Утвердження комуністичного тоталітарного режиму в Україні

1.

Утвердження комуністичного
тоталітарного режиму в Україні
Параграф 47-48
Масові репресії
Форсована
індустріалізація
Суцільна
колективізація
Голодомор
Великий
терор

2.

3.

Дати з теми

4.

Індустріалізація – це комплекс заходів в період з ІІ пол. 20-х до кінця 30-х
років, спрямований на прискорений розвиток промисловості з метою
технічного переозброєння економіки і зміцнення країни.
«Культурна революція» - складова
соціалістичних перетворень; охоплює
створення соціалістичної системи освіти,
формування «нової»,
соціалістичної інтелігенції;
утвердження марксистськоленінської ідеології.

5.

6.

Форсована індустріалізація
«Великий
перелом»

7.

КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ
1929р.-на листопадовому пленумі ЦК ВКП(б) було взято курс на суцільну
прискорену колективізацію.
ПЕРЕДУМОВИ
КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ
1925-1926
•перша хлібозаготівельна
криза
•селяни відмовлялися здавати
зерно державі за низькими
цінами
1927-1928
Колективізація –це
масове створення колектив
них господарств
(колгоспів), що супроводжувалося ліквідацією
одноосібних господарств,
переданням у колгоспи
землі, худоби, інвентаря.
•друга хлібозаготівельна криза
•заможних селян
звинувачували в саботажі
хлібозаготівель.
•це стало поштовхом до
згортання непу.
Перший
п'ятирічний план
передбачав, що в
Україні в колгоспи
буде об'єднано
30% селянських
господарств.

8.

ГОЛОДОМОР 1932-1933 рр.
Великі обсяги експорту зерна з
метою одержання валюти для
форсованої індустріалізації
Встановлення нереальних
хлібозаготівельних планів,
Як наслідок – конфіскація всіх
наявних продуктів, масове силове
вилучення «прихованого» хліба у
селян
Запровадження В.Молотовим
«натуральних штрафів»
7 серпня 1932 р – «закон про п’ять
колосків» («Про охорону майна
державних підприємств,колгоспів та
кооперації і зміцнення суспільної
соціалістичної власності»)
Заборона на інформацію про голод

9.

ІНІЦІАТОРИ Й
ПРОВІДНИКИ
ГОЛОДОМОРУ В
УКРАЇНІ
С.Косіор: «Те, що
голодування не навчило ще
баготьох колгоспників умурозуму, показує
незадовільна підготовка до
сівби в неблагополучних
районах»
Молотовська комісія вилучила із українського села весь хліб, але так і не виконала
план хлібозаготівлі. Для покарання селян впровадили «натуральні штрафи» м’ясом і
картоплею.
За розпорядженням першого секретаря ЦК КП(б)У Л.Кагановича було
запроваджено «чорні дошки»
1 січня 1933 р. Й.Сталін започаткував кампанію повсюдного пошуку хліба: хлібзагони,
комнезами конфісковували всю їжу –це називали «справедлива кара за
«куркульський саботаж»
Постишевський терор інтелигенції і діячів культури, партпрацівників.

10.

Табу на слово «голод» в СРСР дотримувалося до 1987 року.
Закон України «Про
Голодомор 1932—
1933 років в Україні»
— чинний Закон
України, ухвалений
Верховною Радою
України 28 листопада
2006 року, що
офіційно визнає
Голодомор 1932—
1933 років геноцидом
українського народу.

11.

Причини
масових
репресій в
Україні

12.

Сталінські репресії - розкуркулення, депортації, «знешкодження саботажників»,
масові ув'язнення й розстріли «ворогів народу», «шпигунів», «диверсантів»,
«шкідників», націонал-ухильників.
ЗАДАЧА РЕПРЕСИВНОЇ СИСТЕМИ знищення:
будь-якої потенційної опозиції;
придушення національно-визвольного руху;
старої «партійної гвардії», усіх, хто міг пролити світло на минуле
Й.Сталіна;
«стрілочників» - представників бюрократичного і партійного
апарату, на яких перекладали відповідальність за прорахунки
Сталіна.
«ТРІЙКИ»
МЕТОДИ:
Показові сфабриковані політичні
процеси;
Створення особливих позасудових
нарад та «трійок» для покарання
«ворогів народу» і членів їхніх сімей;
Застосування органами НКВС
методів фізичного катування
«ворогів народу» тощо.
Указом №00447 від 1937 р.
впроваджувалися «надзвичайні трійки
НКВС» - позасудовий орган винесення
вироків.
Склад:
Голова НКВС ,
секретар обкому,
прокурор.
Без суду здійснили понад 400 тис вироків.

13.

Політичні процеси
1920-х –початку 1930-х років
«Сильна і могутня диктатура пролетаріату–ось що нам потрібно тепер, для того щоб
зітерти в порох останні рештки вимираючих класів і розбити їхні злодійські махінації».
«Репресії–є необхідним елементом наступу».
«На Україні класова боротьба більш напружена, ніж в інших місцях, і ворог – куркуль,
націоналіст–у нас більш досвідчений, лютіший, ніж дебто не було в інших республіках
і областях Союзу».
Й. Сталін

14.

Націонал-ухильництвоідеологічний штамп
На хвилі національного відродження в Україні виникло так зване
"націонал-ухильництво" — форма націонал-комунізму, представники яког
о намагалися поєднати комунізм з національним рухом.
Націонал-ухильництво — це негативна оцінка (звинувачення), що вживалася
в пропагандистській роботі в СРСР і стосувалася тих членів компартії, які в
національній політиці «переоцінювали, перебільшували значення
національних інтересів», погляди яких не збігалися з лінією
московського керівництва.
Вважалося, що націонал-комуністи схиляють до «українського
націоналізму», мають «націоналістичний ухил», до прикладу дані
звинувачення стосувалися О.Шумського, М.Хвильового, М.Волобуєва.Часто
радянська пропаганда вішала такі персоніфіковані ярлики «шумськизм»,
«волобуєвщина», «хвильовизм», «скрипниківщина»

15.

Перша хвиля репресій 1929-1931рр.
Для здійснення заходів з індустріалізації до СРСР було
запрошено близько 200 000 американських інженерів і
техніків, яким передали у підпорядкування майже мільйон
в'язнів ГУЛАГу. До керівництва також були залучені
нечисленні інженерні кадри, що залишились в СРСР після
революції 1917 року.
Американські спеціалісти підготували на робітфаках 300
000 кваліфікованих фахівців для радянської
промисловості.Таким чином, матеріальну базу соціалізму
побудували капіталісти США плюс дешева праця в'язнів.
Всього за 10 років (1930-1940) американці побудували в
СРСР близько 1 500 заводів і фабрик. Серед українських
міст найбільше підприємств у Харкові та Дніпропетровську.
Старі кадри технічної
інтелігенції найчастіше були
досить скептично налаштовані
стосовно комуністичних гасел.
Керівництво СРСР вирішило
позбутися пам’яті про допомогу
капіталістичних спеціалістів у
форсованій індустріалізації
заодно позбутися старої
технічної інтелігенції.
Звинувачуючи у свідому
саботажі. Почалась кампанія
проти так званого
«шкідництва».
Обвинувачення у справах :
• Не вірні звіти про фінансове становище для підриву
міжнародного авторитету СРСР
• Саботаж за завданням іноземних розвідок для підриву
економіки СРСР
• Псування колгоспного майна та свідоме шкідництво
• Диверсія за завданням іноземних розвідок

16.

Шахтинська справа. Харків. 1928 р.
Інженери та техніки Донецького вугільного басейну звинувачувалися:
•в свідомому шкідництві через організацію вибухів на шахтах;
•в злочинних зв’язках з колишніми власниками шахт;
•в закупівлі непотрібного імпортного обладнання та марнотратстві;
•в порушенні техніки безпеки та КЗПП

17.

CПРАВА СВУ. 1930р. ПІДСТАВА ЗГОРТАННЯ КОРЕНІЗАЦІЇ
“Шахтинці” сидять тепер в усіх галузях нашої промисловості. Багатьох з них
виловлено, але далеко не всіх виловлено. Шкідництво буржуазної інтелігенції є однією
з найнебезпечніших форм опору проти соціалізму, що розвивається.
Й.Сталін, квітень 1929 року
Аналогічними до шахтинської справи стають:
•справа “харківського центра” шкідників;
•справа “московського центра” шкідників;
•справа “Трудової селянської партії”
Cправа СВУ
Репресії проти української
інтелігенції
Судили 45, а репресували 474
чоловік
Репресії проти діячів українізації та
української культури
Скомпрометувати політику
українізації, пов'язуючи українське
відродження з діяльністю УНР в
екзилі. Розгортання нової русифікації
УСРР
Знищення можливих захисників
українського селянства
Процес Спілки визволення України—показова сфабрикована справа, яка
викривала вигадану антирадянську організацію серед української наукової та церковної
інтелігенції.
Процес відбувався у будівлі Столичного оперного театру у Харкові від 9 березня до 19
квітня 1930. Серед звинувачених були провідні учені, письменники та інші інтелектуали:
С. Єфремов, В.Чехівський, А.Ніковський,Г.Голоскевич, Л.Старицька-Черняхівська.

18.

Наслідки діла СВУ
• Репресії проти
українських
істориків і носіїв
пам’яті кобзарів
Справа УНЦ
«Український національний центр»
неіснуюча «контрреволюційна організація»,
У 1932 р у цій справі до ув'язнення від З до 6 років
було засуджено 50 осіб.
Керівником УНЦ «визначено» історика М.Яворського. До справи також був
притягнутий академік М.Грушевський, хоч слідство щодо нього було припинене.
Справу «УНЦ» слід розглядати як ще один із вирішальних кроків у сталінській
протидії «українізації».
Розстріл українських кобзарів
У 1930 р. в Харківському оперному театрі відбувся З’їзд
народних співців Радянської України, куди з різних областей
було звезено 337делегатів. Основним завданням З’їзду було
питання активного залучення народних співців до
соціалістичного будівництва, відходу від виконавських
традицій. Незрячих співців-кобзарів направили на фінал
фестивалю, що мав нібито проходити у Москві, ешелонами
довезли до околиць ст.Козача Лопань.
Пізно увечері кобзарів і лірників загін НКВС вивів з вагонів до
лісосмуги, де були заздалегідь вириті траншеї, разом з
малолітніми поводарями, вишикували в одну шеренгу і
розстріляли... Музичні інструменти спалили поряд.

19.

Друга хвиля репресій
1932-1933 рр.
• Друга хвиля була пов'язана,
насамперед, з терором
голодом, який було штучно
влаштовано проти українців,
що привело до нечуваного
демографічного зменшення
населення;
Павло Постишев, член
Політбюро ЦК КП(б)У
був одним з
найголовніших
організаторів
Голодомору 1932–1933
років в Україні.
Активний прихильник
репресивної
політики. Ця політика
привела й до репресій
церковних діячів,
зокрема В.
Липківського
в 1931 р.
• заборона процесу
«українізації» і постишевські
репресії проти української
інтелігенції, діячів культури,
науки і освіти, письменників,
журналістів і представників
мистецтва
Прийняття закону про покарання членів сімей «ворогів народу»
- виселення у віддалені райони, обмеження в правах

20.

Жертвами репресій ставали,
насамперед, найяскравіші постаті
українського національного
відродження –М.Бойчук,
М.Зеров, М.Хвильовий, Л.Курбас
тощо.
В Академії наук України, за
неповними даними, було
репресовано 250 осіб, в тому
числі 19 академіків.
Жахливого удару було завдано
українській літературі:
89 письменників було знищено, 212 —
примушено замовкнути, 64– заслано,
83–емігрували.

21.

Третя хвиля. Великий терор
Третя хвиля (1937-1938рр.) була пов'язана з найбільш масовими репресіями.
Боротьба з українським націоналізмом
Боротьба з ухилами партії (справи «Українського троцькістського центру»)
Чистка партійної верхівки, репресії проти членів КП(б)У
Репресії в армії
Урочище Сандормох

22.

Найбільші сталінські репресії
сягають у1936—1938, коли
НКВС очолив М. Єжов.
«Єжовщина».
У БИКІВНЯНСЬКОМУ ЛІСІ
ЗНАХОДИТЬСЯ НАЙБІЛЬШЕ
В УКРАЇНІ МІСЦЕ
ПОХОВАННЯ ЖЕРТВ
МАСОВИХ ПОЛІТИЧНИХ
РЕПРЕСІЙ, ЗА ДАНИМИ
НАУКОВЦІВ, ТАМ
ПОКОЇТЬСЯ БЛИЗЬКО
100000РЕПРЕСОВАНИХ
УКРАЇНІВ.

23.

ГУТАБ
1934р. –Постановою ЦВК і РНК СРСР разом з
НКВС була створена система таборів ГУЛАГ
1935р. —в СРСР прийнята постанова РНК №
3.598 яка передбачала
смертну кару для дітей
віком від 12 років
1936
1938

24.

Конституція УРСР 1937 р
• У 1936р., в СРСР прийнята нова конституція, яка ввійшла в радянські
підручники як «Конституція перемігшого соціалізму», «сталінська
конституція».
• Конституції союзних республік були
декларативними і розроблені за зразком
союзної. Наприкінці січня 1937р. XIV з’їзд
рад України затвердив Конституцію
УРСР, яка відтепер почала офіційно
називатися Українською Радянською
Соціалістичною Республікою —УРСР.

25.

Антирелігійна політика
Один із пріоритетних напрямків діяльності більшовицького тоталітарного
режиму, спрямований на формування в суспільстві атеїстичного
світогляду.
І-й етап(1917-1923 рр.)–«Декрет
про відокремлення Церкви від
держави і школи від Церкви»,
ухвалений Раднаркомом, 1918р.;
ІІ-й етап(1923-1929 рр.)–
резолюція ХІІ з’їзду РКП(б) «Про
постановку антирелігійної агітації і
пропаганди»;
ІІІ-й етап(1929-1930-ті рр.)–
закон«Про релігійні об’єднання»,
схвалений, 1929р. ВЦВК і РНК СРСР
У віці 73 років митрполіт В.Липківський розстріляний за
вироком «трійки» НКВС. Точне місце поховання невідоме (на
Лук'янівському цвинтарі в Києві встановлено символічний
пам'ятний хрест). 1989 року реабілітований, у 1997 року
канонізований як святий в лику священномученика.

26.

Василь Липківський — український церковний реформатор, педагог,
публіцист, письменник і перекладач, борець за автокефалію українського
православ'я, перший митрополит Київський і всієї України відродженої 1921
року Української Автокефальної Православної Церкви. За визначенням
академіка А.Кримського — «апостол українського релігійно-національного
відродження». Є автором «Історії Української церкви». У віці 73 років
розстріляний за вироком «трійки» НКВС, місце поховання невідоме. 1989 року
реабілітований,1997 року канонізований як священномученик.
Георгій Нарбут - український художник-графік, ілюстратор, автор перших
українських державних знаків УНР (банкнот і поштових марок). Один із
засновників і ректор Української Академії Мистецтв., автор гравюри «Еней і його
військо».
Олександр Шумський - політичний діяч, один із лідерів націоналкомуністичного руху. Народний комісар внутрішніх справ (1920) та освіти. Член
Центрального Комітету Комуністичної партії (більшовиків) України, Політичного
бюро ЦК КП(б)У. Активно сприяв українізації 1920-1930-их років. Жертва
сталінських репресій.
Микола Хвильовий - український прозаїк, поет, публіцист, один з
основоположників пореволюційної української прози, здійснив самогубство в
передчутті арешту в розгар сталінських репресій після арешту письменника
Ялового в будинку «Слово». Його смерть стала символом кунця «українського
відродження».

27.

Михайло Волобуєв - економіст, професор політекономії
Харківського механіко-машинобудівного інституту, автор статті «До проблем
без візуалу
української економіки» (1928 р.), у якій виклав концепцію економічної
самодостатності УСРР. Жертва сталінського терору.
Казимир Малевич - художник-авангардист, визначний діяч
українського авангарду, засновник супрематизму, один з фундаторів
кубофутуризму; педагог, теоретик мистецтва польського походження. Разом із
Велимиром Хлєбниковим був членом «товариства голів земної кулі».
Михайло Бойчук - український художник-монументаліст, засновник
самобутньої школи українського мистецтва «бойчукізм», лідер групи
«бойчукістів». Член Наукового товариства імені Шевченка (1912),
Українського наукового товариства (1917). Один із засновників
монументального мистецтва України XX століття. Представник Розстріляного
відродження.
Лесь Курбас - український режисер, актор, теоретик театру,
драматург, публіцист, перекладач.Засновник тетатру «Березіль».
Представник «розстріляного відродження». Був розстріляний у 1937 року в
урочищі Сандармох у Карелії за звинуваченнями в участі у
контрреволюційно-терористичній Українській військовій організації.

28.

Автор кіноповісті
«Україна в огні»,
письменник,
кінорежисер відомий за
фільмами «Звенигора»,
«Земля».
Олександр
Довженко