78720

1. ТЕМА 10. РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ АСПЕКТИ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ

ТЕМА 10.
РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА НАУКОВОТЕХНІЧНІ АСПЕКТИ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ
1. Сучасний стан матеріально-технічного
забезпечення підприємств АПК.
2. Кадрове забезпечення аграрної політики.

2.

1. СУЧАСНИЙ СТАН МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ АПК
Розвиток агарного виробництва та його економічна
ефективність
визначається
виробничо-технічним
потенціалом, найважливішою складовою якого є техніка.

3.

Система матеріально-технічного забезпечення — це сукупність
підприємств-виробників матеріально-технічних ресурсів, торговопосередницьких організацій, сервісних підрозділів, формувань з
машиновикористання та державних органів, що регулюють відносини у
сфері техніко-технологічного забезпечення.
-
Діяльність цієї системи має бути спрямована на:
відтворення і розвиток матеріально-технічної бази,
комплексну механізацію і автоматизацію технологічних процесів,
відновлення і збереження родючості грунту в сільському
господарстві на основі вітчизняного машинобудування та
виробництва матеріальних ресурсів.

4.

Створення та функціонування системи матеріально-технічного
забеспечення агропромислового комплексу повинно базуватися на
таких принципах:
• спрямування цінової, фінансово-кредитної і податкової політики держави
на відновлення і підтримку платоспроможності підприємств агромислового
комплексу для досягнення розширеного відтворення основних засобів
виробництва;
• забезпечення однакових економічних умов у взаємовідносинах споживачів
матеріально-технічних ресурсів із структурами їх виробництва,
постачання, технічного обслуговування та надання виробничих послуг;
• рівноправність розвитку всіх форм власності і господарювання;
• вільний вибір структурами системи сфери діяльності;
• вільний вибір товаровиробниками постачальників техніки, обладнання,
матеріальних ресурсів і технологій, а також сервісних структур;

5.

• створення умов для розвитку конкуренції в усіх ланках системи;
• обмеження економічними методами монопольних формувань у
сфері матеріально-технічного забезпечення;
• дотримання
гарантій
і
відповідальності
партнерів
агропромислового комплексу за високу якість технічних засобів
та наданих послуг, термінів і умов їх поставок, своєчасність
взаєморозрахунків;
• створення умов для забезпечення мінімальної
посередників у ланцюзі виробник-споживач;
• забезпечення через амортизаційну політику
вітдворення матеріально-технічних засобів.
кількості
своєчасного

6.

7.

Сучасний стан матеріально-технічного забезпечення
аграрного виробництва
Сьогодні вітчизняні аграрні підприємства забезпечені основними
сільськогосподарськими машинами лише на 45-65% від розрахункової
технологічної потреби. З них близько 95% експлуатуються поза
амортизаційними строками, майже дві третини машинно-тракторного
парку становить техніка віком близько 20 і більше років. Відповідно ступінь
її зносу знаходиться на високому рівні.
Технологічна потреба в тракторах на сьогодні становить:
-
400 тис. одиниць, в зернозбиральних комбайнах
понад 50 тис. одиниць, в бурякозбиральних комбайнах
близько 8,5 тис. одиниць.

8.

Амортизаційна політика в Україні, на думку багатьох учених, нині не
має інвестиційного спрямування з трьох причин:
• фактична норма амортизації не відповідає потребам простого
відтворення;
• база амортизаційних відрахувань не відображає її реальної ринкової
вартості;
• кошти амортизаційного фонду використовуються не за призначенням.
Відсутність дієвої практики переоцінки основних засобів сільського
господарства позначилася також на показниках результативності аграрного
виробництва (остання разова індексація основних засобів у сільському
господарстві була проведена у 1996 році), хоча у Законі України «Про
стимулювання
розвитку
вітчизняного
машинобудування
для
агропромислового комплексу» зазначено, що реальна ринкова вартість
технічних засобів для агропромислового комплексу визначається на основі
централізованої систематичної (один раз на 5-7 років) переоцінки

9.

В Україні з витрачених аграріями коштів на придбання техніки в
середньому 80-85% припадає на частку імпорту. Сільськогосподарські
товаровиробники
на
сьогодні
не
довіряють
вітчизняним
машинобудівникам, віддають перевагу навіть вживаній, але імпортній
техніці.
Науковці розрахували, що для стабільного збільшення обсягів
виробництва сільгосппродукції необхідно оновлення парку сільгоспмашин,
яке передбачає щорічне введення в експлуатацію 7,5 тис. зернозбиральних
комбайнів, 35 тис. тракторів, більше 2,5 тис. посівних комплексів в агрегаті
з тракторами й іншої сільськогосподарської техніки.

10.

11.

12.

13.

14.

Фінансовий лізинг є найефективнішим заходом державної
підтримки як сільськогосподарських товаровиробників, так і заводів
сільськогосподарського машинобудування.
Адже 100% коштів, виділених у держбюджеті на закупівлю
лізингової техніки та обладнання, перераховуються Компанією на
заводи сільськогосподарського машинобудування, що дає змогу
забезпечувати робочі місця, розв’язувати соціальні проблеми
виробничих колективів, оновлювати матеріально-технічну базу
підприємств.
Підраховано, що виділивши кошти на фінансовий лізинг у сумі
100 млн.грн, держава одержує надходжень до бюджету тільки від
підприємств – виробників сільськогосподарської техніки та
обладнання – у вигляді податків у перший же рік 54,45 млн.грн, у
наступні чотири роки – 74 млн.грн., усього – 129,45 млн грн.
Крім того, до соціальних фондів надходить 5,7 млн грн.

15.

Державне регулювання ОСГ як сектора економіки передбачає
свідоме формування державними структурами правових, економічних
та організаційних умов розвитку особистих господарств, а також
створення стимулів, використання матеріальних і фінансових
ресурсів, які мають залучатися на пільгових засадах або безкоштовно.
Їх варто включити у програми лізингу, допомагати придбавати
техніку за програмами часткової компенсації й пільгового
кредитування.

16.

Досягнення технічного прогресу в області
сільськогосподарського машинобудування, у першу чергу,
спрямовані на наступне:
1.
2.
3.
4.
5.
Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва
за рахунок впровадження нових прогресивних, високоефективних
ресурсозберігаючих, ґрунтозахисних, високоточних технологій.
Зростання продуктивності і скорочення витрат в сільськогосподарському
виробництві.
Впровадження нових технологій виробництва сільськогосподарської техніки,
що
дозволяє
значно
підвищити
продуктивність
праці
у
сільськогосподарському машинобудуванні й забезпечити високий технічний
рівень і якість машин, що випускаються.
Скорочення до мінімуму втрат насіння в 1,5 – 2 рази (точна сівба),
пестицидів – в 2 рази , нафтопродуктів – до 2,5 разів на 1 га, мінеральних
добрив – на 20 – 25 % (нерівномірність 5 %), матеріаломісткості, втрат при
збиранні зернових – до 1 %. Максимальна повнота знімання біомаси при
збиранні кормів (збирання трав в один день).
Активне
використання
електроніки,
гідравліки,
комп’ютерів,
мікропроцесорів

17.

Для кількісного і якісного зростання матеріально-технічного забезпечення до
рівня технологічної потреби, спроможного забезпечити своєчасне і якісне
виконання повного циклу сільськогосподарських робіт за сучасними
високими і безпечними технологіями необхідно розробити і впровадити
наступні заходи:
• придбати за кордоном ліцензії та виробляти за ними сільськогосподарську техніку,
вузли і комплектуючі до неї, в тому числі мінітехніку;
• забезпечити умови для створення спільних підприємств з виробництва
сільськогосподарської техніки;
• здійснення
інноваційного
провайдингу
сучасної
конкурентоспроможної
сільськогосподарської техніки шляхом розробки і реалізації конкретних бізнеспроектів, які повинні передбачати проектування новітньої техніки з наступним
виготовленням дослідного зразка, його випробування, сертифікації та освоєння
серійним виробництвом;
• проведення моніторингу кон'юнктури ринку вітчизняної та іноземної
сільськогосподарської техніки, перспективних технологій, новітніх технічних
засобів, в тому числі мінітехніки, обладнання та встановлення вимог до техніки;
• переорієнтувати адресність державної інвестиційної підтримки сільського
господарства на користь сільськогосподарських виробників середніх та малих форм
господарювання, включаючи домогосподарства населення.

18.

2. КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ
Кадрове забезпечення аграрної політики
Кадрове
забезпечення
сільськогосподарського виробництва –
це комплекс заходів соціального й
економічного характеру, спрямованих на
задоволення потреб галузей рослинництва
і тваринництва у кваліфікованих кадрах з
метою
підвищення
ефективності
сільськогосподарського виробництва та на
цій основі поліпшення рівня життя
сільських мешканців, забезпечення їх
робочими
місцями,
встановлення
справедливого рівня оплати праці,
досягнення високого освітнього рівня
сільського
населення,
задоволення
очікувань сільських мешканців щодо їх
професійної
самореалізації
в
агровиробничій сфері.
Кадрове
забезпечення
державного
апарату
управління
у
галузі
сільського господарства – це
загальний курс і послідовна
діяльність
держави
з
формування
вимог
до
службовців, у галузі аграрного
виробництва,
їх
підбору,
підготовки і раціонального
використання з урахуванням
стану і перспектив розвитку
державного апарату, прогнозів
щодо кількісних і якісних
потреб у кадрах.

19.

20.

Суттєвий вплив глобалізації на зайнятість населення та
динаміку і тенденції розвитку світового ринку праці справляє
постійне зростання трудової міграції.
В Україні проблеми трудової міграції є особливо гострими й
неоднозначно впливають на рівень зайнятості та безробіття
населення.
З одного боку, триває виїзд висококваліфікованої робочої сили,
найосвіченішої її частини, а також працездатного населення до країн
із вищим рівнем життя.
З іншого боку, експортуючи робочу силу до розвинених країн,
Україна імпортує іноземних робітників зі слаборозвинених країн,
чию працю нині використовують на непрестижних роботах із
важкими умовами та ручною працею.

21.

Скорочення кількості зайнятих у сільському господарстві вкотре
підтверджує, що воно не забезпечує належного рівня доходів для
сільського населення, отож мешканці сільських територій активно
переорієнтовуються на інші види діяльності у сільській місцевості, а
також за її межами. Зважаючи на проблему недосконалості технологій,
які використовують у сільськогосподарському виробництві, селяни,
замість модернізації та застосування ефективніших технологій у своїх
господарствах, починають займатись зовсім іншими видами діяльності.
Окрім того, депопуляризація зайнятості в сільській
місцевості призвела до того, що економічно зайняте населення є
некваліфіковане, не здатне до самовдосконалення чи безперервної
освіти з огляду на відсутність зворотного зв’язку з такими процесами,
що, в результаті, стримує інтенсивний розвиток сільського господарства,
не зважаючи на кількісні на це передумови (кількість земельних угідь,
значна частка населення проживає у сільській місцевості, природні
умови).

22.

КІЛЬКІСТЬ ЗАЙНЯТОГО НАСЕЛЕННЯ ЗА ВИДАМИ ЕКОНОМІЧНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ, ТИС. ОСІБ
2015
Усього
2016
2017
2018
2019
2020
20354,3 20404,1 18073,3 16443,2 16276,9 15915,3
Сільське, лісове та рибне 3496,0
господарство
3577,5
3091,4
2870,6
2866,5
2721,2
Промисловість
3345,6
3274,8
2898,2
2573,9
2494,8
2358,6
Будівництво
884,9
888,8
746,4
642,1
644,5
664,4
Оптова та роздрібна торгівля; 4441,7
ремонт
автотранспортних
засобів і мотоциклів
4556,2
3965,7
3510,7
3516,2
3648,7
Транспорт,
складське 1208,7
господарство, поштова та
кур’єрська діяльність
1221,2
1113,4
998,0
997,2
975,4
Тимчасове розміщування й 355,9
організація харчування
357,8
309,1
277,3
276,7
285,4
Інші
види
діяльності
6527,8
5949,1
5570,6
5481,0
363,4
економічної 6621,5

23.

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КАДРОВОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ:
- створення системи підготовки і перепідготовки працівників;
- аналізування роботи, нормування праці й надання оцінки виконання, які
дозволяють виробити вимоги і критерії, відповідно до яких будуть відбиратися
кандидати на конкретні вакантні посади;
- введення системи стимулювання для працівників, яка дасть можливість
виробити політику стимулювання праці і набір стимулів, спрямованих на залучення
кандидатів, що відповідають усім необхідним вимогам;
- введення системи заходів для адаптації нових працівників до роботи в
організації і до трудового колективу, яка дозволить забезпечити їх легкого входження
в організацію.
ОСНОВНІ МОТИВИ, ЯКІ СПОНУКАЮТЬ ДО ЗАЙНЯТОСТІ В
СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ МОЛОДІ, Є:
- високий заробіток (82,2%);
- зручний режим роботи (36,0%);
- сприятлива морально-психологічна атмосфера в трудовому колективі (32,4%);
- відповідність роботи набутій спеціальності (26,7%);
- близьке розташування від дому (21,3%);
- престижність роботи, думка оточуючих і знайомих (19,8%);
- добрі особисті стосунки із власником (керівником) – (14,2%);
- інші мотиви – 20,3%.

24.

Основою аграрної політики щодо формування кадрового забезпечення
сільськогосподарського виробництва є створення достатнього рівня оплати
праці в галузі, що стане основним чинником залучення молодих фахівців у аграрне
виробництво.
Важливим інструментом мотивації для працівників галузі є премії, доплати і
надбавки, що входять до фонду оплати праці. Додаткова заробітна плата є своєрідним
доповненням, що виконує стимулюючу функцію, заохочуючи працівників до якісного та
результативного виконання своєї роботи.
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В ГАЛУЗІ ОПЛАТИ ПРАЦІ ПОВИННА БУТИ
СПРЯМОВАНА НА:
- удосконалення законодавства щодо порядку та критеріїв визначення
мінімальної заробітної плати;
- залучення необхідних інвестицій у виробництво і людський капітал;
- усунення диспропорцій у міжпосадових та міжгалузевих співвідношеннях
оплати праці працівників бюджетної сфери, значному підвищенні її розмірів;
- урахування відмінності регіонів щодо економічної оцінки землі та природнокліматичних умов під час реалізації державної цінової політики та розподілу
бюджетних коштів, які направляються на стимулювання виробництва окремих видів
продукції;
- врегулюванню податкової системи щодо зменшення навантаження на фонд
оплати праці.

25.

КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО АПАРАТУ УПРАВЛІННЯ В
АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ
Законодавчою базою розвитку засад державної кадрової політики є Конституція
України, закони України “Про державну службу”, “Про службу в органах місцевого
самоврядування”, “Про засади запобігання і протидії корупції” та ін. На розвиток
названих законодавчих актів прийнято цілу низку підзаконних нормативно- правових
актів різного рівня.
Кадрова політика забезпечення державного апарату управління у галузі
сільського господарства має на меті:
- розробку стратегічного напрямку в реорганізації державної служби з урахуванням
тенденцій і перспектив розвитку суспільства й держави та в інтересах особистості;
- створення необхідних соціальних і матеріальних умов діяльності, а також правового
регулювання відповідно до норм законодавства, контролю за виконанням посадових
функцій, які виключають будь-яку можливість порушення трудової дисципліни, зловживань
службовим становищем та корумпованості державного апарату;
- підтримку в колективах державних органів такого морально-психологічного клімату,
що сприяв би не лише ефективному виконанню службових обов’язків, а й розвитку
позитивних особистісних якостей працівників, формував раціональні службові відносини;
- забезпечення належного функціонування системи підготовки, перепідготовки і
підвищення кваліфікації персоналу держапарату і створення умов для творчого розвитку
особистості на робочому місці тощо.

26.

ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ І РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ
КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ У ГАЛУЗІ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА
- спрямованість на забезпечення потреб людини;
- пріоритетність національних інтересів;
- професіоналізм і компетентність;
- оптимальне поєднання повноважень, відповідальності
та оплати праці;
- політичний нейтралітет;
- відкритість до громадян;
- урахування особливостей регіонів;
- адміністративна культура управління та етика;
- забезпечення органів державного управління та
місцевого
самоврядування
висококваліфікованими,
компетентними кадрами.