Предмет і задачі анатомії. Методи дослідження в анатомії. Основні сучасні напрями розвитку анатомії. Анатомічна номенклатура

1.

Харківський Національний Медичний Університет
Кафедра анатомії людини
Тема № 1.
Предмет і задачі анатомії.
Методи дослідження в
анатомії.
Основні сучасні напрями
розвитку анатомії.
Анатомічна номенклатура.
Осі і площини тіла людини.
Кістка як орган.
Класифікація кісток.
27 сл.

2. Предмет і задачі анатомії

Анатомія – наука про походження, розвиток, форму, будову і
функції організму людини у взаємозв’язку з навколишнім
середовищем.
Розрізняють анатомію:
- описову (опис органів, які вивчали під час розтинів трупів);
- системну (вивчення організму за системами – кісткова,
м’язова, нервова тощо);
- топографічну (вивчення пошарової будови та взаємозв’язків
між органами в певній ділянці тіла);
- пластичну (вивчення пропорцій тіла і його форм);
- функціональну (вивчає окремі органи і системи органів у
зв’язку з їх функцією);
- динамічну (займається вивченням не лише будови ОРА, але й
динаміки рухів);
- вікову (вікові зміни органів і тканин).

3. Методи дослідження в анатомії

Основними методами дослідження в нормальній анатомії
є розтин, препарування та опис.
Крім того: - метод ін’єкції судин;
- метод просвітлення;
- метод корозії;
- метод мацерації;
- розпили заморожених
трупів;
- бальзамування;
- Ro-логічне дослідження;
- метод томографії;
- метод макромікроскопії;
- метод ендоскопії;
- метод ангіографії;
- антропометричні методи.

4. Анатомічна номенклатура

Для позначення ділянок тіла, органів та їх частин, для
опису результатів спостереження за будовою тіла, різних
понять в анатомії користуються спеціальними термінами з
латинської мови, список яких називають анатомічною
номенклатурою (Nomina Anatomica), яка є
загальновизнаною для всіх морфологів та лікарів світу.
Артерія
Артерії
Зв’язка
Зв’язки
М’яз
М’язи
Нерв
Нерви
Гілка
Гілки
Вена
Вени
A.
Aa.
Lig.
Ligg.
M.
Mm.
N.
Nn.
R.
Rr.
V.
Vv.
Arteria
Arteriae
Ligamentum
Ligamenta
Musculus
Musculi
Nervus
Nervi
Ramus
Rami
Vena
Venae

5.

Загальні терміни
Вертикальний, прямовисний
Горизонтальний, поземний
Серединний
Вінцевий
Стріловий, сагітальний
Правий
Лівий
Проміжний
Присередній, медіальний
Бічний, латеральний
Передній
Задній
Черевний, вентральний
Спинний, тильний, дорсальний
Nomina generalia
Verticalis, e
Horisontalis, e
Medianus, a, um
Coronalis, e
Sagittalis, e
Dexter, tra, trum
Sinister, tra, trum
Intermedius, a, um
Medialis, e
Lateralis, e
Anterior, ius
Posterior, ius
Ventralis, e
Dorsalis, e

6.

Лобовий, фронтальний
Потиличний
Верхній
Нижній
Черепний, краніальний
Хвостовий, каудальний
Дзьобовий, ростральний
Верхівковий
Основний, базальний
Середній
Поперечний
Повздовжній
Осьовий, аксіальний
Поблизу порожнин або
Зовнішній
цілих органів
Внутрішній
Frontalis, e
Occipitalis, e
Superior, ius
Inferior, ius
Cranialis, e
Caudalis, e
Rostralis, e
Apicalis, e
Basalis, e; Basilaris, e
Medius, a, um
Transversus, a, um, alis
Longitudinalis, e
Axialis, e
Externus, a, um
Internus, a, um

7.

Поверхневий
шкіри
Глибокий
По відношенню Ближчий, проксимальний
до кінцівок
Дальший, дистальний
Центральний
Периферичний
Променевий
Ліктьовий
Малогомілковий
Великогомілковий
Долонний
Підошвовий
Згинач
Розгинач
По відношенню до
Superficialis, e
Profundus, a, um
Proximalis, e
Distalis, e
Centralis, e
Periphericus, a, um
Radialis, e
Ulnaris, e
Fibularis, e
Tibialis, e
Palmaris, e
Plantaris, e
Flexor
Extensor

8.

Осі і площини тіла людини.
Для визначення положення органа в просторі необхідно
розуміти поняття площина, вісь, напрямок.
Тіло людини умовно розглядається в певному положенні,
яке називається стандартним або анатомічним. При цьому
воно знаходиться у вертикальному положенні із
опущеними вздовж тулуба верхніми кінцівками та
оберненими до переду долонями.
Вихідними координатами є три площини:
- сагітальна,
- фронтальна,
- горизонтальна, а також відповідні їм осі тіла.

9.

Площина – planum. Виділяють три площини (2
вертикальні та 1 горизонтальна).
І. Вертикальні площини:
1) фронтальна площина (planum frontale) – це площина,
проведена паралельно чолу (лат. frons – чоло) вздовж тіла
зліва направо, поділяє його на передню та задню частини.
Та, що розміщена:
- ближче до передньої поверхні тіла,
визначається як передня, anterior,
або вентральна ventralis
(лат. venter – живіт),
- ближче до задньої поверхні – задня,
posterior, або дорсальна
( лат. dorsum – спина).

10.

2) сагітальна площина (planum sagittale) – це площина,
проведена в напрямку стріли (лат. sagitta – стріла), поділяє
тіло на праву та ліву частини. Одна з них – серединна
площина (planum medianum), яка поділяє тіло на дві рівні
симетричні половини (праву та ліву).
З двох анатомічних структур та,
яка розміщується ближче до серединної площини,
визначається терміном
medialis, а дальше від
серединної площини,
lateralis.

11.

ІІ. Горизонтальна площина (planum horizontale) – це
площина, зорієнтована перпендикулярно до вертикальних
площин, поділяє тіло на верхню та нижню частини. Те, що
розміщується ближче до верхнього відділу, зазвичай
називається верхній, superior, або краніальний, cranialis
(лат. сranium - череп),
ближче до нижнього –
нижній, inferior, або
каудальний,
caudalis (лат. сauda –
хвіст).

12.

Розрізняють 3 осі (1 вертикальну та 2 горизонтальні).
Вісь – axis. Напрямок – directio.
І. Вертикальна вісь (axis verticalis) – це вісь, проведена
вздовж тіла зверху вниз або знизу вверх. Навколо неї
можливе обертання назовні і
всередину, вправо і вліво.
Вертикальна вісь має 2 напрямки:
- верхній (directio superior),
або краніальний (cranialis)
від лат. cranium – череп;
- нижній (directio inferior),
або каудальний (caudalis)
від лат. cauda – хвіст.

13.

ІІ. Горизонтальні вісі:
1) фронтальна вісь (axis frontalis) – це вісь, проведена
вздовж чола справа наліво або зліва направо. Навколо неї
можливі згинання та розгинання.

14.

2) сагітальна вісь (axis sagittalis) – це вісь, проведена в
напрямку стріли спереду назад, або ззаду наперед.
Навколо неї можливі такі рухи, як відведення і
приведення, нахили вліво і вправо.

15.

pplanum frontale
planum
horizontale
planum
sagittale

16.

Кістка (os) як орган
Cкладається із різних тканин: основної – власне
кісткової, а також хрящової, кровотворної, жирової, її
пронизують судини і нерви. Кісткова тканина складається
з клітинних елементів та основної (міжклітинної)
речовини. Серед усіх
тканин організму
міжклітинна речовина
кістки вирізняється
високим вмістом
неорганічних речовин,
що забезпечує механічну
міцність скелета.

17.

Саме наявність як органічних, так і
неорганічних речовин одночасно
спричиняє міцність та пружність
кісток.
Таким чином, міцність кістки
(механічні властивості) забезпечується
фізико-хімічною єдністю органічних та
неорганічних речовин, а також
конструкцією кісткової тканини.
Кожна кістка складається із
компактної та губчастої кісткової
речовини, співвідношення яких є
різним у різних кістках і навіть у
межах однієї. Універсальною
структурною одиницею зрілої
кісткової тканини є пластинка, яка в
губчастій речовині формує трабекули,
а в компактній – остеони.

18.

Губчаста речовина
формує епіфізи
трубчастих кісток і
практично весь об’єм
кісток.
Вона складається із
пластинок, що
перехрещуються в
різних напрямках,
утворюючи систему
порожнин та отворів,
які в середині довгих
кісток зливаються в
велику порожнину.

19.

Зовні кістка, за винятком
суглобових поверхонь, покрита
окістям. Окістя (periosteum)
складається з поверхневого
волокнистого шару, утвореного
пучками колагенових волокон та
глибокого остеогенного шару (в
ньому розміщені остеобласти та
остеокласти).
За рахунок окістя, яке пронизане
судинами, здійснюється живлення
кісткової тканини; клітинні
елементи остеогенного шару
забезпечують ріст кістки у
ширину та її регенерацію.

20.

КЛАСИФІКАЦІЯ КІСТОК
За зовнішньою будовою та формою кісток
При зовнішньому огляді кістка, вилучена із нефіксованого трупа
або живої людини має жовтий колір, кінці вкриті хрящем білоголубого кольору. Назовні кожна кістка, окрім суглобових
поверхонь, має окістя, тобто сполучно-тканинну оболонку.

21.

1. Трубчасті кістки: - довгі (плече, передпліччя, стегно,
гомілка);
- короткі (п’ястя, плюсна, фаланги пальців).
2. Губчасті кістки: - довгі (ребра, грудина, ключиця);
- короткі (зап’ястя, передплюсна, хребці, сесамоподібні
кістки).
3. Плоскі кістки – луска лобової кістки, тім’яна,
потилична, скронева кістка, деякі кістки лицьового
черепа, лопатки, тазові кістки).
4. Повітроносні кістки – верхня щелепа, клиноподібна,
решітчаста, лобові кістки, частково скронева.

22.

1. ТРУБЧАСТІ КІСТКИ, довгі та короткі, мають загальний план
будови. В них розрізняють тіло (діафіз) та два кінця (епіфізи). Місце
переходу діафізу в епіфіз називається метафіз. В цій зоні у молодої
людини розміщується хрящ, за рахунок якого здійснюється ріст
кісток в довжину.
На розрізі (розпилі) в
області діафізу видно
порожнину, у дорослих
заповнена жовтим кістковим мозком. У плодів та
новонароджених кісткова
порожнина відсутня і в
діафізі присутній червоний
кістковий мозок. Стінка
утворена твердою
речовиною кістки.

23.

Епіфізарні кінці більш масивні, ніж діафіз, і утворені губчастою речовиною, в ячейках якої знаходиться червоний кістковий мозок.
Трубчасті кістки приймають участь в формуванні кінцівок,
забезпечуючи найширші рухи.

24.

2. ГУБЧАСТІ КІСТКИ вкриті назовні тонкою пластинкою
твердої речовини, всередині заповнені пластинками губчастої
речовини.

25.

3. ПЛОСКІ КІСТКИ мають
добре розвинуті компактні
зовнішні пластинки, а між
ними незначний прошарок
губчастої речовини.
Ці кістки мають великі
площадки для
початку великих
м’язів.

26.

4. ПНЕВМАТИЗОВАНІ (ПОВІТРОНОСНІ) КІСТКИ
мають пазухи, з’єднуються з порожниною носа, а ячейки
сосцеподібного відростка, сполучаються з барабанною
порожниною.
Повітроносні пазухи
виповнені слизовою
оболонкою, подібні
слизовій оболонці носа.

27.

КЛАСИФІКАЦІЯ КІСТОК
ВИД КІСТКИ
Трубчаста
Довга
Коротка
ЧАСТИНИ
Тіло (діафіз)
Шийка
Кінці (епіфізи)
Метафізи
Коротка (губчаста)
Кістковомозкова
порожнина
Суглобові поверхні
Відростки, суглобові
поверхні
Плоска
Тіло, края (кути)
Змішана
Елементи кісток –
губчастих, плоских.
Повітроносна
СТРУКТУРИ
Відростки, вирізки,
суглобові поверхні
Повітроносна порожнина

28.

КІНЕЦЬ