Іван Багряний

Коротко про поета:
Іван Багряний –
український поет,
прозаїк, драматург та
політичний діяч. Голова
Української
національної ради.
Лауреат Нобелівської
премії з
літератури(1962р.) та
лауреат Національної

3.

Еміграція:
За розрахунками дослідника Ігоря Бігуна, Іван Багряний залишив
Охтирку та рушив на захід у липні чи серпну 1943 року, назавжди
залишивши дружину й сина. Сама дружина чи не захотіла, чи не змогла
нікуди їхати.
Згодом, через Київ, він опинився на Галичині та перебував там, аж
поки його не наздогнав фронт.
З України Багряний виходив разом з групою членів УГВР і ОУН-УПА
через Карпати. Спершу їхня група опинилась у Словаччині, потім в
Угорщині. З Угорщини Багряний попрямував не на захід, а на південь, до
Хорватії, де тоді була підконтрольна Німеччині «Незалежна Держава
Хорватія». Перед падінням цього утворення під ударами югославських
партизанів, група УГВР і Багряний перебралися до Австрії в місто Інсбрук.
Через постійні дискусії та сварки з ОУН(б), Іван Багряний нелегально
перебрався до Німеччини і розірвав відносини з націоналістами.

4.

Діяльність в еміграції:
У 1945 році І.Багряний емігрував до
Німеччини. Він написав брошурупамфлет «Чому я не хочу вертатись до
СРСР?», де виклав політичну
декларацію національної гідності й
прав людини, яка пережила примусову
репатріацію, насильство, тортури,
приниження як колишній в’язень,
остарбайтер, полонений, позбавлений
власного імені.
Також вже в еміграції в 1950 році
написав роман «Сад Гетьманський».
Він логічно обґрунтував
закономірність еміграції з СРСР –
батьківщину, яка пішла на геноцид
проти свого народу.
Цей роман зсередини показує механіку
сталінських репресій: «слідство», форми
тортур, перебування в камерах, типи
в’язнів, дозвілля, тюремну субкультуру
тощо.
В основу цього романа лягла історія
арешту Багряного у 1938 році: на час його
допитів та тортур припала зміна «влади» в
НКВД. Церез це пощастило людям, які
були заарештовані, але не засуджені. Їм
або дали невеликі терміни, або звільнили.
Самого Багряного звільнили, проте без
права виїзду з Охтирки.

5.

Діяльність в еміграції:
Після розриву з ОУН, Багряний долучився до створення нової партії,
а невдовзі очолив її. Так у 1948 році була створена УРДП(Українська
революційно-демократична партія). Політологи називають її
лівоцентристською партією.
Революційні демократи не були прихильниками ані комуністичних чи
фашистських тоталітарних систем, ані ліберального капіталізму в
чистому вигляді.
У пізній період емігрантського життя письменник продовжував
активно творити. Писав і прозу, і поезію, був активний і в царині
дитячої літератури.
1963 року Івана Багряного спробували висунути на Нобелівську
премію. Але не встигли – 25 серпня він помер у санаторії. Він мав
хворобу серця, сухоти, діабет та інші хвороби.

Іван Багряний

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.