Походження материків та океанів. Геологічний час

1. Тема: Походження материків та океанів. Геологічний час.

2. Материки – це…

Континенти — найбільші масиви суші
Землі, більша частина поверхні яких
виступає над рівнем моря, а
периферійна частина лежить під
водою. Материки разом з островами
займають 29% суходолу, 149 млн км².

3. Океан – це …

Світовий океан — водний простір земної кулі
за межами суходолу. Староруська назва —
Море-Окіян або Окіян-Море. Назва ймовірно
походить від латинської назви «oceanus» або від
аналогічної грецької.
Площа поверхні світового океану, до складу
якого входять океани і моря, становить близько
71% поверхні Землі (близько 361 млн.
квадратних кілометрів).
Наука, що вивчає океани, називається
океанологією.

4.

1. Материкова
ІІІ
ІІ
1) 3 шари гірських порід
І
осадові породи
граніт
базальт
2) потужність: 30 –70 км.
3. Субматерикова
1) на шельфі;
2) 3 шари гірських порід;
3) потужність: 20 –25 км.
2. Океанічна
зовнішнє
І, ІІ, ІІІ –
літосферні
плити
внутрішнє
1) 2 шари гірських порід
осадові породи
базальт
2) потужність: 5 –15 км.

5.

Г І П О Т Е З И (наукові припущення)
ФІКСИЗМ
МОБІЛІЗМ
Альфред ВЕГЕНЕР, 1912 р.:
гіпотеза дрейфу материків

6.

Альфред ВЕГЕНЕР, 1912 р.: гіпотеза дрейфу материків
Давній материк ПАНГЕЯ
(200 млн. років тому)
Лавразія
1) Євразія;
2) Північна Америка
Гондвана
1) Африка;
2) Південна Америка;
3) Австралія;
4) Антарктида;
5) Аравійський п-ів;
6) п-ів Індостан
Лавразія
океан Тетіс

7.

Літосферні плити – 9 (+20 дрібних)
1-6 см/рік
Материкові - 6
Океанічні - 3
Наска
Антарктична

8.

Літосферні
плити
Материкові
Зсування плит
(конвергенція)
Океанічні
Розсування плит
(дивергенція)
Підсування плит
(субдукція)
р
и
ф
т
складчасті гори:
АльпійськоГімалайський пояс гір
Серединні океанічні
хребти, озеро Байкал,
озера Східної Африки,
Червоне море...
глибоководні жолоби
+ вулканічні о-ви:
Тихоокеанське
“вогняне кільце”

9. Погляд у майбутнє

Літосферні плити продовжують свої переміщення. Тому
обриси материків і океанів будуть змінюватися й в
майбутньому.
Завдяки сучасній техніці, зокрема лазерному
вимірюванню та космічним зйомкам, вдалося
встановити напрями пересування літосферних плит
й скласти спеціальні географічні карти.
Виходячи з них вчені вважають, що через 50 млн. років
Австралія віддрейфує на північ. Середземне море
звузиться і стане протокою. Індійський та
Атлантичний океани розширяться. З’являться й нові
океани, проте не зразу вони будуть такими
широкими, як сучасні.

10.

Завдання: знаючи, в якому напрямку зараз рухаються літосферні
плити, складіть прогноз, як виглядатимуть материки через 50 млн.
років.

11. Геологічне літочислення

Геологічна історія нашої планети
починається 4 млрд. років назад, коли
на поверхні мантії сформувалася земна
кора. Тоді й розпочався геологічний етап
розвитку Землі.
Його поділяють на значні відрізки часу –
геологічні ери. Їх тривалість вимірюється
від десятків мільйонів до мільярдів років.

12.

13. Архейська ера

(з грецької – «давня») тривала від 4 млрд.
до 2 млрд. років тому. В цей час Земля
почала охолоджуватися, в наслідок чого з
первинної атмосфери випадали дощі. Так
утворився первинний океан, який вкрив
більшу частину планети. Близько 3 млрд.
років на мілководді виникли перші
мікроорганізми.

14.

15. Протерозойська ера

“Кембрійський період” з грецької – «раннє
життя» охопила відрізок часу від 2 млрд. до
570 млн. років тому. На Землі виникли перші
континенти, які періодично заливалися мілкими
морями. В кінці ери в океанах панували
водорості та простіші м’якотілі тварини, які після
себе майже не лишили слідів існування –
(трилоболіти, губки, медузи, що плавають над
заростями водоростей)

16.

17. Палеозойська ера

”Девонський період” (з грецької – «давнє
життя») розпочалася 570 млн. років, а
закінчилися 240 млн. років тому. В цей час
активно пересуваються материки, і з’єднуються
у єдиний величезний масив суходолу.
Формуються великі гірські системи. Рослини
виходять з води на суходіл. Вони насичують
повітря киснем. Це згодом дало змогу вийти на
суходіл тваринам. В кінці палеозою на
материках вже буяли ліси з папоротей, які
відмираючи утворили шари кам’яного вугілля.

18.

19. Мезозойська ера

з грецької – «середнє життя» тривала від 240
млн. до 67 млн. років тому. В цю еру починає
розколюватися давній величезний материк на
окремі частини. Утворилися нові великі пояси гір.
На суходолі панувала суха погода. Тому
вологолюбні папороті та земноводні тварини
вимерли. Їх місце зайняли посухостійкі хвойні
рослини та велетенські динозаври. В кінці ери
з’явилися перші птахи й звірі.

20.

21. Кайнозойська ера

(з грецької – «нове життя») розпочалася 67 млн.
років тому і триває нині. Материки набувають
сучасних обрисів. Відбувається руйнування
старих гір та формуються нові велетенські гірські
системи. Кілька разів насуваються льодовики, що
призводить до зміні рослинності та тварин. Наша
ера – час панування квіткових рослин, птахів та
звірів. Кайнозой – ера появи та розвитку
людини.

22.

23. Зробимо висновки…

1. Вивчаючи земну кору, вчені визначають відносний та
абсолютний вік гірських порід. Відносний вік показує
наскільки одна порода давніша або молодша за іншу.
Абсолютний вік визначає скільки тисяч, мільйонів або
мільярдів років даній гірській породі.
2. Геологічне літочислення починається з часу утворення
земної кори, тобто з 4 млрд. років тому. Вся геологічна
історія нашої планети умовно поділяється на п’ять
геологічних ер: архейську, протерозойську,
палеозойську, мезозойську та кайнозойську.
3. Людина виникла в кайнозойську еру, близько 2-2,5 млн.
років назад.

24. Домашнє завдання:

1. Прочитати §5, опрацювати малюнки по тексту
параграфа.
2. Опрацювати записи в робочому зошиті.
3. Розглянути тематичні карти атласу (с.1, с.4-5
«Тектонічна карта світу»
4. Виконати тестові завдання (дистанційне завдання).