Коректура в редагуванні. Досвід попередників та сучасний стан

1.

План
1. Досвід попередників та сучасний стан.
2. Відповідальність за коректурні помилки.
3. Техніка коректури.
4.
Коректурні
знаки
та
правила
застосування.
їх

2.

Література
Тимошик М. Книга для автора, редактора,
видавця, видавця. Київ: Наша культура і наука,
2010.
Тимошик М. Як редагувати книжкові та
газетно-журнальні
видання.
Київ:
Наша
культура і наука, 2012.

3.

Термін коректура має кілька значень.
У широкому розумінні коректура - це процес
виправлення помилок і технічних вад усіх
варіантів
версток
та
придатного
для
поліграфічного відтворення оригінал-макету
майбутнього видання.
Коректурою також називають сукупність усіх
виправлень, зроблених автором, коректором і
редактором.

4.

У професійному спілкуванні видавців і
поліграфістів коректурою вважають будьякий варіант виправленого у видавництві
оригінал-макету (“відправити коректуру в
друкарню”,
“переглянути
коректуру”,
“попрацювати над коректурою”). Це також і
назва
навчальної
дисципліни
на
спеціальностях “Журналістика” і “Видавнича
справа та редагування”, що пов’язана із
освоєнням завдань і техніки вичитування
видавничих оригіналів.

5.

Початки коректури слід шукати ще на
перших етапах ствердження друкарства,
коли активно формувався цеховий принцип
виготовлення
книг
і
за
окремими
працівниками
закріплювалися
певні
функціональні
обов’язки.
Усіх,
хто
вичитував набрані тексти, віднаходив і
виправляв помилки, стали називати в наших
краях
ісправщик,
столпоправитель.
Виконувати такі обов’язки на той час було
престижно, робота добре оплачувалася,
тому
коректуру
доручали
людям
високоосвіченим, нерідко з дипломами
Острозької
або
Києво-Могилянської
академії.

6.

Архівні матеріали зберегли історію пошуку в
1836 р. досвідченого канцеляриста-коректора
для друкарні Київського університету Св.
Володимира. Вимоги до цієї посади виявилися
настільки високими, що керівництво університету
вирішило
розширити
географію
пошуку
претендентів. Йшлося не про складача чи
друкаря, а саме про фахівця, який би міг
працювати з рукописом і знав коректуру. Саме на
цю вакантну посаду в друкарні й клопоталася
Рада університету перед урядовим сенатом
Міністерства освіти за студента-старшокурсника
Ніжинського ліцею князя Безбородька В.
Марковського,
який
виявився
кращим
із
претендентів. Мовилося про затвердження його
на посаду колежського регістратора 14 класу, що
робилося лише за рішенням міністерства.

7.

Огріхи
коректури
особливо
дорого
обходилися працівникам видавництв та газет
у репресивний період 20 - 30-х років XX ст.,
коли
керована
Й.
Сталіним
комунобільшовицька
верхівка
Кремля
чинила
беззаконня на всіх напрямках суспільнополітичного і культурного будівництва. Повз
пильність чекістів не могла прослизнути
жодна друкарська описка. За допущені
коректорські помилки в окремих словах
опублікованих текстів редактори потрапляли
під так звані розстрільні статті кримінального
кодексу. Нижче подаємо кілька показових
прикладів із газетних текстів.

8.

У
1934
р.
в
обласній
газеті
“Уфимскийрабочий” надрукований типовий
для того часу текст. Ось його фрагмент
мовою оригіналу:
Под руководством родной Коммунистической
партии Советского Союза, лично нашего
дорогого вождя и учителя товарища Салина
советский народ твердо идет дорогой
коммунистического строительства.

9.

У слові було пропущено букву т. За цю
буквену описку в ключовому слові, зроблену
помилково лінотипістом, головний редактор
уфимської обласної газети був звільнений з
роботи
без
права
надалі
займати
редакторські посади.
Приблизно в той же час слово Сталін вийшло
друком з буквеною помилкою і в газеті
“Махачкалинскаяправда”:
На съезде с докладом выступил Генеральны
секретарь ЦК КПСС, председатель Совета
Министров СССР, наш вождь и учитель
товариш Сталин. Замість т написано р.

10.

Цього разу замість літери т було набрано р.
Наслідок коректорської помилки цього разу
був
трагічний
головний
редактор
центральної махачкалинської газети був
арештований і розстріляний.
Напередодні річниці початку Другої світової
війни
число
центрального
органу
радянського міністерства оборони “Красная
Звезда” від 1 вересня 1941 р. вийшло під
гаслом “Сталинскаянаука побежать”(слід було
- побеждать). Реакція влади була миттєвою задіяний під час підготовки й випуску цього
номера склад редакції був розстріляний.

11.

Сучасний стан коректури
Навмисне
наводимо
кілька
фрагментів
документального екскурсу з минулого коректури,
аби спонукати сучасного редактора-видавця до
порівнянь із нинішніми реаліями та аналізу
причин появи останнім часом численних мовних
огріхів, безграмотності, а то й грубих помилок,
якими нерідко хибують уже оприлюднені тексти від шпальт районних газет до книжкових видань
центральних видавництв. Чи не повсюдним
явищем стали на газетних шпальтах повтори
одних і тих же абзаців, обриви речень наприкінці
ніким не підписаних публікацій, неправильні
переноси, буквені помилки.

12.

Одна з головних причин такого стану - вплив
ринкової стихії на організацію редакційновидавничого процесу, намагання керівництва
його спростити, здешевити. У переважній
більшості редакцій періодичних видань
зникли
посади
коректорів,
помітно
зменшилася їх кількість у видавництвах.
Функції, які раніше виконували коректорати,
нині перейшли до редакторів, хоча будьякому професіоналу зрозуміло, що поєднання
в одній особі обов’язків редактора і
коректора призводить до появи більшої
кількості помилок в уже віддрукованому
виданні.

13.

В Україні за останні 20 років не випущено
жодного довідника чи практичного посібника
для коректорів-практиків (якщо не рахувати
підручника Т. Крайнікової “Коректура” для
студентів спеціальності “Видавнича справа та
редагування”, що вийшов друком украй
обмеженим накладом ще 2006 p.). Натомість
за радянських часів такі видання з’являлися на
книжковому ринку регулярно.

14.

Завдання коректури
У колі коректорських обов’язків - виконання
двох основних завдань: зчитування та
вичитування тексту.
Зчитати
означає
вибірково
простежити
структурну та змістову відповідність двох
версій одного й того ж тексту на різних
стадіях
підготовки
у
відповідній
послідовності роботи з ними: авторський
оригінал
та
першу
верстку
після
редакторської правки, першу та другу
верстки, другу та підписну верстки, підписну
верстку та сигнальні примірники.

15.

Що слід розуміти в завданні “простежити
структурну та змістову відповідність двох версій
тексту” й чому важливо його ретельно виконати?
На практиці нерідко буває, що верстальник
працює паралельно з кількома оригіналмакетами: в одному вносить перші правки, в
другому - завершує підготовку до запису
остаточного
варіанту.
В
умовах
такого
конвеєрного виробництва трапляється, що якийсь
фрагмент тексту опиняється не в тому місці,
інший
скорочується,
у
третьому
випадку
попередні правки з якихось причин залишилися
невнесеними до наступної верстки тощо. З метою
уникнення таких несподіванок і проводиться
процес зчитування.

16.

Вичитати означає уважно прочитати весь текст
оригіналу, вже без звірки з його попередньою
версією, з метою виправлення всіх можливих
орфографічних і пунктуаційних помилок.

17.

На цьому етапі вичитувач здійснює також
наступні роботи:
уніфікує всі наявні в оригіналі умовні позначення
та скорочення, повторювані заголовки в різних
частинах видання;
перевіряє
наростаючу
пагінацію
сторінок,
порядкову
нумерацію
усіх
структурних
підрозділів видання (частини, глави, розділи,
параграфи, таблиці);
контролює змістову відповідність текстівок та
ілюстрацій, “прив’язку” до основного тексту
затекстових приміток і коментарів, посторінкових
і кінцевих зносок;
приводить у відповідність до вимог стандартів
усю наявну у виданні бібліографію (особлива
увага - до ініціалів, років видання, кількості
сторінок).

18.

Види правок - авторська та видавнича.
Раніше, коли набір і виготовлення оригіналмакету здійснювався в друкарні, йшлося ще й
про
друкарську
правку.
Зазвичай
із
завершенням верстання майбутнього видання
у видавництві виводять дві копії верстки:
одну передають для читання автору, із іншою
працюють почергово коректор, редактор,
технічний і художній редактори. Таким
чином, усі зміни, внесені до верстки автором
або упорядником чи перекладачем твору,
називають
авторською
правкою,
а
виправлення,
здійснені
видавничими
працівниками - видавничою правкою.

19.

Різноманітних правок до тексту, внесених
автором та видавництвом, буває надзвичайно
багато. Умовно їх можна поділити на три
групи:
редагувальна,
технічна
та
кон'юнктурна.
Редагувальна правка обіймає практично всі
виправлення, пов’язані з удосконаленням
структури,
змісту
та
мови
видання(орфографічні, пунктуаційні помилки,
стиль, фактологічна достовірність, логіка
викладу, уніфікація, заголовковий комплекс,
рубрикація, скорочення, додавання тощо).

20.

Технічна правка зумовлена передусім технічними
вимогами
оформлення
верстки
(ліквідація
пробілів, коридорів, висячих рядків; оформлення
переносів за правилами; вимушене скорочення чи
перенабір тексту меншим кеглем для досягнення
потрібної
кратності
сторінок;
завершення
попередніх розділів або параграфів на парних
сторінках за умов наявності шмуцтитулів на
непарних).
Кон’юнктурна правка здійснюється тоді, коли є
гостра
необхідність
внести
до
тексту
виправлення у зв’язку з появою, скажімо, нових
статистичних даних, відкриттів, щойно виявлених
архівних документів, принципово важливих за
проблематикою видання директивних урядових
рішень, сенсаційних фактів тощо.

21.

З чого починається зчитування і вичитування
того чи іншого оригіналу на будь-якому етапі
його редакційної підготовки?
Передусім, із перевірки його комплектності.
Йдеться
про
наявність
усіх
сторінок
основного тексту та його складових: змісту,
анотації,
передмови,
вступу,
приміток,
висновків, покажчиків, додатків, таблиць,
ілюстративного матеріалу.
Наступний етап - загальне знайомство зі
структурою та змістом, вибіркове читання
окремих фрагментів.
І,
насамкінець,
реалізація
поставлених
завдань щодо зчитування чи вичитування.

22.

Коректорові слід запам’ятати кілька простих
правил,
вироблених
практикою
щодо
техніки коректури:
аби не відволікати увагу верстальника, не
сповільнювати процес внесення правок,
необхідно видалити всі помітки на полях
верстки,
які
робилися
редактором
і
коректором на етапі з’ясування проблемних
місць із автором чи у довідковій літературі;

23.

пропуски в тексті обсягом до одного рядка
вписуються від руки на полях верстки,
більшого обсягу - зазначенням на верстці
номера вставки з відсиланням верстальника
до конкретної сторінки оригіналу та
поміткою: “Пропуск, див. ориг. (або першу
верстку), стор. ...). Водночас в оригіналі чи у
верстці пропущений фрагмент тексту
обводиться овальною лінією і позначається
написом: "Перенести на стор. ...”;

24.

вставки
до тексту вносяться за таким же
принципом як і пропуски: до одного рядка вписуються від руки на полях верстки,
більшого обсягу - зазначенням на верстці назви
нового електронного файла, де ця вставка
набрана після редагування, з поміткою:
"Вставка, див. файл “...”
за умов нечіткого відбитку верстки, коли деякі
літери,
цифри,
розділові
знаки
важко
проглядаються або й зовсім не прочитуються,
такі місця коректор обводить овальною лінією з
поміткою: "Дати чіткішу сторінку”. Зазвичай це
буває у випадках, коли в принтері, з якого
виводився
паперовий
варіант
верстки,
закінчується фарба;

25.

за
наявності у верстці суперечливих місць,
вони також обводяться овальною лінією для
з’ясування
з
редактором
або
верстальником;
кожна опрацьована сторінка підписується
коректором;
всі правки на паперовому варіанті верстки
коректор вносить чітко й акуратно, з
використанням коректурних знаків.

26.

Коректурні знаки - умовні графічні позначки,
що замінюють письмові вказівки щодо
виправлення помилок та усунення технічних
вад текстових оригіналів, які готуються до
публікації
чи
поширення
мережевими
засобами.

27.

Знаки заміни, викидки і вставки
Основною вадою комп’ютерного складання
текстів є часте потрапляння до слова іншої
літери.
За
увімкненої
системи
автоматизованої
перевірки
правопису
програма часом сама “допомагає” робити нові
помилки, пов’язані з появою в слові зайвих
або
неправильних
літер.
У
процесі
редагування
виникає
потреба
дещо
скоротити, дещо вставити. Саме для усунення
таких вад тексту й існують коректурні знаки
першої групи.

28.

Знаки перестановки
Друга група знаків призначена передусім для
перестановки вже набраного матеріалу: часто
є потреба поміняти місцями дві сусідні літери,
слова або словосполучення, переставити деякі
слова в інший рядок, поміняти місцями два
сусідні рядки або групу рядків, пересунути
набраний рядок чи фрагмент тексту праворуч
(ліворуч), підняти чи опустити до визначеної
межі.

29.

Знаки зміни пробілів
Однотипність пробілів між словами чи
рядками, уникнення всілякого розтягування
слів у рядку за рахунок ліквідації опції
переносів є ознакою високої культури
видання і професіоналізму його творців.
Знаки цієї групи дають вказівку збільшити або
зменшити пробіл між словами, знаками чи
рядками, а також ліквідувати такий пробіл,
об’єднавши
частки
слова
або
словосполучення.

30.

Знаки абзацного відступу, шрифтових виділень
та змін
Розділити текст на абзаци, подати конкретне
речення
чи
словосполучення
окремо
від
наступного фрагменту тексту - за це “відповідає”
окремий знак абзацу. В цій же групі - знаки
вказівок
набору
напівжирним,
курсивом,
одночасно курсивом і напівжирним, розрядкою,
ліквідації розрядки. Окремий знак відміняє абзац.
Знаки виправлень технічних дефектів набору
Йдеться про вирівнювання країв колонки чи
шпальти, ліквідацію на колонці чи шпальті
своєрідних коридорів, тобто співпадання по
вертикалі чи навскіс проміжків-смуг.

31.

Знак відміни зробленої раніше вказівки
Найкоротша група, що має всього лиш один
знак. Він вказує верстальнику не звертати
увагу на внесені попередньо редактором,
коректором чи автором правки.

32.

Перед тим, як наочно продемонструвати
способи
практичного
застосування
коректурних знаків, варто звернути увагу на
кілька
правил,
вироблених
практикою.
Виділимо найголовніші з них.
У тексті коректурний знак ставиться:
а) на букву (розширений його варіант - на
слово), які слід замінити, виправити чи
викинути;
б) між словами чи рядками, де потребується
вставка.
Цей
же
знак
обов’язково
повторюється на полі - праворуч чи ліворуч
колонки (шпальти) на рівні рядка, де він
стоїть у тексті.

33.

Сторону колонки (праву чи ліву), на яку
виноситься знак, визначає так званий
прапорець - горизонтальна рисочка зверху чи
знизу знака, що спрямована ліворуч чи
праворуч. Зазвичай, якщо помилка виявлена
до першої половини рядка, таку правку слід
шукати ліворуч колонки, якщо з другої
половини рядка - праворуч.

34.

2.Для варіативності коректурного знака у
випадках, коли в рядку чи суміжних рядках є
кілька однотипних правок: буквених, цей знак
позначається
додатковими
штрихами
або
маленькими кілечками зверху чи знизу, які не
змінюють його зовнішнього вигляду.
3.У випадках, коли в межах абзацу або кількох
рядків повторюється одна й та ж помилка
(вставка коми, заміна прийменника у на в, лапок
на апостроф, круглих дужок на квадратні тощо),
один і той самий знак у тексті проставляється
щоразу, а на полі - один раз із зазначенням у
дужках кількості таких правок (наприклад, 4
рази).
4.Біля коректурних знаків, виставлених на полях
верстки, ніяких словесних пояснень писати не
рекомендується.

35.

Коректурні знаки в тексті і на полях
позначаються акуратно, розбірливо, бажано
капілярною ручкою.
Найлегший спосіб практичного опанування
коректурними знаками - аналіз правок у
верстках,
здійснених
досвідченими
редакторами чи коректорами, а найпростіший
спосіб оволодіння навичками правильного
проставляння цих знаків - тренування на
правках власних матеріалів відповідно до
покладених на робочому столі зразків.

36.

Опрацювати коректурні знаки
Відредагувати текст
Видачний поет , прозаюк критик
Знаний, як діяч культури мистецтва.
Цьогорічминає йому ювілейна дата

37.

Дякую за увагу!