Добір конструкційних матеріалів_ Розкрій виробу за допомогою шаблонів. (1)

1. Добір конструкційних матеріалів інструментів пристосувань

2.

3.

Для м’якої іграшки необхідні наступні матеріали:

4.

Основні матеріали для деталей іграшки
Штучне хутро з ворсом різної довжини – коротким,
середнім, довгим, якщо натуральне хутро, то його краще
використовувати в окремих деталях чи для оздоблення.
Тканина – з натуральних та хімічних волокон, різна за будовою та оздобленням.
Бажано, щоб зрізи тканини не сильно осипалися. Розмір шматків залежить від
розміру деталей – іноді шматки розміром із сірникову коробку стають у нагоді.
Картон або папір для виготовлення шаблону.
Фетр - матеріал повстяного типу, який ідеально підходить для створення
безлічі дуже красивих прикрас, виробів, аплікацій, іграшок, а також практичних
і корисних речей: різних чохлів, гольниць, прихваток та інших, приємних
серцю, дрібниць.

5.

Оздоблювальні матеріали
стрічки
мереживо
ґудзики
намистини
підвіски
ланцюжки

6.

З’єднувальні матеріали
швейні нитки – міцні, різних
кольорів (щоб добирати під колір
тканини або гармонійно поєднувати з
кольором тканини)
клей – ПВА, термоклей.

7.

Наповнювач
Синтепон
Синтепух
Холлофайбер (найбільш екологічний
матеріал, використовується загалом
для наповнення подушок, верхнього
одягу)
Вата або обрізки тканини, але тоді
іграшка буде важкою та не такою
м’якою на дотик, хоча перші м’які
іграшки
взагалі
наповнювали
дерев’яними ошурками.

8.

Добираючи матеріали для іграшки, необхідно
визначити вимоги до виробу та обрати
матеріали з відповідними властивостями
Іграшки в першу чергу повинні бути
безпечними, міцними, екологічно
чистими, а також естетичними та

9.

Фетр

10.

Інструменти для виготовлення м’якої ігра
ножиці
голки
шпильки
гольниця
наперсток
дерев’яна паличка (для наповнення
іграшки наповнювачем)
олівець або ручка
Клей

11.

Правила безпечної роботи при виконанні ручних робіт
Небезпека в роботі:
пошкодження пальців голкою або шпилькою;
травма руки ножицями;
травма очей.
1.Що треба зробити до початку роботи:
полічити кількість голок і шпильок в гольниці;
покласти інструменти і пристосування у відведене для них місце.
2. Що треба робити під час роботи:
бути уважним до роботи;
надівати наперсток на середній палець правої руки, щоб не вколоти палець;
перелічувати голки і шпильки в гольниці;
класти ножиці справа з зімкнутими лезами, спрямованими від себе;
передавати ножиці тільки з зімкнутими лезами і кільцями вперед.
3. Що треба зробити після закінчення роботи:
полічити кількість голок і шпильок в гольниці;
прибрати робоче місце.

12.

Основні технологічні операції:

13.

Розкроювання тканини – це процес вирізання деталей
виробу із тканини. Вирізані деталі
називають кроєм або деталями крою.
Розкрій швейних виробів складається із таких етапів: (учні
записують у зошитах).
1) Підготовка викрійки до розкроювання.
2) Підготовка тканини до розкроювання.
3) Розкладання викрійки на тканині.
4) Крейдування.
5) Розкроювання деталей.
6) Контроль якості крою.

14.

Підготовка викрійки до розкроювання.
1. Написати назву кожної деталі і кількість
деталей.
2. Позначити напрям нитки основи.
3. На всіх зрізах проставити величину
припуску на шви.

15.

Підготовка тканини до розкроювання.
1. Визначити лицьовий і виворітний боки тканини,
напрям нитки основи, напрям малюнка чи ворсу.
2. Перевірити, чи немає дефектів (дірок,
спотворень малюнка, плям тощо). Дефекти
відмічають крейдою з виворітного боку або ниткою контрастного кольору.
3. Відпрасувати тканину вздовж нитки основи.
4. Виконати настилання тканини («у згин», «у розгортку»). Вибір способу
залежить від ширини тканини, розмірів деталей виробу, малюнка тканини.
5. Вирівняти поперечний зріз тканини.

16.

Розкладання викрійки на тканині.
1. Розкласти великі, а потім дрібні
деталі так, щоб залишалось менше
відходів тканини.
2. Лекала викрійки приколоти до тканини
шпильками. Вістря шпильок слід
направляти в один бік.
Крейдування.
1. Обвести викрійки крейдою точно по контуру
тонкою суцільною лінією.
2. Відкласти припуски на шви (і підгин) пунктирною
лінією.
3. Перенести всі контрольні знаки, за якими деталі
крою потім з’єднують.

17.

Розкроювання деталей.
1. Розкроїти деталі точно по лінії припуску (пунктирна
лінія). Викроюють спочатку великі деталі, а потім
дрібні.
2. Тканину не можна піднімати і пересувати під час
розкроювання.
Контроль якості крою.
1. Перевірити наявність усіх деталей.
2. Перевірити наявність контрольних
точок на деталях крою.
3. Витягнути шпильки, деталі викрійки
зняти з тканини, сколоти краї
деталей крою.

18.

Зразки швів
Технологія виконання шва
ШОВ «УПЕРЕД ГОЛКОЮ». Виконують справа наліво
однаковими стібками через певну кількість ниток. У
вишиванні використовують як самостійний і як
допоміжний, а в шитті як зметувальний шов.
ШОВ «ЗА ГОЛКОЮ» застосовують, коли шиють іграшку з
тонких або сипучих тканин. Міцність шва залежить від
довжини стібка і інтервалу між стібками. Шов, який
виконаний густо, короткими і рівними стібками, нагадує
машинну строчку.
ШОВ «КРАЙОВИЙ». Його виконують при зшиванні тканин,
які не обсипаються: хутро, шкіра, замша.
ПЕТЕЛЬНИЙ ШОВ. Його використовують в роботі з
матеріалами, які обсипаються. Шов виконують як з
лицьового так і з виворітного боку. Проколюють край
тканини голкою до себе, нитку накидають на голку зліва і
протягують. Петельний шов можна використовувати для
обробки окремих деталей іграшки: обшити край одягу та
ін..

19.

20.

Закріплення нових знань.
1)Що називають розкроєм?
(Процес вирізання деталей виробу із тканини).
2) Як називаються вирізані з тканини деталі?
(Кроєм або деталями крою).
3) Які інструменти використовують під час
розкроювання?
(Ножиці, шпильки, крейда, олівець).
4) Зі скількох деталей складається ваш виріб?
(2 деталі).

21.

Підсумки уроку.
1) Яких вимог слід додержуватися під час
розкладання викрійки на тканині?
2) Чому тканину перед розкладкою попередньо
готують?
3) Чому деталі потрібно розміщувати так, щоб
було якомога менше відходів?

22.

ДЯКУЮ
ЗА
УВАГУ!