ТЕМА: МІСЦЕВІ ФІНАНСИ. БЮДЖЕТНИЙ ФЕДЕРАЛІЗМ І ФІНАНСОВЕ ВИРІВНЮВАННЯ.
Зміст
Місцеві фінанси — система формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення місцевим органам влади виконання
Теорії місцевого самоврядування:
В основі розмежування повноважень між державною та місцевою владою лежать такі принципи:
До сфер компетенції місцевого самоврядування належать:
Рис. 1. Інституційна структура місцевих фінансів
Склад доходів місцевих бюджетів:
Джерела формування фонду на виконання програм місцевого значення:
Місцеві фінанси виконують низку функцій:
Принципами федералізму:
Розрізняють дві основні групи моделей бюджетного федералізму — децентралізовані та кооперативні.
ОСНОВНІ ФІНАНСОВІ ПЕРЕВАГИ ОБ´ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ
853.00K
Категория: ФинансыФинансы

Тема 9

1. ТЕМА: МІСЦЕВІ ФІНАНСИ. БЮДЖЕТНИЙ ФЕДЕРАЛІЗМ І ФІНАНСОВЕ ВИРІВНЮВАННЯ.

2. Зміст

1. Суть та основи організації місцевих
фінансів.
2. Інституційна структура місцевих
фінансів.
3. Функції місцевих фінансів.
4. Бюджетний федералізм.
Децентралізація влади.
Базові поняття: місцеві фінанси, функції
місцевих фінансів, теорії місцевого
самоврядування, місцеві бюджети, цільові
фонди місцевого самоврядування,
комунальний кредит, фінанси комунальних
підприємств, місцеві податки і збори,
державний устрій, федералізація,
бюджетний унітаризм, фінансове
вирівнювання.

3. Місцеві фінанси — система формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення місцевим органам влади виконання

покладених на них
функцій і завдань, як власних, так і
делегованих державною владою.

4. Теорії місцевого самоврядування:

1. Теорія природних прав
общини — існують природні
права общини на зразок
природних прав людини і
громадянина. Община, як
самоврядний територіальний
колектив, є таким же утворенням,
що й держава. Місцеве
самоврядування має власну
компетенцію, а держава може
впливати на діяльність
територіального колективу через
законодавство.

5.

2. Державна теорія місцевого
самоврядування — органи
місцевого самоврядування є
органами державного
управління, перебувають у
структурі державної влади та
підпорядковані їй. Функції та
завдання місцевого
самоврядування визначаються
державною владою.

6.

3. Теорія муніципального
дуалізму — органи місцевого
самоврядування мають власну
компетенцію у сфері громадськогосподарських відносин. У сфері
політичних відносин місцеві органи
перебувають у структурі державної
влади та є її представниками на
місцевому рівні. Ця теорія набула
особливої актуальності з
підписанням у 1985 р.
Європейської хартії про місцеве
самоврядування.

7. В основі розмежування повноважень між державною та місцевою владою лежать такі принципи:

1) доцільність;
2) ефективність;
3) субсидіарність
(децентралізація).

8. До сфер компетенції місцевого самоврядування належать:

соціальне обслуговування;
початкова і середня освіта;
охорона здоров'я;
дорожнє господарство;
благоустрій;
житлово-комунальне
господарство;
працевлаштування безробітних;
економічна інфраструктура;
екологічні проблеми;
організація землекористування
тощо.

9. Рис. 1. Інституційна структура місцевих фінансів

Комунальний
кредит
Інститут
комунальної
власності
Місцеві податки і
збори
Фінанси
комунальних
підприємств і
комунальні
платежі
Позабюджетні,
валютні, інші
цільові фонди
місцевих органів
влади
Місцеві бюджети
Місцеві фінанси
Рис. 1. Інституційна структура місцевих фінансів

10.

Невід'ємним атрибутом місцевого
самоврядування є особлива, самостійна
форма власності, суб'єктом права якої є
низовий територіальний колектив. У
зарубіжних країнах її названо
муніципальною формою власності.
Комунальна власність - самостійна
форма власності, яка, за Конституцією
України, є власністю територіальної
громади.
Муніципальна власність - одна з форм
корпоративної (колективної) власності,
що перебуває в користуванні, володінні
й розпорядженні територіальних
колективів та їхніх виборних органів
самоврядування.

11.

Суб'єктами права комунальної власності є
адміністративно-територіальні одиниці в особі
обласних, районних, міських, селищних,
сільських рад народних депутатів.
Об'єктами права комунальної власності є:
майно, що забезпечує діяльність відповідних рад
і утворюваних ними органів;
кошти місцевих бюджетів;
державний житловий фонд;
об'єкти житлово-комунального господарства;
майно закладів народної освіти, культури,
охорони здоров'я, торгівлі, побутового
обслуговування;
майно комунальних підприємств;
місцеві енергетичні системи;
транспорт;
системи зв'язку та інформації;
Інше майно, необхідне для забезпечення
економічного й соціального розвитку відповідної
території.

12.

Комунальний кредит - система
відносин між органом місцевого
самоврядування та юридичними і
фізичними особами з приводу
поворотного, строкового, платного
отримання фінансових ресурсів для
вирішення соціально-економічних
програм місцевого значення.
Форми комунального кредиту:
облігаційні позики;
безоблігаційні позики;
цільові кредити спеціалізованих
комерційних банків.

13. Склад доходів місцевих бюджетів:

1) Власні:
- плата за землю;
- місцеві податки і збори;
- податок на прибуток підприємств;
- збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
- податок на нерухоме майно, відмінний від земельної
ділянки;
- акцизний податок;
- ЄП.
2) Закріплені:
- податок на доходи з фізичних осіб;
- ліцензійні збори, плата за реєстрацію суб’єктів
підприємницької діяльності;
- тощо.
3) Регульовані:
- екологічний податок, тощо.

14. Джерела формування фонду на виконання програм місцевого значення:

Додаткові доходи, отримані внаслідок
розв'язання соціально-економічних проблем;
Добровільні внески та пожертвування;
Доходи від місцевих позик, аукціонів, грошоворечових лотерей;
Доходи від розпродажу майна ліквідованих
комунальних підприємств;
Орендна плата;
Штрафи та фінансові санкції;
Доходи від продажу населенню квартир і
будинків;
Інші надходження.

15. Місцеві фінанси виконують низку функцій:

1. Розподільча - розподіл і перерозподіл вартості
ВВП. Об'єктом виступають муніципальні витрати
у ВВП.
2. Фіскальна - формування фіскальної політики на
місцевому рівні. Повноваження місцевої влади
зводяться до встановлення місцевих податків і
зборів, визначених законодавством, а також
надання пільг зі сплати податків у частині їх
надходження до місцевих бюджетів.
3. Фінансування громадських послуг. Ця функція
передбачає фінансування заходів, закріплених за
місцевим самоврядуванням.
4. Забезпечення економічного зростання.
Реалізується через систему капітальних витрат,
операції на ринку позичкових капіталів,
діяльність на ринку нерухомості та землі.

16.

У складі факторів, що визначають структуру бюджетної
системи країни, розрізняють такі форми державного
устрою, як унітарна або федеративна.
Бюджетний
унітаризм

така
форма
внутрішніх міжурядових фінансових відносин,
основні принципи організації яких визначає
центральна влада. Місцева та регіональна влади
при цьому, як правило, відіграють досить
пасивну роль.
Бюджетний федералізм представлений такою
організацією бюджетних відносин, яка дає змогу
в умовах самостійності й автономії кожного
бюджету забезпечувати на території всієї країни
її населенню рівний і гарантований державою
перелік суспільних послуг;
розподіляти і
перерозподіляти
бюджетні
ресурси
між
державним бюджетом і бюджетами місцевих
органів
влади,
вирівнюючи
бюджетну
забезпеченість територій, які перебувають у
різних соціально-економічних, географічних,
кліматичних та інших умовах.

17. Принципами федералізму:

— цілісність суверенітету держави і
брак цього в її складових;
— єдність економічної та соціальної
систем держави;
— єдність системи державних
органів влади;

територіальний
підхід
до
побудови держави.

18. Розрізняють дві основні групи моделей бюджетного федералізму — децентралізовані та кооперативні.

Децентралізовані
моделі
бюджетного
федералізму
характеризуються
значною
фіскальною
автономією
регіональних
та
місцевих влад, слабкістю зв'язків між різними
рівнями
влади,
порівняно
обмеженим
співробітництвом.
Ця модель
бюджетного
федералізму характерна, насамперед, для
США.
Для кооперативних моделей бюджетного
федералізму, навпаки, властиві тісна співпраця
різних
рівнів
влади,
активна
політика
центральної влади з подоланням фіскальних
дисбалансів на Кооперативні моделі бюджетного
федералізму
характерні
для
більшості
федеративних європейських держав, зокрема
для Німеччини та Австрії.

19.

1 квітня
2014 року
Децентралізація
влади
Децентралізація влади дозволяє громадянам впливати на
вирішення більшості життєво важливих для них питань,
самостійно обирати місцеву владу, яка матиме всю повноту
повноважень для реалзації конституційних зобов’язань.
Фінансова децентралізація зробила незалежними місцеві
бюджети від державного бюджету і створила можливості
планування розвитку територій, можливості втілення
реальних проектів.

20.

Фінансове вирівнювання —
приведення витрат бюджетів
(за економічною та
функціональною
класифікацією) у відповідність
до гарантованого державою
мінімального рівня соціальних
послуг на душу населення,
усунення значних
диспропорцій у здійсненні
видатків окремих територій.

21. ОСНОВНІ ФІНАНСОВІ ПЕРЕВАГИ ОБ´ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

перехід на прямі міжбюджетні відносини з
державним бюджетом;
отримання з державного бюджету коштів на
розвиток інфраструктури громад;
самостійно вирішувати питання розвитку
своєї території;
безперешкодно виконувати власні
повноваження;
формувати органи управління громад, їх
структуру та видатки на їх утримання;
виконувати делеговані повноваження .

22. ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

- створення передумов для розвитку громадянського суспільства;
- набуття населенням практичного досвіду у демократії;
- більш цілеспрямоване використання видатків бюджету на місцеві пріоритети
і потреби;
- розвиток підприємництва та сприяння ринковим перетворенням;
- сприяння розвитку економіки регіону і стратегічному плануванню;
- прозорість і спрощення процесу прийняття рішень;
- створення можливостей більш раціонального і ефективного надання освітніх
послуг;
- підвищення відповідальності місцевих органів управління професійнотехнічною освітою.
- ускладнення спроможності впливати на макроекономічну ситуацію
на державному рівні;
виконання
делегованих
державних
функцій
може
стати
менш
скоординованим;
- низький рівень свідомості, культури та обізнаності членів громадянського
суспільства за умов децентралізації
- диспропорції і нерівномірність у соціально-економічному розвитку
адміністративно-територіальних одиниць;
- гальмування реалізації державних програм на фоні надання більшого
значення місцевим політичним пріоритетам;
- неузгодженість делегованих повноважень і обов’язків з ресурсами для
виконання державних функцій.
English     Русский Правила