Пожежна тактика

1. Пожежна тактика

Загальні поняття про пожежну тактику та
її завдання. Статут дій у надзвичайних
ситуаціях - основа пожежної тактики.
Класи пожеж.
Класифікація будівель та споруд.
Класифікація будівель за призначенням,
поверховістю та ступенем вогнестійкості.
Основні види будівельних матеріалів, їх
класифікація та властивості.
Загальні поняття про пожежу та її
розвиток. Вогнегасні речовини.

2.

• Пожежна тактика – це теорія і практика підготовки та
ведення оперативних дій пожежно-рятувальних підрозділів з гасіння
пожеж.
Пожежна тактика вирішує такі задачі: досліджує закономірності
розвитку пожежі, розробляє способи та прийоми рятування людей і
гасіння пожеж, а також способи ведення оперативних дій
підрозділами з гасіння пожеж, розробляє організаційну структуру
підрозділів, вивчає їх тактичні можливості та методи підготовки.
Статут дій у надзвичайних ситуаціях - основа пожежної
тактики
Наказ Міністерства внутрішніх справ України
26 квітня 2018 року N 340 “Про затвердження Статуту дій у
надзвичайних ситуаціях органів управління та підрозділів
Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та Статуту дій
органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби
цивільного захисту під час гасіння пожеж».
Оперативні дії під час гасіння пожеж (далі - оперативні дії) організоване застосування сил і засобів пожежно-рятувальних
підрозділів, спрямоване на рятування людей та гасіння пожеж.
Основним оперативним завданням осіб рядового і
начальницького складу служби цивільного захисту та працівників
(далі - особовий склад) пожежно-рятувальних підрозділів ОРС ЦЗ
під час гасіння пожеж є рятування людей у разі виникнення загрози
їх життю та гасіння пожеж.

3.

• Залежно від виду матеріалів і речовин, що горять,
пожежі поділяють на класи: А, В, С, Д та Е:
• Клас A — горіння твердих горючих речовин, переважно
органічного походження, горіння яких супроводжується
тлінням (деревина, текстиль, папір).
• Клас B — горіння рідких речовин або твердих речовин, які
розтоплюються.
• Клас C — горіння газоподібних речовин.
• Клас D — горіння металів та їх сплавів.
• Клас E — пожежі пов’язані з горінням електроустановок.
• Проте, нещодавно в Україні введено в дію ДСТУ EN 2:2014
«Класифікація пожеж», відповідно до якого
уже не застосовується клас E (горіння електроустановок, що
перебувають під напругою електричного струму), а
натомість введено клас F — горіння речовин, які
використовують для приготування їжі (рослинних і
тваринних олій та жирів) та які містяться в кухонних
приладах.

4. Класифікація будівель та споруд. Класифікація будівель за призначенням, поверховістю та ступенем вогнестійкості.Основні види

будівельних матеріалів, їх класифікація та
властивості.
За призначенням - цивільні, промислові, сільськогосподарські;
За поверховістю будівлі бувають:
- малоповерхові до 9 м (до 3 поверхів);
- багатоповерхові від 9 м до 26,5 м (до 9 поверхів);
- підвищеної поверховості від 26,5 м до 47 м (до 16 поверхів);
- висотні більше 47 м (як правило, понад 16 поверхів).
Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості
Потенційна пожежна небезпека будівель та споруд залежить як від
кількості та властивостей матеріалів, що знаходяться усередині, так і від
горючості та здатності чинити опір дії пожежі будівельних конструкцій, яка
характеризується їх вогнестійкістю.
• Ступінь вогнестійкості – це нормована характеристика вогнестійкості
будинків і споруд, що визначається межею вогнестійкості основних
будівельних конструкцій.
• Вогнестійкість (вогнетривкість) – здатність конструкції зберігати несучі
та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі.
• Ступінь вогнестійкості будівель та споруд залежить від меж
вогнестійкості будівельних конструкцій та меж поширення вогню по них.

5.

• Конструктивні характеристики будинків залежно від їх
ступеня вогнестійкості
І, ІІ
Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з
природних або штучних кам'яних матеріалів, бетону, залізобетону із
застосуванням листових і плитних негорючих матеріалів
III
Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з
природних або штучних кам'яних матеріалів, бетону, залізобетону.
Для перекриттів дозволяєтеся застосовувати дерев'яні конструкції,
захищені штукатуркою або негорючими листовими, плитними
матеріалами або матеріалами груп горючості Г1, Г2. До елементів
покриттів не висуваються вимоги щодо межі вогнестійкості,
поширення вогню, при цьому елементи горищного покриття з
деревини повинні мати вогнезахисну обробку
ІІІа
Будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи
каркаса – з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні
конструкції – з металевих профільованих листів або інших
негорючих листових матеріалів з негорючим утеплювачем або
утеплювачем груп горючості Г1, Г2

6.

• ІІІб
• Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною
схемою. Елементи каркаса – з деревини, підданої вогнезахисній
обробці. Огороджувальні конструкції виконують із застосуванням
деревини або матеріалів на її основі. Деревина та інші матеріали груп
горючості ГЗ, Г4 огороджувальних конструкцій мають бути піддані
вогнезахисній обробці або захищені від дії вогню та високих температур
IV
Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з деревини
або інших горючих матеріалів, захищених від дії вогню та високих
температур штукатуркою або іншими листовими, плитними
матеріалами. До елементів покриттів не висуваються вимогищодо межі
вогнестійкості та межі поширення вогню, при цьому елементи
горищногопокриття з деревини повинні мати вогнезахисну обробку
ІVа
Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною
схемою. Елементи каркаса – з металевих незахищених конструкцій.
Огороджувальні конструкції – з металевих профільованих листів або
інших негорючих матеріалів з утеплювачем груп горючості ГЗ, Г4
V
Будинки, до несучих і огороджувальних конструкцій яких не висуваються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню

7. Будівельні матеріали

• Загальні відомості
• Будівельними матеріалами є усі види конструкційних,
опоряджувальних і декоративних матеріалів, які використовують в
архітектурно-будівельній практиці:
природні — камінь
(граніт, пісковик, вапняк, мармур, ракушняк тощо), ґрунт (пісок, глина тощо),
деревина (хвойні та листяні породи);
штучні — цемент, вапно, гіпс, бітум, синтетичні смоли і виготовлені на їхній
основі бетон, керамзит, перліт, асфальт, барвники та інші;
прокат і литво зі сталі, чавуну, алюмінію, міді, бронзи та інших металів і
їхніх сплавів.
Типи будівельних матеріалів:
сировинні (вапно, цемент, необроблена деревина тощо);
напівфабрикати (деревноволокнисті та деревностружкові плити, фанера,
металеві профілі та інші);
готові до застосування вироби (цегла, склоблоки, керамічні плитки,
паркетна клепка тощо).
Властивості будівельних матеріалів:
Будівельні матеріали характеризуються сукупністю фізичних, хімічних,
механічних і комплексних властивостей.

8.

• Фізичні властивості:
• щільність, пористість, вологість, гігроскопічність, вологостійкість, водостій
кість, водопроникність, газопроникність, тепломісткість (здатність
поглинати тепло), термостійкість, холодостійкість, вогнетривкість,
світлопроникність (властивість пропускати пряме та розсіяне
світло), прозорість, зниження рівня ударних, повітряних і
структурних звукових хвиль, протистояння впливу радіоактивного
випромінювання та інші.
• Хімічні властивості:
• здатність протистояти руйнівній дії кислот і водних
розчинів лугів (кислото- та лугостійкість), чинити опір руйнуванню
внаслідок дії зовнішнього агресивного середовища (корозійна стійкість) та
інші.
• Механічні властивості:
• міцність, пластичність, крихкість, пружність, твердість, стираність
(властивість зменшуватися в об’ємі й масі внаслідок руйнування
поверхневого шару під впливом механічних зусиль) та інші. До комплексних
належать такі властивості, як надійність, сумісність тощо.
• Класифікація будівельних матеріалів
• Найпоширенішою є класифікація будівельних матеріалів за видами і
характером оброблення сировини: матеріали в’яжучі, деревні, кам’яні
(штучні й природні), керамічні, металеві, синтетичні полімерні, мінеральні
розплави, а також за місцем видобування чи виробництва — місцеві
природні.

9. ПОЖЕЖА ТА ЇЇ РОЗВИТОК

• 1.1 Основні поняття
• Обов'язковим умовами протікання процесу горіння є:
• – горюча речовина;
• – окислювач;
• – джерело запалювання.
• Ці три складові утворюють так званий трикутник пожежі (рис.1.1)
• компоненти трикутника пожежі пов’язані між собою ланцюговою
хімічною реакцією горіння. Припинення горіння може бути досягнуто
виключенням однієї з складових трикутника, або гальмуванням
ланцюгової реакції горіння.
Пожежа — це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що
розповсюджується в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров'ю
людей, навколишньому середовищу, призводить до матеріальних збитків.
Простір, у якому відбувається пожежа умовно поділяють на три зони:
зону горіння;
зону теплового впливу;
зону задимлення.
Зона горіння – це частина простору, де відбувається процес термічного
розкладання або випаровування горючої речовини та її згоряння.

10.

• Зона теплового впливу – це простір, де проходить процес теплообміну між
поверхнею полум'я та горючою речовиною. Границя цієї зони обмежується
простором де тепловий вплив призводить до помітної зміни стану матеріалів,
конструкцій та унеможливлює перебування людей без засобів проти
теплового захисту.
• Зона задимлення – це частина простору, що межує з зоною горіння,
заповненого димовими газами , що становлять загрозу для життя і здоров'я
людей, та/або ускладнюючих дії пожежно-рятувальних підрозділів.
• Класифікація пожеж
• За умовами газообміну пожежі поділяють на дві групи:
• пожежі на відкритому просторі;
• пожежі в огородженні.
• Пожежі на відкритому просторі характеризуються вільним
газообміном із навколишнім середовищем, що зумовлює високу швидкість
протікання процесів горіння. При цьому теплообмін здійснюється
насамперед конвекцією та випромінюванням.
• Пожежі в огородженні характеризуються тим, що газообмін обмежений
будівельними конструкціями. При цьому відбувається накопичення тепла та
диму, теплообмін здійснюється конвекцією, теплопровідністю та
випромінюванням.
• Пожежі на відкритому просторі поділяють на: окремі та масові.
• Окремі –горіння окремої споруди (будинку), транспорту, екосистеми.
• Масові – горіння кількох споруд, (будинків), транспорту, екосистеми або їх
комбінацій.

11.

Пожежі в огородженні можна поділити на пожежі, що регулюються
вентиляцією, та пожежі, що регулюються пожежною навантагою.
• Пожежі, що регулюються вентиляцією (ПРВ) – пожежі, які
протікають за умови обмеженості надходження окисника в об'єм
приміщення і надлишку горючих речовин та матеріалів. Параметри
горіння визначаються інтенсивністю газообміну, оскільки окисника не
вистачає для повного згоряння пожежної навантаги.
• Пожежі, що регулюються пожежною навантагою (ПРН) –
пожежі, які протікають за умови надлишку окисника у приміщенні, а
розвиток пожежі залежить від наявності й властивостей горючих
речовин (пожежної навантаги). За своїми параметрами такі пожежі
наближаються до пожеж на відкритому просторі.
• За ознакою зміни площі пожежі розрізняють такі типи пожеж:
• пожежі, що поширюються – це пожежі, які розвиваються з постійною
зміною розмірів зони горіння (площі, периметра, фронту та ін.);
• пожежі, що не поширюються – це пожежі, у яких площа зони горіння
не змінюється з часом (обмежена площею розташування горючої
речовини).
• Залежно від фізико-хімічних властивостей речовин, які горять, і
особливостей їх горіння та гасіння всі пожежі умовно поділяють
на класи А, В, С, D, та F.

12.

• Небезпечні чинники пожежі.
• До основних небезпечних чинників пожежі відносять:
• відкритий вогонь та іскри;
• підвищену температуру навколишнього середовища;
• токсичні продукти горіння;
• дим;
• знижену концентрацію кисню в повітрі;
• До другорядних проявів небезпечних чинників пожежі
відносять:
• частини будівельних конструкцій, агрегатів, установок, що
руйнуються;
• небезпечні фактори вибуху (ударна хвиля, теплове
випромінювання);
• електричний струм;
• вогнегасні речовини;
• отруйні речовини, що можуть потрапити у навколишнє
середовище із пошкодженого устаткування.

13.

Етапи розвитку пожежі
Розрізняють три етапи розвитку пожежі:
етап вільного розвитку (tвіл), етап локалізації (tлок),
етап ліквідації пожежі (tлік).
Етап вільного розвитку пожежі - триває з моменту
виникнення пожежі до моменту введення перших сил та
засобів для її гасіння.
Етап локалізації пожежі – час, протягом якого створено
умови для запобігання подальшому розвитку пожежі.
Етап ліквідації пожежі – час з моменту локалізації
пожежі до повного припинення горіння.

14. Параметри пожежі

Геометричні параметри розвитку пожежі (площа, периметр,
фронт – Sп, Pп,Фп,)
• Площа пожежі (Sп) – це площа проекції поверхонь речовин,
матеріалів, будівель, споруд, що горять на горизонтальну поверхню.
Тобто, це ділянка місцевості або об’єкту, на якій відбувається горіння.
• Периметр пожежі (Рп) – це довжина зовнішньої межі площі
пожежі. Він має важливе значення при проведенні оцінки обстановки
на пожежах , які набувають значних розмірів, та коли сил та засобів
для гасіння пожежі по всій площі на даний момент часу недостатньо.
• Фронт пожежі (Фп) – це довжина частини периметру пожежі, в
напрямку якої найбільш інтенсивно поширується горіння. Даний
параметр має особливе значення при проведенні оцінки обстановки,
визначенні вирішального напрямку оперативних дій та розрахунку
сил та засобів на момент локалізації будь-якої пожежі. При круговій
формі розвитку, периметр і фронт пожежі збігаються, тобто (Фп = Рп).

15.

• Газообмін, технології управління газообміном під час пожежі
• Газовий обмін на пожежі – це рух атмосферного повітря до зони
горіння і видалення з зони горіння нагрітих продуктів згоряння..
• ОСНОВИ ПРИПИНЕННЯ ГОРІННЯ ТА ВОГНЕГАСНІ РЕЧОВИНИ
• Умови та принципи припинення горіння
• Під принципом припинення горіння слід розуміти фізичний або
хімічний процес, спрямований на створення в зоні реакції горіння
умов для затухання (придушення полум'я).
• До основних шляхів припинення процесу горіння належать :
• припинення надходження окиснювача (кисню) до осередку горіння;
• зниження концентрації кисню в повітрі шляхом розведення його
негорючими газоподібними речовинами;
• зниження температури горючої речовини до рівня, нижчого за
температуру спалаху;
• зменшення концентрації горючих речовин шляхом розведення їх
негорючими речовинами;
• інтенсивне зниження швидкості хімічної реакції (інгібування);
механічний зрив полум’я потужним струменем води, порошку, газу.

16.

• Вогнегасні речовини
• Вогнегасні речовини (засоби) за домінуючим принципом
припинення горіння поділяють на чотири групи:
охолоджуючої дії (вода, вуглекислота у твердому стані та ін.);
ізолюючої дії (піна, деякі вогнегасні порошки, пісок, земля та ін.);
розбавляючої дії (водяний пар, розпилена вода, інертні гази);
інгібіруючої дії (бромистий етил, бромистий метилен, деякі
вогнегасні порошки, рідинні суміші на основі галоїдовуглеводнів).
• До оперативних дій під час гасіння пожеж входять:
розвідка пожежі;
рятування людей і евакуація майна на пожежі;
оперативне розгортання сил і засобів;
гасіння пожежі;
виконання спеціальних робіт;
згортання сил і засобів;
повернення до місця постійної дислокації.

17. Навчальні фільми