Похожие презентации:
Мовленнєва ситуація. Мовленнєві ролі та наміри мовця і слухача
1. Мовленнєва ситуація. Мовленнєві ролі та наміри мовця і слухача. Мовленнєва тактика. Мовні засоби мовленнєвої ситуації. Причини
комунікативнихпомилок
2. Мовленнєва ситуація
Це сукупність чинників, що впливаютьна особливості мовленнєвої поведінки
комунікантів; конкретні обставини, за
яких відбувається спілкування.
ХТО – КОМУ –ЧОМУ – ПРО ЩО – ДЕ – КОЛИ
3. Основні складники:
•Адресант (той, хто говорить/пише)•Адресат (той, хто слухає/ читає)
• Предмет (тема і основна думка)
•Мотив (те,що спонукає до мовлення)
•Мета (те,чого мовець прагне досягти своїми
висловленнями)
•Обставини спілкування
4.
Мовленнєва роль – цевідносно постійна, внутрішньо
зв’язана і очікувана іншими
система комунікативних
(мовленнєвих) вчинків
індивіда, значною мірою
визначена його соціальним
статусом, віковими та іншими
чинниками.
5.
Мовленнєва рольІніціативна
Той образ, який людина свідомо
створює в спілкуванні для
досягнення певної мети, це те,
ким вона вирішила
«прикинутися».
Стандартна
Комунікативна поведінка
людини, прийняте в
суспільстві для відповідної
соціальної ролі і ситуації.
Короткочасна
Нормативна
Довготривала
Ненормативна
6.
1.2.
3.
4.
Сприйняття слухом;
Уважність;
Розуміння;
Запам'ятовування
Ролі
«поганих
слухачів».
•«Симулянт», чи «псевдослухач»
• «Залежний слухач»
•«Самозакоханий слухач»
•«Слухач-автор»
•«Перебивальник»
•«Слухач, занурений у себе»
•«Інтелектуал» чи «слухач-логік»
•«Слухач-бджола»
•«Слухач-жало»
7. Мовленнєва тактика
Сукупність прийомів і методівреалізації комунікативної стратегії,
визначена лінія мовленнєвої поведінки
на певному етапі комунікативної
взаємодії, спрямованої на одержання
бажаного ефекту чи запобігання
ефекту небажаного. Тактики формують
складові діалогу, групуючи і чергуючи
відтінки розмови — оцінку, радість,
горе, сумнів тощо.
8. Види мовленнєвих тактик:
Раптовість (використання невідомої слухачамінформації);
Провокація (на короткий час викликається реакція
незгоди з інформацією);
Посилання на авторитети (учених, діячів культури
тощо);
Залучення елемента неформальності(розповідь про
свої помилки і їх наслідки);
Гумор (парадокси, жарт для створення
невимушеної атмосфери);
Чорне опанування (співрозмовнику ставлять кілька
таких запитань, щоб на жодне з них він не відповів).
9. Тактичний хід:
згрубіла лексика,підвищений тон,
натяк,
недомовка,
двозначність,
іронія ,
етикетні формули, епітети, пестлива
лексика, спокійний чи лагідний тон
мовлення та ін.
10. Комунікативна помилка (невдача, девіація)
Недосягнення адресантомкомунікативної мети;
відсутність
взаєморозуміння і згоди між
учасниками спілкування
11. Причини:
Порушення підготовчих умов спілкування;Недоречність або несвоєчасність
спілкування;
Створення адресантом незбалансованого
спілкування;
Розбіжність світоглядів;
Неврахування фізичного стану, ментальності,
ерудиції, рівня обізнаності з конкретною
ситуацією;
Створення адресантом дезорієнтованого
комунікативного акту через непослідовність,
нелогічність, неправильно обраний жанр чи
мовний зворот.