Гійом Аполлінер (1880–1918)

1.

Вільгельм Альберт
Володимир Аполлінарій
Кастровицький
1880 - 1918

2.

Мати
Анжеліка Кастровицька,
російська піддана,
донька польського офіцера
Михайла Аполлінарія
Кастровицького,
який втік в Італію після
Польського повстання
1863–1864
Батько
Італійський офіцер
Народився 26 серпня 1880 року в Римі
У1887 році з матір’ю і братом
переїхали у князівство Монако

3.

1897 р
Сім’я переїхала у Париж
Службовець
банківської контори
Вихователь
у німецькій сім’ї
Редактор фінансового
видання “Супутник рантьє”
Захоплюється журналістикою
Співпрацює з журналами
“Сонце”
“Європеєць”
“Месідор”
“Соціальна демократія”
Друкує власну поезію
Вперше появляється псевдонім
Гійом Аполлінер

4.

Монакський релігійний коледж Св. Карла
Ліцей в Ніцці
Ліцей Станіслава в Каннах
Рідні мови - польська та італійська
Вивчив французьку

5.

Молоді поети
Макс Жакоб
Андре Сальмон
Пабло Пікассо
плеяда визнаних метрів
Жан Мореас,,
Альфред Жаррі,
Молоді художники
Поет символіст
Поль Фор
(ж. “Вірші і проза”)

6.

В 1912 році
з друзями заснував журнал
“Паризькі вечори”
Головне завдання –
інформувати читачів
про нові тенденції
у поезії і живописі
“Футуристична антитрадиція”
“Художники-кубісти”
“Роздуми про мистецтво”

7.

Порівнює
страждання від кохання
з повноводною Сеною
Відобразив нерозділене кохання
до Анни Плейден – гувернантки
у домі знайомих в Німеччині

8.

Под мостом Мирабо тихо Сена течет
И уносит нашу любовь...
Я должен помнить: печаль пройдет
И снова радость придет.
Ночь приближается, пробил час,
Я остался, а день угас.
Будем стоять здесь рука в руке,
И под мостом наших рук
Утомленной от вечных взглядов реке
Плыть и мерцать вдалеке.
Ночь приближается, пробил час,
Я остался, а день угас.
Любовь, как река, плывет и плывет
Уходит от нас любовь.
О как медлительно жизнь идет,
Неистов Надежды взлет!
Ночь приближается, пробил час,
Я остался, а день угас.
Проходят сутки, недели, года...
Они не вернутся назад.
И любовь не вернется... Течет вода
Под мостом Мирабо всегда.
Ночь приближается, пробил час,
Я остался, а день угас.
Перевод М. Кудинова

9.

1898 - 1913
Утвердив безпунктуаційне письмо,
яке вперше використав у “Зоні”

10.

11.

12.

13.

14.

Дождь женских голосов льет
в памяти моей как из небытия
То каплями летишь из прошлого
ты волшебство далеких встреч
И вздыбленные облака стыдят
вселенную всех раковин ушных
Прислушайся к дождю
быть может это старой
музыкою плачет
презрение и скорбь
Прислушайся то рвутся узы
что тебя удерживают
на земле и небесах
Перевод М. Яснов

15.

16.

17.

З’явився дієз

18.

Порівнює вежу із пастушкою
, що випасає
“стадо паризьких мостів”

19.

Марі Лорансен
Вони познайомились
з легкої руки Пікассо в 1907 році,
Їй — двадцять два,
йому — двадцять сім
Вона художниця і трошки поет
За його плечами —
крах любові,
значний досвід
роботи журналістом
і критиком, перші
серйозні публікації
віршів і прози

20.

Йому вона
присвятить
прощальний вірш
“Заспокійливий”
Не просто печальная
А скорбящая
Не просто скорбящая
А несчастная
Не просто несчастная
А страдающая
Не просто страдающая
А покинутая
Не просто покинутая
А сирая
Не просто сирая
А изгнанная
Не просто изгнанная
А мертвая
Не просто мертвая
А забытая

21.

Учасник І Світової війни
Если я там погибну в бою
у переднего края
Целый день ты проплачешь
Лулу о моя дорогая
Быстро память моя улетучится
дай только срок
И снаряд разорвавшийся там
у переднего края
Тот красивый снаряд
превратится в непрочный
цветок

22.

Помер у Парижі,
Заразившись іспанкою
9 листопада 1918 року
Похований на кладовищі
Пер-Лашез