Сімейно-правові відносини

1.

Сімейно
правові відносини

2.

Сімейне право - це сукупність
правових норм, які регулюють
та охороняють сімейні й
пов'язані з ними майнові
відносини фізичних осіб, що
виникають зі шлюбу й
належності до сім’ї.

3.

Сімейне право регулює відносини
між подружжям щодо порядку та
умов узяття шлюбу, особисті і
майнові відносини між ними,
порядок та умови припинення
шлюбу; відносини між батьками й
дітьми; регулює відносини
усиновлення, опіки й піклування

4.

Принципи сімейного права:
Рівність громадян у сімейних відносинах.
Рівноправність жінки і чоловіка в сімейних
відносинах.
Одношлюбність (моногамія).
Свобода і добровільність вступу до шлюбу.
Свобода в розірванні шлюбу.
Державна турбота про материнство і дитинство,
охорона їх інтересів, заохочення материнства.
Взаємна турбота членів сім’ї один про одного.

5.

Шлюб – це добровільний,
рівноправний союз жінки і
чоловіка, який укладається для
створення сім’ї, зареєстрований у
державному органі реєстрації
актів цивільного стану і породжує
взаємні права та обов'язки.

6.

Припинення шлюбу
Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з
подружжя. Шлюб може бути розірваним через
розлучення за заявою одного з подружжя або
спільною їхньою заявою. Розірвання шлюбу
можливе з особами, визнаними у
встановленому законом порядку безвісно
відсутніми, недієздатними. Шлюб розривається
з засудженим за вчинення злочину до
позбавлення волі на строк не менше 3 років

7.

Шлюбний контракт
Особами, які подали заяву про
реєстрацію шлюбу може бути укладений
шлюбний договір. Ним регулюються
майнові відносини між подружжям,
визначаються їхні майнові права та
обов’язки. Шлюбний договір укладається
в письмовій формі і нотаріально
посвідчується.

8.

Особисті права та обов'язки батьків і дітей
право та обов'язок присвоїти дитині
прізвище, ім'я та по батькові;
право та обов'язок виховувати й утримувати
дітей;
право визначити місце їх проживання;
право забезпечувати їхні інтереси.

9.

Майнові права та обов'язки батьків і
дітей право та обов'язок батьків з
управління майном дітей, обов'язок
поважати спільну й роздільну власність,
утримувати своїх неповнолітніх і
непрацездатних повнолітніх дітей, які
потребують матеріальної допомоги,
повнолітні діти зобов'язані утримувати й
піклуватися про непрацездатних батьків.

10.

Опіка й піклування встановлюються відносно:
а) осіб, які не досягли 18-річного віку і з різних причин
залишилися без батьківського піклування;
б) осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок
душевної хвороби чи недоумства;
в) осіб, визнаних судом обмежено дієздатними
внаслідок зловживання спиртними напоями або
наркотичними речовинами;
г) осіб, які потребують піклування за станом здоров'я.

11.

Права і обов’язки у сімейних
відносинах іноземців
Іноземці, особи без громадянства мають
в Україні такі ж права і обов’язки у
сімейних відносинах, як і громадяни
України. Шлюб між іноземцями,
зареєстрований за межами України за
законом держави – місця його реєстрації,
є дійсним в Україні.

12.

У 2006 р. іноземцями було усиновлено
майже 1500 дітей, громадян України. Це
засвідчує, що таке усиновлення стало для
України звичним явищем. Позитивним
моментом цього процесу є те, що вивезені
з України діти-сироти одержали реальний
шанс вилікуватися від фізичних хвороб і
водночас оздоровитися духовно,
одержавши можливість проживання в
сімейному оточенні.

13.

Відповідно до статті 283 СК, українська дитина може бути
усиновлена іноземним громадянином у разі:
1) перебування дитини на обліку в Державному
департаменті з усиновлення та захисту прав дитини не
менше одного року;
2) відсутності громадянина України, який виявив бажання
усиновити дитину або взяти її під опіку чи піклування до
себе в сім'ю;
3) згоди Державного департаменту з усиновлення та
захисту прав дитини;
4) забезпечення дитині за кордоном прав в обсязі не
меншому, ніж це встановлено законами України.

14.

Законом від 10 квітня 2008 р. було
ускладнено усиновлення дитини
іноземцями: усиновлення надалі стало
можливим лише тоді, коли
усиновлювачами є подружжя. Іншими
словами, іноземець, який не перебуває
у шлюбі, усиновити дитину не може, за
винятком випадків, коли він є родичем
дитини.

15.

Як зазначено у Постанові Пленуму
Верховного Суду України від 30 березня
2005 р., суд, з метою визначення
відповідності змісту норм сімейного
права країни усиновлювача інтересам
дитини, може звернутися до Міністерства
юстиції України та інших компетентних
органів або залучити експерта
(спеціаліста) в галузі іноземного права.

16.

Усиновлення братів, сестер
У статті 211 СК сформульовано загальне правило
про недопустимість роз'єднання при усиновленні
рідних братів та сестер. Однак усиновити в одну
сім'ю всіх дітей часто не вдається, тому наявність
винятків із нього - річ закономірна.
Відповідно до частини 2 ст. 210 СК, якщо
усиновлення для дитини не є таємним, брат та
сестра мають право знати про місце її проживання,
а це значить, що вони мають і право на спілкування,
що визначено у ст. 259 СК.

17.

Усиновлення – прийняття в сім'ю
дитини на правах кровного зі всіма
витікаючими звідти правами і
обов'язками. Усиновлення є
пріоритетною формою влаштування
дітей. Для батьків це – вища міра
відповідальності за долю дитини і
його повноцінний розвиток.

18.

Народившись,
отримує право
на громадянство, має право жити
і виховуватися у сім’ї, знати своїх
батьків, отримувати від них
захист своїх прав і законних
інтересів. На ім’я дитини може
бути відкрито рахунок у банку.

19.

Півторарічний громадянин має право відвідувати ясла.
Трьохрічний громадянин має право відвідувати дитячий садок.
Шестирічний громадянин має право:
відвідувати школу;
самостійно заключати дрібні побутові угоди.
Десятирічний громадянин:
дає згоду на зміну свого імені та прізвища;
дає згоду на своє всиновлення або передачу в прийомну родину, або
відновлення батьківських прав своїх батьків;
висловлює свою думку про те, з ким із його батьків, після розірвання
шлюбу,він хотів би жити;
має право бути заслуханим у ході будь-якого судового або адміністративного
розгляду;
може вступати в дитячі суспільні об’єднання.

20.

Чотирнадцятирічний громадянин:
може вибирати місце проживання (за згодою батьків);
має право за згодою батьків укладати будь-які угоди;
має право самостійно разпоряджатися своїм доходом, зарплатою, стипендією;
здійснювати свої авторські права, як результат своєї інтелектуальної діяльності;
може отримати дозвіл взяти шлюб у вигляді виключення, якщо склалися особливі
обставини (при цьому наступає повна дієздатність);
допускається вступ на работу з дозволу батьків (на легку працю не більше 4 годин у день);
має право вимагати відміни усиновлення;
може навчатися водінню мотоцикла;
має право управляти велосипедом під час руху дорогами;
несе карну відповідальність за деякі злочини;
несе майнову відповідальність по укладених угодах, а також за заподіяну майнову шкоду;
може бути виключений зі школи за порушення.

21.

П’ятнадцятирічний громадянин має право вступу на роботу (24 годинний робочий
тиждень).
Шістнадцятирічний громадянин має право:
отримати паспорт;
взяти шлюб при наявності поважних причин;
управляти мопедом при їзді по дорогах;
навчатися водінню автомобіля на дорогах в присутності інструктора;
заключати трудовий договір (контракт), рабочий тиждень не повинен
перебільшувати 36 годин;
підлягає адміністративній та карній відповідальності за правопорушення.
Сімнадцятирічний громадянин підлягає початковому ставленню на військовий облік
(видається приписне свідоцтво).
У 18 років настає повна дієздатність громадянина. Отримує всі права та накладає на
себе будь-які обов’язки.

22.

Дякую за увагу!