Тема №2. Заняття №3. Склад, призначення та застосування геоінформаційної автоматизованої системи управління військами “Славутич”

1.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ
імені ІВАНА ЧЕРНЯХОВСЬКОГО
АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВІЙСЬКАМИ “СЛАВУТИЧ”
Тема № 2: “Застосування геоінформаційної підсистеми для
управління військами (силами)”.
Заняття 3: “Склад, призначення, можливості та застосування
геоінформаційної підсистеми автоматизованої системи управління
військами “Славутич”.
Старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (розробки,
впровадження та супроводження засобів автоматизації управління військами)
працівник ЗСУ А.КОЛОДЯЖНИЙ

2.

ЛІТЕРАТУРА
1
1.
Автоматизована система управління військами “Славутич”
(призначення, можливості, основи побудови та функціонування). – К.: НУОУ,
2015. – 30 с.
2. Навчальний посібник: Автоматизована система управління
військами “Славутич”. Частина 1: Призначення, можливості, основи
побудови і застосування основних функціональних підсистем. – К.: НУОУ,
2017.
3. Навчальний посібник: Автоматизована система управління
військами “Славутич”. Частина 2: Призначення, можливості, основи
побудови і застосування інформаційно-розрахункових (інформаційних)
задач. – К.: НУОУ, 2017.
4. Методичний посібник щодо використання топографічних карт
НАТО в ЗС України в рамках програми “Партнерство заради миру” — К.:
вид. ТС ЗСУ.

3.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ
2
1.
Склад,
призначення
та
можливості
геоінформаційної підсистеми АСУВ “Славутич”.
2. Порядок застосування
підсистеми АСУВ “Славутич”.
геоінформаційної

4.

СТАН ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАРТАМИ
3

5.

ПРИЗНАЧЕННЯ СУЧАСНИХ ГІС СИСТЕМ
4
Геоінформаційна система (ГІС) – це система збирання, зберігання,
аналізу та графічної візуалізації просторових даних і пов’язаної з ними
інформації про об’єкти, розташовані на місцевості.
У ГІС опрацьовують просторові і тематичні БД щоб забезпечити виконання функцій
моделювання,
розрахунків
і
створення
тематичних
електронних
(цифрових)
карт
для
інформаційного забезпечення, прийняття рішень, управління та контролю.
ГІС
Технічні
засоби
Програмне
забезпечення
Геодезичні
дані
Людський
ресурс
Організаційнометодичне
забезпечення

6.

ПРИЗНАЧЕННЯ, АРХІТЕКТУРА ТА СКЛАД
ГЕОІНФОРМАЦІЙНОЇ ПІДСИСТЕМИ АСУВ “СЛАВУТИЧ”
5
1. Реєстрація електронних карт місцевості.
2. Надання електронних карт користувачам.
3. Забезпечення геоданими, проведення розрахунків та
виконання інших процедур.
Архітектура геоінформаційної підсистеми
1. Реєстр електронних карт;
ГІС сервер «Славутич» 2. Реєстр сервісів;
3. Журнал замовлення карт.
СКЛАД:
програмне забезпечення (сервер) ArcGis компанії
Esri (США);
спеціальне прикладне програмне забезпечення, що
ураховує специфічні потреби ОВУ;
бази цифрових геодезичних даних (електронні карти,
цифрові фотоплани, цифрові просторові моделі місцевості
тощо);
технічна основа – обчислювальна техніка з
достатніми можливостями стосовно обробки і зберігання
геодезичної інформації, пристрої оперативного друку і
тиражування невеликих за обсягами тиражів документів з
інформацією про місцевість.

7.

ФУНКЦІЇ ГЕОІНФОРМАЦІЙНОЇ ПІДСИСТЕМИ
6
реєстрація та надання службовим особам ЕК та геоданих для проведення
розрахунків;
зміна масштабу ЕК або встановлення фіксованого (стандартного) значення
масштабу;
визначення відстаней по ЕК;
позначення на карті характерних точок місцевості;
відображення шарів ЕК;
пошук об’єктів на ЕК і надання геоданих про них;
перераховування координат з одної системи координат в іншу, з одної
форми подання в іншу;
перехід до потрібної точки на ЕК;
визначення оптимальних маршрутів польоту літальних апаратів та руху
наземного транспорту;
об’ємне моделювання місцевості;
оцінювання профілю і зон прямої видимості з урахуванням рельєфу тощо.

8.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВІЙСЬКОВИХ КАРТ (ЗА СТАНДАРТАМИ НАТО)
ТОПОГРАФІЧНА КАРТА – це графічне масштабоване
зображення частини поверхні землі, як вона виглядає згори. Для
відображення елементів місцевості використовуються кольори,
символи та позначення.
КАТЕГОРІЇ КАРТ:
гідрографічні;
топографічні;
аеронавігаційні;
карти цілевказівок (для РВіА).
ТИПИ КАРТ:
планеметрічні карти;
топографічні карти;
фотокарти;
об’єднані оперативні графіки (містять додаткову інф.
для планування об’єднаних операцій)
7

9.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВІЙСЬКОВИХ КАРТ ЗА МАСШТАБОМ
МАЛИЙ.
Ці карти, масштабом 1:1 000 000 та менші,
використовуються для загального планування та стратегічних
досліджень. Стандартна карта малого масштабу 1:1 000 000. На цій
карті охоплюється велика ділянка землі, деталі при цьому
відображаються недостатньо.
СЕРЕДНІЙ. Ці карти, масштабом більше 1:1 000 000, але
менше 1:75 000 використовуються для оперативного планування.
Стандартна карта середнього масштабу 1:250 000. Також часто
зустрічаються карти середнього масштабу 1:100 000.
ВЕЛИКИЙ. Ці карти, масштабом 1:75 000 та більше
використовуються для тактичного, адміністративного та логістичного
планування. Стандартна карта великого масштабу 1:50 000.
Уніфікований масштабний ряд включає шість масштабів:
1 : 25 000; 1 : 50 000; 1 : 100 000; 1 : 250 000; 1 : 500 000; 1 : 1 000 000
8

10.

СИСТЕМА КООРДИНАТ НАТО
9
У країнах НАТО прийнята за основу для топографічних карт універсальна
поперечно-циліндрична система прямокутних координат Меркатора (UTM - Universal
Transverse Mercator).
Картографічна проекція – математично визначений спосіб відображення поверхні еліпсоїда на
площині – установлює аналітичну залежність (відповідність) між географічними координатами точок
земного еліпсоїда і прямокутними координатами тих же точок на площині.
КООРДИНАТНІ ЗОНИ
Універсальна
поперечноциліндрична система прямокутних
координат Меркатора (UTM) ділить
мередіанами поверхню Землі між 84º
пн.щ та 80º пд.ш на 60 Координатних
зон протяжністю 6º по довготі, які
прономеровані з 1 до 60 із заходу на
схід починаючи з 180-го меридіану.
180-й меридіан розташований
точно
навпроти
Грінвицького
меридіану, може позначатися як
західної, так і східної довготи.
Використовується як основа для
Міжнародної Лінії зміни дат.

11.

СИСТЕМА КООРДИНАТ НАТО
10
ВКАЗІВНІ ЗОНИ
Поверхня земної кулі поділяється паралелями на 20 поясів. Поясам з півдня на
північ призначаються літери латинського алфавіту від С до X (літери I і О не
використовуються щоб не було плутання з цифровими позначеннями). Пояси з С по W мають
протяжність 8º по широті, крайній північний пояс X (72º-84º пн.ш) має протяжність 12º по
широті.
На перетині Координатних зон та поясів утворюються сегменти, позначення яких
складається з номеру Координатної зони та літери поясу. Позначений Сегмент
координатної зони прийнято називати Вказівною зоною (Grid Zone Designation).

12.

СИСТЕМА КООРДИНАТ MGRS
Система
координат
MGRS
-
стандарт, який використовується в НАТО.
MGRS оснований на UTM и далі ділить
кожну зону на квадрати 100х100 км. Ці
квадрати
позначаються
двох
буквенним
кодом, перша буква - східно-західна позиція в
зоні довготи, а друга буква – північнопівденна позиція.
Приклад: координата в UTM: 15S 414668
6812844
еквівалента
координаті
MGRS:
15SXL 14668 12844. Точність координати в
MGRS задається з точністю в один метр і
представлена за допомогою 15 символів, де
останні
10
символів
представляють
значення східного і північного схилення в
указаній сітці. В MGRS координати можуть
бути представлені 15, 13, 11, 9 або 7
символами;
представлені
таким
чином
значення будуть відповідно мати точність 1,
10, 100, 1000 або 10000 метрів.
Форма представлення координат – 37TCN8500069000
11

13.

ПОРЯДОК ЧИТАННЯ КООРДИНАТ MGRS
12
Координати точки К
К
Записуємо позначення вказівної зони – 37T;
Записуємо індекс 100-го квадрату – CN;
Читаємо координату з ліва на право з необхідною
точністю – 85000;
Читаємо координату з низу вверх з необхідною
точністю – 69000;
Записуємо отриманий результат – 37TCN8500069000

14.

English Русский Правила