Графіка й орфографія сучасної української літературної мови

1. Графіка й орфографія сучасної української літературної мови.

2. План 1. Графіка української мови. 2. Співвідношення між буквами українського алфавіту і звуками. 3. Орфографія. 4. Принципи

українського
правопису.

3. Література: 1. Український правопис / НАН України, Інститут мовознавства імені О.О.Потебні; Інститут української мови. – К.:

Наук. думка,
2019. – 392 с.

4. Література: 2. ЮЩУК І. Практикум з правопису і граматики української мови.— К.: Освіта, 2012.— С.5-9.

5. 1. Графіка української мови.

6. Що таке графіка?

Графіка (від грецького grafo— пишу,
креслю, малюю) — це розділ
мовознавства, який вивчає сукупність
умовних знаків для передачі на письмі
усного мовлення.

7. Що таке графіка?

Графіка – це система усіх писемних та
друкованих знаків, за допомогою яких
передається усне мовлення.

8. Букви алфавіту

Основу графіки української мови
становлять літери (букви).
Літера – це графічний знак, що
служить для позначення на письмі
звуків, їхніх варіантів та деяких
звукосполучень.

9. Букви алфавіту

Сукупність літер, розташованих в
усталеному порядку, називається
алфавітом (абеткою, азбукою).

10. З історії українського алфавіту

Сучасний український
алфавіт — це
видозмінена давня
слов'янська азбука,
яку називають
кирилицею.

11.

Таку назву вона дістала від імені Кирила, грецького
місіонера, що разом зі своїм братом Мефодієм
склав цю азбуку (IX ст.).

12.

Брати та їхні
послідовники перекладали
грецькі релігійні книги
старослов'янською мовою.
Кирилиця лягла в основу
болгарського,
македонського,
українського, російського,
білоруського та сербського
письма.

13.

У Київській Русі ця азбука особливо поширилася після
офіційного прийняття християнства в 988 р. Кириличний
алфавіт складався із
43-х літер, що мали словесні назви.

14.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
За тисячолітнє існування кирилиці в український алфавіт уведено
лише кілька додаткових літер — й, ї, ґ, є.
Буква ї , хоч і відома з літописних
пам'яток давніх часів як позначення звука
[ї], у сучасному алфавітному значенні
вживається з кінця XIX ст.

15.

Сучасний український алфавіт складається
з 33 букв, кожна з яких має своє місце, свою форму
(буває великою і малою, писаною і друкованою) та
назву.

16.

Українська абетка

17.

Крім літер, в українському письмі
вживаються ще і такі знаки:
' (апостроф),
' (знак наголосу),
- (дефіс).
Вони не входять до складу абетки
й на розміщення слів у словниках не
впливають.

18. 2. Співвідношення між буквами українського алфавіту і звуками

Кожна літера української абетки
здебільшого позначає один звук.
21 літера позначає приголосні звуки —
б, в, г, ґ, д, ж, з, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х,
ц, ч, ш, щ.

19. 2. Співвідношення між буквами українського алфавіту і звуками

Літера й перед о позначає приголосний
[j] (його), а в інших позиціях —
нескладовий голосний [i̞] (йду, гай).
Літера г позначає дзвінкий гортанний
фрикативний приголосний [ɦ] (голова),
а ґ — задньоязиковий проривний
приголосний [g] (ґава, ґрунт, ґудзик).

20. 2. Співвідношення між буквами українського алфавіту і звуками

10 літер позначають голосні звуки, з
яких а, е, и, і, о, у передають кожна по
одному звуку, літера ї – два звуки, а
літери є, ю, я позначають іноді по
одному звуку, а іноді – по два.
Літера ь (м’який знак) не позначає
жодного звука.

21. Випадки, коли повної відповідності між буквами і звуками немає:

1. Літери я, ю, є можуть позначати:
один звук: я - [а], ю - [у], є - [е] та м'якість попереднього приголосного;
два звуки: я - [йа], ю - [йу], є - [йе].
Два звуки вони позначають:
- на початку слова: якомога [йакомога], юність [йун'іс'т'], ємний
[йемний];
- після літери на позначення голосного звука: має [майе], стою [стойу];
- після апострофа, знака м'якшення: м’який [мйакий], мільярд
[м'іл'йард].
В інших випадках літери я, ю, є позначають один звук та м'якість
.
попереднього приголосного

22. Випадки, коли повної відповідності між буквами і звуками немає:

2. Літери ї та щ завжди позначають два звуки:
ї - [йі], щ - [шч]. Наприклад: щука – [шчука], їжак –
[йіжак], в’їзд – [вйізд].
3. Літера ь (знак м'якшення) звука не
позначає, а вживається для позначення м'якості
попереднього приголосного: сьомий [с'омий].
4. Один звук може позначатися двома
літерами: звук [дж] - літерами д і ж, звук [дз] літерами д і з. Наприклад: ходжу, дзвоник.

23. Що таке орфографія?

Орфографія- це система
загальноприйнятих правил про
способи передачі усного мовлення в
писемній або друкованій формі.

24. Що таке орфографія?

Орфографія- це також розділ
мовознавства, який вивчає і формулює
цю систему правил, що забезпечують
нормативність письма.

25.

Терміну грецького походження
« орфографія» відповідає українське слово
«правопис» , але слово «правопис» ширше за
значенням, оскільки включає ще й
« пунктуацію».

26. Отже,

27. Правила української орфографії

передача літерами звукового складу слів та їх
частин;
написання слів разом, окремо і через дефіс;
вживання великої і малої літери;
способи переносу слів з одного рядка в інший;
вживання апострофа та м’якого знака;
графічні скорочення слів.

28. Орфограма

Основним поняттям орфографії є
орфограма.
Орфограма – це написання слова, що
вибирається з кількох можливих написань і
ґрунтується на сформульованому і закріпленому в
системі орфографії правилі.

29. Принципи української орфографії

Принцип — це те, що лежить в основі
правопису
(від латинського prinсіріит — основа).

30. Відповідно до цього визначають такі принципи:

фонетичний
історичний
(традиційний)
морфологічний
смисловий
(диференційний)

31.

Фонетичний — написання слова точно
відображає його літературну вимову.
Морфологічний — написання слова
розходиться з його звучанням. Значущі
частини слова (морфеми) у споріднених
словах або граматичних формах того самого
слова вимовляються по-різному, але
пишуться однаково.

32.

Традиційний (історичний) — написання слова
не можна пояснити ні вимовою, ні аналізом
морфем. Слова пишуться так, як прийнято за
усталеною традицією:
1) літери я, ю, є, ї, що позначають два звуки: ясен,
їжак, в'янути, юшка, єпископ;
2) літера щ на позначення двох звуків [шч]:
щедрість, щастя;
3) дж, дз на позначення одного звука: бджола,
дзвоник;
4) ряд слів з ненаголошеними голосними [е], [и],
[о], що не перевіряються наголосом: кишеня,
левада, лопух.

33. Заувага!

Запам'ятовуйте правопис окремих слів!
У разі потреби скористайтеся порадою
М. Рильського: «Не бійтесь заглядати у
словник...»

34.

Смисловий (диференційний) — написання
однозвучних слів залежить від їхнього значення.
Наприклад:
написання великої чи малої літери: Любов (ім'я)
— любов (почуття); Орел (місто) — орел (птах);
написання слів разом чи окремо: з гори (з пагорба)
— згори (зверху); на пам'ять подарувати
(прийменник + іменник) ;напам'ять вивчити
(прислівник); про те (прийменник + займенник) —
проте (сполучник).
Розрізняйте значення слів у контексті !