1.16M
Категория: Украинский языкУкраинский язык

Уживання слів у переносному значенні

1.

2.

ПРИГАДАЙТЕ!
• Що таке синоніми, антоніми, омоніми?
• У яких стилях мовлення вживаються синоніми?
В офіційно-діловому стилі синоніми
використовують обмежено, бо вони майже
завжди вносять у мовлення зміни відтінків
значення. Для наукового стилю характерна
точність, тому синоніми використовуються лише
як засіб контекстуального уточнення. У
публіцистичному та художньому стилях синоніми
використовуються достатньо широко для
уникнення монотонності, набридливих повторів.

3.

Теоретичний блок
• Властивість слова означати предмети, ознаки, дії,
кількість називається лексичним значенням слова.
• Лексичне значення слова хоч і стійке, проте не
залишається незмінним. Наприклад, запозичене
слово білет (від лат. bullа) первісно означало
«водяна бульбашка, брунька, золота капсула з
амулетом», з часом набуло нового значення —
«записка з печаткою», пізніше — «картка з
екзаменаційними питаннями», розмовне — те
саме, що квиток.

4.

• Слова, що є назвами, співвідносними з конкретними
речами, об’єктами, властивостями, діями, називаються
словами з конкретним значенням: клен, липа, калина;
новий, старий, червоний; трактор, косарка; лежить,
сидить, писав, читає; ніс, вухо, око.
• Крім таких слів, у кожній мові є лексика, не співвідносна
з конкретними предметами, ознаками, діями. Це слова,
використовувані для називання понять, що мисляться
поза зв’язком із конкретними предметами та явищами.
Наприклад, такі слова, як радість, сум, давнина,
кохання, майбутній, сучасний і т. ін., звуться словами з
абстрактним значенням.
• Абстрактне значення — це узагальнене значення.
• Кожне слово, що вживається в мові, може мати
одне або кілька значень.

5.

• Слово, що має одне значення, називається
однозначним. Найчастіше це бувають терміни,
назви конкретних предметів і власні назви:
автомобіль, будинок, префікс, суфікс; Київ,
Дніпро.
• Слово, що має кілька значень, називається
багатозначним.
• Здатність слова мати кілька значень
називається багатозначністю, або полісемією.
• Наприклад: У всякого своя доля і свій шлях
широкий (Т. Шевченко) — слово шлях виступає
синонімом до слова доля. Ой, три шляхи
широкії докупи зійшлися… (Нар. творч.) —
слово шлях означає смугу землі, призначену
для їзди та ходіння.

6.

• Слова можуть вживатися як у прямому, так і в
переносному значенні.
• Слово з прямим значенням прямо вказує на
предмет чи його ознаку, воно називає поняття про
цей предмет: стіл, писати, навчатися, жовтий і под.
• Переносне значення слова виникає внаслідок
перенесення прямого значення на інший предмет
за схожістю.
Наприклад, прикметник гарячий означає «сильно
нагрітий, який має високу температуру». Це його
пряме значення, з яким він виступає у
словосполученні гаряча вода. Але в
словосполученні гаряча людина цей прикметник
має переносне значення: сповнений енергії,
завзяття, пристрасний.

7.

• Розрізняють три види переносного вживання слова:
метафору, метонімію і синекдоху.
• Метафора (від гр. metaphora — переміщення,
віддалення) — це перенесення назви з одного
предмета на інший за схожістю якихось ознак, форм,
якостей, властивостей, функцій. Перенесення це
ґрунтується на тому, що в природі особи, предмети,
явища, процеси мають схожі риси, подібні, близькі або
суміжні функції. Подібність така буває очевидною,
іноді — віддаленою, прихованою або тільки уявною.
Тому значення, що виникло на перенесенні ознак, не є
буквальним, прямим. У ньому виразно помітно
суб’єктивне бачення автора, проте саме воно іноді
найточніше виражає істину: Сніг понад лісом пливе…
Світ у засніженій льолі, простір душа обживе, коли не
піснею — болем (Г. Чубач).

8.

• Різновидом метафори є епітет (від гр.
epitheton — прикладка, прізвисько).
• Виникає епітет на перенесенні ознак, форм,
якостей, властивостей із предмета, якому ці
ознаки притаманні природно (існують у ньому
об’єктивно), на інший, якому приписуються
уже суб’єктивно автором. Але приписування
це не є абсолютно довільним, воно
обумовлене або реальною схожістю, або
асоціаціями: срібні струни, срібний місяць,
срібна пісня; біла голова, біла людина тощо.
• Метафора виконує дві функції: називає
предмет і дає йому характеристику.

9.

• Метонімія (від гр. metonimia — перейменування) —
це тип переносного значення за суміжністю. Назва
може переноситись:
• 1) з предмета, що вивчається,— на галузь науки:
лексика — сукупність слів мови і розділ мовознавчої
науки;
• 2) з імені автора — на його твори: читати
Довженка;
• 3) з назви матеріалу — на виріб із нього: немає
папірців (маються на увазі гроші);
• 4) з назви приміщення — на людей у ньому:
Сьогодні аудиторія слухала (маються на увазі
слухачі, що знаходяться в аудиторії) та ін.

10.

• Синекдоха (із гр. synekdoche — спільне
переймання, витлумачення) — це вид
переносного значення, яке формується на
заміні назви цілого назвою його частини. Тобто
предмет іменується за якоюсь важливою його
деталлю і цим зосереджується на цій деталі
увага: учися шанувати копійку.
• Отже, багатозначність (полісемія) слів — це
їхня властивість уживатися в різних значеннях.
Джерело багатозначності — у переносних
значеннях слів (у метафорі, метонімії,
синекдосі).
• Без переносного вживання слів немає мови
художнього твору.

11.

• Від багатозначних слів відрізняють омоніми
(від гр. homos — однаковий і onyma — ім’я)
— слова, які мають однакове звучання і
написання, але зовсім різні значення.
• Наприклад: метелиця — народний танець і
заметіль, хуртовина; клас — соціальна
група і навчальна кімната; лимонка — сорт
груші й ручна граната та ін.

12.

• Омонімія — це звуковий збіг різних за
значеннями слів або їх форм.
• Розрізняють лексичні омоніми і граматичні.
Різновидом омонімів є омографи і омофони.
• Лексичні омоніми виникають внаслідок
звукового збігу різних слів і поділяються на дві
групи. До першої групи належать повні
омоніми — слова, які збігаються в усіх
граматичних формах (рукав — рукава — рукаву
— рукав — рукавом і т. д.). Найбільше їх зпоміж іменників і дієслів: вівсянка — назва
птаха і назва продукту харчування; дописувати
— закінчувати писати і вносити в текст
доповнення.

13.

• Граматичні омоніми являють собою випадковий збіг у звучанні
форм різних слів: образ, образу (в літературі і мистецтві) і образ,
образа (те саме, що ікона), мати (іменник) і мати (дієслово). Це
омоформи.
• Слова, які пишуться однаково, але розрізняються не тільки
значенням, а й наголосом, називаються омографами: а́тлас і
атла́с, за́мок і замо́ к, при́ клад і прикла́д.
• Омофони виникають унаслідок тільки звукового збігу слів і їхніх
форм, але за написанням і за значенням вони різні: як би і якби,
сонце і сон це, вжиті (дієприкметник) і в житі (прийменник +
іменник).
• Від омонімів потрібно відрізняти пароніми (від гр. para — біля і
onyma — ім’я) — слова, близькі (не однакові) за звучанням, але
різні за значенням і написанням.
• Наприклад: розкачувати тісто і розкочувати колесо; кроїти
тканину і краяти хліб; здатний на подвиги і здібний до наук.

14.

• У процесі функціонування мови лексика постійно
збагачується новими значеннями і відтінками. Одне
й те саме поняття характеризується з різних сторін,
виділяються нові його ознаки.
• Вибір потрібного слова, правильне його вживання
— неодмінна ознака яскравого і виразного
мовлення. Особливо велика роль у художньому,
публіцистичному і розмовному мовленні слівсинонімів. Чим більше маємо синонімів, тим
багатша й розвиненіша мова.

15.

• Синоніми (від гр. synonymos — однойменний) — це
близькі за значенням слова. Слова-синоніми є
одним із найважливіших засобів точного вираження
думки й почуття у всіх найтонших відтінках, засобом
емоційної виразності мови.
• Велике багатство синонімів дає можливість уникати
повторів одного й того самого слова в межах
речення й тексту.
• У художньому стилі синоніми підкреслюють
особливі ознаки предметів, явищ, інтенсивність дій,
насиченість почуттів: Знову дзвеніли, бриніли,
сурмили комарі… (Ю. Яновський).

16.

• Серед синонімів окремо виділяють
контекстуальні синоніми. Це слова, що стають
синонімами тільки в певному контексті:
Бригадир мулярів з’явився швидко. Це був
немолодий статечний чоловік. Він швидко
розставив практикантів по периметру стіни й
пішов. Федір Іванович не любив гаяти час.
• Синоніми роблять мовлення гнучким,
яскравим, колоритним, образним. Елементами
синонімічного ряду можуть виступати
перифрази та евфемізми.
• Вони є важливими засобами синонімічних
замін при творенні текстів.

17.

• Перифраз (від гр. periphrasis — описовий
вираз) — це переносне, описово образне
найменування, що підкреслює якусь
особливість, характерну рису чи ознаку
предмета або явища. В поезії, художній
літературі — це стилістичний прийом: Т. Г.
Шевченко — великий український народний
поет, полум’яний патріот, співець жіночої долі,
великий Кобзар.
• Поряд із синонімами перифраз — важливий
засіб уточнення думки, збагачення мовлення,
урізноманітнення викладу.

18.

• Евфемізми (від гр. euphimismos — говорю
ввічливо) — це слова або словосполучення, що
вживаються для пом’якшення враження від
сказаного. Вони замінюють собою інші слова,
які вважаються грубими, неприємними,
нетактовними, непристойними: замість
брехати вживають евфемізм помилятися,
говорити неправду, відходити від істини.
• Явище синоніміки означає наявність у мові
близьких, але нетотожних способів
висловлення, покликаних якнайточніше
передати думку (робітник, працівник,
співробітник).

19.

• Антоніми (від гр. anti — проти, onyma —
ім’я) — це слова переважно однієї частини
мови, які мають протилежне значення:
світлий — темний, вгорі — внизу, тут — там.
Антоніми вживаються в мовленні для
контрастної характеристики предметів,
явищ тощо.
• При виборі слова треба надавати перевагу
словам, які якнайточніше відповідають меті
висловлення.

20.

• Уміння користуватися словами в прямому і
переносному значенні, омонімами, антонімами,
синонімами залежить від глибокого знання
словникового складу української
загальнонародної мови, її відтінків, багатства як
літературної, так і розмовної мови. Цьому
сприятиме постійна робота зі словниками
омонімів, антонімів, синонімів української мови,
уміння користуватися ними значно підвищить
рівень культури мовлення, збільшення
активного запасу слів, засвоєння якомога
більшої кількості лексики української мови з
погляду сфер уживання в текстах різних стилів.

21.

ПРАКТИКУМ
• З’ясуйте чи відрізняються подані слова за
значенням. Як називаються такі слова?
Уведіть їх в речення
Тактовний, тактичний; громадянський,
громадський; авторитетний, авторитарний,
абонент, абонемент.

22.

Прочитайте словосполучення і вкажіть,
де слова вжиті в прямому, а де в
переносному значенні.
• Крила птаха; на крилах думки.
• Світло сонця; світло науки.
• Середня школа; школа життя.
• Золота сережка; золоті руки.
• Гострий ніж; гострий розум.
• Теплий день; тепле слово.
• Летять журавлі; летять роки.

23.

• Доберіть пароніми до слів
Звертання, корисний,
населення, припис, контакт,
текст, реальний, настанова

24.

• Складіть речення зі словами
воєнний – військовий,
музичний- музикальний,
особистий – особовий особливий
English     Русский Правила