Проблемні питання поводження з відходами у ЗС України

1.

Проблемні питання поводження з
відходами у ЗС України
1

2.

1. ЗАГАЛЬНІ УЯВЛЕННЯ ПРО УПРАВЛІННЯ ТА ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ
1.1 Механізм управління відходами
«Управління відходами» являє собою досить новий напрям людської діяльності, стрімкий розвиток якого
спостерігається починаючи з останніх десятиріч ХХ-го століття.
У світовій практиці «управління відходами» визначається терміном «Waste Management», який означає
організацію поводження з відходами з метою зниження їх впливу на здоров'я людини і стан довкілля.
В широкому розумінні управління – це процес, який забезпечує досягнення відповідної мети.
2

3.

Метою управління відходами є поводження з ними, яке відповідає економічним, соціальним і
екологічним нормам та вимогам, що визначені діючим законодавством. Отже, під управлінням відходами
слід розуміти цілеспрямований вплив на діяльність, в процесі якої утворюються відходи, а також на
діяльність щодо збору, використання, знешкодження, транспортування, розміщення відходів з метою
покращення якості життя населення та зменшення забруднення НПС.
З 1.01.1998 р. на території України почали діяти стандарти серії ISO 14000 «Системи управління якістю
навколишнього середовища», вимоги яких поширюються на будь-які організації, органи, підприємства,
розташовані в країні, незалежно від форм власності. Ці стандарти охоплюють і питання управління
відходами в аспекті їх впливу на довкілля. Проблема управління відходами розглядається як складова
системи управління якістю НС. В системі стандартів ISO 14000 показниками екологічності щодо відходів
визначені такі:
- кількість відходів, утворюваних у розрахунку на одиницю продукції;
- частка утилізації відходів;
- частка рециклінгу матеріалів;
- ефективність використання сировини тощо.
Це дозволяє визначити систему поводження з відходами як складову загальної системи управління якістю
НС.
3

4.

Закон України «Про управління відходами» визначає правові, організаційні, економічні засади діяльності
щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від
діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і
відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров’я людей та навколишнє природне
середовище.
Ієрархія управління відходами впроваджується центральними та місцевими органами виконавчої влади,
органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями з метою (у порядку
пріоритетності):
1) запобігання утворенню відходів;
2) підготовки відходів до повторного використання;
3) рециклінгу;
4) відновлення відходів (у тому числі виробництва енергії);
5) видалення відходів.
4

5.

1.2 Система управління та поводження з відходами в країнах Євросоюзу
Європейська політика добросусідства (ЕNP/ЄПД) була створена в 2003-2004 рр. і на теперішній момент
добре сформована як основний механізм співпраці з суміжними країнами. Розширення Європейського
союзу (ЄС) відбувалися в 2004 і 2007 рр. Проте політичні, економічні, соціальні і природоохоронні
невідповідності між ЄС і його сусідами на сході (Білоруссю, Україною, Молдовою і Південним Кавказом) і
на півдні, в Середземноморському регіоні, вселяють серйозне занепокоєння, яке в деяких випадках
зростає.
Дотримання ієрархії управління відходами і планування у сфері відходів сприяє зменшенню або навіть
ліквідації безконтрольних сміттєвих звалищ і засмічення широких територій. Це, у свою чергу, зменшує:
1)ризик для здоров'я людини;
2) забруднення повітря;
3) забруднення ґрунтів і ґрунтових вод;
4) емісію небезпечних речовин з відходів промисловості або небезпечних відходів у НС;
5) витрати на відновлення старих ділянок для поховання сміття;
6) негативний вплив на біорізноманіття;
7) сморід і розповсюдження щурів.
5

6.

Директиви щодо основних принципів управління відходами Перша Директива, прийнята Євросоюзом, Директива № 75/439/ЄЕС від 16.06.1975 р. про використані (відпрацьовані) мастила (змінена Директивою
№ 91/692/ЄЕС).
Рамкова Директива по відходах (РДВ) 75/442/ЄЕС прийнята 15 липня 1975 р. рішенням європейської
Ради і була перевидана в 2006 р., є базовим законом ЄС у сфері управління відходами.
Директива встановлює так звану ієрархію відходів, правила планування управління відходами,
кваліфікований збір відходів і їх переробку, та вимагає дотримання обов'язкових дозвільних процедур для
сміттєспалювальних заводів. Згідно РДВ, країни-члени протягом двох років повинні добитися повної
відповідності вимогам Директиви.
Однією з базових схем РДВ є так звана
ієрархія відходів.
6

7.

1.3 Основні вимоги щодо поводження з відходами у ЗС України
Командир під час військової діяльності щодо поводження з відходами має:
a) оцінювати ситуацію та планувати поводження з відходами. За потреби конкретизувати основні цілі та
керівні принципи поводження з відходами;
б) координувати загальні заходи щодо поводження з відходами, наприклад, укладання відповідних угод
з підприємствами-підрядниками;
в) брати участь у підготовці та видачі загальних наказів / директив щодо поводження з відходами;
г) визначати транскордонні переміщення відходів відповідно доміжнародних норм.
Уповноважені органи місцевої влади або арендодавці земельних щодо поводження з відходами під час
військової діяльності мають:
a) забезпечити потужності утилізації прибулим військовим підрозділам у зоні відповідальності, наскільки
це можливо, з огляду на місцеві умови та власні можливості;
б) розробляти плани щодо поводження з відходами для конкретного військового об'єкта в координації з
прибулим військовим підрозділом;
в) здійснювати періодичні огляди та оновлення планів / договорів щодо поводження з відходами;
г) організовувати взаємодію з командирами військових та приданих формувань про надання всієї
необхідної інформації щодо об’єктів поводження з відходами, включаючи засоби доступні для переробки
та повторного використання відходів, й надавати всю необхідну підтримку.
7

8.

План поводження з відходами має враховувати всі аспекти. Плани поводження з відходами є підставою
для видачі наказів та розпоряджень, і серед іншого, мають містити в собі такі питання:
a) список та карта із позначеннями діяльності / місць утворення відходів та пунктів збору відходів для
кожного різного потоку відходів (залишків та відходів, що підлягають вторинній переробці), включаючи
відповідну інформацію (наприклад, точки збору);
б) перелік видів відходів, включаючи розрахункові кількості та обсяг утилізації;
в) необхідна інформація про безпечність для здоров’я людей та довкілля конкретних утворених відходів;
г) перелік органів місцевого самоврядування, місцевих законів та правил й затверджених місцевих
підрядників;
д) поділ відходів за різними категоріями / на різні фракції;
е) розроблення посадовими особами відповідних підрозділів та служб інструкцій щодо безпечного
поводження та утилізації (в частині, що їх стосується);
ж) покладання обов’язків у військовій сфері.
Небезпечні відходи обробляють, зберігають, транспортують та утилізують таким чином, щоб захищати
здоров’я людей, навколишнє середовище та обладнання й відповідати нормам законодавства.
Необхідним є дотримання наступних принципів:
a) загальні:
в) транспортування:
б) зберігання:
г) утилізація:
8

9.

2. Екологічно дружні технологічні рішення для перероблення та повторного
використання відходів війни та руйнації
2.1 Сучасний стан та перспективи переробки побутових відходів в Україні та країнах ЄС
У теперішній час в Україні утворилося понад 26 мільярдів тонн побутових та промислових відходів.
Проведені дослідження показали, що існуючі методи в галузі переробки побутових відходів в Україні не
спроможні переробити цей обсяг відходів, 111 отже, їх значна кількість, біля 95%, відвозиться на
сміттєзвалища та полігони, де вони зберігаються в очікуванні утилізації. Такий стан цього питання є
неприйнятним та потребує негайного рішення. В той же час у Європі під переробкою розуміють операцію з
утилізації, під час якої відходи переробляються в продукти, матеріали або речовини для первинної чи іншої
мети. Вона включає переробку органічного матеріалу, але не відновлення енергії чи переробку в
матеріали, що будуть використовуватися як паливо чи заповнювач. Іншими словами, переробка – це
операція, яка приносить користь, замінюючи інші матеріали.
Варто зазначити, що сучасне та ефективне планування поводження з відходами є одним із ключових
інструментів для органів влади щодо втілення основних принципів законодавства ЄС про відходи як на
національному, регіональному, так і на місцевому рівнях в межах своєї держави, яка є членом ЄС. При
цьому країни ЄС налаштовані на перехід від лінійної до циркулярної економіки, тобто перетворення
відходів на ресурс з метою підвищення ефективності використання ресурсів та закриття циклу в
циркулярній економіці
9

10.

Варто видокремлювати чотири головні економічно-технологічні індикатори ефективності переробки
відходів, а саме технічні індикатори, індикатори природного середовища, економічні індикатори та
соціально-культурні індикатори.
10

11.

2.2 Особливості утилізації відпрацьованих автономних джерел живлення
Станом на зараз актуальною проблемою є утилізації відпрацьованих автономних джерел струму. На
сьогодні це пов’язано з необхідністю масштабного збільшення загальної кількості використання
гальванічних елементів.
Повністю безпечна технологія переробки елементів живлення до цього часу відсутня. Навіть у передових
країнах ці процеси утилізації досі далеко не достатньо екологічно чисті. У складі відпрацьованих елементів
живлення містяться високотоксичні хімічні елементи: залізо, марганець, цинк, нікель, кадмій, свинець,
ртуть (в старих зразках), срібло та їх сполуки, які є досить небезпечними як для здоров’я людини, так і для
навколишнього середовища.
Складність реалізації переробки відпрацьованих джерел струму в Україні полягає у низькому рівні
екологічного світогляду, відсутні наукового підходу до переробки і технологічній складності процесів
переробки через велику кількість різних типів батарейок, відмінністю в конструкції та хімічному складі, а
також у відсутності фінансування. Через відсутність переробки відпрацьованих елементів живлення
втрачається велика кількість кольорових металів, які, в першу чергу, можна використовувати на
виробництво нових джерел струму, а головне – мінімізувати забруднення навколишнього природного
середовища.
11

12.

На основі масового співвідношення (яке проведено на базі 1000 реально зібраних батарейок) між
типами хімічних джерел струму (табл. 1) найбільше використовується група лужних, сольових та
вуглецево-цинкових елементів сумарно – близько 80 %мас. Властивості цінних металів, які можуть бути
отримані з відпрацьованих батарейок, надано в таблиці 2.
Таблиця 1 – Співвідношення різних хімічних джерел струму
Таблиця 2 – Властивості цінних металів, які можуть бути
отримані з відпрацьованих батарейок
Вилучення металів з розчинів виконує дві цілі: очищення від металів-домішок та осадження у вигляді
товарного продукту. Для вилучення металів застосовують осадження, у вигляді важкорозчинних осадів;
сорбцію; екстракцію; дробну кристалізацію; мембранну технологію; іонну флотацію; дистиляцію;
електрохімічне осадження та цементацію.
10

13.

3.Захоронення ядерних відходів в Україні
3.1 Пункти тимчасового зберігання
Атомні електростанції в Україні здійснюють зберігання своїх радіоактивних відходів і поводження з ними
на власних промислових майданчиках. Ключовим недоліком цієї практики є відсутність обладнання для
підготовки радіоактивних відходів для довгострокового зберігання або захоронення. Очікується, що ці
відходи будуть перевозитися до Централізованого сховища комплексу «Вектор» після його введення в
експлуатацію в повному обсязі.
Основні об’єми твердих радіоактивних відходів утворюються під час технічного обслуговування та
ремонту, а також реконструкції (модернізації) енергоблоків. Близько 80 % у складі твердих відходів – це
ганчір’я, теплоізоляція, метал, фрагменти бетонних конструкцій. Рідкі радіоактивні відходи – трапні води,
які утворюються в результаті протікання першого контуру, протікання басейну охолодження, води
дезактивації приміщень, скиди з лабораторій. Рідкі відходи складаються з кубового залишку, який
утворюється в результаті переробки трапних вод на випарних установках, фільтроматеріалів та сольових
плавів, які є продуктом переробки кубового залишку на установках глибокого упарювання.
Оскільки проектами діючих АЕС не передбачалося використання установок глибокого упарювання, на АЕС
відсутні спеціальні сховища для зберігання сольових плавів. На сьогодні сольові плави розміщують у
відсіки сховищ твердих радіоактивних відходів.
13

14.

Сховище СВЯП («сухого» типу) Запорізької АЕС (призначено виключно для ВЯП, яке утворюється на
Запорізькій АЕС) – експлуатується
Запорізька АЕС першою зіткнулась із проблемою відсутності вільних місць в басейнах відпрацьованого
палива. Будівництво Сховища відпрацьованого ядерного палива «сухого» типу було розпочато в 1996 році.
Першу чергу місткістю 100 вентильованих контейнерів зберігання (ВКЗ) було введено в експлуатацію в
2001 році.
Другу чергу було введено в експлуатацію в 2011 році. Сховище розраховане на 380 ВКЗ, у яких можна
розташувати 9000 ТВЗ. Станом на 1 січня 2015 р. на майданчику знаходиться 124 ВКЗ.
Сховище ВЯП «мокрого» типу (СВЯП-1) Чорнобильської АЕС — експлуатується
Схема поводження з ВЯП, яке використовувалось у реакторах типу РБМК Чорнобильської АЕС, є
наступною: після використання ядерне паливо перевантажувалося в приреакторні басейни витримки
палива, у яких воно витримувалося не менш 1,5 року, а потім направлялось у СВЯП «мокрого» типу.
Станом на 01.01.2015 р. на майданчику Чорнобильської АЕС зберігалось 21 284 ТВЗ. З них 52,5
пошкоджених ТВЗ зберігаються в охолоджувальних басейнах енергоблоків № 1 (32) і № 2 (20,5), а решт а
21 231,5 відпрацьованих ТВЗ зберігаються у СВЯП-1.
Сьогодні ДСП «Чорнобильська АЕС» працює над реалізацією Плану заходів щодо підвищення безпеки
СВЯП-1. У 2016 році сховище повинно було бути звільнене від палива і закрите, однак ЧАЕС змушена
продовжувати експлуатувати це сховище у зв’язку з затримкою пуску в експлуатацію СВЯП-2. Строк
експлуатації СВЯП-1, визначений за результатами переоцінки безпеки, виконаної у 2011 році,
завершується наприкінці 2025 року (Державна інспекція ядерного регулювання України 2015б, 42)
14

15.

3.2.Стратегія поводження з радіоактивними відходами
Реалізація державної стратегії у сфері поводження з радіоактивними відходами здійснюється згідно з
Стратегією поводження з радіоактивними відходами в Україні (до 2060 року), Загальнодержавною
цільовою екологічною програмою поводження з радіоактивними відходами та Загальнодержавною
програмою зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно
безпечну систему.
Загальний строк виконання стратегії розраховано на 50 років. Цей час є необхідним для створення
всього комплексу сховищ для захоронення радіоактивних відходів з огляду на специфіку радіоактивних
відходів, які залишаються небезпечними протягом довготривалого періоду.
Стратегія поводження з радіоактивними відходами побудована навколо створення одного
централізованого сховища для зберігання різних видів радіоактивних відходів на майданчику комплексу
«Вектор». Різні об’єкти комплексу здійснюватимуть діяльність з поводження з радіоактивними
відходами, що надходять з Чорнобильської АЕС та Зони відчуження, а також Запечатаними
радіоактивними джерелами:
Будівництво всіх об’єктів комплексу «Вектор» постійно затримується. Наприклад, інфраструктуру для
осклування відходів, які повертаються з Росії, планували створити у 2010 році (Лист Енергоатома на
адресу Чорнобильської об’єднаної асоціації профспілок). Будівництво п’яти сховищ другої черги
планували завершити в 2012 році.
15

16.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Управління та поводження з відходами: Підручник/Т.П. Шаніна, О.Р. Губанова, М.О. Клименко, Т.А.
Сафранов, В.Ю. Коріневська, О.О. Бєдункова, А.І. Волков. За ред. Т.А.Сафранова, М.О. Клименка, - Одеса:
Вид-во _________, 2011. - 258 с.
2. Поводження з відходами: Курс лекцій. Для студентів денної форми навчання. Спеціальність 101
«Екологія» Освітньо-кваліфікаційний ступінь «магістр». / Укладач: О.В. Рибалова. – Х: НУЦЗУ, 2016. - 530 с.
3. Дорожня карта реалізації Закону України «Про управління відходами»: збірка матеріалів Національного
форуму «Поводження з відходами в Україні: законодавство, економіка, технології» (м. Київ, 24–25
листопада 2022 р.). – К. : Центр екологічної освіти та інформації, 2022. – 248 с.
4. Лавринюк З.В. Управління та поводження з відходами. Конспект лекцій для здобувачів освіти освітнього
рівня бакалавр, спеціальності 101 Екологія, освітньо-професійної програми «Екологія». Луцьк: «Вежа
Друк», 2022. 74 с
5. Даценко В.Ю. «Поводження з радіоактивними відходами» Презентація на Громадській раді при
Державній інспекції ядерного регулювання України, 22.09.2015 р. Київ, 2015 р.
6. Грамоткін І.І.: «Меморандум про поводження з радіоактивними відходами» 2016.
7. ЗАКОН УКРАЇНИ Про управління відходами (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2023, № 17, ст.75).
8. ВСТ 01.107.002-2022 (01).
9. Основи екологічної безпеки військ : підручник / С. Р. Артем’єв, О-75 О. М. Блекот, В. В. Марущенко [та
ін.] ; за ред. С. Р. Артем’єва. – Харків : Підручник НТУ «ХПІ», 2012. – 308 с
16

17.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
17