Андрій Малишко. Патріотичні почуття, найвищі духовні цінності в піснях письменника

1.

Андрій Малишко. Патріотичні
почуття, найвищі духовні
цінності в піснях письменника

2.

Андрій Малишко
Андрій Малишко народився 14 листопада 1912 року в місті
Обухів Київської області в багатодітній сім’ї сільського шевця
Самійла Малишка. Жилося родині не розкішне: землі було дві
десятини, а сім'я чималенька — тільки дітей одинадцятеро. Тож
доводилося господареві і шевцювати, й на заробітки ходити. От
і малий Андрій пособляв чим міг. Ходив заможнішим по
господарству помагати, грав на весіллях на гармонії, бо ж мав і
талант музики.
Підрісши, пішов у семирічку, потім навчався в медичному
технікумі. Та кликали його інші мрії, жив у юнаковій душі потяг до
прекрасного, до пісні, до поезії. Тож і привів він Малишка на
літературний факультет Київського інституту народної освіти
(тепер — Київський університет ім. Т. Шевченка), де взяв його під
своє могутнє крило Максим Рильський, який там викладав і вів
літературну студію.

3.

Андрій Малишко
По закінченні університету Андрій Малишко деякий час викладає літературу
в Овручі, на Житомирщині, пізніше працює в газеті «Радянське слово». У 1934
— 1935 роках служить у армії, а потім переходить на творчу роботу.
Батьки
письменника:
Самійло
та
Ївга
Малишки
Потяг до творчості в Малишка прокинувся дуже рано і мав
своєрідний характер. Мати поетова, Ївга Базилиха, як її
звали «по-вулишному», чудово співала. Андрій Самійлович в
«Автобіографії"» згадував, що її пісні врізалися в пам’ять на
все життя. Тільки ж одне в них не задовольняло хлопця:
сумні кінцівки. Не могло його чуле серце миритися з
трагічною загибеллю козака, якому чорний ворон очі клює... І
тоді Андрій перекомпоновував пісню по-своєму: ні, не вбито
козака — поранено, вилікували його добрі люди, та й
повернувся він додомоньку.

4.

Андрій Малишко
А трохи пізніше почав і сам вірші складати, записувати до зошита. Перші
друковані вірші студента Малишка побачили світ на сторінках журналу
«Молодий більшовик» (тепер — "Дніпро"). А потім з'являється
колективна збірка трьох авторів — «Дружба» (1935), і вже наступного
року виходить книжка віршів «Батьківщина», що засвідчила неабиякий
талант молодого поета.
У період Другої світової війни Андрій Малишко - на фронті: головним
чином працює кореспондентом військових газет. Одна за другою
виходять збірки його віршів: «До бою вставайте!» (1941), «Понад
пожари» (1942), «Україно моя»(1942), «Слово о полку» (1943), «Битва»
(1943), «Полонянка» (1944). Багато віршів, статей, нарисів поет друкує в
газетах і журналах.

5.

Андрій Малишко
Новий і чи не найбільш продуктивний етап у творчості
поета починається із середини 50-х pp. У збірці «Що
записано мною» (1956) містяться тексти відомих пісень:
«Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ»; у збірці
«Серце моєї матері» (1959) — «Пісня про рушник». У їх
озвученні поету допомагали такі музичні корифеї, як
брати Майбороди, Лев Ревуцький, мелодії до деяких творів
Андрій Малишко створював сам.
17 лютого 1970 року Андрій Малишко помер. За своє
життя поет видав близько сорока збірок. Не всі вони
мають однакову художню вартість. Але найголовніше те,
що в українську літературу він увійшов як поет-пісняр, бо
пісні на його вірші вже давно сприймаються як народні.

6.

Пригадайте:
Народні пісні – це…
Ознаками народних пісень є…
Літературна пісня– це…
невеликі віршовані твори, що
співаються.
• анонімність
• варіантність
• колективність.
пісня, слова якої написані
конкретною людиною.

7.

«Пісня про рушник»
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

8.

Цікаво знати
Вишитий рушник в Україні посідає особливе місце. Рушники — це символ
України, відбиття культурної пам’яті народу, в їх узорах збереглися прадавні
магічні знаки, образи «дерева життя», символіка червоного кольору.
Рушники є неодмінними атрибутами народного побуту, весільної
обрядовості, вони застосовуються як традиційна окраса житла. Важливі
події в житті народу ніколи не обходилися без рушників. Мабуть у всьому
декоративному мистецтві немає іншої такої речі, яка концентрувала б у собі
стільки різноманітних символічних значень. У вишивці рушників знайшли
відображення орнаменти, пов’язані з образами добра, краси, захисту від
усього злого на землі. Рушник супроводжував українця протягом усього
життя — і в радості, і в горі. Він завжди був символом гостинності — на
ньому підносили дорогим гостям хліб-сіль.
Рушник був найдорожчим подарунком матері в дорогу синові як пам’ять про
дім, побажання щасливого майбутнього в новому житті. Рушники
дарувались у дорогу не випадково. За дослідженнями етнографів, семантика
рушника розкривалась у значенні дороги, пов’язаної із світлим радісним
життєвим початком, з одного боку, і переходу в інший світ — з другого.

9.

Літературний аналіз твору
Тема: оспівування любові до матері, її щирих
почуттів до своєї дитини.
Ідея: уславлення шанобливого ставлення до
матері-святині.
Жанр: пісня
Художні засоби:
Епітети:
далека
дорога;
засмучені
очі;
незрадлива, вірна усмішка; тихий шелест трав;
Метафори: цвіте… доріжка; щебетання дібров;
оживе…. і дитинство, й розлука, і вірна любов
Порівняння: рушник простелю, наче долю

10.

Віршові розміри:
Ямб U _
2) Хорей _ U
3) Дактиль _ U U
4) Амфібрахій U _ U
5) Анапест U U _
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,

11.

«Стежина». Історія написанння
Поезія Андрія Малишка «Чому, сказати, й сам не знаю…» живе в народі також як пісня під назвою
«Стежина» (музика Платона Майбороди). Усі сходяться на тому, що це — перлина української літератури,
шедевр поета-патріота. «Стежина» створена 8 лютого 1970 року — за вісім днів до смерті поета. Це
останній відомий твір Андрія Малишка, його лебедина пісня.

12.

«Стежина»
Чому, сказати, й сам не знаю,
Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.
На вечоровім виднокрузі,
Де обрій землю обніма,
Нема кінця їй в темнім лузі,
Та й повороту теж нема.
Кудись пішла, не повертає,
Хоч біля серця стеле цвіт,
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.
Дощами мита-перемита,
Дощами знесена у даль,
Між круглих соняхів із літа
Мій ревний біль і ревний жаль.

13.

Літературний аналіз твору
Тема: згадка поета про стежину до рідної домівки.
Ідея: уславлення любові, чуйності, щирості до місця,
де народився, зробив перші кроки і вирушив по
стежині життя.
Основна думка: кожна людина зажди пам’ятатиме
батьківську хату і ніколи не забуде стежину до неї.
Жанр: пісня
Художні засоби:
Епітети: ревний біль і ревний жаль
Метафори: живе у серці; обрій землю обніма;
стежина… пішла, не повертає, …стеле.

14.

Дорога життя
Пам’ять
СТЕЖИНА
Любов до рідного краю

15.

Сьогодні на уроці

16.

Домашнє завдання
Вивичити напам’ять поезію Андрія Малишка (на вибір)