Стилістичне використання морфологічних засобів

1. Стилістичне використання морфологічних засобів

2. План

1. Стилевжиток іменників.
2. Стилістичне використання прикметників.
3. Стилістичне використання числівників.
4. Стилістичне використання займенників.
5. Стилістичні можливості дієслова.

3.

Побутує думка, що стилістичні ресурси
морфології бідніші, ніж скажімо лексики чи
фразеології.
Але це не так.
Самі частини мови не можна класифікувати
як нейтральні чи стилістично марковані, але
в їхніх межах можна виділити форми, що
наділені стилістичною потужністю.

4.

Стилістичний потенціал морфологічних
форм досить об’ємний і реалізується в двох
випадках:
коли морфологічна форма вживається у
переносному значенні;
коли свідомо із стилістичним завданням,
порушуються морфологічні норми.

5.

Стилістичні спроможності морфологічних
одиниць
визначаються,
передусім,
категорійним значенням кожної частини мови
(як самостійних, так і службових) і їхніми
взаємозв’язками з лексичними, способами їх
організації у текстах різних стилів і жанрів,
впливом екстралінгвістичних чинників на
лексичне значення і морфологічну форму, а
також внутрішнім розвитком граматичної
структури мови.

6.

Використання частин мови зі стилістичною
метою фактично не залежить від мовця та
його вподобань, а визначається об'єктивно, та
зумовлюється тим, що стало об’єктом, метою
та причиною мовлення.

7.

Морфологічні синоніми – це дві або
декілька граматичних форм, властивих
тому самому слову, які розрізняються
засобами граматичного
вираження,
відтінками
спільного
граматичного
значення,
а
також
стилістичним
уживанням: студентові – студенту,
веселіший – більш веселий, робитиму –
буду робити.

8. Основні види морфологічних синонімів:

Різні афіксальні утворення: ректору – ректорові,
листки – листя;
Синонімічні форми, для яких характерна наявність чи
ненаявність афіксів: смілива – сміливая, те – теє, ясен
– ясний;
Прості, складні та складені форми: найскладніший –
якнайскладніший – найбільш складний, співатиму –
буду співати;
Сучасні й архаїчні граматичні форми: є – єси, полягти
костями – полягти кістьми;
Різноманітні діалектні форми, що синонімізуються з
літературними: твоєму – твому, твойому, той –
тамтой.

9. Особливості стилістичного використання категорії роду іменників

Особливості
використання
іменників
стилістичного
категорії
роду
Форми ч. і ж. роду є паралельними в позначенні
осіб жіночої статі за їхньою професією,
посадою, званням тощо, і мають парні
утворення.
На позначення груп осіб чоловічої і жіночої
статі, що мають спільну професію, вид заняття
тощо уживають іменник ч.р.
Рід невідмінюваних іменників іншомовного
походження визначають так: іменники назви
істот мають ч.р., неістот –с.р. Коли означають
тільки жінок – ж.р.

10.

Із певною стилістичною метою в художніх текстах
іноді використовуються форми середнього роду
іменника замість форм чоловічого й жіночого родів,
що надає висловлюванню емоційного забарвлення –
інколи співчутливого, інколи – зневажливо
негативного або сатиричного відтінку (напр.: …А я
було трохи не голе, таке убоге… (Т. Шевченко.)

11.

Стилістичними ознаками виділяються іменники
спільного роду. Більшість їх є стилістично
нейтральними (сирота, староста, листоноша).
Частина ж іменників спільного роду виражає
негативні відтінки значення (зайда, приблуда,
гуляка, злодюга, гультіпака, зануда). Деякі мають
позитивне
забарвлення
й
увиразнюють
співчутливе ставлення
(бідолаха, сіромаха,
невдаха). Використовуються такі іменники в
розмовному і художньому стилях.

12.

Числові форми частин мови також мають
стилістичні особливості. Іменники, що мають
форму
лише
однини
(мідь,
сталь),
уживаються в книжних стилях – науковому та
діловому. Проте іноді такі іменники у формі
множини вживаються у висловлюваннях
наукового стилю (шуми в серці, болі в шлунку,
приписані мінеральні води, командні висоти,
високоякісні вина).

13. Типові помилки в мовностилістичному використанні категорії числа іменників

Під впливом російської мови віднесення до
розряду іменників, які вживаються тільки в
множині, інших слів: похорони (є й похорон),
торги (є й торг);
Стилістично невиправдане утворення форми
однини від іменників, які мають тільки форму
множини: отож, лік (замість ліки) від
хамства – праця, культура, доброта;
Стилістично невмотивоване вживання у формі
множини іменників, які мають лише форму
однини: інформації (замість інформацію)
підготували Орест Жачков та Марія Федорів.

14. Особливості стилістичного використання варіантів відмінкових форм іменників

Родовий і знахідний відмінки іменників
При перехідних дієсловах, що мають частку
не, іменники переважно у формі Р. в.: не
беріть ручки.
З. в. доречно використовувати щодо
конкретних іменників, а Р. в. – щодо
абстрактних: не брав зошита – не брав участі.

15.

Давальний відмінок
Іменників ч. р. ІІ відміни вживають
паралельні закінчення –ові –еві та –у,
-ю.
Для назв істот закінчення -ові, - еві є
найуживанішим.

16.

Кличний відмінок
Утворюються найчастіше від іменників ч. та ж.
р. – назв осіб.
У звертаннях, що складаються з імені та по
батькові або з апелятива та імені, обидва
слова мають форму Кл. в.
У звертаннях, що складаються із загальних
назви й прізвища, форму Кл. в. має апелятив, а
прізвище має форму Н. в.
У звертаннях, що складаються з двох
загальних назв, форму Кл. в. обов'язково має
перше слово, а друге може мати форму або Н.
в., або Кл. в.

17. Типові помилки в мовностилістичному використанні відмінкових форм іменників

Уживання тільки форми Д. в. із закінченням –у
(-ю), спільної з російською: цього року
найуславленішому львівському футболістузахиснику
Ростиславу
Поточняку
виповнюються 50 років;
Сплутування форм Р. в. множини в українській
і російській мовах: ялинки для туркмен; 40
тисяч гривен;
Калькування форми Р. в. множини з російської
мови: хвороба легень (слід легеней або легенів),
яйця вчать кур (треба курей).

18. Стилевжиток прикметників

Стилістичне
забарвлення
властиве
й
прикметниковим формам. У науковому й діловому
стилях
використовуються
прикметники
з
префіксами супер-, інтер-, гіпер-, ультра-, архі-. У
художніх текстах такі прикметники вживаються з
певною стилістичною метою: надати вислову
емоційно-експресивного відтінку (супермогутній,
ультрасучасний, архіважливий).

19.

Експресії надають художнім висловлюванням
прикметники з префіксами пре-, суфіксами езн-, -елезн-, -ісіньк-, а також складні
прикметники: високий-превисокий, яскравожовто-фіалковий
(напр.:
Червонуватобрудно-жовте шумує листя під ногами
(М. Доленго).

20.

Певного стилістичного забарвлення надають
висловлюванню короткі й нестягнені форми
прикметників,
дієприкметників
та
займенників: молод, молодая, проклят,
проклятая, жоден, всяк, кожен. Уживаються
такі
форми
в
художньому
та
народнопоетичному мовленні, напр.: Всяк
чоловік собі не ворог (Нар. творч.).

21.

Повні форми прикметників використовуються в усіх
стилях, вони є стилістично нейтральними.
Нестягнені форми повних прикметників властиві
переважно фольклору й поезії. Вийди, дівчинонько,
моя вірная. Проста форма вищого та найвищого
ступенів порівняння прикметників уживається в усіх
стилях, складена форма прийнятніша для наукового
та офіційно-ділового стилів. Бережімо честь народу
– найкоштовнішу перлину.

22. Типові помилки в мовностилістичному використанні прикметників

Використання для творення найвищого
ступеня порівняння слова самий.
Пропускання прийменників від, за, сполучника
ніж, які слід уживати з формами вищого
ступеня порівняння прикметників
(прислівників): старший брат, вища сестри.
Невикористання для творення ступенів
рівняння суплетивних форм: гарніший.

23.

Творення найвищого ступеня порівняння за
стандартами російської мови, у якій а допомогою –
ейш- утворюють найвищий ступінь порівняння
прикметників (в українській з допомогою –ішутворюють вищий ступінь порівняння).
Помилкове визначення групи прикметника: на
нещодавному засіданні об'єднання прийнято рішення;
природня меншовартість.
Помилкове творення форм ступенів порівняння від
складних прикметників, також від тих прикметників,
які мають префікси й суфікси, що позначають високу
міру вияву якості: більш ультрачутливою стала нова
модель приладу; південно-східніше від них.

24. Типові помилки в мовностилістичному використанні числівників

Помилкове вживання ь в кінці числівників (50-
80): п'ятьдесять відсотків.
Неправильна форма першого компонента
порядкового числівника: до тисячу дев'ятсот
дев'яносто восьмого року.
Незнання особливостей відмінювання
кількісних числівників, неправильне
визначення відмінка числівника в тексті:
шестидесятиліття, семеро (сімох) абонентів
скерувала по інстанціях.

25.

Неправильне поєднання іменників і дробових
числівників: у два з половиною раза перевищує
норму.
Сплутування слів півтора та півтори: близько
півтора гривні коштує квиток.
Ненормативне поєднання іменників зі словом
пара: за пару тижнів набралось кілька заяв.
Поєднання зі збірними числівника обидва,
обидві іменників не у формі Н. в. множини:
цього прагнули обидва братів.

26.

Ненормативне поєднання іменників з
числівниками 2, 3, 4: він надіслав два листа.
Поєднання зі збірними числівниками
іменників ж. р., які позначають осіб жіночої
статті, та іменників с. р. ІІ відміни: у співачки є
двоє доньок.
Помилки у способах позначення кількісними
числівниками приблизної кількості: альбом
вміщує близько 17 колядок в авторському
виконанні.

27.

Стилістично
маркованими
можуть
бути
і
займенники. Так, займенник ми може вживатися на
позначення однієї особи (автора дослідження) у
науковому стилі, тоді як займенник ви вживається у
звертанні до однієї особи з метою вияву пошани в
художньому (епістолярному) та розмовному стилях.

28. Типові помилки в мовностилістичному використанні займенників

Помилки, пов’язані з уживанням займенника ви, що
має форму пошанної множини: ви певна, що все було
саме так?
Уживання між іменником і займенником, що на нього
вказує, іншого іменника в такому ж роді й числі:
дівчина вона сказала, що була на місці події;
Зайве вживання присвійних та зворотного
займенників: наша рідна держава в цій ситуації не
хоче брати на себе щодо нас певних зобов'язань.

29.

Уживання вказівного займенника без
іменника чи прикметника, на який згаданий
займенник указував би в тексті: тут
розглядаються мотиви смутку та печалі.
Неточність у виборі означального займенника:
у деяких (декого) це були серйозні політичні
промахи.
Уживання стилістично невиправданих форм
заперечних та окремих неозначених
займенників з прийменниками: народні
цілителі мали в дечому (де в чому) рацію.

30.

З певною стилістичною метою можуть
уживатися дієслова. Так, форми одного
способу дієслова можуть уживатись у ролі
іншого способу (у розмовному та художньому
стилях). Наприклад, у ролі наказового
способу може бути вжито форму дійсного:
Завтра прийдеш вчасно і не спізнишся ні на
хвилину! У ролі наказового способу може
вживатися неозначена форма дієслова:
Сидіти! Слухати й не сперечатися!

31. Типові помилки в мовностилістичному використанні дієслів

Зловживання книжною складеною формою
майбутнього часу дієслова: купивши свіжий випуск
часопису, ви навряд чи будете шкодувати.
Надуживання значенні наказового способу форми з
часткою давай: тепер давай поговоримо на більш
особисті теми.
Уживання пасивних конструкцій (переважно з
дієсловами, які мають частку –ся): за цей час двічі
робилося капітальну реконструкцію.
Використання дієслова недоконаного виду замість
дієслова доконаного виду.
Неправильне визначення дієвідміни: вони боряться за
справедливість.