Біблія, за поглядом самих її творців і численних віруючих

1.

2.

Біблія, за поглядом самих її творців і численних віруючих,
створена як особливе слово, Слово-Об'явлення вищої,
надлюдської істини, Слово Боже. Біблійне слово є передусім
"прямим", "щирим" вираженням міркувань та емоцій. Власне, за
Біблією, весь світ створено "словом Божим": Слову тут надано
незвичайно високої ролі; воно неначе конденсує матерію світу,
творить "з нічого"

3.

4.

Понад тисячу років література в Європі й почасти на Сході
формувалася в річищі церковності, тому уявити собі
європейську риторику середньовіччя чи Нового часу без
біблійного впливу неможливо. Тому аналіз риторичних
моментів Біблії, при всій своєрідності останніх, постає
перед нами як важливе завдання - тим більше, що майже в
усіх поширених наших підручниках (за одним-єдиним
винятком) риторику Біблії просто не беруть до уваги.

5.

Риторичний прийом у біблійного автора, звичайно, не є
самоціллю, а покликаний уславити Бога, піднести того, хто
вірує в Бога, занепокоїти того, хто не вірує. Водночас поряд
з такою жорсткою ідеологічною установкою виникають і
тексти, сповнені щирого поетичного почуття, й висока
риторика, які мають загальнолюдський характер і цікаві для
будь-якого читача, що не байдужий до можливостей слова.

6.

7.

Щодо такої спеціальної сфери, як церковна проповідь, то
зрозуміло, що саме ідеологічна спрямованість Біблії є тут
стрижневою. Проте священики як оратори вже багато
століть спираються і на античний ораторський досвід, на
класичні засади риторики. Але церковний погляд на
красномовство подібний до використання таланту
живописця в малюванні ікон: гарно намалювати бажано, але
не обов'язково, головне - дотримання канону, що фіксує
ідейний зміст. Так і в проповідництві: установка тут не на
красу виразу, а на його духовну змістовність. Проте кращі
зразки церковної проповіді відзначаються вишуканою
риторичною майстерністю.

8.

Світ біблійної риторики своєрідний. Для того щоб зрозуміти
його, слід пройнятися тими ідеями та почуттями, що
хвилюють не лише людину біблійних часів, а й нашого
сучасника-віруючого, "церковну людину". Це тим цікавіше,
якщо взяти до уваги висоту, на яку в Біблії піднесено слово,
зокрема слово оратора. Оратор тут не мислиться ні від
природи талановитим, ні спеціально навченим.

9.

10.

Центральне поняття Біблії - це поняття 3 а к о н у. Відповідно до
концепції авторів Біблії, саме Закон, який чітко поділяв добро й
зло, відрізняв стародавнього ізраїльтянина як представника
"народу святих" від язичника, що жив за власним настроєм.
Закон - це, в першу чергу, 10 заповідей Божих (Декалог) та 603
приписи. Якщо Заповіді були "правом божественним",
моральним імперативом, то Приписи були "правом людським" і
мислилися як "продовження Закону". В сумі своїй вони мали на
меті встановити конкретну систему практичних рекомендацій: як
же досягти святості життя.
Десять Заповідей стали основою нашого почуття правди й добра,
нашої моралі, і тому варто знати їх як певний код, спільний для
культур, що базуються на Біблії.

11.

Десять Заповідей Божих

12.

1. Я Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, окрім Мене.
2. Не роби собі ідола, ані якої подоби до того, що на небесах угорі і на землі внизу, і що у воді
під землею: не поклоняйся їм і не служи їм.
3. Не взивай імені Господа Бога твого марно.
4. Пам'ятай день суботній, щоб святкувати його: шість днів працюй і пороби всі діла твої, а день
сьомий - субота Гоподеві Богу^ твоєму.
5. Шануй батька твого і матір твою, щоб добре було тобі та щоб довголітнім був ти на землі.
6. Не вбивай.
7. Не перелюбствуй.
8. Не кради.
9. Не подавай на друга твого посвідчення неправдивого.
10. Не пожадай жони друга твого, не пожадай дому ближнього твого, ні поля його, ні раба його,
ні рабині його, ні вола його, ні осла його, ні всякого скоту його, ні всього, що є ближнього
твого.

13.

14.

Найвищим видом релігійної риторики є пророче слово.
Саме "з волі Божої" говорять у Біблії пророки - носії
високого морального ідеалу народу, і їхню риторику часто
підсилюють яскраві художні образи. Ось пророк Ісайя
бачить видіння в Храмі Єрусалимському: сам Бог в оточенні
шестикрилих серафимів заповнює простір Храму, й пророк
жахається:

15.

"...Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечисто-устий,
і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили
Царя, Господа Саваота!"
І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його ву-гіль
розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівни-ка. І він
доторкнувся до уст моїх та й сказав: "Ось доторкнулося це
твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений

16.

17.

Слово пророче "темне", бо людина "тяжкими" вустами
намагається виразити чисте, мов "розтоплене срібло", Слово
Боже (пророк Єремія); воно, це слово, буває іноді для
повсякденної свідомості езотеричним (тобто "закритим", з
прихованим змістом). Його може почути й зрозуміти той, "хто
вуха має", бо промовляють пророки про речі високі, які не одразу
осягає людський розум