Україна в геополітичних планах країн Антанти та Троїстого

1.

Україна в геополітичних планах
країн Антанти та Троїстого
союзу

2.

ПЛАН
1. Утворення військово – політичних союзів
на межі ХІХ – ХХ ст.
2. Україна в геополітичних планах країн
Антанти та Троїстого союзу.
3. Українське питання на початку ХХ ст.

3.

4.

Троїстий союз –
Антанта

5.

6.

7.

Україна в планах
воюючих держав

8.

Антанта: Росія,
Франція,
Велика
Британія
Троїстий союз:
Німеччина,
АвстроУгорщина, Італія
Українські
землі

9.

Із записів німецького
публіциста Пауля Рорбаха
„Хто володіє Києвом,
той має ключ від Росії”.

10.

Плани країн Європи стосовно
України:
Росія
• Галичина
• Буковина
• Закарпаття
Австро-
Угорщина
Волинь
• Поділля
• Україна без
Німеччина Волині та
Поділля

11.

12.

13.

Українське питання
на початку ХХ ст.

14.

15.

• Україна стала об’єктом, а не рівноправним учасником
міжнародних відносин, оскільки в період «довгого»
XIX ст. українська нація була позбавлена власної
державності. «Українську карту» у різний час
намагалися розіграти Росія (яка вважала загарбані
українські землі «своїми»), Німеччина та АвстроУгорщина.
Менше
опікувались
«українським
питанням» Велика Британія та Франція.
• Жодна з країн не переймалася визвольними
прагненнями українців і не бажала допомогти їм у
боротьбі за відновлення власної держави. Росія,
Німеччина й Австро-Угорщина використовували
«українське
питання»
у
власних
цілях
у
дипломатичних розрахунках «великої політики».

16.

Плани Російської імперії
На міжнародній арені виставляла себе захисником слов'янських
народів.
Російська імперія розглядала окуповані українські землі як
«власну» територію, населену «малоросами».
Прагнула завершити справу російських царів, об'єднати всі землі
Київської Русі під своєю зверхністю.
Намагались оволодіти Галичиною, Буковиною, Закарпаттям.
Національний український рух, насамперед у Галичині,
розглядався як загроза «цілісності» Російської імперії. Галичина
вважалася епіцентром українського «сепаратизму». Загарбання
цих земель переслідувало мету придушити гніздо „мазепинства”,
яке поширювало свій вплив на Наддніпрянську Україну.
Вістря наступу російської армії було спрямоване в Галичину.

17.

Плани Німеччини
Україна — один з етапів «походу на Схід» (Drang nach Osten); джерело
забезпечення продуктами харчування (житниця Європи), багата на природні
ресурси й сировину країна. Звільнення України з-під російської окупації
було одним із кроків до створення «Серединної Європи» — союзу держав, у
якому Німеччина була б економічним і політичним лідером.
Мала широкі плани щодо України,що розроблялися як збоку військових так
і збоку промисловців і політиків.
Прагнула відібрати в Росії Прибалтику, частину Польщі й Україну. Особливий інтерес виявляла щодо захоплення Донбасу, Одеси, Криму та Приазов'я
У майбутньому збиралася приєднати українські землі до Великоніме-цької
світової імперії (але не відкидали можливість виникнення українського
державотворення під впливом Німеччини).
Особливо привабливою Україна з її сировинними і продовольчими запасами
стала для Німеччини на завершальному етапі війни, коли власні ресурси
були фактично вичерпані.

18.

Плани Австро – Угорщини
Україна цікавила Габсбурзьку монархію насамперед як
сировинний і продовольчий ресурс. Змагалася з Росією за
вплив у слов’янському світі.
Зазіхала на Волинь і Поділля.
Напередодні війни австрійський імператор обіцяв
українським політичним діячам, що на українських землях
Австро-Угорщини і відторгнутих від Росії буде створено
окрему адміністративну одиницю з широкими автономними
правами під зверхністю Австро-Угорщини.
Як далекосяжна мета розглядалося навіть створення за
австрійської підтримки «Великої України» аж до р. Дону.