Мої бажання

1.

«І пам'ятай, що коли ти чогось
хочеш, весь Всесвіт сприятиме
тому, щоб бажання твоє збулося.»
«Алхімік» Пауло Коельйо

2.

Як ви гадаєте, чи є різниця між мрією і бажаннями
(фантазіями)? Як відрізнити бажання від мрії?
Що корисніше: мріяти чи бажати?
Чи можуть людині допомогти фантастичні мрії?
Як саме?

3.

У кожного своє уявлення про
мрію. Які асоціації з цим словом
виникають у вас?
Якщо мрія — це споруда, то яка?
Якщо мрія — це колір, то який?
Якщо мрія — це музика, то яка?
Якщо мрія — це геометрична фігура, то яка?
Якщо мрія — це настрій, то який?

4.

Чим мрія
відрізняється
від завдання?
• Не плутайте “рожеві окуляри” з
мрією. Важливо, щоб ваша мрія
була реальною і досяжною.
• Був дядько, на ім'я Мартін
Лютер Кінг. У нього є відома
промова “Я маю мрію”. Те про, що
він тоді казав, здавалося дуже
мало ймовірним. Він мріяв про те,
що за одним столом будуть
сидіти люди різних рас і не будуть
сперечатися. У той час це було
важко уявити, а тепер є
тенденція до рівності і мрія
досягнута. От вам приклад мрії.
• Однак, якщо ви про щось
мрієте, то для реалізації бажання
треба щось робити. Втім, й
зациклюватися на цьому не
потрібно, адже ви можете
проґавити життя.

5.

Якось сусідка по купе поїзду Київ-Одеса
розповіла мені історію. Півжиття
вона кочувала з однієї орендованої
квартири на іншу. Страшенно мріяла
про власне житло. Друзі порадили їй
почати з перегляду різних варіантів.
– А сенс? Тих грошей, що я маю,
вистачить хіба на елітну собачу
будку, – саркастично відповіла вона.
– Дурниця. Ти просто спробуй. Єдине,
що можеш втратити, – час,
витрачений на перегляди, – спокійно
відповіли ті.
Як ви гадаєте, чим закінчилася ця
історія?

6.

Чому важливо мріяти і говорити
про свої власні бажання в ефірі
Українського радіо розповів
психолог Андрій Козінчук.
• Мене дуже турбує, коли кажуть, що мрія ― це дитяча забавка, коли люди
стверджують, що вже занадто дорослі, щоб мріяти.
• Якщо говорити про рейтинг мрій, то діти перемагають. Маленька дівчинка
мріє стати принцесою, а доросла людина ― виплатити всі кредити. Я і мої друзі
помітили, що калібр наших мрій з віком меншає, тобто ми мріємо про те, що
можна просто здійснити. Звісно, є чудернацькі люди.
• Наприклад, дуже багато людей мріють не про себе, а про когось ― “я мрію,
щоб у моїх дітей все було добре”. Я питаю про бажання людини, а вона відповідає,
що живе заради дітей. Тобто так ставлять на собі здоровенний хрест. Це
антимрійники, бо бажання не прив’язані до бажань особистості.
• Дуже часто я помічаю, що люди хочуть чогось саме для себе. А от активні
люди, які все встигають і цим усіх бісять, мають час на якусь мрію. Ніби у них все
добре, але вони хочуть ще встигнути реалізувати якісь бажання. Звичайно, є такі,
хто мріє про щось чудернацьке, але тоді забувають помітити те, що мають у
той момент. Про це також варто говорити: перед тим як ви будете
здійснювати свою мрію ― озирніться на те, що вже маєте і радійте цьому.

7.

Чи доречно
мріяти під
час війни?
Мрії – це «паливо» для нашого
життя. Але ж, чому зараз
складно дозволити собі
мріяти?

8.

Сила дитячого бажання
• У лютому 1979 року у семирічного Крістофера Грейціуса діагностували лейкемію. Кріс і його мати Лінда жили
в Скоттсдейлі, штат Арізона, де друг сім’ї, митний агент США Томмі Остін, зав’язав з ним особливу дружбу. Кріс
любив грати в поліцейських і хотів ловити поганих хлопців. Томмі грав поганого хлопця, а Кріс ганявся за ним на
своєму триколісному мотоциклі з акумулятором, завжди ловив і затримував.
• Коли Кріса госпіталізували, знаючи, що його смерть неминуча, Остін поговорив з офіцером департаменту
громадської безпеки Арізони Роном Коксом, і вони почали план, як втілити бажання Кріса в життя.
• Підполковник Дік Шефер подарував Крісу капелюх «Smokey Bear» і один зі своїх старих значків. Він також
присягнув Крісу як перший і єдиний почесний офіцер DPS Арізони. Вони влаштували йому гелікоптерну екскурсію
по Феніксу, а він «погнав» поліцейську машину. Офіцери мали офіційну поліцейську форму, створену для Кріса. Вони
доставили форму Крісу в лікарню 1 травня, і він одягав її з великим задоволенням. На жаль, Кріс програв боротьбу
з лейкемією лише через два дні.
• Зрозумівши радість Кріса від виконання його бажання, його мати Лінда разом з іншими заснувала організацію,
яка виконує бажання. До січня 1981 року Лінда Полінг, Френк Шанквіц і Скотт Шталь заснували Greicious MakeAWish Memorial. Пізніше некомерційний меморіал став фондом Make-A-Wish.