Реалізм як художній напрям xix століття. Поняття про реалізм та історія його формування. Характерні ознаки реалізму

1.

РЕАЛІЗМ ЯК ХУДОЖНІЙ НАПРЯМ
XIX СТОЛІТТЯ. ПОНЯТТЯ ПРО РЕАЛІЗМ
ТА ІСТОРІЯ ЙОГО ФОРМУВАННЯ.
ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ РЕАЛІЗМУ ЯК
ЛІТЕРАТУРНОГО НАПРЯМУ

2.

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ
РЕАЛІЗМ – ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ, ЯКИЙ
ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ ПРАВДИВИМ І ВСЕБІЧНИМ
ВІДОБРАЖЕННЯМ ДІЙСНОСТІ НА ОСНОВІ ТИПІЗАЦІЇ
ЖИТТЄВИХ ЯВИЩ.

3.

ІСТОРИЧНІ УМОВИ ТА ПРОВІДНІ ІДЕЇ
РЕАЛІЗМУ
Час і місце виникнення
Починаючи з 30-х рр. ХІХ ст. набуває розвитку у
Франції, а згодом в інших європейських
літературах
Причини виникнення
Реалістичний напрям виник як заперечення
художніх принципів романтизму
Чим характеризується епоха
Наполеонівські війни, громадянська війна в
США, об’єднання Германії, розвиток капіталізму,
жорстка ринкова боротьба, знакові відкриття в
природознавстві, розвиток науково-технічного
прогресу

4.

Основні ідеї
Основою для реалізму стає проблема взаємин людини і
середовища, впливу соціально-історичних обставин на
формування духовного світу (характеру.) особистості. На
перше місце в літературі висувається типізація дійсності, що
утверджується як універсальний спосіб художнього
узагальнення
Характерні ознаки
Зв’язок із дійсністю, аналітизм, типовість образів і ситуацій,
розкриття впливу соціального середовища на людину,
критичний пафос, дослідження життя суспільства,
психологізм
Жанрові особливості
Соціально-психологічний роман, повість, новела, цикли
романів, соціально-побутовий роман, історичний роман,
роман-епопея

5.

РЕАЛІЗМ (ВІД ЛАТИН. ГЕАLIS — РЕЧОВИЙ, ДІЙСНИЙ) — ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ НАПРЯМ ДРУГОЇ
ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ, ЯКИЙ ПОЛЯГАЄ В УСЕБІЧНОМУ ВІДОБРАЖЕННІ ВЗАЄМИН ЛЮДИНИ Й
СЕРЕДОВИЩА, ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНО-ІСТОРИЧНИХ ОБСТАВИН НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ.
• Реалізм сформувався в 1820–1830-х роках в європейських країнах (спочатку у
Франції, а потім в інших європейських державах) під впливом певних
філософських, соціально-економічних та естетичних чинників.
• Реалізм домінував у літературному процесі другої половини XIX ст. Класичних
ознак він набув у XIX ст., тому його ще називають класичним реалізмом. Термін
«реалізм» з’явився в працях французьких письменників Ж. Шанфльорі та Л.
Дюранті, які виступили з обґрунтуванням принципів реалізму в збірці «Реалізм»
(1857) і журналі «Реалізм» (1856–1857).
Ж. Шанфльорі
(Жуль Франсуа Фелікс
Флері-Юссон)
• Реалізм ґрунтується на понятті «мімесис», що означає «наслідування». Теорію
наслідування мистецтвом природи розробив Арістотель у праці «Поетика». Він
розглядав мімесис як особливість художнього бачення. Відповідно до того, «що, як
і яким способом» наслідує митець, Арістотель визначив роди й жанри античної
Луїс Еміль Дюранті
літератури. Однак тоді ще не було реалізму як цілісного художнього напряму, він
почав формуватися набагато пізніше.

6.

Оноре де Бальзак
Фредерік Стендаль
• На початку XIX ст. у мистецтво прийшло покоління митців, які керувалися у
своїй творчості глибоким вивченням дійсності, зверталися не до абстрактних
ідеалів і норм, а до життя й досвіду, співвідносили образи й ідеї з реальністю.
• Теоретичне обґрунтування реалізму міститься у працях французьких
письменників Стендаля, О. де Бальзака та ін. Одним з теоретичних маніфестів
реалізму вважають передмову Оноре де Бальзака до «Людської комедії», де
він писав про свій грандіозний художній задум — відобразити сучасну
Францію, створити її достовірний усебічний опис, який, на думку митця, має
стати новою історією людства.

7.

Гюстав Курбе, живописець
Автор «Маніфесту Реалізму»
Гюстав Курбе
«Віяльниці»
• Реалісти вважали себе дослідниками, вони поставили за мету вивчити (засобами
мистецтва) стан суспільства, виявити його закономірності, правдиво відобразити життя
людей в різних ситуаціях і зв’язках із середовищем.
• Якщо в романтизмі домінували ліричні та ліро-епічні жанри, то в реалізмі — епічні
(прозові) жанри, передовсім - роман, який О. де Бальзак, Стендаль, Г. Флобер та інші
реалісти розглядали як жанр «пізнавальний» і «науковий», покликаний виявити сутність
тогочасного життя.

8.

СКЛАДАННЯ ПОРІВНЯЛЬНОЇ ТАБЛИЦІ
Романтизм
Реалізм
Філософська основа – німецька Наукова основа – філософія позитивізму,
природознавчі науки, соціологія, психологія.
ідеалістична філософія.
Детальне зображення реального життя.
Неприйняття буденності, утеча Домінування наукових методів до
зображуваного: дослідження та пояснення
від неї.
явищ і закономірностей реального життя.
Абсолютизація творчої уяви
Логічність, «раціоцентризм», детальне
митця.
дослідження та майже науковий аналіз
забражуваного.
Заперечення раціоналізму,
прагнення до всього
ірраціонального, містичного.

9.

Романтична умовність, ідеалізація,
надмірне згущення фарб.
Історизм романтизму – це
переважно пишна декорація,
розкішне тло твору.
Романтизація минулого.
Ігнорування буденності.
Акцент на всьому ексклюзивному,
несхожому, неповторному.
Домінування естетикогедоністичної функції мистецтва.
Принцип життєподібності, аналіз
суспільних, зокрема економічних аспектів і
їх роль у житті у розвитку особистості.
Історизм реалізму – засіб дослідження
першовитоків та історичних коренів певних
суспільних явищ.
Увага до проблем сучасності.
Естетичне «узаконення» раніше
«неестетичних» тем,образів, мотивів.
Пошук спільного й типового навіть у
неподібному.

10.

Герой літературного твору
«Винятковий характер у
виняткових обставинах».
Загадковий одинакіндивідуаліст, який перебуває в
полоні фатальних пристрастей.
Носій однієї незмінної
пристрасті.
Самотня людина, вигнанець
суспільства.
Герой має загадкове минуле,
часто це людина без минулого.
«Типовий характер у типових
обставинах».
Людина конкретної професії,
яка займається своєю буденною
роботою: селянин, робітник.
Складна суперечлива
особистість, яка постійно
змінюється.
Взаємодія людини і суспільства.
Життя персонажа описане
надзвичайно детально.

11.

Художній час і простір
Зображення далеких епох.
Незвичайно, екзотично-далекі краї.
Зображення добре знайомої читачам
сучасності.
Реальні, добре знайомі читачам місця.
Система жанрів
Перевага ліричних жанрів.
Поміж жанрів епосу-домінування
історичного роману.
Перевага епічних жанрів.
Поміж жанрів епосу – домінування
соціально - психологічного роману.

12.

Жан – Франсуа Мілле
«Збирачі колосся»
ХАРАКТЕРНІ РИСИ РЕАЛІЗМУ
• тісний зв’язок із дійсністю;
• аналітизм;
• типовість образів і ситуацій;
• розкриття впливу соціального середовища на людину;
• дослідження життя суспільства;
• психологізм;
• тяжіння до об’єктивного зображення дійсності;
• правдивість відображення життя в конкретних формах (увага до деталей, побуту тощо);
• перевага епічного начала, епічних жанрів (проза, основний жанр – роман).

13.

Еміль Золя,
теоретик натуралізму
ЕТАПИ РОЗВИТКУ РЕАЛІЗМУ
• 1820–1830-і роки — це період становлення напряму та його активної взаємодії з романтизмом.
• У 1830–1840-і роки реалізм утвердився та оформився як художній напрям у Європі, у ньому склалася й певна
система жанрів. Провідну роль у ній відігравали прозові твори, зокрема роман, повість, оповідання, нарис. Жанри
реалізму, як і романтизму, були надзвичайно відкритими, їхній розвиток визначала авторська свідомість.
• Реалізм 1850–1860-х років помітно відрізняється від реалізму попереднього етапу. Наприклад, Г. Флобер
відчував себе художником «переходу», а його роман «Пані Боварі» (1856) фактично відкрив новий етап
розвитку реалізму, який усе більше відходив від зображення сильних пристрастей і характерів, від яскравих
сюжетів і всього незвичайного. Стабілізація буржуазного суспільства, моральний занепад у різних його сферах
викликали в письменників прагнення детально й глибоко описати тогочасний стан дійсності. У другій половині
XIX ст. творили видатні реалісти Г. Флобер, Г. де Мопассан, В. Теккерей та ін. Наприкінці XIX ст. митці шукали
нових шляхів посилення достовірності у творах. Так виникає новий художній напрям — натуралізм, з яким
взаємодіяв реалізм.

14.

Група 2.
ХІХ століття в науці і
техниці.
Група 1.
Визначити історичні події
ХІХ століття.
Група 3.
ХІХ століття в особистостях.

15.

СЛОВНИЧОК
• Реалізм (від латин. геаlis — речовий, дійсний) — літературно-мистецький напрям, який полягає в усебічному
відображенні взаємин людини й середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування
особистості.
• Позитивізм (від фр. positivisme, від латин. positivus — позитивний) — напрям у філософії, у якому єдиним
джерелом знань уважають досвід, реальне життя, емпіричні науки (такі, що ґрунтуються на досвіді).
• Натуралізм (від латин. natura — природа) — художній напрям, який розвивався в європейській літературі та
мистецтві (частково — в американському мистецтві) в останній третині XIX ст. Для нього характерні прагнення
до об’єктивістського, фактографічного зображення дійсності та людських характерів, зумовлених біологічними,
спадковими чинниками й соціально-матеріальним середовищем.
• Мімесис (від давньогрецьк. наслідування, подібність) — один із художніх принципів, який полягає в
наслідуванні мистецтвом дійсності, відтворенні життя в правдоподібних (міметичних) формах.