Конституційно-правовий статус людини і громадянина, громадянство. Права, свободи та обов'язки громадян

1. ТЕМА 3

Конституційно-правовий статус людини
і громадянина,
громадянство.
Права, свободи та обов'язки громадян

2. ПЛАН

1. Поняття та зміст правового статусу
особистості.
• Міжнародно-правові документи, які
визначають статус людини і громадянина.
2.Поняття і сутність конституційних прав,
свобод і обов’язків громадян, їх класифікація.
3.Механізм реалізації і гарантії прав та свобод
людини та громадянина.
4.Громадянство України та правові основи, які
його регулюють.

3. Література:

1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
Конституція України. К. 1996.
3акон України “Про громадянство України” від 18
січня 2001 р. (ВВР), 2001, N 13, ст.65
Закон України “Про правовий статус іноземців” від
4 лютого 1994 р.
Закон України “Про об’єднання громадян” – 1992
р.
Загальна декларація прав людини
Мелашенко В. Ф. “Принципи громадянства
України”
Тодика Ю.М., Ольховський Б.І. “Громадянство
України” (Харківський Інститут внутрішніх справ,
X.,1994р.)

4. ПИТАННЯ 1: Міжнародно-правові документи, які визначають статус людини і громадянина.

1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
Загальна декларація прав людини - проголошена Ген. Асамблею ООН (10
груд.1948 р.),
Європейська Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини
(з Протоколами ) - підписана 4 листопада 1950 р., ратифікована Укр,
вступила в силу на Укр. 17 липня 1997,
Європейська соціальна хартія - підписана у Турині 18 жовтня 1961 р.,
додатковий протокол 1988 р., остання редакція 3 травня 1996 р,
ратифікована Укр., 14 вересн. 2006 р. ,
Міжнародний пакт Про економічні, соціальні та культурні права ООН (від 16
груд.1966 р., ратифікований в УРСР 19 жовтня 1973 р.),
Міжнародний пакт Про громадянські та політичні права ООН (прийняли 16
груд. 1966 р., вступив в силу 23 берез. 1976 р. ),
Заключний акт Наради з питань безпеки та спів-робітництва в Європі (35
країн підписали 30 липня – 1 серпня 1975 р.),
Підсумковий документ Віденської зустрічі
представників держав-учасниць
Нарад з питань безпеки та спів-робітництва в Європі (15 січня 1989 р.),
Документ Копенгагенської наради-конференції з людського виміру ОБСЄ
(29 червня 1990 р.) та інші документи.

5.

• Міжнародний захист прав людини - це
сукупність правових (стандартів) норм, що
регулюють спів-робітництво держав у сфері
захисту прав людини,
в процесі якого:
по-1-е, утворюються норми, що регулюють права
і свободи людини;
по-2-е, визначаються основні напрямки з захисту
прав і свободи людини.
Держави, які приймають участь у між-державному
спів-робітницьтві,
вводять ці норми до національного законо-давства
та повинні їм керуватися в практичній діяльності.

6.

• Правовий статус - це
характеристика правового положення особи,
яка визначаєть-ся
належністю людини
- до конкретної держави
та
- її громадянством.
• Але можна сказати і по іншому.

7.

• Правовий статус – це
сукупне соціальне положення людини
у суспільстві,
яке характеризується
(поряд з іншими моментами),
реальними можливостями індивідів
задоволяти свої потреби та інтереси
в процесі життє-діяльності.

8.

• Для людини найбільше значення
• (за своєю соціально-правовою природою)
• має конституційний статус.
• Конституційний статус - це загальноправовий статус,
• який конкретизується в різних галузях
законо-давства.

9. Підходи, що визначають статус особи

1.
Звичаєве право (деякі країни Троп. Африки, Океанії та Лат. Америки)
- розглядає людину як не-від’ємну частину племені,
права якої не можуть бути реалізовані окремо від племені.
! Відсутність поняття «Я», існує тільки «МИ».
2. Класичне мусульманське право - людина не має права
розпоряджатися собою на свій розсуд,
її дії мають бути під-порядковані в-казівкам Аллаха.
Складається з 2-х частин:
шаріату – регулює суспільні відносини (з релігійної точки зору) на основі
тлумачень,
фік-ху - оцінює їх з правової точки зору.
3.
Ліберальна концепція - кожна людина від моменту народження
природньо має не-від’ємні права.
Джон Локк, Джеремі Бентам, Бенжамен Констан, Джон Стюарт Мілль,
Карл Поппер, Сальватор де Мадар'яґа, Ральф Дарендорф, Арон Раймон,
Фрідріх фон Гайєк

10.

• 4. Колективістський підхід – під-креслює
взаємо-залежність людей
та ставить інтереси колективу вище інтересів
окремої особистості.
Висуває на перший план громаду, клас,
суспільство,
ставе групову мету вище особистої.
На засадах колективізму будуються
ідеології фашизму, соціалізму та комунізму.

11.

• Оскільки є різновидом економічного
детермінізму,
то головними є соціально-економічні права
громадян,
які йшли поряд з обов’язками
(у Конституції УРСР 1978 р. їх було 11).

12. Основними принципами конституційно-правового інституту прав і свобод людини є:

Основними принципами конституційноправового інституту прав і свобод людини є:
1. Закріплення в нац. праві
прав і свобод,
які визначаються нормами міжнар. права;
2. Принцип не-відчужуваності та не-порушності основних природних
прав і свобод людини,
які належать їй від народження (ст. 21 КУ).
3. Принцип рівно-правності прав і свобод осібистості (ст. 24 КУ).
4. Принцип єдності прав та обов’язків людини та громадянина (ст. 23
КУ)
5. Принцип гарантованості прав і свобод людини і громадянина

13.

• Конституційний статус громадянина –
це поняття,
яке від-ображає тільки те,
що властиве кожному члену суспільства,
та «залишає» по-за рамками приватне,
яке при-таманне конкретній особистості.
• Конституційний статус громадянина
– єдиний,
– не-подільний,
– однаковий для всіх.

14. Поняття правового статусу включає такі елементи (вони складають його зміст і структуру):

• 1. громадянство;
• 2. загальна право-здатність;
• 3. принципи правового статусу;
• 4. конституційні права,
свободи й обов’язки громадян;
• 5. гарантії прав і свобод;
• 6. відповідні правові норми.

15.

ПИТАННЯ 2:
• Конституційні права та свободи встановлені Укр. державою
та
закріплені в її Конституції
і інших законах
можливості.
це

16.

Ці можливості дозволяють громадянину:
- обирати свою поведінку,
- користуватися
- екон.,
- соц.-політ. свободами
- соціальними благами
як в особистих,
так і в суспільних інтересах.

17. Конституційні права, свободи та обов’язки мають юридичні особливості:

1. виникають без-посередньо з конституції (а не
на основі загальних право-відносин);
2. ви-ражають від-носини та зв’язки між
громадянином та державою;
3. діють постійно (не при-пиняються і не
ви-никають раз по раз);
4. їх зміст і обсяг однаковий для всіх;
5. їх реалізація за-безпечується державним та
суспільним ладом.

18.

• Основне право (свобода) - це
встановлена державою
та закріплена в її Конституції
можливість людини обирати певну поведінку,
користується наданими їй благами,
як у власних
так і суспільних інтересах.
• Основний обов’язок - це встановлена
державою не-обхідність,
яка вказує громадянину
на форму певної поведінки
та
від-повідальності в випадку її не-виконання.

19. Класифікація прав і свобод людини:

1) фізичні (тобто – життєві) - це можливості людини,
не-обхідні для її фізичного існування,
(для за-доволення біологічних, матеріальних потреб):
право на:
- життя (ст. 27),
- власну не-доторканість (ст.29)
- безпечне природне середовище (ст. 50),
- право житла (ст.47),
- рівень матеріального за-безпечення (ст.48),
- медичне обслуговування (ст.49)
- та ін. види соціального за-безпечення.)

20.

• 2) особистісні - це можливості людини,
не-обхідні для
- зберігання,
- розвитку
та
- захисту
її морально-психологічної індивідуальності,
світогляду, духовністьості:
- право на повагу її гідності (ст.28),
- свободу думки та слова (ст.34),
- свободу світогляду та віро-сповідання (ст.35)

21.

• 3) політичні - це можливості людини
приймати участь в державному та
суспільному житті:
- право на громадянство та правосуб’єктність (ст. 25),
- право на свободу об’єднань в політичні
партії та суспільні організації (ст. 36),
- право приймати участь в управлінні держ.
справами (ст. 38),
- право на мирні процесії, мітинги,
демонстрації (ст. 39).

22.

• 4) економічні - це можливості людини
- реалізувати здібності
- до-бувати засоби до існування,
- приймати участь у виробництві матеріальних та
інших благ:
- право на власність (ст. 41),
- право на вибір та здійснення трудової або
іншої діяльності (ст. 43),
- право на страйк (ст. 44),
- право на справедливу оплату праці,
відпочинок (ст. 45) ,
- право на під-приємницьку діяльність (ст. 42)

23.

• 5) культурні (гуманітарні) - це
- можливості збереження
та розвитку нац. само-бутності,
- доступ до духовних над-бань людства,
їх за-своєння, ви-користання
та участь в подальшому їх розвитку:
• право на освіту (ст. 53),
• право на свободу літературної, науко-технічної
творчості (ст. 54),
• право на художню творчість, авторство (ст. 54).

24.

• Право на захист – це матеріальне право
право-охоронного характеру,
що ви-никло
на стороні по-терпілого,
в момент
порушення його
суб’єктивних прав.

25.

Юридичний механізм захисту людиною своїх
прав – це
взаємо-зв’язок
носія права на захист
та
органу дер. влади,
що здійснюється
в процесу-альному режимі
реалізації
право-охоронного від-ношення
з метою захисту
суб’єктивного права.

26.

ПИТАННЯ 3:
Поняття «механізму» інтер-претується як
система правових засобів.
Конституційно-правовий механізм захисту
людиною своїх права – це система
- державних,
- між-народних,
- громадянських інституцій,
функціями яких є:
по-1-е, захист прав фізичних та юридичних осіб,
по-2-е, процедури такого захисту,
по-3-е, саме конституційне право на захист.

27.

Конституційне право
на захист
реалізується
завдяки про-цедурам
за до-помогою
- держави,
- між-народних,
- громадянських інституцій.

28.

• Гарантії основних прав і свобод
людини
й громадянина
становлять систему
- норм,
- при-нципів,
- умов,
- вимог,
які за-безпечують
ре-алізацію прав, свобод
та
законних інтересів особи.

29.

• Система гарантій – це
- умови,
- засоби,
- методи,
які за-безпечують
фактичну реалізацію
та
все-бічну охорону
прав і свобод особи.

30. Загальні гарантії прав і свобод можна поділити на економічні, політичні, організаційні та юридичні.

Економічні гарантії це:
- спосіб ви-робництва;
- економічний лад суспільства.
Економічний лад суспільства
має за-безпечувати
зростання про-дуктивних сил
на основі
- визнання
й
- захисту
різних форм власності на засоби виробництва.

31.

• Політичні гарантії - це
- право громадян на свободу об’єднання у політ.
партії та громадські організації
(для здійснення й захисту своїх прав і свобод);
- право громадян на участь:
в управлінні державними справами,
у референдумах,
- право обирати і бути обраним до органів держ.
влади та органів місцевого само-врядування;
- право громадян звертатися за захистом своїх прав
до Уповноваженого Верх. Ради України.

32.

• Організаційні гарантії – це
організаторська діяльність
- держави та її органів,
- по-садових осіб,
- громадських організацій
по створенню сприятливих умов
для
використання громадянами
своїх прав й свобод.

33.

• Юридичні гарантії – це
надання державою
формальної загально-обов’язковості
тим умовам,
які необхідні для того, щоб
людина могла скористатися своїми
конституційними правами і свободами.
Юридичні гарантії встановлюються державою
в Конституції,
та нормах поточного законо-давства. (ст. 55, 57-60,
62, 64);

34. ПИТАННЯ 4:

Громадянство України – це
правовий зв'язок
між фіз. особою та Україною,
якій знаходить прояв у їх
взаємних правах та обов'язках.
Громадянин України – це особа,
яка набула громадянство України
в порядку,
перед-баченому
законами та між-народними договорами.

35. Принципи законодавства України про громадянство:

1) єдине громадянства;
2) за-побігання ви-никненню від-сутності громадянства;
3) не-можливість поз-бавлення громадянина України
громадянства;
4) ви-знання права громадянина на зміну громадянства;
5) не-можливості автоматичного набуття громадянства
іноземцем чи особою без громадянства;
6) рівність перед законом громадян не-залежно від
підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства;
7) збереження громадянства не-залежно від місця
про-живання громадянина.

36. Документи, що під-тверджують громадянство України:

1) паспорт громадянина України;
2) свідоцтво про на-лежність до громадянства України;
3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
4) тимчасове по-свідчення громадянина України;
5) проїзний документ дитини;
6) дипломатичний паспорт;
7) службовий паспорт;
8) по-свідчення особи моряка;
9) по-свідчення члена екіпажу;
10) по-свідчення особи на по-вернення в Україну.

37. Підстави набуття громадянства України

1) за народженням;
2) за територіальним походженням;
3) в-наслідок при-йняття до громадянства;
4) в-наслідок по-новлення у громадянстві;
5) в-наслідок усиновлення;
6) в-наслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування,
7) в-наслідок встановлення над особою, визнаною судом
не-дієздатною, опіки;
8) у зв'язку з пере-буванням у громадянстві України одного чи
обох батьків дитини;
9) в-наслідок визнання батьківства чи материнства або
встановлення факту батьківства чи материнства;
10) за іншими під-ставами, перед-баченими міжнародними
договорами України.