15 Німеччина

1. Німеччина у 1919 – 1930-х рр. 1. Наслідки першої світової війни для Німеччини 2.Листопадова революція 1918 року. 3. Веймарська

республіка.
4. Світова економічна криза в Німеччині.
5. Встановлення нацистської диктатури в
Німеччині. А. Гітлер.
6. Економічна політики нацистів.
7. Масове насильство. Репресії. Антисемітизм
Д/З : С. 93-99

2.

1. Наслідки першої світової війни для Німеччини

3.

Німеччина програла війну, завдала значних втрат:
2 млн. осіб загинули, 4 млн. осіб поранено, > 1 млн.
полонених.
Глибока соціально-економічна криза:
промислове виробництво впало до 57 % довоєнного
показника;
кількість кваліфікованих робітників 25 % довоєнного
рівня;
зросли податки, внутрішні й зовнішні запозичення,
інфляція.;
населення невпинно зубожіло.
Війна не відбувалася на території Німеччини, вона не
зазнала руйнувань від бойових дій, але господарство й
населення країни вже не могли витримувати її тягар.

4.

2. Революція в Німеччині

5.

Революція в Німеччині

6.

Новий уряд здійснив демократичні реформи:
скасував військовий стан, деякі реакційні закони;
проголосив свободу слова, друку, зборів;
закінчив війну, підписавши 11 листопада угоду про
перемир’я з державами Антанти.
Скинуто монархію та проголошено «соціальну
республіку». У грудні І загальнонімецький з’їзд рад
прийняв рішення про вибори до Установчих зборів і
передачу всієї повноти влади РНУ.

7.

Проте ліве крило НСДПН («спартаківці») відкинули
мирні засоби боротьби і 30 грудня 1918 p. утворили
Комуністичну партію Німеччини (КПН), закликали
бойкотувати вибори до Установчих зборів та взяли курс
на захоплення влади.
5-12 січня 1919 р. – збройне повстання в Берліні,
організоване комуністами.
Повстання було придушено, лідерів комуністів
К.Лібкнехта і Р.Люксембург було розстріляно.
На виборах до Установчих (Національних) зборів
19 січня 1919 р. буржуазні партії одержали 54,5 %
голосів, СДПН і НСДПН - 45,5 % . Президентом
республіки став лідер СДПН Ф. Еберт.

8.

Результати і наслідки революції:
• Повалено монархію, встановлено республіку.
• Проголошено демократичні права і свободи.
• Німеччини вийшла з війни і підписала
Версальський мир.
• Придушено спроби здійснення соціалістичної
революції і встановлення радянської влади.
• Розкол у робітничому русі: КПН і СДПН

9.

Версальський договір (28 червня 1919р.)
накладав на країну великий тягар і принижував
національну гідність німецького народу,
створював передумови для зростання
націоналістичних і реваншистських настроїв.
Територіальні обмеження Німеччини:
втратила 13 % території (приблизно 70 тис. км² у
Європі) та ~6,5 млн населення.
Позбавлялася всіх своїх колоній (понад 2,5 млн км²
території та 12 млн населення

10.

11.

Воєнні обмеження
• Скасування загальної військової повинності.
• Обмеження чисельності армії (не більше 100 тис.
осіб).
• Заборона мати танки, бойову авіацію, важкі
гармати, підводні човни і великі надводні кораблі.
• Заборона виробляти вказані та новітні зразки зброї

12.

Інші умови:
• Визнання Німеччини винною у розв’язуванні війни.
• Сплата репарацій: їхобсяг було визначено у 1921 р. в
розмірі 132 млрд золотих марок, з яких 52% мала
отримати Франція, 22% - В. Британія і 10% - Італія.
• Проголошення повітряного простору Німеччини
відкритим.
• Оголошення свободи судноплавства на чотирьох
найбільших річках Німеччини.
• У договорі містився статут Ліги Націй

13. 3. Веймарська республіка.  

3. Веймарська республіка.

14.

Установчі збори 31 липня 1919р. прийняли
Веймарську конституцію, яка закріпила заміну
напівабсолютистської монархії демократичною
парламентською республікою.
Президент обирався народним голосуванням. Уряд на
чолі з рейхсканцлером призначався президентом і
відповідав перед рейхстагом (парламентом).
Посилилася централізація влади при збереженні
федеративної структуру: 15 республік (земель) і 3
«вільних міста» мали автономією.
Конституція проголосила демократичні права
громадян, загальне виборче право, свободу слова, друку,
зборів, спілок, надала права для діяльності різноманітним
організаціям. Веймарська конституція була однією з
найдемократичніших у світі.

15.

16.

Проте економічне становище Німеччини
погіршується. Німеччина позбулася 75 %
видобутку залізної руди, 25 % - вугілля, 35 % виплавки сталі. Згортання військової промисловості
та демобілізація армії спричинили масове
безробіття. Країна зазнавала гострої нестачі
сировини, продуктів харчування, палива.
Курс марки падав, почалась інфляція. У 1922 р.
марка впала до 1/10 своєї вартості 1920 р.
Життєвий рівень населення знижувався.

17.

Революційні настрої посилюються:
у квітні 1919 р. три тижні існувала Баварська
радянська республіка;
у 1920 р. на три дні праві захопили владу в Берліні
(«Каппівський путч»);
у 1923 р. виступи робітників сталися в Саксонії й
Тюрінгії, в Гамбурзі.

18.

19.

1923 р. Франція і
Бельгія окупували
Рурську область через
припинення поставки
вугілля у Францію в
рахунок репарацій.
Посилилася інфляція.
Німецька «марка»
подешевшала у 400
тисяч раз за чотири
місяці.

20.

Економічний розвиток Німеччини
у 1924-1929 рр. не був сталим.
Лише 1926 р. в країні почалося промислове
піднесення, це тривало більше трьох років.
Індустріальне виробництво 1929 р. складало 117%
відносно рівня 1913 р.
Темпи промислового розвитку Німеччини
повільніші, ніж до війни, і нижчі, ніж у США та
Франції, проте вище англійських.
Частка Німеччини в світовому промисловому
виробництві зросла до 12% (ІІ місце у світі)
Швидкими темпами розвивалися кам'яновугільна,
хімічна та газова галузі промисловості, обробка
металу, електротехніка

21. 4. Світова економічна криза в Німеччині.  

4. Світова економічна криза в Німеччині.

22.

Світова економічна криза (1929р.) стала
початком падіння республіки.
У 1930 р. Німеччина налічувала 6 млн
безробітних, а в 1933р. - вже 9 млн.
У Німеччину припинили інвестувати.
В 1930 р. Німеччині полегчили режим виплати
репарацій.
З 1930 р. зрістає вплив націоналсоціалістичного руху Адольфа Гітлера.

23.

24. 5. Встановлення нацистської диктатури в Німеччині. А. Гітлер.  

5. Встановлення нацистської диктатури в
Німеччині. А. Гітлер.

25.

Фашистський (нацистський) рух у Німеччині виник
одразу після І світової війни.
Причини його появи:
-реваншистські настрої після поразки у війні та
- принизливі умови Версальського договору,
-соціальна незахищеність населення із-за повоєнної
розрухи,
-реакція на більшовицьку політику експорту світової
революції.
Націонал-соціалістська робітнича партія Німеччини
(НСДАП) утворена у 1919 р., її лідером у 1921р. став
Адольф Гітлер (20.04.1889 - 30.04.1945).

26. Адольф Гітлер народився в 1889 р. у А-У. Мріяв стати художником. Не зміг вступити до Віденської Академії образотворчих

мистецтв.

27.

Одна із картин Гітлера

28.

З початком І світової війни добровольцем пішов у
німецьку армію.
Служив рядовим, потім єфрейтором, приймав участь у
бойових операціях.
Був двічі поранений, нагороджений Залізними хрестами
II і I ступеня. Хрестом з мечами за бойові заслуги III
ступеня, полковим дипломом за видатну хоробрість.
За численними свідченнями, Гітлер був обачним, дуже
сміливим і відмінним солдатом.
Гостро сприйняв поразку Німеччини у війні,
приєднується до правих правих сил, стає лідером
Націонал-соціалістської німецької робітничої партії
©
(НСДАП).

29.

«Пивний путч»

30.

31.

У в'язниці Гітлер написав книгу, що містила його
політичну програму, назвавши її “Чотири з половиною
роки боротьби проти брехні, дурості і боягузтва”.
Пізніше вона під назвою “Моя боротьба” (Mein
Kampf), розійшлася мільйонними тиражами.

32.

Емблемою партії було обрано свастику - хреста з
загнутими під прямим кутом кінцями, що символізує
неперервний рух сонця, вписану в біле коло на
червоному тлі. Червоний колір символізував соціальні
ідеали партії, білий – націоналістичні, а свастика
вказувала на перемогу німецького духу.

33.

Програмні засади нацизму («Mein Kampf»):
1. відновлення могутності Німеччини шляхом
об'єднання всіх німців;
2. утвердження панування Німецької імперії в Європі,
головним чином на слов'янських землях;
3. очищення німецької території від «інородців», перш
за все євреїв;
4. ліквідація парламентського режиму, заміна його
відповідною німецькому духу вертикальною ієрархією,
при якій воля народу уособлюється в особі вождя, який
наділений абсолютною владою;
5. звільнення народу від диктату світового фінансового
капіталу і всебічна підтримка дрібного та ремісничого
виробництва, творчості осіб вільних професій.

34.

Ідеологія нацизму поєднувала:
расизм (біла раса має переваги над іншими);
антисемітизм (вороже ставлення до євреїв);
шовінізм (перевага німців (арійців) над іншими
народами);
націоналізм (визнання нації найвищою формою
суспільної єдності, пріоритність нації);
консерватизм (спирання та збереження традицій та
цінностей Німецької імперії);
соціалізм (досягнення соціальної справедливості)

35.

Після виходу з в'язниці Гітлер вирішив прийти до
влади законним шляхом –
перемогти на виборах.
У своїх промовах Гітлер повторював одні й ті ж теми:
помститися за Версальський договір, розтрощити
«зрадників Веймарської республіки», знищити євреїв і
комуністів, відродити велич батьківщини.
Економічна криза 1929–1933 рр. стала і кризою
Веймарської республіки: посилюються партії, які
виступали проти демократії, і серед них передовсім
нацисти, які обіцяли встановити тверду владу та
вивести країну із занепаду

36.

Нацисти грали на надіях, страхах і забобонах людей,
вони залучили на свій бік зневірену в демократії молодь:
1/3 членів НСДАП – люди у віці до 30 р.
У квітні 1932 р. на виборах президента республіки
переміг Гінденбург (53%), Гітлер (~37%).
На парламентських виборах нацисти отримують
найбільшу підтримку виборців.
Соціал-демократи і комуністи в разі об’єднання своїх
зусиль могли б перешкодити перемозі НСДАП. Але цього
не сталося.
Президент Гінденбург призначив Гітлера
30 січня 1933 р. рейхсканцлером – керівником уряду.

37.

38.

Адольф Гітлер новий канцлер
Німеччини.
.
Нацистський марш на честь
призначення А.Гітлера
рейхсканцлером (1933 р.)

39.

Гітлер знищує політичну демократію, усуває своїх
противників:
- заборонено всі політичні партії‚ крім НСДАП, котра
злилася з державою, ліквідовано профспілки;
- нацисти відмовилися від парламентаризму;
- 30 червня 1934 р. – «ніч довгих ножів» - знищено
ватажків СА (Е.Рем), запідозрених в нелояльності до
фюрера);
- після смерті Гінденбурга 2 серпня 1934 Гітлеру
передали повноваження президента (фюрер і
канцлер).
Так уся повнота влади в Німеччині опинилася в його
руках
.

40.

Посилюються каральні органи держави:
СА та СС стали частиною апарату насилля,
створено державну таємну поліцію (гестапо), а
з 1933 р. по всій країні з’явилися концентраційні табори
для утримання невгодних режимові людей.
Усі без винятку армійські офіцери зобов'язані були
присягнути на вірність, але не конституції, а особисто
Адольфу Гітлеру.
Верховний суддя Німеччини проголосив, що «закон і
конституція - це воля нашого фюрера».
Ліквідовано основні політичні громадянська права –
свободу слова, зібрань, недоторканність житла, таємницю
листування.
.

41. 6. Економічна політики нацистів  

6. Економічна політики нацистів

42.

Економічна політики нацистів:
розширено державне регулювання,
на кошти держави велося будівництво швидкісних
автострад, що різко скоротило безробіття і пожвавило
будівельну індустрію.
Пізніше основну увагу було приділено розвитку
військової промисловості.
Введено пряме регулювання економіки державою.
Держава стала безпосереднім власником багатьох
підприємств, що були конфісковані головно у євреїв
під час «аріїзації» промисловості.

43.

При збереженні приватної власності було обмежено
свободу підприємництва.
Практично перестала функціонувати ринкова
економіка: ринок товарів і послуг, ринок праці
регулювалися державою
Ці заходи сприяли виходу Німеччини з кризи.
У 1935 р. вона досягла докризового рівня виробництва, а
до 1939 р. значно перевищувала його.
Скоротилося безробіття: 1933 р. – 6 млн
безробітніх, 1934 р. – 3 млн, 1936 р. – майже
ліквідоване.
Високі темпи відновлення Німеччини були значною
мірою зумовлені мілітаризацією її економіки.

44.

7. Масове насильство. Репресії. Антисемітизм

45.

Уже до початку 1935 р. було вбито >4200 противників
нацизму, заарештовано 515 тис. осіб.
До початку 1939 р. в ув’язненні перебувало >300 тис.
людей. Сотні тисяч німців емігрували, в тому числі
цвіт творчої інтелігенції (А. Ейнштейн, Т. і Г. Манни,
Л.Фейхтвангер, Б. Брехт).
Антисемітизм став офіційною політикою
нацистської держави (на 1933 р. в Німеччині
проживало близько 500 тис. євреїв).

46.

Антисемітська політика:
-Бойкот єврейському бізнесу (магазини, підприємства…)
-Примусове звільнення всіх неарійських держслужбовців,
лікарів, юристів, квоти (а потім і заборона) навчатися в
університетах.
-Позбавлення євреїв громадянських прав.
-Єврейська власність підлягала аріїзації
-9-10.11.1938 р. - «кришталева ніч» - єврейський
погром: 30 тис. осіб було ув’язнено у концтаборах, 91 убито. Зруйновано 191 синагогу, розграбовано 7500
магазинів. Відповідальність за збитки під час
«кришталевої ночі» покладено на євреїв і зобов’язано їх
сплатити репарацію у розмірі 1 млрд. марок.

47.

Антисемітська політика:
-Припинено навчання єврейських дітей у школах.
-Запровадження комендантської години для євреїв.
-Виселення євреїв у спеціально відведені будинки і
квартали (гетто), із країни, ув’язнення в концтаборах.
-В роки ІІ світової війни 6 млн євреїв стали жертвою
расового безумства нацистів.

48.

Нацизм прагнув установити контроль і над
свідомістю людей. Засоби масової інформації –
друк, радіо – залежали від міністра пропаганди Й.
Геббельса. Його відомство було поставлено на
службу нацизмові: художники, поети, композитори
мусили прославляти Гітлера, оспівувати переваги
арійської раси та нових порядків. Контроль над
масовою свідомістю здійснювався і через тотальне
охоплення населення нацистськими
організаціями й політичними кампаніями.
Німецький трудовий фронт об’єднував 23 млн осіб,
до молодіжної організації «Гітлерюгенд» належало
понад 8 млн. Членство в них було обов’язковим.

49.

50.

51.

52.

53.

Заохочувалися масові, культурні та спортивні свята.
Проте основу політики гітлерівського режиму
становила підготовка до реваншу за програну І
світову війну. З цією метою реконструювалася
промисловість, розгорнулося велике будівництво,
створювалися стратегічні резерви. У дусі реваншу
велася пропагандистська обробка населення.
У березні 1935р. Гітлер оголосив про створення
збройних сил мирного часу в складі 36 дивізій
чисельністю 550 тис. осіб, що було прямим
порушенням умов Версальського договору
.

54.

Зростає
пропаганда
об'єднання всіх
німців в одній
державі.
Чорним
кольором
позначені
території з
німецьким
населенням за
межами
Німеччини

55. Особливості нацистського режиму:

• Єдина нацистська ідеологія заснована на расизмі, шовінізмі,
реваншизмі, антисемітизмі. Теорія «життєвого простору».
• Заборона опозиційних політичних партій, встановлення
однопартійної системи.
• Зрощування партійного і державного апаратів.
• Жорстка концентрація влади, принцип «фюрерства».
• Посилення репресивного апарату, повний контроль над усіма
державними структурами, пресою
• Обмеження економічної свободи і зовнішньої торгівлі, свободи
приватної власності.
• «Арієзація» економіки – експропріація власності «не арійців».
• Контроль над економікою. «Чотирирічний план».
• Регламентація сільського господарства.
• Державне регулювання доходів, цін, рівня заробітної плати
• Мілітаризація промисловості.