Розвиток зв'язного мовлення "Автобіографія. Резюме"

1.

Слово — це найтонший різець,
здатний доторкнутися до
найніжнішої рисочки людського
характеру. Уміти користуватися ним
– велике мистецтво. Словом можна
створити красу душі, а можна й
спотворити її. Тож оволодівайте цим
різцем так, щоб з-під ваших рук
виходила тільки краса.
(В. Сухомлинський)

2.

Розвиток зв'язного
мовлення
“ Автобіографія. Резюме ”

3.

Поєднати
назву твору та прізвище автора
1. Олександр Довженко
2. Ольга Кобилянська
3. Остап Вишня
4. Іван Карпенко -Карий
5. Юрій Яновський
6. Іван Багряний
7. Григір Тютюнник
8. Михайло Коцюбинський
А «.Мартин Боруля»
Б «Зачарована Десна»
В «Моя автобіографія»
Г «INTERMEZZO»
Д «Три зозулі з поклоном»
Е «Майстер корабля»
Є «Тигролови»
Ж «Valse melancolique»
1б, 2ж, 3в, 4а, 5е, 6є, 7д, 8г

4.

5.

У мене нема жодного сумніву в тому, що я
народився, хоч і під час мого появлення на світ
білий і потім — років, мабуть, із десять підряд —
мати казали, що мене витягли з колодязя, коли
напували корову Оришку. Трапилася ця подія 1
листопада (ст. стилю) 1889 року в містечку Груні,
Зіньківського повіту на Полтавщині... Власне,
подія ця трапилася не в самім містечку, а в хуторі
Чечві, біля Груні, в маєткові поміщиків фон Рот…
Остап Вишня «Моя автобіографія»

6.

Літературна автобіографія – це документ, у
якому у довільній формі описується життя та
діяльність героя літературного твору або автора
твору.
Ознаки літературної автобіографії (героя,
автора):
Невимушеність.
Розкутість.
Відсутність чіткої хронологічної послідовності.
Може мати розважальні нотки.
Детальний опис окремих елементів.
Відсутність цілих періодів із життя.

7.

Автобіогра́фія (грец. αὐτός —
сам, грец. βίος — життя, грец. γράφω —
пишу), також саможиттє́пис —
літературний жанр, головним героєм якого
(в літературному сенсі) є сам автор; основа
автобіографістики, що включає, крім
автобіографії, мемуари (спогади), щоденник
и, почасти й листування, а також
автобіографічні художні твори.
1
П
І
Д
П
И С
Р
О
Т
О
К
О Л
О
К
У
М
Е
Н
Ф
Е
6С
І
І
К
Т
Т
Я
В
А
І
Н
З И Т
Д А Р
О
Р
У
Ч
Е
Н
10
З
Н
Я
А
Я
В
А
О
Л
О
В
О
2
П
3
Д
4
А
В
Т
О
Б
І
О Г
Р
7З
9
О
Г
О
Л О Ш
1
1
З
А
Е
Г
А
5Р
В
8
Д
К
Н
Т
И
Т И З
Н Я
А
Ц І
Я

8.

У діловодстві автобіографією називається життєпис
певної особи, складаний ним самим у вигляді
документу, який становить складову особової
справи. Автобіографія може використовуватись для
укладання психологічної характеристики
працівника, вивчення його життєвого шляху та
особистісних якостей: стиль викладення, акценти на
тих чи інших сторонах життя, допомагає судити про
психологічні особливості людини.

9.

10.

Сфера використання
офіційно-ділового стилю, його основні
ознаки і призначення:
-переважають стилістично нейтральні
мовні засоби;
-стандартна канцелярська лексика;
- складні речення;
-відсутні емоційно забарвлені слова;
-виклад гранично точний;
-використовуються шаблони та кліше.

11.

12.

Цей документ характеризується
незначним рівнем
стандартизації. Головні вимоги
під час його написання —
вичерпність потрібних
відомостей і лаконізм викладу.

13.

В автобіографіях обов'язково зазначаються:
1.Назва документа.
2.Прізвище, ім'я, по батькові.
3.Дата народження.
4.Місце народження (місто, село, селище, район,
область, країна).
5.Відомості про навчання (повне найменування всіх
навчальних закладів, у яких доводилось вчитися).
6.Відомості про трудову діяльність (стисло, в
хронологічній послідовності назви місць роботи й
посад).
7.Відомості про громадську роботу (всі її види).
8.Стислі відомості про склад сім'ї (батько, мати,
чоловік, дружина, діти).
9.Дата написання й підпис автора.

14.

Чому українською мовою не можна
висловлюватись так «Моя автобіографія?»
Слово «автобіографія» складається з трьох коренів і
має буквальне значення «опис свого життя».
Уникаймо лексичних помилок!
Автобіографія — опис свого життя: Я шукаю завжди
у творах поета не автобіографії, а такого чогось, що
не одного обходило б (Леся Українка).
Біографія — опис чийогось життя й діяльності: Вона
не могла розповісти свою біографію, надто багато
неприємних деталей було в ній (Л .Дмитерко).

15.

Резюмé (фр. résumé), CV (лат. curriculu
m vitæ вимовляють курíкулюм вíте, що
перекладається як «життєвий
шлях») — вид документа, в якому
подаються короткі відомості про
навчання, трудову діяльність та
професійні успіхи й досягнення особи,
яка його складає.

16.

Основна вимога до такого документа —
вичерпність потрібних відомостей і лаконічність
викладу.
Найчастіше використовується під час прийому
на роботу.
Мета резюме — зацікавити роботодавця своєю
кандидатурою. Подається він із супровідним
листом, де висловлюється бажання отримати те
чи інше місце та пояснюється, чому саме ви
підходите на цю вакансію.

17.

18.

Основні принципи оформлення ділових
документів
Текст містить певну офіційно-ділову інформацію.
Виклад змісту чіткий, характеризується
конкретністю і точністю формулювань,
офіційністю стилю.
Відповідність мовних засобів їх стильовому
призначенню.
Логічність формування думки, чіткість і
послідовність викладу, членування тексту
відповідно до будови ділового паперу.
Оформлення державною українською літературною
мовою

19.

Практична
робота

20.

Щоб стати
успішною людиною
потрібно…

21.

«Пам’ятка ділової людини»
1. Насамперед досконало й різнобічно вивчіть
справу.
2.Виховуйте в собі найкращі людські якості.
3.Особливу увагу зверніть на виховання
вольових якостей характеру.
4.Розширюйте власний світогляд.
5.Учіться, по-перше, грамотно спілкуватися;
по-друге, працювати енергійно, творчо.
6.Завжди дотримуйтесь активності
життєвої позиції.

22.

Дякуємо за увагу!