Театр корефеїв

1. Театр Корефеїв

Лисицька Олександра 9-в

2.

Театр корифеїв — одна з найяскравіших
сторінок українського театру. Фактично це
перший професійний театр в Україні.
Офіційно прийнято вважати, що театр
засновано в 1882 році в Єлисаветграді (нині
Кіровоград). У 1881 році український театр
під керуванням Марко Кропивницького
відокремився від російського і польського, а
через рік був заснований «Театр корифеїв».

3.

Слово «корифей» — грецького
походження, що означає
«керівник хору» або
«заспівувач». Іншими словами,
так елліни звали художнього
керівника драми.
М. Кропивницький був
особистістю неабиякою. Його
феноменальний творчий талант
дав Україні драматурга,
режисера, актора, композитора,
музиканта, художника, педагога і
відмінного керівника. І читець, і
жнець, і на дуді грець, художній
керівник підібрав блискучу трупу
тих років.

4.

Серед акторів театру були вихідці з сім'ї Тобілевичів: Іван
Карпенко-Карий (актор і драматург), Панас Саксаганський
(актор), Микола Садовський (актор) і Марія СадовськаБарілотті (актриса і співачка). Цікаво, що перший
український театр довгий час залишався й кращим —
Кропивницький зумів підібрати людей так, що їх особистий
творчий потенціал не затьмарював інших акторів, але
доповнював їх. Росія знала кожного по імені і не могла
уявити собі виступ без одного з театральних талантів.
Завдяки Театру корифеїв друга половина XIX століття
увійшла в українську історію як золотий вік українського
театру.

5.

Театр корифеїв не носив суворої
спрямованості — в репертуарі були і
трагедія, і комедія. Однак
національні сцени завжди показували
головне: хоч народ і залишався
жебрачим і пригнобленим, він, тим не
менш, залишився нескореним і
живим. Російський уряд безліч разів
забороняв вистави, а найбільш
серйозні твори цензори взагалі
намагалися не пропускати на сцену.
Комічні ж постановки пропускалися
легко.

6.

На момент заснування театру його репертуар був невеликим
— постановки за творами Івана Котляревського, Тараса
Шевченка та Григорія Квітки-Основ'яненка «НаталкаПолтавка», «Москаль-чарівник», «Назар Стодоля»,
«Шельменко-денщик» і «Сватання на Гончарівці» . Надалі
репертуар розширився за рахунок постановок драматургії
Марко Кропивницького, Михайла Старицького та Івана
Карпенка-Карого. Вони й режисерували свої власні роботи, і
грали в них. Серед найвідоміших робіт театру — постановки
«Запорожець за Дунаєм», «Катерина», «Галька», «Продана
наречена» і відома «Енеїда» І. Котляревського.
Перша трупа корифеїв М.
Кропивницького. Спектакль
"Наталка Полтавка". 1882 р.

7.

У 1907 році театр під керуванням Миколи
Садовського отримав власну сцену в Києві — одна з
тих вольностей, якими Росія не часто балувала «малі
народи». «Домом» для театру став орендований
Троїцький народний дім (нині Театр оперети), де
раніше виступала драматична трупа «Товариства
грамотності». Саме за Садовського театр став посправжньому народним. Вже не актори шукали
глядача, а глядач — театр. У Київ почали з'їжджатися
громадяни з усіх куточків імперії, а на представлення
міг потрапити кожен, так як, будучи ідейним
театралом, Садовський знизив ціну на квитки до
самого мінімуму — значно нижче, ніж у інших
театрах «матері міст руських». Квитки могли
коштувати 10 копійок, при тому, що в 1907 році
найдешевшим київським театром вважався
Російський театр (нині — Театр імені Івана Франка) з
вартістю квитків від 32 копійок.

8.

Будівля театру була воістину маленькою — всього 600 місць, що вдвічі
менше, ніж у київській Опері, і в півтора рази менше, ніж у Соловцовському
театрі. Але завдяки постійному місцю роботи, у театру тепер був свій
зіграний постійний оркестр під управлінням композитора Олександра
Кошиця. Хоч театр часто ставив історичні вистави, колектив дозволяв собі
жонглювання історичними фактами і вільний обіг з тимчасовими
проміжками. Незважаючи на нестикування дійсності і дійства, на публіку
це не впливало. А якщо і впливало як-небудь, то точно не в негативному
ключі.
Нажаль, блищав театр не довго — всього сім років, до початку Першої
світової війни. У ці фатальні дні влади Російської імперії заборонили всі
українські театри, друковані видання та пункти торгівлі.
Театр Корефеїв
1882 р.