Бабко, ТА22, іспит ТП

1. Практичне заняття з майстерності актора

Тема: Сценічне спілкування (взаємодія)
Робота Бабко
Анни, ТА-22

2. Що таке сценічне спілкування?

Сценічне спілкування — це
передання внутрішнього стану
героя через взаємодію з
партнером, предметом або
глядачем.
На відміну від життєвого,
сценічне спілкування завжди
підпорядковується задуму
автора та режисерській ідеї.
Кожне слово, жест і пауза
мають мету та впливають на
партнера.

3.

Різновиди сценічного спілкування
Пряме
спілкування
Опосередковане
спілкування
Самоспілкування

4.

Взаємодія
Основою сценічного спілкування є взаємодія.
Без справжнього контакту між партнерами
сцена «порожня» глядач не вірить. А взаємодія
це не просто реагування на слова. Це
постійний обмін енергією, коли актор відчуває
партнера, помічає найменші зміни його стану і
реагує. Навіть мовчання може бути
спілкуванням – через погляд, міміку, паузи або
внутрішню дію.
Це безперервний процес – дія, реакція, нова
дія.

5.

Мета та завдання заняття
Мета
Навчити студентів основам сценічного спілкування як ключового елементу
акторської дії: умінню слухати партнера, реагувати, підтримувати контакт і
створювати правдиве існування в запропонованих обставинах.
Завдання
1. Розвинути здатність актора усвідомлено слухати партнера.
2. Закріпити навичку реагування на дію, а не на текст.
3. Відпрацювати невербальну взаємодію та базові прийоми передачі
внутрішнього стану.
4. Навчити студентів працювати в простих сценічних обставинах, створюючи
живий обмін.
5. Сформувати розуміння різниці між життєвим і сценічним спілкуванням.

6.

План заняття
1. Вступна частина
• Коротке пояснення, що таке
сценічне спілкування.
• Чому взаємодія - основа
акторського мистецтва.
• Оголошення плану заняття.
2. Розминка
• Фізична розминка – розігріти м’язи,
зняти затиски, активувати тіло.
• Артикуляційна розминка –
підготувати м’язи мовлення до чіткої
роботи.
3. Основна частина
• Вправа 1: «Відчуття енергії партнера».
• Вправа 2: «Дзеркало».
• Вправа 3: «Мені подобається…».
4. Рефлексія та висновки
• Що було найскладнішим?
• Що допомогло налагоджувати
контакт?
• Як взаємодія впливає на правдивість
сценічної дії?
• Коротке підведення підсумків.

7.

Вправа 1
Назва: Відчуття енергії партнера
Покроковий опис виконання:
1. Студенти діляться на пари. Один — ведучий, інший — ведений.
2. Ведений стає спиною до ведучого і заплющує очі.
3. Ведучий кладе руки на плечі веденого та кілька секунд
просто «налаштовується», намагаючись відчути спільний
енергетичний контакт.
4. Коли ведучий відчуває з’єднання, він прибирає руки.
5. Далі ведучий працює лише енергетичним імпульсом:
зупиняє, «штовхає» вперед, змінює темп руху.
6. Завдання веденого — максимально чутливо реагувати на ці
імпульси і рухатися простором до протилежного кінця
аудиторії.
7. Після проходження дистанції партнери міняються місцями.
Розвиває:
енергетичне відчуття партнера, м’язову свободу, здатність
приймати та передавати сценічний імпульс, почуття правди і
віри, орієнтацію в просторі, пластику та тілесну чутливість

8.

Вправа 2
Назва: Дзеркало
Покроковий опис виконання:
1. Студенти працюють у парах, розташувавшись по всьому
простору.
2. Один — ведучий, інший — ведений.
3. Партнери стоять обличчям один до одного.
4. Ведучий починає виконувати плавні рухи тіла, змінювати пози,
міміку, темп.
5. Завдання веденого — точно повторювати ці рухи в режимі
«дзеркала».
6. Вправа виконується у повільному темпі, щоб у веденого був
час відтворити форму.
7. Через деякий час ведений починає вгадувати наступний рух і
синхронізація стає повною.
8. Вправа вважається виконаною, коли з боку вже важко
зрозуміти, хто веде, а хто повторює.
Розвиває:
увагу та концентрацію на партнері, пластику та контроль тіла,
міміку, пантоміму, темпо-ритм дії, спостережливість,
синхронізацію та партнерську взаємодію

9.

Вправа 3
Назва: Етюд на задану тему
Покроковий опис виконання:
1. Студенти діляться на групи по 5 осіб.
2. Кожна група отримує одну тему (слово, ситуацію, дію,
конфлікт).
3. У них є 15 хвилин на придумування та репетицію короткого
етюду.
4. Після підготовки група показує етюд перед усіма.
5. Інші студенти мають здогадатися, яка тема була задана.
6. Після показу — короткий розбір: що працювало, де була
взаємодія, що можна посилити.
Розвиває:
роботу у колективі, уяву та фантазію, пластику, голос, дикцію,
правду сценічної дії, спостережливість, орієнтацію в просторі,
темпоритм, емоційну пам’ять, уміння взаємодіяти в умовах
імпровізації

10.

Пояснення педагогічного
підходу
Обрані вправи відповідають рівню підготовки
здобувачів 1–2 курсу, тому що вони
базуються на фундаментальних принципах
акторської
майстерності:
слуханні,
реагуванні та тілесній свободі. Вправи
прості за формою, але глибокі за
внутрішньою дією, що дозволяє студентам
поступово переходити від базової уваги до
складнішої партнерської взаємодії.
Методика поєднує фізичні, енергетичні та
імпровізаційні завдання, які допомагають
молодим
акторам
зняти
затиски,
розвинути чутливість до партнера та
навчитися діяти правдиво. Для 1–2 курсу
такий підхід є оптимальним, оскільки він
тренує базові професійні навички —
концентрацію,
пластику,
уяву
й
природність сценічної поведінки — без
перевантаження складними техніками.