4.59M
Категория: ЭкономикаЭкономика

Тема 13 Безробіття

1.

Тема. Макроекономічна нестабільність:
інфляція та безробіття
Лекція 2
План лекції
1. Сутність, суб’єкти та механізм функціонування ринку праці.
2. Безробіття: причини, види, наслідки.
3. Рівень зайнятості та рівень безробіття.
4. Державне регулювання зайнятості населення.
1

2.

1. Сутність, суб’єкти та механізм функціонування
ринку праці
Ринок праці
є системою соціально-економічних
відносин, пов’язаних з купівлею та продажем послуг
праці.
Ринок праці - це економічний простір, сфера в якій
взаємодіють покупці і продавці послуг праці; це механізм,
що забезпечує узгодження ціни і умов праці між
роботодавцями та найманими працівниками, регулює її
попит та пропозицію.
2

3.

Ринок праці – це такий ринок на
якому у результаті взаємодії
попиту
та
пропозиції
встановлюється ціна на послуги
праці у вигляді заробітної
плати.
Ринок праці охоплює всю робочу силу (зайнятих і
безробітних) і визначається як сукупність економічних
відносин, що формуються у суспільстві для узгодження
попиту і пропозиції на робочу силу.
3

4.

Умови виникнення, формування та функціонування
ринку праці:
• правові умови функціонування ринку праці;
• вільний вибір трудової діяльності (юридична свобода
працівника);
• можливість самостійно розпоряджатися своєю здатністю
до праці;
• відповідність працівника вимогам робочого місця, а
запропонованого місця – інтересам найманого працівника;
• організація ефективно діючої інфраструктури на ринку
праці (система бірж праці);
4

5.

Умови виникнення, формування та функціонування
ринку праці:
• наявність системи професійної орієнтації, професійного
навчання, підвищення кваліфікації і перепідготовки
працівників;
• наявність у територіальних органів виконавчої влади
необхідних фінансових і матеріальних коштів, достатніх
для
організації
ефективної
роботи
системи
працевлаштування,
організації
громадських
робіт,
стимулювання зайнятості;
• соціальна підтримка безробітних громадян.
5

6.

Ринок праці виконує такі функції :
узгоджує економічні інтереси суб’єктів трудових відносин;
забезпечує конкурентне середовище кожної зі сторін
ринкової взаємодії;
забезпечує пропорційність розподілу робочої сили
відповідно до структури суспільних потреб і розвитку
техніки і технологій;
підтримує рівновагу між попитом на робочу силу та її
пропозицією;
формує резерв робочої сили для забезпечення нормального
процесу суспільного відтворення;
6

7.

Ринок праці виконує такі функції :
сприяє
формуванню
оптимальної
професійнокваліфікаційної структури;
стимулює трудову діяльність, встановлює рівноважні
ставки заробітної плати;
впливає на умови реалізації особистого трудового
потенціалу;
дає інформацію про структуру попиту і пропозиції,
місткість, кон’юнктуру ринку.
7

8.

8

9.

Основні суб’єкти ринку праці:
роботодавець
найманий працівник
держава
профспілки
спілки
роботодавців
Держава, як суб’єкт ринку праці виконує такі функції :
соціально-економічну,
пов’язану
із
забезпеченням
зайнятості, насамперед через стимулювання робочих місць
в усіх секторах економіки;
законодавчу, пов’язану з розробленням основних
юридичних норм і правил;
регулювання ринку праці непрямими методами;
захист прав суб’єктів ринку праці.
9

10.

Механізм функціонування ринку праці є способом взаємодії та
узгодження інтересів роботодавців і реальних та потенційних
працівників щодо обсягів та умов використання праці в різноманітних
трудових процесах.
Його основними елементами є: попит, пропозиція, ціна, конкуренція.
10

11.

2. Безробіття: причини, види, наслідки
Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому
частина економічно активного населення не може знайти
роботу.
Безробіття – соціально-економічне явище, за якого
частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та
отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.
Мальтузіанське пояснення (Т.Мальтус) безробіття пов’язане з
надто швидким зростанням чисельності населення, яке випереджає
збільшення кількості засобів існування.
Класичне пояснення ґрунтується на ідеї про те, що безробіття
виникає через надмірно високу заробітну плату, коли роботодавці не в
змозі найняти усіх бажаючих за таку заробітну плату.
Марксистське пояснення виводить безробіття з того, що
нагромадження капіталу створює передумови зростання технічної
озброєності праці і, відповідно, зменшується попит на робочу силу.
Сам капіталістичний лад продукує безробіття.
11

12.

Кейнсіанське пояснення пов’язує виникнення безробіття з
недостатнім рівнем сукупного ефективного (споживчого і
виробничого) попиту.
Структурне пояснення безробіття (шведські соціалдемократи) – безробіття виникає через негнучкість ринку праці,
а саме через його нездатність швидко реагувати на зміни у
попиті на робочу силу.
Монетаристське пояснення (Ф.фон Хайєк) – безробіття
породжується “відхиленням рівноважних цін і заробітної плати
від стабільного ринку і стабільних цін”. Через таке відхилення
виникає економічно необґрунтоване розміщення людських
ресурсів, що веде до дисбалансу попиту та пропозиції праці.
12

13.

Основними причинами виникнення безробіття є:
добровільне звільнення з метою пошуку
сприятливого варіанту трудової діяльності;
спад виробництва в економіці;
зниження попиту на окремі професії.
13
більш

14.

Види безробіття:
фрикційне – коли частина працівників знаходиться у
стані зміни роботи (чекає аби приступити до свого
першого місця роботи, знаходиться між роботами).
Ініціатива звільнення іде від працівників;
структурне – структура пропозиції не відповідає
структурі попиту на робочу силу;
циклічне – скорочується сукупний попит на товари і
послуги,
виробництво
згортається,
працівники
вивільняються. Таке безробіття пов’язане зі спадною
фазою економічного циклу;
природне безробіття – сукупність фрикційного та
структурного безробіття.
14

15.

Види безробіття:
застійне
регіональне
приховане
сезонне
інституціональне
молодіжне
технологічне
15

16.

Наслідки безробіття
соціальні
економічні
16

17.

Закон А. Оукена
Провідному американському економісту Артуру Оукену (1928-1980)
вдалося математично виразити залежність між ВВП і безробіттям нині відому як закон Оукена:
Якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень
на один відсоток, то відставання обсягу фактичного ВВП від
потенційного становить 2,5%.
17

18.

3. Рівень зайнятості та рівень безробіття
Зайнятість – це система відносин між людьми з
приводу забезпечення робочими місцями і участі в
господарській діяльності.
Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому
частина економічно активного населення не може знайти
роботу.
18

19.

До зайнятого населення належать :
особи які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або
на інших умовах, передбачених законодавством;
особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени
особистих селянських господарств);
особи, які проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу;
особи, які на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи
від такої зайнятості;
особи, що навчаються на денній формі навчання у загальноосвітніх,
професійно-технічних та вищих навчальних закладах.
До зайнятого населення також належать:
непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиноюінвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком
медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно
до законодавства;
батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо
вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;
особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного
розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує
постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за
ним відповідно до законодавства.
19

20.

Кількісно зайнятість характеризується її рівнем,
розрахований як :
частка зайнятих у загальній кількості населення:
Чз
Рз =
Чн
що
може
бути
100%
частка зайнятих в економічно активному населенні:
Чз
Рз =
(Чз+Чб)
100%
де Чз – чисельність зайнятих у загальній чисельності населення; Чн – загальна
чисельність населення; Чб – частка безробітних у загальній чисельності населення.
У міжнародній статистиці вихідним показником для аналізу зайнятості є
рівень економічної активності населення, тобто частка економічно активного
населення у загальній його кількості:
(Чз+Чб)
Реан =
Чн
100%
20

21.

Безробітний (за методологією МОП) – особа, яка не має
роботи, активно її шукає і готова приступити до неї
впродовж наступних двох тижнів.
Безробітний (згідно Закону України «Про зайнятість
населення») - особа працездатного віку, яка через
відсутність роботи не має заробітку або інших
передбачених законодавством доходів як джерела
існування, готова та здатна приступити до роботи.
Рівень безробіття =
Безробітне населення
100%,
Економічно активне населення
де Б – кількість безробітних, Еан – кількість економічно активного
населення (сума зайнятих та безробітних)
21

22.

22

23.

23

24.

24

25.

25

26.

26

27.

4. Державне регулювання зайнятості
населення
Сукупність
заходів
і
Державне
спеціальних інститутів, за
регулювання зайнятості
допомогою яких держава
– це система заходів
здійснює
свій
вплив,
цілеспрямованого впливу
називається
механізмом
на попит, пропозицію,
регулювання зайнятості.
ціну робочої сили з метою
стабілізації
суспільства,
підвищення ефективності
суспільного відтворення,
забезпечення економічного
зростання.
27

28.

Заходи з регулювання зайнятості можна
класифікувати так:
за масштабами впливу – загальні і селективні. Загальні
охоплюють усе працездатне населення. Селективні поширюються
на окремі групи працездатних (молодь, регіон);
за способом впливу – прямі і непрямі. Прямі безпосередньо
спрямовані на створення додаткових робочих місць,
встановлення мінімальної заробітної плати, регламентацію
робочого часу. Вони є регулюючими і корегувальними. Непрямі
заходи впливають на ринок праці за допомогою зміни умов
господарювання через здійснення державою відповідної
податкової, грошово-кредитної, бюджетної політики;
за типом впливу – активні і пасивні. До активних заходів
належать ті, що спрямовані на підвищення професійної і
регіональної мобільності працездатних, на збереження і
підвищення рівня зайнятості на підприємствах. До пасивних –
різні виплати допомог по безробіттю;
28

29.

Заходи з регулювання зайнятості можна
класифікувати так:
за змістом – економічні, адміністративні, ідеологічні.
Економічні включають надання кредитів, субсидій, пільг, дотацій
підприємцям, регулювання рівня податків і відсотка. До
адміністративних – законодавчі акти, що регламентують робочий
час, пенсійний вік. Ідеологічні заходи спрямовані на формування
суспільної думки;
за об’єктом впливу – спрямовані на кількісні параметри
(динаміка співвідношення попиту та пропозиції робочої сили),
якісні характеристики (рівень освіти і професійної підготовки,
територіально-галузева структура). Як правило, у період кризи
акцент робиться на регулювання державою кількісних параметрів
і організаційних аспектів ринку праці, а в період пожвавлення –
на удосконалення його якісного стану;
29

30.

Заходи з регулювання зайнятості можна
класифікувати так:
за терміном – заходи довготермінового та короткотермінового
характеру.
До довготермінових заходів належать: гнучка система професійної
підготовки та перепідготовки працівників; активна інвестиційна
політика із створенням додаткових, нових робочих місць; розвиток
тимчасової зайнятості; збільшення розмірів пенсій, щоб відпала
необхідність вторинної зайнятості пенсіонерів, інвалідів; вторинна
зайнятість осіб у працездатному віці (альтернативний робочий
тиждень); сприяння трудовим міграціям населення.
До короткотермінових заходів належать: розвиток додаткової
зайнятості, індивідуальної трудової діяльності із надання послуг;
заохочення створення підприємств малого бізнесу; розвиток
фермерства; дострокова (1,5-2 роки) пенсія.
30

31.

З метою реалізації державної політики зайнятості
населення,
професійної
орієнтації,
підготовки
й
перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки
громадян, які тимчасово не працюють, у порядку, що
визначається Кабінетом Міністрів України, створюється
державна служба зайнятості, діяльність якої
здійснюється під керівництвом Міністерства соціальної
політики України, місцевих державних адміністрацій і
органів місцевого самоврядування.
31

32.

Завдання державної служби зайнятості населення
України:
аналіз і прогнозування попиту та пропозиції на робочу силу,
інформування населення й державних органів управління про
стан ринку праці;
консультування громадян, власників підприємств, установ,
організацій, які звертаються до служби зайнятості, про
можливість одержання роботи і забезпечення робочою
силою, вимоги, що висуваються до професії та з інших
питань, що є корисними для сприяння зайнятості населення;
облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з
питань працевлаштування;
надання допомоги громадянам у доборі підходящої роботи і
власникам підприємств у доборі потрібних працівників;
32

33.

Завдання державної служби зайнятості населення
України:
організація, у разі потреби, професійної підготовки та
перепідготовки громадян у системі служби зайнятості чи
направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть
підготовку
та
перепідготовку
працівників,
сприяння
підприємствам у розвитку та визначенні змісту курсів навчання
й перенавчання;
надання послуг з працевлаштування та професійної орієнтації
працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи (у
зв’язку з пошуками високооплачуваної роботи, зміною умов і
режиму праці), вивільнюваним працівникам і незайнятому
населенню;
реєстрація безробітних і надання їм у межах своєї компетенції
допомоги, у тому числі і грошової;
участь у підготовці перспективних і поточних державної і
територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціальної
захищеності різних груп населення від безробіття. 33

34.

Дякую за увагу!!!
34
English     Русский Правила