Видатні місця України

1.

Видатні місця
України

2.

РОГАТИН: ДИВО-ХРАМ
БЕЗ ЖОДНОГО ЦВЯХА

3.

Цей іконостас входить в трійку
найкращих іконостасів світу

4.

РОГАТИН: ДИВО-ХРАМ
БЕЗ ЖОДНОГО ЦВЯХА
Храм
Зішестя Святого Духа вже 30 років працює як музей і має офіційну назву "Музей-пам'ятка
дерев'яної архітектури і живопису XVI-XIX століть". Служби Божі тут проводять вкрай рідко, але в
обряді вінчання нікому не відмовляють.
Своїм
добрим виглядом Святодухівська церква у Рогатині завдячує кільком професійним
рестравраціям. Зокрема, ґрунтовні реставраційні роботи у 1895 році відбулися на кошти
Галицького сейму, який виділив 2000 злотих (архітектор М. Ковальчук). Але саме
музейний
статус, переконані фахівці, зіграв найбільшу роль у тому, що церква збереглася в
автентичному вигляді до наших днів. На відміну від парафіян у селі Нижній Вербіж
Коломийського району та селі Ужок Закарпатської області, які ставляться до церкви як до
ритуальної споруди, а не до національного надбання, працівники музейного комплексу добре
розуміють, який безцінний дар їм довірили на зберігання.
Музейний
статус церква отримала без проблем, адже рогатинці мають велику муровану церкву і
особливої потреби у ще одному храмі не мали. У 1963 році Церкву Святого Духа включили до
Державного реєстру пам'яток архітектури національного значення. Через 20 років тут провели
ґрунтовну реставрацію під керівництвом архітектора Івана Могитича. У 1983 році храм став
філіалом Івано-Франківського художнього музею (тепер - Музей мистецтв Прикарпаття - ред.).
Кілька
років тому Управління туризму і культури ОДА спільно з львівськими фахівцями
Національного науково-дослідного центру розробили проект зі збереження Церкви Святого Духа.
Однією з найбільших проблем у збереженні храму є велика кількість жуків-короїдів, діяльність
яких видно неозброєним оком. Жуки продовжують проточувати ходи у майже півтисячолітній
деревині, через що дерево може розкришитися. Церкву необхідно якомога швидше покривати
спеціальним розчином, який відлякає комах. Досі проводилися лише часткові хімобробки, які не
вирішили проблеми. Актуальними залишаються питання перекриття храму та обробка деревини

5.

Кам’янець Подільська
фортеця

6.

Кам’янець подільська фортеця
Кам’янець-Подільський
не можна уявити без
славнозвісної Старої фортеці — унікальної
оборонної споруди XI-XVIII ст., побудованої на
скелястому мисі біля вузького перешийка, через
який вела давня головна дорога до Старого
міста.
Перша значна розбудова Старої фортеці
відбувалася протягом XIV-XV ст., її розпочав
краківський воєвода Спитко Мельштинський,
котрий володів Кам’янцем чотири роки і
загинув у битві з татарами. У середині XV ст.
замок було переплановано. Старі башти
модернізовано, закладено 10 нових. Друга
реконструкція відбулася в середині XVI ст. під
керівництвом військового інженера й
архітектора Іова Претфеса, який збудував дві

7.

Краса Кам’янець
– Подільської
фортеці

8.

Хотинська фортеця
Хотинська фортеця знаходиться в північній околиці
міста на високому, урвистому, правому березі ріки Дністер
і долині впадаючої до нього дрібної притоки. Зі східної
сторони фортецю захищав Дністер, а з усіх решти сторін
вона охоплена високим земляним валом з мурованими
бастіонами. Ширина валу – 8 метрів, а довжина – понад
кілометр. Головним завданням фортеці була оборона
поселення Хотин.
Вид на фортецю із західної сторони. Пляма на
фортечній стіні
Спочатку тут була невелика дерев’яна фортеця,
збудована східними слов’янами. Доказом є те, що під час
розкопок були виявлені її рештки. На жаль, тяжко
встановити, коли саме вона була побудована, бо під час
зведення кам’яної фортеці були знищені культурні
нашарування. Поруч з дерев’яною фортецею було
неукріплене селище, про що свідчать розкопані
напівземляні житла з кам’яними печами IX-X ст. А на
глибині півтора метра знайдено культурний шар VII-VIII
ст. Знахідки свідчать про слов’янське поселення в Хотині
ще з VIII століття. Відтоді життя в цьому поселенні не
припинялося. Існує також гіпотеза, що Хотинська фортеця
веде свій початок від Хотинського форту, створеного у ІХ
ст. князем Володимиром Святославичем. Він служив
одним із укріплень південного заходу Русі у зв’язку з
приєднанням до неї буковинських земель. Пізніше форт
перебудували у фортецю, адже сюди пролягали важливі
транспортні шляхи, які з’єднували Київ із Пониззям,
Поділлям і Придунав’ям. Впродовж століть хотинська
фортеця була об’єктом постійної уваги. Її неодноразово
реконструювали та розширювали, не раз її завойовували і
знищували, а потім відбудовували.

9.

Хотинська
гордість

10.

Дякую за увагу!