимог.

17. Неовеберіанська держава

Нові елементи:
Відхід від внутрішньої орієнтації на бюрократію до
зовнішньої орієнтації на задоволення потреб та
інтересів громадян. Головний шлях досягнення– не
впровадження ринкового механізму (може частково
використовуватись для конкретних ситуацій), а
створення професійної культури якості та послуг;
Доповнення (не заміна) ролі представницької
демократії набором інструментів для консультації з
громадянами та прямого представництва їх інтересів;
Модернізація
правил
управління
державними
ресурсами з більшою орієнтацією на результати, а не
просто на правильне дотримання інструкцій;
Професіоналізація державної служби, щоб бюрократ
був не просто експертом у своїй сфері, а професійним
менеджером, спроможним задовольняти потреби
споживачів.

18. Мережеве управління

Мануель Кастельс, «Зростання мережевого суспільства»
(1996 р.);
Головна ідея – зробити державне управління краще
поінформованим, більш гнучким та інклюзивним через
впровадження моделей роботи через самоорганізовані
мережі, а не ієрархії чи ринкові механізми;
Головні механізми – мережі незалежних зацікавлених
осіб;
Виникають через складність для однієї організації
самостійно розв’язати проблему;
Пов’язані спільною ціллю, яка визначає їх діяльність.

19. Мережеве управління

Приклади:
контракт з державою – держава підписує договір для
створення мережі, поширено у сфері психічного
здоров’я, оборони;
ланцюги
постачання –
комплексні
продукти
доставляються
державі
(департамент
оборони,
транспорту, космічні шатли);
ситуативні мережі – реакція на конкретну ситуацію,
зазвичай надзвичайну, природню катастрофу, епідемію;
канальне партнерство – компанії здійснюють дії від
імені уряду: автодилери реєструють машини, спортивні
магазини продають ліцензії на рибальство
поширення інформації – партнерство з метою
розповсюдження певної інформації, наприклад,
інформацію про переробку сміття поширюють
неприбуткові організації.

20. Мережеве управління

21. Мережеве управління

22. врядування

З 2000-х рр., Стівен Осборн;
«Тінь майбутнього»;
Головна ідея – зробити державне управління більш
ефективним та легітимним через залучення широкого
спектру соціальних акторів як до вироблення, так і до
втілення політики;
Головний інструмент – мережі та партнерства між
зацікавленими сторонами;
Поєднання мережевого управління та неовеберіанської
держави:
Ринкові механізми конкуренції між постачальниками
послуг обмежені тими, з ким налагоджено відносини та
існує довіра;
Держава зберігає за собою значну роль у наданні
послуг та визначенні.
Цифрове врядування, «добре врядування» тощо.

23. Дякую за увагу!

Христина Олегівна Голинська
[email protected]
English     Русский Правила