Поняття і види соціальних норм

1. Поняття і види соціальних норм

2. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

3.

Соціальні норми: поняття і види
Під терміном «соціум» розуміють:
• суспільство як цілісну соціальну систему;
• людську спільність певного типу (родові і сімейно-споріднені, соціально класові,
національно-етнічні, територіально-поселенські спільності);
• соціальне оточення людини, сукупність форм діяльності людей, що історично
склалися.
Тому норми, що регулюють відносини між людьми, називають соціальними.
Соціальні норми — це правила поведінки загального характеру, що зумовлені
об’єктивними закономірностями розвитку суспільства, є наслідком свідомої
вольової діяльності всього суспільства або його частини, регулюють різні сфери
суспільних відносин і забезпечуються різноманітними засобами соціального
впливу. Розрізняють такі види соціальних норм:

4.

Звичаї та традиції - це
правила поведінки,
які склавшись у
суспільстві в
результаті їхнього
багаторазового
повторення,
виконуються як
звички. За
порушення –
громадський осуд

5.

Релігійні норми – за недотримання можливе
відлучення від церкви, піддання анафемі

6. Корпоративні норми – це правила поведінки , що регулюють суспільні відносини у середині різних громадських організацій.

Норми моралі - це правила
поведінки, що
встановлюються в
суспільстві відповідно до
моральних уявлень людей
про добро і зло;
охороняються силою
громадської думки і
внутрішніх переконань
людини.

7.

• Норми права — загальнообов’язкові правила поведінки, що встановлюються та охороняються
державою. Такі норми закріплені у Конституції України, законах, указах Президента України,
постановах Кабінету міністрів України тощо.
• Норми моралі — правила, що регулюють поведінку людей з точки зору поглядів суспільства на добро і
зло, справедливе і несправедливе, гуманне і негуманне. Норми моралі підтримуються особистими
переконаннями, традиціями, вихованням, силою громадської думки. Ці норми формуються на підставі
уявлень про добро і зло, справедливість і несправедливість. Це правила поведінки, які існують у вигляді
ідей і принципів (дотримуватися слова, бути справедливим, чесним). Вони дотримуються кожною людиною
добровільно внутрішнім переконанням і суспільною думкою. У разі недотримання (невиконання) цих норм
на людину чекає громадський осуд. І як результат у неї можуть виникати почуття сорому, каяття.
• Звичаї та традиції — це правила поведінки, що склалися історично і закріпилися у суспільстві внаслідок
багаторазового використання. Такі норми можуть стосуватися як окремих сімей, певних територій, народів,
націй, так і держав. Наприклад, якщо для європейця білий одяг — це святковий одяг, то на Сході — це одяг
трауру (печалі); якщо європейці вітаються за руку, то на Сході така спроба буде сприйнята як образа.
Окремої уваги заслуговують правові звичаї — правила поведінки, що склалися історично й у подальшому
були закріплені державою. Таліон. Цей правовий звичай характерний для більшості народів світу на ранніх
етапах суспільного розвитку. Він полягав у відплаті правопорушнику за його вчинок рівнозначним (як
правило, ідентичним) діянням щодо нього. Так, у Старому Заповіті принцип таліону сформульовано як «око
за око, зуб за зуб», тобто якщо хтось комусь вибив око (зуб), то йому слід було вибити око (зуб).

8.

• Корпоративні норми (норми об’єднань громадян) — норми, правила поведінки, що
встановлюються і забезпечуються об’єднаннями громадян (політичними партіями,
громадськими організаціями) на підприємствах, в установах, організаціях тощо.
Такі норми закріплюються у статутах політичних партій, громадських організацій,
шкіл, у правилах внутрішнього трудового розпорядку, в положеннях, рішеннях
тощо. Вони приймаються, як правило, загальними зборами колективу (партії,
організації) або делегованими представниками, якщо організації, наприклад,
всеукраїнські чи обласні, керівником установи чи підприємства. Такі норми
обов’язкові для виконання лише членами цих організацій. За порушення,
недотримання чи невиконання цих норм щодо них можуть бути застосовані санкції
від попередження до виключення (звільнення).
• Релігійні норми — норми, що регулюють поведінку та дії, що засновані на вірі в
існування богів. Найважливіші з цих норм записані у священних книгах кожної
релігії, таких як Коран (іслам), Біблія (християнство), Тора (іудаїзм), Тіпітака
(буддизм), Рігведа (індуїзм) та інші. Ці норми визначають світогляд і правила
поведінки віруючих людей як у повсякденному житті, так і під час богослужінь.
Наприклад, кожен мусульманин, якщо він здоровий, не має боргів і має достатньо
коштів для мандрівки, хоча б раз у житті повинен виконати Хадж — паломництво у
Мекку до мечеті Аль-Харам, де знаходиться святилище Кааба. Це один із основних
п’яти обов’язків мусульман. Чотири інших — сповідання віри, молитва, піст і
діяння на користь бідних. Кожен мусульманин повинен молитися п’ять разів на
день, тримати піст у місяць Рамадан (вдень утримуватися від їжі та не пити). Коран
визначає худуд як покарання за п’ять специфічних злочинів: незаконний зв’язок,
наклеп на незаконний зв’язок, споживання алкоголю, крадіжка і грабіж на великій
дорозі.

9.

Заповніть пропуски у визначенні поняття
Держава – це особлива політико-територіальна організація ________.
Її найсуттєвіші ознаки:
1) ________, або поширення державної влади лише на виокремленій кордонами
частині земної кулі.
2) _____________, або верховенство державної влади на території країні;
можливість самостійно вирішувати важливі питання суспільного життя;
незалежність державної влади на міжнародній арені.
3) Наявність ________ _________ управління.
4) Наявність _____________
______________ ____________ (держава
видає закони та інші акти, які є загальнообов’язковими для всього
населення країни).
6)__________ __________ (кошти, які держава у певній пропорції збирає
з населення, підприємств, організацій для утримання державного
апарату, армії, міліції, здійснення загальнокорисних цілей).
7)_________ __________ (гімн, прапор, герб, столиця).
Норми права виникають з появою держави!

10.

Перевірте себе!
• Держава – це особлива політико-територіальна організація влади.
Її найсуттєвіші ознаки:
• 1) Територія, або поширення державної влади лише на виокремленій кордонами частині земної
кулі.
• 2) Суверенітет, або верховенство державної влади на території країні; можливість самостійно
вирішувати важливі питання суспільного життя; незалежність державної влади на міжнародній
арені.
• 3) Наявність особливого апарату управління.
• 4) Наявність загальнообов’язкових правил поведінки(держава видає закони та інші акти, які є
загальнообов’язковими для всього населення країни).
• 5) Система податків (кошти, які держава у певній пропорції збирає з населення, підприємств,
організацій для утримання державного апарату, армії, міліції, здійснення загальнокорисних
цілей).
• 6) Зовнішня атрибутика (гімн, прапор, герб, столиця).
• Шановні учні! Після повторення навчального матеріалу ми можемо зробити висновки:
Норми права виникають з появою держави
• Ознакою держави є наявність норм права, тобто наявність загальнообов’язкових правил
поведінки. Держава видає закони та підзаконні акти, які є загальнообов’язковими для всього
населення країни.

11.

Загальнообов'язкові правила поведінки людей, що
встановлені й охороняються державою норми права
Загальнообовязковість
Підтримання
державою
Установлення
виключно
державою
Системність
Формальна
визначеність

12.

Правові норми посідають особливе місце у системі
соціальних норм. Вони мають ряд ознак, що
відрізняють їх від інших засобів впливу на
суспільство.
Основними ознаками права є:

13.

• Право встановлюється і санкціонується державою. (Лише органи держави наділені
повноваженням видавати нормативно-правові акти. Міжнародні договори вступають у дію в
державі лише після їхньої ратифікації (одобрення законодавчим органом влади).
• Право — це система норм. (Право не є простою сукупністю норм та приписів. Право є
системою, у якій всі складові елементи погоджені й пов’язані. Системність права
забезпечується розробкою і прийняттям нормативно-правових актів).
• Право має загальний характер. (Правові норми поширюються на невизначену кількість
відносин).
• Право є загальнообов’язковим. (Право не передбачає можливості невиконання чи порушення
його приписів будь-якою особою, що знаходиться в державі, незалежно від того, подобаються їй
чи ні ті чи інші норми права, знала вона про них чи ні)
• Правові норми формально визначені, закріплені в нормативно-правових актах та інших
джерелах права (закони, укази, постанови, нормативно-правові договори, судові рішення,
релігійно-правові норми тощо).
• Право гарантується й охороняється державою. (Для забезпечення виконання норм права усіма
особами держава наділена специфічними повноваженнями. Такими повноваженнями є право
застосовувати штрафні санкції, приймати обов’язкові для виконання рішення, контролювати
певні процеси та дії, притягувати до відповідальності в судовому порядку, застосовувати
примус, силу, покарання тощо. Все це покладається на компетентні державні органи, в тому
числі й правоохоронні, такі як поліція, прокуратура, СБУ та інші).
Право — це система загальнообов’язкових, формально визначених, загальних правил поведінки, що
встановлюються, гарантуються і охороняються державою та регулюють суспільні відносини між
людьми.
Норми права регулюють і охороняють суспільні відносини.

14.

Джерела (форми) права
Право завжди має бути формалізованим. Якщо норма
права не вміщена у певну форму, то вона залишається
нормою поведінки, але не є нормою права.
Джерела (форми) права — це державно-офіційні
способи закріплення і зовнішнього прояву правових
норм.
Основні джерела права:

15.

Найстародавнішим джерелом права є правовий
звичай.
Правовий звичай - акт-документ, що містить норми
звичаї (правила поведінки, які склалися в
результаті багаторазового повторення людьми
певних дій), які санкціоновані державою і
забезпечуються нею. Держава визнає не всі звичаї,
що склалися в суспільстві, а лише ті, що мають
найбільше значення для суспільства, відповідають
його інтересам і відповідають історичному етапу
його розвитку.
Приклад: у збірці законів «Руська правда»
(найдавніша її частина «Правда Ярослава», 1016
р.) згадується про криваву помсту, але великий
князь київський Ярослав Мудрий обмежує помсту
за вбивство ступенями споріднення (брат мстить
за брата, батько – за сина, син – за батька, дядько –
за племінника). Сьогодні правовий звичай зберігає
значення в правових системах традиційнообщинного типу.

16.

Правовий прецедент - акт-документ, що
містить нові норми права в результаті
вирішення
конкретної
юридичної
справи судовим або адміністративним
органом. Цьому рішенню надається
загальнообов'язкове
значення
при
вирішенні
подібних
справ
у
майбутньому. Правовий прецедент с
одним із провідних джерел права англоамериканського типу правових систем Англія, США, Індія та ін.
Приклад: У 1954 р. Верховний суд США
прийняв рішення за справою Brown v.
Board of Education. Після того, як
Верховний суд США задовольнив позов
певного громадянина (Brown v. Board)
проти системи освіти, шкіл деяких
штатів, сегрегація за расовою ознакою в
освітніх закладах була визнана такою,
що суперечить 14-й поправці до
Конституції США.

17.

Релігійно-правова норма - акт-документ, що містить
церковний канон або іншу релігійну норму, яка
санкціонується державою для надання їй
загальнообов'язкового значення і забезпечується нею.
Сьогодні релігійно-правова норма поширена в
традиційно-релігійних правових системах (наприклад, у
мусульманських країнах). У деяких країнах релігійноправова норма тісно переплелася із правовим звичаєм,
традиціями общинного побуту (держави Африки,
Латинської Америки).
Приклад: у VII-XII ст. на теренах Арабського халіфату
склалася сукупність правових, канонічно-традиційних,
морально-етичних і релігійних норм ісламу – шаріат. За
шаріатом строго забороненими діями (Харам)
вважаються вбивство безневинної людини; злодійство;
прийом алкогольних напоїв, вживання свинини;
непокірність батькам або чоловіку. Тих, хто вчиняють
харам («недозволене») очікує суворе покарання і в
цьому житті, і в житті вічному (муки в пеклі). За
шаріатом крадій карається відсіканням руки (в разі
крадіжки на суму більше, ніж чверть денария).

18.

Нормативно-правовий договір двостороння або багатостороння
угода між різними органами
влади чи посадовими особами,
яка містить норми права.
Міжнародно-правовий акт –
договори, що укладаються
між державами й визнаються
ними як обовязкові.

19.

Основним юридичним джерелом права більшості країн, особливо романо-германського типу (сім'ї) правових
систем (Франція, ФРН, Італія, Іспанія та ін.) є нормативно-правовий акт. Нормативно-правовий акт є основним
джерелом права й в Україні.
Нормативно-правовий акт - офіційний акт-документ компетентних органів, що містить норми права,
забезпечувані державою (конституції, закони, укази президента, постанови та ін.).
Ознаки нормативно-правового акта:
1) приймається або санкціонується уповноваженими органами держави (правотворчими органами) або народом
(через референдум);
2) завжди містить нові норми права або змінює (скасовує) чинні, чітко формулює зміст юридичних прав і обов'язків;
3) приймається з дотриманням певної процедури;
4) має форму письмового акта-документа і точно визначені реквізити:
а) вид акта (закон, указ, постанова);
б) найменувня органу, який ухвалив акт (парламент, президент, уряд, місцевий орган влади) та ін.;
5) публікується в офіційних спеціальних виданнях з обов'язковою відповідністю автентичності тексту офіційного
зразка (в Україні закони публікуються у "Відомостях Верховної Ради України", газетах "Голос України" та
"Юридичний вісник України"; постанови Кабінету Міністрів - у збірниках постанов уряду України та газеті
"Урядовий кур'єр"; закони і підзаконні акти - у часописі "Офіційний вісник України").
Приклад: 10 січня 2002 р. Верховна Рада України прийняла Сімейний кодекс України. Згідно з ч. 3 ст. 150 батьки
зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного
життя.

20. Галузі права

21.

Галузь права є найбільшим елементом серед тих, з яких складається система права.
Галузь права - відносно самостійна сукупність юридичних норм, яка регулює якісно однорідну
сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання. Провідна галузь
права - конституційне право. Це система принципів і норм конституції, які закріплюють
основи державного ладу, форму правління і державного устрою, механізм здійснення
державної влади, правове становище особи.
Приклад: згідно зі ст.53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня
освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність повної загальної
середньої освіти в комунальних навчальних закладах.
Адміністративне право - система правових норм, які регулюють управлінські відносини у сфері
здійснення виконавчої влади, розпорядничої діяльності державного апарату, його
взаємовідносин з іншими державними та недержавними організаціями і громадянами.
Приклад: за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення ухилення батьків
або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо
забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за
собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.

22.

Кримінальне право - система правових норм, які охороняють від злочинних
посягань на права і свободи людини і громадянина, конституційний лад, усі види
власності тощо, установлюючи міру кримінальної відповідальності за їх вчинення.
Приклад: За ст.236 Кримінального кодексу України порушення правил екологічної
безпеки, що спричинило тяжкі наслідки, наприклад, смерть людини, карається
позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Цивільне право - система правових норм, які регулюють майнові і особисті
немайнові відносини, що укладаються між фізичними та юридичними особами як
рівноправними.
Приклад: за ч.3 ст.35 Цивільного кодексу України повна цивільна дієздатність може
бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися
підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків
(усиновлювачів), піклувальника або органу опіки а піклування така особа може
бути зареєстрована як підприємець.

23.

24.

Система законодавства
Законодавство держави - це система всіх упорядкованих певним чином
законів даної країни, а також міжнародних договорів, ратифікованих
парламентом.
Поняття законодавства включає акти законодавчих органів (закони) і
підзаконні акти (акти органів управління та ін.).
Законодавство - форма життя права. Саме законодавство надає нормам права
формальну визначеність (одна з ознак права).
Система права і система законодавства співвідносяться між собою як зміст і
форма. Поняття системи права характеризує сутнісну внутрішню сторону
об'єктивного права (зміст). Поняття системи законодавства відбиває його
зовнішню сторону - форму.
Система права формується об'єктивно, відповідно до існуючих суспільних
відносин, а система законодавства створюється в результаті цілеспрямованої
діяльності уповноважених суб'єктів і тому включає суб'єктивний момент.
Структурні елементи системи права не мають зовнішніх реквізитів: назв
розділів, статей, глав та інших частин, властивих закону. Структурні
елементи системи законодавства (нормативно-правові акти), як правило,
мають назви розділів, глав, статей.

25.

Закон - нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади,
який регулює найважливіші питання суспільного життя, установлює права і
обов'язки громадян, має вищу юридичну чинність і приймається з дотриманням
особливої законодавчої процедури.
Характеристика закону як правового документа вищої юридичної чинності означає
таке:
- закон є незаперечним, тобто ніякий інший орган, крім законодавчого, не може його
скасувати або змінити;
- усі інші нормативні акти (державних органів, громадських організацій,
комерційних корпорацій) перебувають "під" законом, є підзаконними. Вони
ґрунтуються на законах і не повинні суперечити їм.
Ознаки закону:
1. Акт вищого представницького органу країни (в Україні - Верховна Рада) або
безпосередньо народу (референдум);
2. Акт, що може бути лише нормативним за змістом.
3. Акт, що має вищу юридичну чинність, тобто акт найвищого юридичного
"рангу"; всі інші акти повинні відповідати закону, ні в чому йому не суперечити;
4. Акт, ухвалений із дотриманням особливої законодавчої процедури, яка зветься
законодавчим процесом.

26.

• Домашнє завдання:
• 1) Опрацювати презентацію, виписавши основні
поняття, вміти їх аналізувати. Параграфи 3-4.
2) Тести «На урок»
• Підготувати розповідь “Яку роль відіграє право в
житті суспільства”