13 СРСР у 1920-30 (1)

1.

СРСР у 1920-30-х роках
План
1. Становище на території Росії після Першої
світової, громадянської воєн та революцій.
2. Нова економічна політика.
3. Утворення СРСР.
4. Боротьба за владу у керівництві СРСР
після смерті В. Леніна. Становлення
сталінського режиму.
5. Індустріалізація.
6. Колективізації сільського господарства.
7. Масові репресії в СРСР.
Д/з: С. 79-89

2.

1. Становище на території Росії після Першої
світової, громадянської воєн та революцій.

3.

У 1920 р. порівняно із 1913р. національний доход
країни скоротився у 2,8 рази. Промисловість у стані
розрухи. Обсяг виробництва великої промисловості
становив лише 13 % від довоєнного. Чавуну
виплавлялося лише 3% від рівня 1913 р., сталі – 5%,
вугілля видобувалося 30%.
У 1921 р. на одну людину вироблявся 1 метр ситцю на
рік, на одне селянське господарство вироблялося сто
грамів металевих виробів.
Виробництво цукру зменшилося в 45 разів.
У країні буяла цілковита інфляція
Продукція аграрного сектору у 1920 р. становила лише
2/3 довоєнного рівня.

4.

5.

Реалізація політики «воєнного комунізму»
спричинила голод, господарську розруху й
поставила під загрозу більшовицьку владу.
Голод 1921-1923 рр. охопив великі райони Південної
України, Поволжя і Північний Кавказ. В Україні від
голоду померло 235-500 тис. осіб.

6.

.
На початку 1921 р. більшовицька влада опинилася в
глибокій кризі.
Політика «воєнного комунізму» призвела до масових
селянських повстань в Україні, Поволжі, Кубані, Дону,
Сибіру, Середній Азії.
Найнебезпечнішим став збройний виступ моряків
Балтійського флоту в Кронштадті
навесні 1921 р. з вимогами: «Ради – без комуністів».
Це змусило більшовицьке керівництво переглянути
свою політику, особливо щодо селянства і перейти до
нової економічної політики.

7.

2. Нова економічна політика.

8.

Неп (нова економічна політика) – політика,
заснована на ринкових відносинах, різних формах
власності й економічних методах управління н/г
(введена Х з'їзд РКП(б), березень 1921 р.)
Неп розглядали як форму перехідного від
капіталізму до соціалізму періоду.

9.

Питання
порівняння
Мета
«Воєнний комунізм»
(1918-1921рр.)
НЕП
(1921-1928рр.)
Побудова комунізму
Ліквідація загрози нової громадянської
насильницькими
війни.
методами, шляхом
Рятування більшовицького режиму.
«кавалерійської атаки на Покращення економічного становища
капіталізм»
в країні, що знаходилася у міжнародній
ізоляції
Основні заходи
Промис
ловість
С/г
Націоналізація промисловості. Часткова денаціоналізація (оренда
Мілітаризація.
та передача у приватну власність
дрібних та середніх підприємств);
концесії.
Продовольча розкладка.
Заборона оренди, найманої
праці. Спроба запровадження
колективних господарств .
Продовольчий податок; оренда,
наймана праця.
Ліквідація безкоштовних послуг.
Розвиток кооперації.

10.

Питання
порівняння
«Воєнний комунізм»
(1918-1921рр.)
НЕП
(1921-1928рр.)
Торгівля
і обмін
Заборона торгівлі; прямий
продуктообмін, карткова система.
Скасування оплати за паливо,
житло, транспорт тощо.
Відновлення торгівлі (державна,
кооперативна, приватна).
Відновлення платних послуг.
Фінанси
Скасування грошей
Відновлення грошово-фінансової
системи (запровадження твердої
валюти - червінців)
Систем
управління
Формування жорсткої
вертикальної системи управління
(система главків).
Децентралізація: запровадження
горизонтальної системи управління
(система трестів).
Трудові
відносини
Трудова повинність,
мілітаризація праці, примусова
праця «буржуазних елементів»,
створення трудових армій
Система вільного найму робочої сили.
Матеріальне стимулювання праці.
Підприємництво
Наслідки
Посилення господарської
розрухи. Мобілізація ресурсів для
боротьби з антибільшовицькими
силами. Масове невдоволення
населення. Селянські виступи і
повстання
Відновлення промисловості та с/г,
зруйнованих у роки Першої світової і
громадянської воєн.
Ліквідація політичної кризи.
Стабілізація радянського режиму.
Закріплення більшовиків при владі

11.

Неп у сільському господарстві:
1) продрозкладка була замінена на продподаток, який у 2
рази менший продрозкладки, що посилювало його
зацікавленість у підвищенні виробництва;
2) селяни могли продавати свою продукцію;
3) ліквідовано кругову поруку сплати податків
сільською громадою - кожний селянин платив
самостійно.

12.

13.

14.

Неп у промисловості:
1) дозволено оренду націоналізованих дрібних і
середніх промислових підприємств колишнім власникам;
2) децентралізовано управління промисловістю;
3) багато підприємств переведено на госпрозрахунок;
4) скасовано загальну трудову повинність, формується
ринок робочої сили;
5) від зрівняльної зар.плати перейщли до відрядної;
6) залучався іноземний капітал у формі концесій.

15.

Неп у торгівлі й фінансах:
1) відмова від прямого продуктообміну, повернення
до торгівлі;
2) поява трьох видів торгівлі - приватної,
кооперативної, державної. У великих містах
відкриваються торговельні біржі;
3) випуск (з 1922р.) конвертованого червінця, що
дорівнював 10 золотим карбованцям і був забезпечений
золотом на 25 %;
4) запровадження різних (86 видів) податків як
джерела постійного поповнення держбюджету;
введення плати за комунальні, транспортні та ін.
послуги.

16.

Неп у сфері духовності:
1. Насильне введення марксистської ідеології.
2. Посилення ідеологічного контролю.
3. Введення до Кримінінального кодексу статті про
відповідальність за переконання.
4. Посилення боротьби з неписьменністю.
5. Активізація антирелігійної кампанії.
6. Вислання за кордон представників інтелігенції.

17.

Неп у політичній сфері:
1.Збереглася і зміцнилася авторитарна система.
2.РКП (б) утримувала всю повноту влади.
3.Завершився розгром опозиційних партій.
4.Проведено судові процеси над опозицією.

18.

НЕП продемонстрував значні економічні
результати, особливо в перші роки проведення.
У 1925 р. валовий збір зернових перевищив
рівень 1909 - 1913pp. на 21% , а до 1927 р. було
досягнуто довоєнних показників і в тваринництві.
До 1926 р. радянська економіка майже досягла
рівня 1913 p., але технічна і технологічна база
СРСР була вкрай застарілою.
Таке суперечливе становище спричиняло неодноразові
кризи хлібозаготівлі у 1925, 1927–1928, 1928–1929 рр.
Приводом до їхнього виникнення була відмова селян
здавати зерно за заниженими цінами.

19.

20.

3. Утворення СРСР.

21.

У 1919-1920 рр. сформувалася «договірна федерація»
радянських республік (військовий і господарський
союз РСФРР з ін. Республіками).
Встановлення комуністичних режимів на більшій
частині колишньої Російської імперії поставило
питання про тісніше об’єднання радянських
республік.
Були дискусії про форму такого об’єднання.

22.

1. Автономізація (Сталін):
інші республіки входять
до складу РРФСР
2. федералізація (Ленін):
усі республіки, як рівноправні
об’єднуються у нову державу

23.

30 грудня 1922 року на І з'їзді рад Союзу
Радянських Соціалістичних Республік делегатами
від з'їздів Рад чотирьох республік: РСФРР, УСРР,
БСРР і ЗСФРР затверджено Договір про утворення
СРСР юридично оформлено створення нової держави у
складі чотирьох союзних радянських республік.

24.

25.

26.

За конституцією СРСР республіки мали суверенітет,
але насправді реальна влада була в руках
більшовицьких республіканських партійних
комітетів, підзвітних ЦК Всесоюзної
комуністичної партії (більшовиків) - ВКП (б).
Тому ключові політичні і господарські рішення, що
приймалися центральними партійними органами,
були обов’язковими і для республіканських.
Формально – федерація;
насправді – республіки позбавлені прав, повнота
влади – в союзного центру (автономізація)

27.

28.

4. Боротьба за владу у керівництві СРСР
після смерті В. Леніна. Становлення
сталінського режиму. Масові репресії в СРСР.

29.

Ленін із-за стану здоров’я з травня 1922 р. усунутий
від політичної діяльності. Він написав декілька
статей і листів, у яких дав характеристику багатьом
керівникам, вказав на небезпеку суперництва між
Сталіним і Троцьким, пропонував усунути Сталіна
від партійного керівництва та реорганізувати владу
так, щоб рішення приймалися колегіально.
21 січня 1924 р. Ленін помер, після його смерті
посилилася боротьба за владу. Основними
суперниками були Сталін і Троцький.

30.

Лев Бронштейн (Троцький)
Сталін - наступник Леніна

31.

32.

1929 р. став роком остаточної перемоги Й. Сталіна
та початком утвердження в СРСР сталінського
тоталітарного режиму.
Керівною та спрямовуючою силою радянської
тоталітарної системи була більшовицька партія,
основу якої складала ідеологія марксизму-ленінізму
Сталін спирався на підтримку органів безпеки, армії,
партійного апарату.

33.

Причини утвердження в СРСР
тоталітарного режиму :
• відсутність традицій демократії в країні та реальних
демократичних свобод;
• низький рівень політичної культури населення СРСР;
• зосередження політичної влади в руках однієї партії;
• невисокий інтелектуальний рівень керівництва
ВКП(б), обмеженість його політичної культури;
• внутрішня природа радянської влади, яка становила
собою диктатуру класу, що переросла в диктатуру партії
та не заперечувала можливості диктатури однієї особи;
• наявність численного бюрократичного апарату,
добробут якого залежав від збереження командноадміністративної системи.

34.

5. Індустріалізація.

35.

У 1925-1926 рр. було загалом завершено відбудову
н/г. Але СРСР за темпами розвитку суттєво
відставав від передових країн Європи. Для
подальшого розвитку необхідно було докорінне
оновлення - модернізація, яка вивела б її з
економічної відсталості.

36.

У грудні 1925 р. на XIV з'їзді ВКП(б) було
взято курс на проведення стратегії здійснення
імпортозамінної індустріалізації.
Індустріалізація – прискорений розвиток
великого промисловості з метою технічного
переоснащення економіки та зміцнення
обороноздатності.
Пріоритетні галузі: електроенергетика,
металургія, хімічна промисловість і
машинобудування.

37.

Причини проведення індустріалізації:
1) необхідність технічного переозброєння економіки;
2) створення військово-промислового комплексу;
3) створення матеріально-технічної бази для
економічної самостійності країни за умов ворожого
оточення й можливої економічної ізоляції;
4) необхідність технічної підготовки до кооперування
села (випуск тракторів, машин тощо);
5) необхідність зміни соціально-класової структури
населення в бік збільшення чисельності робітничого
класу.

38.

Труднощі індустріалізації – це відсутність:
1. транспортної інфраструктури,
2. кваліфікованих спеціалістів,
3. обладнання,
4. коштів.

39.

Джерела коштів для індустріалізації:
1. інвестування у важку промисловість за рахунок
легкої, харчової та с/г, («ножиці цін», колективізація.
«розкуркулення»);
2. посилення визиску працівників (безкоштовна праця
у вихідні (суботники, недільники), трудовий ентузіазм та
рух передовиків; збільшення робочого дня та норм
виробітку; праця в’язнів);
3. зниження життєвого рівня населення та режим
економії (збільшення податків, примусові державні
позики (облігації, лотереї); карткова система розподілу
продуктів і товарів першої необхідності; продаж
державою спиртних напоїв («п’яні гроші»);
4. продаж за кордон за низькими цінами сировини і с/г
продукції, національних культурних цінностей в т.ч. і з
пограбованих церков.

40.

Впроваджено плани розвитку економіки:
- План І п’ятирічки розвитку н/г на 1928/291932/33 рр. Влада оголосила про дострокове
виконання завдань І п’ятирічки за чотири роки
й три місяці. Проте запланованих показників І
п’ятирічки за деякими групами товарів було
досягнуто лише в середині 1950-х рр.
- План ІІ п’ятирічки (1933-1937 рр.) був більш
збалансований, але і вона виконана не була.

41.

У роки І і ІІ п’ятирічок збудовано
6000 нових великих підприємств.
Найбільші новобудови І та ІІ п’ятирічок:
Дніпрогес; Магнітогорський, Кузнецький металургійні
комбінати, «Азовсталь»; Сталінградський,
Харківський тракторні заводи; Московський,
Горьківський автомобільні заводи; Турксиб;
Уральський, Краматорський заводи важкого
машинобудування

42.

Підсумки індустріалізації:
1) СРСР з аграрної перетворився на індустріальноаграрну державу;
2) зміцнилась обороноздатність;
3) відбулися структурні зміни в промисловості:
перевага була віддана важкій промисловості;
4) було ліквідовано безробіття, але знизився
життєвий рівень населення (інфляція, карткова
система, нестача товарів широкого вжитку);
5) монополізм державної власності, відсутність
конкуренції та матеріальної зацікавленості призвели до
сповільнення темпів розвитку економіки;
6) створено нову модель керівництва економікою адміністративно-командну.

43.

44.

45.

У 1937 р. за обсягами промислового виробництва
СРСР вийшов на ІІ місце у світі після США.
Було забезпечено техніко-економічну незалежність
СРСР від країн Заходу.
Однак ціна індустріалізації була занадто високою:
підірване с/г,
скорочено виробництво в легкій та переробній
промисловості,
утверджено командно-адміністративні методи
управління,
цілковите ігнорування інтересів і потреб народу й
зниження життєвого рівня населення.

46.

Держава дедалі частіше використовувала
інструменти примусу щодо своїх громадян.
Закон від 15 листопада 1932 р. за неявку на роботу без
поважних причин передбачав негайне звільнення.
Постанова уряду від 28 грудня 1938 р. дозволяла
звільняти з роботи за 20-хвилинне спізнення.
Указ від 26 червня 1940 р. встановлював 8-год
робочий день при 7-денному робочому тижні;
самовільне залишення підприємства каралося
позбавленням волі до 4 міс., прогул - до 6 міс.
Випуск неякісної продукції за указом від 10 липня
1940 р. класифікувався як прояв шкідництва.

47.

6. Колективізації сільського господарства.

48.

Колективізація –
створення колективних селянських господарств,
замість одноосібних (розпочата за рішеннями
XV з’їзду ВКП(б) (1927р.)
Проводилась з метою:
• збільшення товарності с/г,
• ліквідації приватної власності,
• установлення контролю над селянством, а також
• як джерело індустріалізації.
Призвело до відчуження селян від власності на землю
і результати своєї праці.

49.

Основні елементи колективізації:
• примусове усуспільнення землі, засобів
виробництва, худоби,
• позбавлення селян прав розпоряджатися
вирощеною продукцією через обов'язкові постачання
державі за значно нижчими цінами, ніж ринкові;
• розкуркулення, тобто вилучення з с/г виробництва,
позбавлення громадянських прав і виселення до Сибіру
заможних і підприємливих селян, які чинили опір
насильницькій колективізації.

50.

ХV з’їзд ВКП(б) : «поступовий перехід до
колективної обробки землі на основі нової техніки».
Форми, способи, строки створення колективних
господарств на з’їзді не обговорювалися.
Планове завдання першої п’ятирічки
передбачало до 1933 р. залучити до кооперативів 85
% господарств, у тому числі 18-20 % - у колгоспи.
Але криза хлібозаготівлі 1927-1928 рр. була
розв’язана насильницькими методами: у 1929 р. –
«рік великого перелому» (Сталін), було
оголошено про суцільну колективізацію.

51.

Головним методом проведення колективізації став
терор проти селянства.
З осені 1929 р. радянська влада розпочала активний
наступ проти «куркульських» господарств. Вона
встановила підвищений зерноподаток, заборону
оренди землі та вступу до колгоспів.
Поступово політика «розкуркулення»
перетворилася на засіб боротьби проти всіх
селянських господарств, які чинили опір
колективізації ( в т.ч. середняків, навіть бідняків).
Усього «розкуркулили» до 15% селянських
господарств, а адміністративно вислали 20%
селянства.

52.

До 1937р. колективізацію було в основному завершено.
~97% селянських господарств було об’єднано в
колгоспи.
Наслідки суцільної колективізації:
1. Голодомор охопив Казахстан, Поволжя, Україну та інші
регіони, загинуло ~8 млн., в Україні - > 4 млн.селян.
Фізично знищено найкваліфікованіших селян.
2. Криза с/г (збір зерна упав до рівня 1921 р., поголів’я
ВРХ скоротилося вдвічі. С/г лише до кінця 30-х р.р.
вийшло на рівень кінця 1920-хрр., але
не досягло рівня 1913р.)
3. Уніфіковано форми власності (лише державна),
знищено господарську ініціативу серед селян.

53.

«Механізм» Голодомору –
рішення радянської влади 1932р.:
• 7 серпня – закон «про п’ять колосків» - карали
розстрілом або 10 роками таборів навіть дітей, які
збирали колоски пшениці;
• 24 листопада – штрафи за невиконання хлібоздачі;
• 1 грудня – постанова про перевірку наявності фондів
картоплі;
• 3 грудня – постанова про заборону торгівлі м'ясом та
худобою;
• 15 грудня – постанова про заборону завезення та
продажу промислових товарів;
• 24 грудня – лист про вивезення в 5-ти денний строк
всього наявного колгоспного зерна.

54.

Голодомор мовою фактів
Весна 1933 року – пік голодомору

55.

Масштаби голодомору

56.

57.

58.

7. Масові репресії в СРСР.

59.

Завершення громадянської війни не зупинило
терору, який був частиною державної політики
(конституції 1918 і 1924 рр. проголошували «диктатуру
пролетаріату»).
Невід’ємною складовою суспільно-політичного
життя СРСР у цей період стали масові репресії
проти «класових ворогів» й осіб, звинувачених в
антирадянській діяльності. Найбільш гучними
процесами того періоду були «Шахтинська справа»
(1928 р.), процес «Трудової селянської партії»
(1929 р.), «Промпартії» (1930 р.), процеси над
антипартійними групами.

60.

Мета політичних репресій в СРСР:
• Знищення будь-якої, навіть потенційної
опозиції.
• Знищення старої «партійної гвардії», усіх, хто
міг пролити світло на минуле Й. Сталіна.
• Переслідування і знищення заможних верств
населення.
• Зняття соціальної напруги в суспільстві;
знищення «стрілочників» - представників
партійно-бюрократичного апарату, на яких
перекладали відповідальність за прорахунки
Сталіна

61.

З 1930 р. розширюється мережа виправно-трудових
таборів, об’єднаних у систему ГУТАБу (ГУЛАГу)
(«Главное управление лагерей»). Кількість ув’язнених у
цих таборах за 10 років зросла до 4 млн.
Вдосконалювалася система тотального контролю
над суспільством.
У містах 1932 р. ввели паспортну систему.
Паспорт обмежував свободу пересування,
забезпечуючи контроль за громадянами з боку
держави. Колгоспники, які були позбавлені права на
отримання паспорта, відповідно, були позбавлені
права виїздити із села до 1970-рр.

62.

Введено відповідальність дорослих членів сім’ї за
«злочин» одного з них.
Створено позасудові органи – «трійки» для
прискорення винесення вироків (без права на захист).
Введено кримінальну відповідальність (у тому числі
розстріл) з 12 років.
Дозволено застосовувати фізичний вплив (тортури)
до «ворогів народу».
Від середини 30-х рр. репресії набули масового
характеру і досягли апогею в 1937–1938 рр.
Тільки в 1937–1938 рр. репресували ~10 млн осіб, із
яких 2–3 млн знищили фізично.

63.

Масові репресії 1930-х рр. знекровили інтелектуальну
силу радянського суспільства в політиці, армії, науці,
літературі.
Опір режиму існував, але не мав масового характеру. Це
були поодинокі виступи тих, хто не змирився. Всі ці акти
непокори жорстоко придушувалися.
Прийняття нової, «сталінської конституції» 5 грудня
1936 р. («Конституція соціалізму, що переміг»)
не змінило сутності тоталітарної системи в СРСР, хоча
було формально проголошено демократичні права й
свободи.

64.

Підростаюче покоління через комсомольську й
піонерську організації виховувалось у дусі
ненависті до «ворогів народу», «шпигунів»,
«шкідниківи» на виробництві, «куркулів».
Заохочувалися
навіть доноси на батьків.