Вихідні поняття, загальні відомості та історичні етапи розвитку земельного кадастру

1.

Основні принципи та
підходи поняття,
до проектування
Вихідні
загальні
організаційних
систем
відомості та історичні
управління
на
етапи
розвитку
державному
рівні
земельного
кадастру

2. Зміст

1. Визначення
походження
поняття
терміну
“кадастр”,
та
витоки
кадастрової діяльності
2. Загальні відомості про кадастр
3. Розвиток
земельного
території України
кадастру
на

3. Када́стр

(фр. Cadastre; рос. кадастр; англ.
cadastre; нім. Kataster) - упорядкована
геоінформаційна
система
про
правове, природне, господарське,
економічне та просторове положення
об'єктів, що підлягають обліку в
системі
відповідного
рівня
управління

4. Слово „кадастр” походить від

латинського
„сaput” , що означає
«податковий
предмет»
та
„capіtastrum”«опис
податкових
предметів».
Наш
кадастр
походить
від
французького слова „кадастр”, що
означає перелік (перелік показників).

5. Визначення слова „кадастр”

грецька
філософія зберігає
відомості про таксацію – це
старе латинське слово, що
перекладається як оцінка,
тобто оцінка земель, яка вже
існувала до н.е.

6. Визначення поняття “кадастр”, походження терміну та витоки кадастрової діяльності

Багато факторів переконує в тому, що слово
"кадастр"
має
пряме
походження
від
французького "cadastre", що в буквальному
перекладі означає: список, реєстр.
Це слово запозичили з французької майже без
змін всі основні європейські мови, наприклад,
англійською його пишуть - cadaster; німецькою kataster; італійською - catasto і т. д.

7. Визначення поняття “кадастр”, походження терміну

сучасні
дослідники
пов'язують
кадастр і з грецьким словом
"katastikhon", яке, означаючи в
перекладі "податковий реєстр", теж
заслуговує на увагу як варіант, як
вірогідний виток поняття.

8. В наші часи поняття "кадастр" як смислова категорія

об'єднує
різноманітні
системи
інформаційних даних з багатьох галузей
практичної діяльності людини. Існують
численні види кадастрів: земельний,
міський, лісовий, водний, природних
копалин, нерухомого майна, комунікацій та
інші; всі вони є базою даних, необхідних
для збалансованого розвитку відповідних
галузей в складних умовах сучасності

9. Багатогранність сучасного кадастру спирається на єдину фундаментальну просторову основу - Землю

Тому у більшості випадків, говорячи про
кадастр, розуміють саме земельний кадастр,
оскільки впродовж тисячоліть саме земля була
першочерговим об'єктом кадастрового вивчення,
як головна цінність і умова існування людства.
Саме тому земельний кадастр серед інших видів
кадастру, посідає найважливіше місце як за
обсягом своєї інформації, так і за її вагою,
забезпечуючи інші види кадастру базовими
земельними даними.

10. 2. Загальні відомості про кадастр

Перші відомості про існування
земельного кадастру знайдено в
Китаї у III тисячолітті до н.е., де
земля за якістю поділялась на
дев’ять класів.

11. Загальні відомості про кадастр

В IV тисячолітті до н.е. у Єгипті існують
численні категорії земель, в залежності від їх
якості, а також оціночні списки земель, які
підлягають оподаткуванню. Дані оподаткування
земель долини річки Нил свідчать про те, що в
Стародавньому Єгипті 20% прибутку держава
брала на свою користь. Землі обліковувались у
кількісному і якісному аспектах з метою
вилучення
п’ятої
частини
доходів
і
встановлення права власності на землю. Облік і
оцінка земель проводились двічі на рік
таксаторами – чиновниками фараона.

12. Загальні відомості про кадастр

Найстаріша кадастрова карта
(2200 рік до н.е.), яка дійшла до нас,
зберігається
в
Туреччині
у
Стамбульському музеї. Це глиняна
табличка із зображенням районів, які
підлягали оподаткуванню.

13. Загальні відомості про кадастр

Ацтеки
на
великому
листі
стародавнього паперу – корі дерева,
створили карту долини озера Шогимілко,
показавши на ній мережу осушувальних
каналів,
доріг,
400
будинків
із
зображенням господаря та ієрогліфом
його імені, ділянки землі, осушеної
дренажем і придатної під вирощування
с/г рослин.

14. Загальні відомості про кадастр

Відомості про кадастри знаходять також у
Месопотамії, Стародавній Греції і Римі, де
вони успішно велися.
У VII-VIII столітті до н.е. у Стародавній
Греції розрізняли два поняття землі:
1) земля як елемент космосу;
2) земля як ґрунт, що обробляється.

15. Загальні відомості про кадастр

Грецький
філософ Ксенофонт (IV-V
століття до н.е.) у творі „Економіка”
зазначає, що для вірного ведення
господарства слід знати, які культури, на
яких землях можна вирощувати; для цього
треба знати якість землі.
Ксенофонт
рекомендував якість землі
визначати шляхом порівняння посівів на
окремих ділянках.

16. Загальні відомості про кадастр

Учень
Аристотеля Теофраст (III-IV
століття до н.е.) детально зупиняється на
відмінностях землі від ґрунту.
Він виділяє такі показники, які діють і
понині:
вологопроникливість;
вологоємкість;
хімічний склад;
товщина гумусового шару

17. Римський кадастр

Основоположник
- Сервій Туллій
(578-534 р. до н.е.), усе чоловіче
вільне населення Риму - патриціїв і
плебеїв він розділив за майновим
цензом на п'ять розрядів. При цьому
до уваги бралося не будь-яке майно, а
земля.

18. Римський кадастр

Сервій Туллій увів спеціальні реєстри, в яких
відображались розміри земельних ділянок,
спосіб обробітки ґрунту, якість і прибутковість
земель,
ним
уперше
введено
графічне
зображення земельних ділянок, яке виконувалось
на бронзових табличках. Вони містили наступі
дані: план маєтку, кому належить маєток, опис
земель, розміри маєтку, характеристику якості
землі
й
прибутковість.
Ці
принципи
поширювались не тільки на римську державу,
але й на її колонії.

19. Римський кадастр

Римський імператор Октавіан Август (I ст.
до н.е.) увів точний вимір земель із
визначенням
їх
якості,
складанням
статистичних описів і карт.
Це дало можливість збільшити розмір
податків удвічі

20. Візантійський кадастр

В
сільськогосподарський енциклопедії
„Геопоніка” відмічалось, що якість земель
можна визначити за зовнішнім веденням,
наявністю рослинності, смаком і запахом.
Велике значення при цьому надавалося
рельєфу місцевості, показники яких
враховували наступне:
експозицію схилів;
стрімкість схилів;
відносну висоту.

21. В сільськогосподарський енциклопедії „Геопоніка”

виділяли наступні властивості ґрунту:
щільність;
гранулометричний склад;
вологопроникливість;
колір.
За
цими показниками
якість
земель
і
оподаткування.
визначали
розміри

22. В сільськогосподарський енциклопедії „Геопоніка”

Якість
поділялась на наступні групи:
найкращі;
прекрасні;
чудові;
погані.
В
залежності від цих якостей і
властивостей ґрунту, місцезнаходження
земельної ділянки давались рекомендації
по обробітку ґрунту.

23. Мета даних про земельну ділянку:

справляння земельного податку;
визначення інших платежів за
землю;
встановлення цін на купівлю/продаж
землі

24. Загальні відомості про кадастр

Земельні
кадастри при ранньому етапі
капіталізму поділяються на три види:
1) кадастр маєтків, в якому вказувалася
порівняльна оцінка цілих маєтків;
2) кадастр угідь, - давалась оцінка ріллі,
багаторічних
насаджень,
сіножатей,
пасовищ;
3) кадастр парцел (парцелярний кадастр), давалась оцінка окремих земельних
ділянок (парцел) у складі маєтків.

25. Батьківщиною класичного земельного кадастру вважається Північна Італія

Першим
кадастром доходності являвся
міланський кадастр, який був уведений
австрійським урядом на півночі Італії на
початку XVIII століття.
Основою
його ведення було точне
визначення площ і розміру чистого доходу.

26. Міланський кадастр

Зміст
міланського кадастру полягав у:
складанні планів із зображенням кожної
парцели, розподілі земель за якістю
ґрунтів на класи (добра, середня, погана,
непридатна), визначенні валової продукції
і вирахуванні з неї витрат на насіння,
обробіток ґрунту та інші затрати, щоб
отримати чистий дохід. В кадастрові
книги, таким чином, вносились остаточні
результати, які використовувались для
оподаткування.

27. Кадастр у Франції (XIX століття)

Він отримав назву „парцелярний кадастр”.
Парцела із французької перекладається як
ділянка.
Оцінка
якості
ґрунтів
проводилась спеціальними людьми –
класифікаторами. Вони здійснювали
загальні
обстеження
територій,
встановлення кількості класів для кожного
виду земельних угідь і відбір типових
парцел.
Роботи
виконувались
на
парцелярних планах земель, складених на
основі детальних вимірів.

28. Кадастр у Франції (XIX століття) „парцелярний кадастр”

Для
визначення розміру чистого доходу
збирались дані не менш ніж за 15 років по
врожайності
сільськогосподарських
культур і ринкові ціни на продукти по
кожній місцевості.
Для визначення середньої доходності по
2а роки з найбільшою і найменшою
урожайністю не бралися до уваги.

29. Прусський кадастр (кінець XIX століття)

Прусський
кадастр був проведений за
чотири роки - це значний крок вперед.
При цьому кадастрі використовували
зйомки досить високої точності, а також
матеріали ґрунтових обстежень.
Дані
ринкових цін і прибутковості
використовувались у сукупності за 14
років.

30. Австрійський кадастр

Отримав
назву „постійний кадастр”,
набув розповсюдження в (1917р.) в Європі.
Мета - встановлення постійних цін на
землю. Оцінку земель при цьому
проводили
за
чистим
доходом,
урахуванням природних особливостей
території: рельєфу, ґрунтів, кліматичних
умов. По матеріалам оцінки проводили
класифікацію угідь. Ділянки з однаковим
чистим доходом відносили до одного
класу.

31. В австрійському кадастрі було застосовано дві класифікації:

1) класифікація орних земель (налічувала
8 класів);
2) класифікація сіножатей та пасовищ,
(налічувала 5 класів).
Одержані дані про місце знаходження
земельної ділянки, власність, площу,
розміри чистого доходу вносили в реєстр
парцел.

32. Австрійський кадастр

Про
всі зміни, які відбувалися з
реєстрацією земель негайно повідомляли в
кадастрові служби і нотаріальні контори, і
навпаки.
Однак ця постійність була недовговічною і
вже у другій половині 19ст. матеріали
кадастру застаріли настільки, що виникла
необхідність їх оновлення.

33. Польський кадастр 1935 р.

Польський кадастр пізніше отримав назву
«пунктового кадастру».
Він базувався на методиці оцінки австроугорського кадастру, а зародився у
Німеччині.
Оцінці підлягали шість видів земельних
угідь, пунктами (балами) оцінювались такі
чинники: механічний склад ґрунту,
кліматичні умови, водний режим, рельєф,
середня урожайність провідних культур

34. Кадастр Росії

Він був пов’язаний з розвитком кадастру
в Україні, який має наукову цінність та
практичне значення при проведенні
кадастру і в наш час.
В Західній Україні науково-методичними
основами земельного кадастру були
австрійський,
чеський,
польський,
румунський кадастри.

35. 3. Розвиток земельного кадастру на території України

У Російській імперії, до складу якої входила
Україна, земельно-оціночні роботи проводили з
метою оподаткування. Початок вони беруть з
писцевих описів земель, тобто з часів царювання
Івана Грозного.
Зі скасуванням кріпосного права, з розвитком
капіталізму почалися масові переділи земель,
купівля-продаж, оренда, внаслідок чого виникла
необхідність у нових методиках оцінки земель.
Таку методику запропонував російський вченийґрунтознавець В. В. Докучаєв

36. Розвиток земельного кадастру на території України

Найстаріший кадастровий документ, який дійшов до
нас, – опис земель періоду монголо-татарського
ярма.
Перший перепис київських земель проведено у 1245
році. До 1259р. був завершений повний перепис
українських земель. Найбільш повний перепис
земельних володінь був проведений при ліквідації
феодальної
роздробленості
при
утворенні
центральної держави Московського князівства, при
цьому основною одиницею оподаткування вважали
соху (знаряддя для обробітку ґрунту), тому систему
перепису земель називали сошним письмом

37. Розвиток земельного кадастру на території України

Опис земель проводився спеціальним закладом
для цих цілей – помісним наказом, який став
державним центром по координації й контролю,
управління й організації усіма межовими і
кадастровими роботами.
Опис земель проводився так званими писцями,
вимірювальниками й дозорниками. Усі дані,
одержані при опису, заносилися в писцеві книги,
які складалися у двох примірниках, один із яких
направлявся у помісний наказ, а другий –
зберігався у воєводстві. Найчастіше цей
примірник зберігався в церковних дяків.

38. Розвиток земельного кадастру на території України

Писцеві книги носили правовий характер, при їх
заповнені перевірялися дані, які характеризували
право на землю.
У
них
відображалися:
купівля-продаж,
дарування, успадкування на основі відповідно
оформлених документів, а також фінансові
питання – оцінка майна, розмір оподаткування.
Ці книги визнавались державними, як свідчення
прав на землю, а сам запис мав характер
реєстрації землі.
Писцевий кадастр порівняно з європейським був
на порядок вище, так як мав наукові дані.

39. Розвиток земельного кадастру на території України

На початку XVIII столітті Петро I ввів подушний
податок, тому якісний і кількісний облік утратив
своє
значення,
але
натомість
точність
вимірювання набуло більш точного характеру.
При Петрі I були вперше застосовані
геодезичні інструменти і введені геодезичні
служби
–
петровські
геодезисти,
які
виконували роботи по межуванню земель для
реєстрації казенних та інших землеволодінь
землекористувань.

40. Розвиток земельного кадастру на території України

На кожний обмежований маєток складалися
межові книги та плани – дані про землевласника
землекористувача, кількість земель і їх розподіл
по угіддям, перелік угідь у губерніях і
провінціях. До планів додавалися алфавітні
реєстри з характеристикою володінь і змін, які
відбувались не тільки у володіннях, а між ними.
Крім того данні реєстри містили в собі
економічні описи, а також данні та якість орних
земель.

41. Розвиток земельного кадастру на території України

При переведенні оподаткування з душ на
оброк (це відчуження частини товарної
продукції) визвало необхідність мати дані
про належність, кількість та якість земель.
Для цього в 1837 році було організовано
Міністерство державного майна, на яке
покладено функції збирання податків на
диференційній основі кількості і якості
земель.

42. Розвиток земельного кадастру на території України

Для
цього ввівся збір даних про розміри
земельних ділянок, склад земельних угідь,
урожайність
сільськогосподарських
культур, а також одержання доходів від
певних груп ґрунтів.
Таким чином вперше був застосований
науковий підхід до оцінки земель.

43. Розвиток земельного кадастру на території України

з 70-х років XIX століття
земельно-оціночні роботи проводяться по
земствам і кадастр одержав назву
земського кадастру.
Методикою цього кадастру являється те,
що для збору систематизації даних про
землю
використовується
вибірковий
метод. Тут вперше була застосована
теорія Докучаєва.
Починаючи

44. Розвиток земельного кадастру на території України

Докучаєва науковий напрям охоплював два
методи:
природно-історичний
і
статистико-економічний. Суть першого
полягала в класифікації ґрунтів та їх
оцінці за природними властивостями, для
чого проводили масові обстеження і
лабораторні аналізи. Було виділено 8 типів
ґрунтів. Для їх оцінки складена 100-бальна
шкала
бонітування
ґрунтів
Нижегородської губернії.

45. Розвиток земельного кадастру на території України

Земський кадастр існував до 1917 року. В
1917 році земля була націоналізована і
передана в розпорядження селян, тому в
1919 році була випущена інструкція про
проведення опису земельних ділянок і їх
впорядкуванню. По цій інструкції основна
увага приділялась обліку кількості земель і
перепису населення, яке мало право на
землю. Землі в залежності від урожайності
і доходності поділялися на добрі,
задовільні, посередні і погані.

46. Земельний кадастр у період колективізації

Обліку
земель
надається
першочергове значення, тому в 1933
році державним планом СССР була
затверджена інструкція про порядок
обліку земель, згідно з якою облік
земель
проводився
по
адміністративних територіях районів
у розрізі земельних угідь.

47. Земельний кадастр у період колективізації

При
цьому
готовились
наступні
документи:
земельно-облікова карта;
список землеволодінь землекористувань;
список одноосібних господарств;
алфавітний
список
землеволодінь
землекористувань;
районна карта;
картограми вивчення району

48. Земельний кадастр у період колективізації

В
1933 році була прийнята постанова
уряду про видачу сільськогосподарським
артілям (колгоспам) державних карт на
довічне користування землею.
Поряд з цим проводились землевпорядні
роботи
на
встановлення
меж
сільськогосподарських
артілей
і
паралельно вводились книги історії полів.

49. Земельний кадастр у період колективізації

В 1939 році з метою захисту земель
від розбазарювання була введена
земельно-шнурова книга колгоспу,
паралельно з якою велася земельношнурова книга району.
Ці форми проіснували аж до 1991
року.

50. Дефінітум

У
1828 р у Галичині було введено
новий
земельний
кадастр
«дефінітум», що проіснував до 1939
року.
Оцінка земель проводилась за чистим
доходом (за 15 р).

51. Посада землевпорядника

Відповідно
до постанови Ради Міністрів
СРСР від 10 червня 1977 року “Про
порядок ведення державного земельного
кадастру”
в
сільськогосподарських
підприємствах вводилася штатна посада
землевпорядника, на якого, крім ведення
земельного кадастру, покладалися функції
забезпечення систематичного контролю
за правильністю використання земель,
здійснення землевпорядних проектів тощо

52. Державний комітет України по земельних ресурсах

створено
у 1992 р., сформувалася певна
структура земельно-кадастрових органів
на всіх рівнях землевпорядних органів
країни, а саме: у Держкомземі України –
Головне
управління
державного
земельного кадастру, в обласних, міських
управліннях земельних ресурсів – відділи
земельного кадастру, а в районних відділах
земельних ресурсів – спеціаліст із
земельного кадастру

53. Центри ДЗК, ЗКБ

Для
ведення земельно-кадастрових
робіт
в
областях створені регіональні
центри
державного
земельного
кадастру,
а в районах – земельно-кадастрові
бюро

54. Список рекомендованої літератури

Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III;
Закон України «Про Державний земельний кадастр» від
07.07.2011 № 3613-VI;
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на
нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV;
Закон України "Про топографо-геодезичну і картографічну
діяльність" 23.12.1998 № 353-XIV;
Указ Президента України від 6 січня 1996 року № 34 "Про
створення єдиної системи державних органів земельних
ресурсів”;
Указ Президента України від 17 лютого 2003 року № 134
«Про заходи щодо створення єдиної системи державної
реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на
них у складі державного земельного кадастру»;

55. Список рекомендованої літератури

Указ Президента України «Про Державне агентство земельних
ресурсів України» від 08.04.2011 № 445/2011;
Указ Президента України "Про внесення змін до деяких указів
Президента України" 03.01.2012 № 1/2012;
постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження
Порядку ведення Державного земельного кадастру» від
17.10.2012 № 1051;
постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження
Порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та
інформаційними системами» від 03.06.2013 № 483;
постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення
територіальних органів Державного агентства земельних
ресурсів» від 17.08.2011 № 974;

56. Список рекомендованої літератури

постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок обміну
інформацією між містобудівним та державним земельним
кадастрами» від 25.05.2011 № 556;
постанова Кабінету Міністрів України 01.08.2011 № 835
"Деякі питання надання Державною службою з питань
геодезії, картографії та кадастру та територіальними органами
адміністративних послуг"
постанова Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15
"Про Державну службу України з питань геодезії, картографії
та кадастру";
наказ Держгеокадастру від 16.06.2015 № 110 “Про розподіл
обов’язків між Головою Державної служби України з питань
геодезії, картографії та кадастру, його першим заступником та
заступником"

57. Список рекомендованої літератури

наказ Держгеокадастру від 23.10.2017 № 216 “Про
затвердження типових Інформаційних та Технологічних
карток
адміністративних
послуг,
які
надаються
територіальними органами Держгеокадастру”
наказ Держгеокадастру від 23.10.2017 № 215 “Про
затвердження типових Інформаційних та Технологічних
карток адміністративних послуг, які надаються Державною
службою України з питань геодезії, картографії та кадастру”
наказ Держгеокадастру від 28 січня 2016 року № 36 «Про
визначення адміністратора Державного земельного кадастру»
наказ Мінагропрому від 29.09.2016 № 333 "Про затвердження
положень про територіальні органи Держгеокадастру"

58.

Дякую
за увагу