Розстріляне відродження

1.

«Розстріляне
відродження»
{

2.

«Розстріляне
відродження»
Умовна назва літературно – мистецької
генерації 20 – 30 – х рр. ХХ ст., репресованої
більшовицьким режимом. З кінця 20 – х рр.
Комуністична партія почала розглядати
літературу й мистецтво як одну з ділянок
культурного фронту.
Спочатку
були
заборонені
літературні
товариства. Під невблаганним пресом терору
опинилися науковці, освітяни, діячі сфери
культури.

3.

«Розстріляне
відродження»
Не витримуючи психологічного тиску наклали
на себе руки письменник М. Хвильовий та
нарком освіти М. Скрипник.
М. Хвильовий
М. Скрипник

4.

«Розстріляне
відродження»
Жертвами сталінського терору стали відомі
літератори Б. Антоненко – Давидович,
М. Яловий, П. Губенко (Остап Вишня).
Б. Антоненко - Давидович
М. Яловий
Остап Вишня

5.

«Розстріляне
відродження»
Лесь Курбас
М. Бойчук
Під час боротьби з «націоналістичною
контрреволюцією» знищено в концтаборах
режисера
Леся
Курбаса,
засновника
української
школи
монументального
мистецтва М. Бойчука,
письменників
М. Куліша, М. Зерова, Г. Косинку.
М. Куліш
М. Зеров
Г. Косинка

6.

Микола Хвильовий
(справжнє прізвище - Фітільов)
(1893 - 1933)
Український письменник. Народився
в с. Тростянець (нині Сумська
область). Учасник Першої світової
війни. Згодом воював у складі
Червоної армії.
У
20
–
ті
роки
один
з
найпопулярніших письменників. У
своїх творах показав драматизм
громадянської війни, гостро реагував
на розбіжності ідеалу і дійсності.
Виступав за піднесення національної
свідомості та орієнтацію української
культури на здобутки й творчі
пошуки
західноєвропейського
простору.
За
свої ідеї був звинувачений у
націоналізмі,
доведений
до
самогубства.

7.

Скрипник Микола
Олексійович
(1872 - 1933)
1927 – 1933 рр. керував роботою
народного
комісаріату
освіти.
Активно
сприяв
проведенню
українізації середньої і вищої
школи, підготовці національних
кадрів учителів і викладачів, сприяв
становленню газетно – журнальної
та
книговидавничої
справи
українською мовою.
1933 року звинувачений у створенні
групи націонал – ухильників, у яку
потрапив. М. Скрипник 7 липня
1933 року застрелився.

8.

Антоненко – Давидович
Борис Дмитрович
(1899 - 1984)
український письменник,
літературний перекладач;
член літературної організації
Ланка-МАРС; дослідник
проблем розвитку й культури
української мови.
Жертва сталінського терору,
за сфабрикованою справою
засуджений до страти. Вищу
міру покарання замінили на
10 років ГУЛАГу. Вини не
визнав.

9.

Яловий Михайло
Омелянович (1895 - 1937)
український поет, прозаїк і
драматург родом з Полтавщини.
Належав до літературної
організації «Гарт» і ВАПЛІТЕ (її
перший президент), найближчий
однодумець Миколи Хвильового.
Жертва сталінського терору.

10.

Остап Вишня
(1899 - 1956)
Остап Вишня (справжнє ім’я — Павло Михайлович
Губенко) народився 13 листопада 1889 р. на хуторі
Чечва біля містечка Грунь на Полтавщині (тепер
Охтирський район Сумської області).
З 1919 р. почав писати фейлетони. Цього ж 1919 р.
разом з іншими ентузіастами українського
відродження потрапляє до Кам’янцяПодільського, звідки повертається навесні 1920 р.
Восени журналіста заарештовують, але ніяких
доказів вини не знаходять, тому у квітні 1921 р. П.
Губенка випускають із в’язниці. Псевдонім Остап
Вишня з’явився в літературі у 1921 р. Новий
письменник-дотепник став відомий усій Україні.
У грудні 1933 р. Остапа Вишню знову
заарештовано. Його було звинувачено у підготовні
терористичного акту. Письменника засудили до
смертної кари, але потім вирок замінили десятьма
роками ув’язнення в північних таборах. Його
письменник відбував у Чиб’ю Ухто-Печорського
табору. Остапові Вишні пощастило вижити.
Тільки у 1944 р. він повертається додому і
продовжує писати. Помер 1956 року.

11.

Олександр – Зенон Степанович
Курбас
(1887 - 1937)
Лесь Курбас
Визначний український театральний діяч,
режисер. Народився в Самборі (тепер
Львівська область). Навчався у Віденському та
Львівському університетах. У червні 1920 року
утворив Київський драматичний театр.
Організатор
мистецького
об’єднання
«Березіль». Активна діяльність Курбаса на
ниві української національної культури вже
1927 року призвела до переслідувань та
цькувань: 1933 року на спеціальному засіданні
народного комісаріату освіти його усунуто
від обов'язків мистецького керівника театру
«Березіль»,
згодом
позбавлено
звання
народного артиста УСРР, через деякий час
заарештовано й заслано в табори ГУЛАГу.
Розстріляний 3 листопада 1937 року.

12.

Бойчук Михайло
Львович
(1882 - 1937)
український художник, малярмонументаліст, засновник самобутньої
школи українського
мистецтва «бойчукізм», лідер
групи «бойчукістів». Член НТШ
(1912), УНТ (1917). Один із
засновників монументального
мистецтва України ХХ ст. Представник
Розстріляного відродження.

13.

Куліш Микола Гурович
(1892 - 1937)
Народився 6 грудня 1892р. у с. Чаплинці у родині
батрака-селянина. У 1918р. організував «Просвіту» в
Олешках і почав писати роман «Трохим Леміш».
Стає відомим завдяки постановці драми «97» з Г.
Юрою. З 1925р. поринає у літературну творчість.
Спочатку член «Гарту», потім стає президентом
ВАПЛІТЕ. Редагує журнали «Червоний шлях» і
«Літературний ярмарок». Член «Політфронту» та
очолює УТОДІК (Українське товариство
драматургів і композиторів). У літературній
дискусії поділяє позицію Хвильового. У 1927-1933р.
він, знаний драматург, починає розчаровуватись у
новій владі, співпрацює з театром Леся Курбаса
«Березіль». 1934р. — звинувачено в буржуазному
націоналізмі. Присудила до 10 років ув’язнення на
Соловках, хоча і був тяжко хворий туберкульозом.
В період з 27 жовтня по 3 листопада 1937р.
розстріляли в урочищі Сандармох.

14.

Зеров Микола
Костянтинович
(1890 - 1937)
український поет,
літературознавець, літературний
критик, полеміст,
лідер «неокласиків»,
майстер сонетної форми та
перекладач античної поезії.

15.

Григорій Михайлович
Косинка (1899 - 1934)
Народився 29 (17) листопада 1899 року в селі
Щербаківка Обухівського району Київської області.
Творчий дебют прозаїка відбувся 1919 року, коли в
одному з літніх чисел київської газети "Боротьба"
з'явилося його перше оповідання — "На буряки".
1934 року в харківському будинку письменника була
проголошена "настановча" доповідь Івана Кулика,
який говорив про завдання письменників у зв'язку з
перемогою Сталіна. В дискусії виступив і Косинка.
Замість того, щоб обмежитися трафаретними
словами вимушених заяв, як це робили інші, він
вибухнув зливою скарг, нарікань, протестів. З
різкою і запальною люттю він говорив, що в умовах
"соціального замовлення", коли людину взяли за
горлянку, вона не може творити. То була не
промова, то був крик відчаю в самотній порожнечі
пітьми.
4 листопада 1934 року письменника було
заарештовано.
15 грудня 1934 року, "виїзна сесія Військової колегії
засудила Григорія Косинку-Стрільця до розстрілу".

16.

Михайль Семенко (Михайло
Васильович Семенко)
(1892 - 1937)
поет доби Розстріляного відродження;
основоположник і теоретик
українського футуризму (також відомого
як панфутуризм), організатор
футуристичних угруповань, редактор
багатьох видань.
Модернізував українську лірику
урбаністичною тематикою, сміливими
експериментами з формою вірша,
запровадив нові образи й створив слова,
покликані відбити нову індустріалізовану
добу. Загинув під час сталінського терору.

17.

«Розстріляне
відродження»
За приблизними підрахунками, в УРСР у
1930 – ті роки ліквідували близько 80%
творчої інтелігенції. Із 259 українських
письменників, які друкувалися у 1930 р.,
після 1938 р. виходили друком твори
тільки 36 (своєю смертю померли лише 7
письменників). Тож літературне
покоління, яке було знищене
більшовицькою владою, назвали
«Розстріляним відродженням».