ТЕМА 5_4876d36d5429f2cd6ee5fc714eae5783

1. ТЕМА. УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

МЕТА: з’ясувати поняття „термін”, значення термінологічної
лексики для наукового та офіційного стилів, визначити основні ознаки
термінів, їхні види, способи творення та джерела виникнення,
окреслити найважливіші проблеми сучасної української термінології.

2. План

1.
Основні етапи становлення і розвитку української наукової термінології.
2.
Термін і його ознаки. Термінологія як система.
3.
Види та структура термінів.
4.
Джерела й способи творення термінів.
5.
Сучасні проблеми української термінології.

3.  Література  

Література
▪ Власенко Л. А., Дубічинський В. В, Кримець О. М. Фахова українська мова. Київ, 2008.
▪ Ліпінська А. В. Науково-технічна термінологія : навч. посіб. для дистанційного навчання / за
ред. акад. М. І. Жалдака. Київ : Університет «Україна», 2007.
▪ Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови. Київ, 2006.
▪ Павлова О. І. Основи термінознавства : навч. посіб. для студентів вищих навчальних
закладів. Рівне : Волинські обереги, 2011.
▪ Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П.. Українське термінознавство. Львів, 1994.
▪ Тур О. М. Українська мова: навч. посіб. Кременчук, 2010.
▪ Шевчук С. В., Клименко І. В. Українська мова за професійним спрямуванням : підручник.
Київ, 2011.

4. 1. Основні етапи становлення і розвитку української наукової термінології

5.

Перший період (ІХ – перша половина ХІХ ст.) є періодом
стихійного нагромадження термінологічної лексики.
Українську
науково-виробничу,
природничу,
мистецьку
термінологію представлено в загальномовних словниках того
часу: „Лексикон словенороський” П. Беринди
(1627 р.),
„Лексис” Л. Зизанія (1596 р.), „Лексикон латинський”
Є. Славинецького (1650 р.) та „Лексикон словено-латинський”
Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського (ХVІІ ст.),
„Синоніма славеноросская” невідомого автора (ХVІІ ст.).

6.

Другий період (друга половина ХІХ ст. – початок ХХ ст.)
пов’язаний з журналом «Основа» та діяльністю наукових товариств,
а також іменами І. Верхратського, М. Драгоманова, В. Левицького,
М. Грушевського, І. Пулюя, П. Куліша. Із 90-х років
термінологічною роботою систематично займається Наукове
товариство імені Т. Шевченка в Галичині. Його мета – творити
науку українською мовою. Це був період свідомої колективної
термінотворчості в Україні. Із цього часу термінологія почала
творитися свідомо, оскільки в ній мали гостру потребу фахівці
та науковці.

7.

Третій період розвитку науково-технічної термінології припадає
на 20-ті початок 30-х років ХХ ст. і характеризується відновленням
української державності, розширенням суспільних функцій
української мови. Він пов’язаний з діяльністю Інституту
української наукової мови, створення якого (1921 р.) відкрило
новий етап у розвитку української науково-технічної термінології,
оскільки вперше в історії української мови термінологія
розвивалася за визначеним планом та за підтримки держави.
Часовий проміжок 1921–1933 рр. термінознавець Анатолій Вовк
назвав „золотим десятиріччям” розвитку української науковотехнічної термінології.

8.

Четвертий період (1933 - 1990). Творчу працю вчених перервано
звинуваченнями українських філологів у народництві та націоналізмі.
Упродовж 1933–1935 років Інститут мовознавства видавав
„Термінологічні бюлетені” під гаслом „Проти націоналізму в
термінології”, у яких значну частину (14,5 тисяч) українських
термінів з різних галузей знань, прийнятих у 20-ті роки, замінено
російськими відповідниками (бурштин – янтар, копальня – шахта,
линва – трос), уніфіковано рід запозичених термінів на зразок цих
запозичень у російській мові (бензина – бензин, синтеза – синтез,
емаль (чол. роду) – емаль (жін. роду). Ці бюлетені фактично
знівелювали багаторічну термінотвірну працю українських науковців.

9.

П’ятий період розвитку української термінології
почався з
1991 року, коли Україна стала незалежною
державою і всі галузі науки почали послуговуватися
українською
термінологією.
Цей
етап
є
найпродуктивнішим у розбудові як української наукової
мови, так і її термінології. Гостро постала потреба у
фахових словниках, їхній вихід засвідчив поступову
стандартизацію основного корпусу української науковотехнічної термінології. За останнє десятиріччя ХХ ст. та
початок ХХI ст. в Україні побачили світ понад 600
термінологічних словників.

10.

Висновок до 1 питання
Отже, українська термінологія пройшла довгий і непростий шлях свого становлення,
та попри це на сьогодні вона є цілком сформованою, унормованою та становить
потужний і значущий шар лексики нашої мови.

11.

2. Термін та його ознаки. Термінологія
як система

12.

Термін (лат. terminus – межа, кінець) – це слово або
словосполучення, що позначає чітко окреслене поняття певної
галузі знань чи діяльності.
Науку, що вивчає
термінознавством.
українську
термінологію,
називають

13.

Характерні ознаки терміна:
відповідність правилам і нормам певної мови;
належність до певної термінологічної підсистеми;
наявність дефініції, тобто лаконічного логічного визначення, яке зазначає
суттєві ознаки предмета або значення поняття;
точність (термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст
поняття, яке він позначає);
однозначність у межах однієї терміносистеми;
стилістична нейтральність;
незалежність від контексту, самостійність;
відсутність експресивності, образності, суб’єктивно-оцінних відтінків;
відсутність синонімів та омонімів в межах однієї терміносистеми (крім
дублетів або абсолютних синонімів, які не мають ні смислових, ні
стилістичних відмінностей, а різняться найчастіше лише походженням);
лаконічність;
милозвучність.

14.

Висновок до 2 питання
Отже, слова-терміни мають низку диференційних ознак, що уможливлюють їхнє
вирізнення з-поміж решти лексем сучасної української літературної мови.

15.

3. Види та структура термінів

16.

Терміни
Загальнонаукові
поширені в усіх сучасних
галузях наукових знань.
Вони
однаково
використовуються
в
побутовій мові, художній
літературі,
ділових
документах
Вузькоспеціальні
Міжгалузеві
позначають поняття
суміжних наукових і
науково-прикладних
дисциплін
позначають поняття, що
відображають специфіку
конкретної галузі

17.

Структурні моделі термінів
• однокомпонентні терміни, наприклад, бартер, резолюція,
валюта, чисельник, файл;
• двокомпонентні терміни – найчастіше це словосполучення
„іменник + іменник”, наприклад: стратегія спілкування,
частини мови, кон’юнктура ринку, недоторканість особи,
принципи маркетингу, амплітуда коливання; „прикметник +
іменник”, наприклад: унітарна держава, нормативний акт,
приватна власність, матеріальна відповідальність;

18.

• трикомпонентні терміни, до складу яких можуть уходити прийменники:
а) прикметник + прикметник + іменник, наприклад: вільна економічна зона,
центральна виборча комісія, пересувна телевізійна установка, гарантований
щорічний дохід;
б) прикметник + іменник + іменник, наприклад: пасивний словник мовця,
міжнародний поділ праці, валютні фонди підприємств, еквівалентна форма
власності;
в) іменник + прикметник + іменник, наприклад: ревізія міжнародного
договору, плинність робочої сили, податок на цінні папери;
г) іменник + іменник + іменник, наприклад: категорія числа іменника,
розширювач діапазону гучності, інвентаризація в установах банку,
кругооборот коштів підприємств;

19.

• багатокомпонентні терміни, що мають чотири й більше
компонентів, наприклад: визначення авторських і суміжних
прав, міжнародний комерційний арбітражний суд, резерв
коштів на непередбачені роботи та витрати. За статистикою,
понад 70% термінів у різних терміносистемах – це
словосполучення. Вони становлять певну семантикосинтаксичну єдність, відтворюються у готовому вигляді.

20.

Висновок до 3 питання
Отже, усі терміни залежно від ступеня спеціалізації поділяють
на загальнонаукові, міжгалузеві та вузькоспеціальні.
За структурними моделями існують однокомпонентні,
двокомпонентні, трикомпонентні й багатокомпонентні терміни .

21.

4. Джерела та способи творення
українських термінів

22.

Способи творення термінів
1. Використання внутрішніх ресурсів мови:
а) надання наявним словам нових значень (вторинна номінація);
б) творення похідних слів;
в) складання основ (слів);
г) творення словосполучень.
2. Запозичення термінів.

23.

Під час термінологізації (способу вторинної номінації) звукова оболонка
наявного в мові слова (чи словосполучення) використовується для називання
наукового поняття, наприклад: споживчий кошик, чиста конкуренція, ринок праці,
водяний знак тощо.
Під час ретермінологізації відбувається зміна значень термінів, запозичених з
інших галузей науки й техніки, наприклад: біологічний термін «миша» означає
вид тварини ряду гризунів; в обчислювальній техніці цей термін має інше значення
– прилад для зручності роботи на комп’ютері.

24.

Утворення похідних слів
-ація:
пролонгація,
перфорація;
і/изм:
русизм,
кубізм;
-і/-изація:
лібералізація,
палаталізація;
анти-:
антимонополь
ний,
антитіло;
-фікація:
класифікація,
електрифікація;
-і/ист :
фінансист,
артист;
про-:
пропедевтичн
ий,
протеза;
прото-:
протоукраїн
ський,
прототип.

25.

Основоскладання – це поєднання кількох основ слів за допомогою
сполучних звуків (інтерфіксів) о, є чи без них. Результатом основоскладання є
складні слова, або композити: теплосітка, трубопровід, теплопостачання,
водовідведення, електрострум, паропоглинання, боєздатність.
Складні слова, крім композиції, можуть утворюватися способом
словоскладання, що полягає у складанні кількох слів, для яких характерне
поєднання двох чи більше компонентів без сполучних голосних: прем’єрміністр, речовина-носій, клапан-відсікач, план-схема, план-графік. Механізм
цього способу творення складних слів подібний до способу утворення
абревіатур – одиниць, що є скороченнями двох і більше слів: поверхневоактивні речовини – ПАР, паста тампонажна цементно-глиниста – ПТЦГ,
ЕТГ еколого-технологічні групи, ПК – персональний комп’ютер, АТС –
автоматична телефонна станція.

26.

Запозичення із західноєвропейських мов:
а) з німецької мови слова на позначення військових понять (штаб, гауптвахта, солдат,
офіцер, юнкер), торгівлі, виробництва, техніки (шахта, бухгалтер, агент, акція, вексель, маклер,
верстат, клапан, гвинт);
б) із французької мови – терміни суспільно-політичного життя (парламент, депутат,
генерал, бюро, демонстрація), мистецтва (сюжет, увертюра, п’єса, сюїта, режисер, ансамбль),
військової галузі (армія, авіатор, екіпаж, десант, парашут, арсенал, гарнізон); техніки (шасі,
карбюратор, реле, зонд, ресора);
в) з англійської – слова на позначення понять з мореплавства (шхуна, док, мічман); спорту
(фініш, футбол, бейсбол, фристайл, хокей, нокаут); техніки (трамвай, ескалатор, комбайн,
блюмінг, бульдозер, тролейбус); економіки (менеджер, спонсор, бюджет, лізинг, консалтинг,
дисконт, бартер; інформаційних технологій (інтерфейс, кластер, драйвер, модем, файл, принтер,
сканер, хаб);
г) із голландської мови українська запозичила морські терміни (боцман, кіль, шлюпка, трап,
пеленг, каюта, матрос, гавань, бакен, шкіпер);
д) з італійської мови – слова-терміни музичного мистецтва (віолончель, дует, соло,
композитор, тенор, піаніно, фортепіано, адажіо, арія, опера, сопрано, бас) та ін.

27.

Висновок до 4 питання
Отже, з-поміж внутрішньомовних способів творення термінів
виокремлюють вторинну номінацію, творення похідних слів шляхом
додавання префіксів, суфіксів чи одночасного приєднання їх,
словоскладання, основоскладання та синтаксичний.
Крім того, нові терміни з’являються в мові шляхом запозичень з інших
мов.

28.

5. Найважливіші проблеми сучасної
української термінології

29.

Проблема нормалізації української наукової термінології ставить на
порядок денний питання про співвідношення в ній національного та
іншомовного. Підхід до його розв’язання повинен бути серйозним і
виваженим. Не варто зловживати іншомовними термінами, але й
недоцільно замінювати їх не зовсім вдалими українськими.
невдалий
Комп’ютер
невдалий
Реклама
невдалий
Атом
Неділка
Вихвала
Зачислячка

30.

Не слід бездумно вживати іншомовні терміни, коли для них
зовсім неважко знайти прості й точні вітчизняні відповідники.
Наприклад, транш (кредиту) слід замінити на частка або черга
(чи міцно вкорінене іншомовне слово порція). Те ж можна
сказати й про слово імплементація, яке чомусь увели, коли
знадобилось
упроваджувати
(втілювати)
результати
всенародного обговорення (референдуму).

31.

Уся історія українського термінотворення пов’язана з
розв’язанням проблеми відбору національної чи чужомовної
назви для того, щоб позначити конкретне наукове поняття. Але
слід пам’ятати, що інтернаціональне не протистоїть
національному, а втілюється в ньому.

32.

Наявність власних відповідників до запозичених слів свідчить
про багатство й самобутність наукової мови. На жаль, у пошуках
відповідного терміна в різних галузях знань українці й сьогодні
вдаються до перекладів російських слів та виразів. Це призводить
до штучності багатьох термінів і термінологічних конструкцій,
спричиняє певну невідповідність окремих терміноодиниць
означуваним поняттям. Так, порушенням семантико-стилістичної
відповідності можна вважати варіанти перекладу російських
термінів исключение, жилые дома, культ личности, окисление як
виключення, жилі будинки (масиви), культ особистості,
окислення замість правильних відповідно: виняток, житлові
будівлі, культ особи, окиснення.

33.

Завданням термінологів на сьогодні є вироблення основних моделей
творення термінів і перегляд та нормалізація наявних у мові термінів.
Свідченням того, що в цьому напрямі постійно проводиться робота, є тенденція
до відновлення питомо українських словотвірних типів: уживання віддієслівних
іменників з суфіксами -ння, -ття (паркування, прокладання, відбиття) замість
іменників із суфіксом -к(а) (парковка, прокладка, відбивка); відносних
прикметників із суфіксом -ов (осадовий, висадковий) замість прикметників з
суфіксом -очн (осадочний, висадочний), витіснення іншомовного суфікса
-альн(ий) у прикметниках та заміна його питомим суфіксом -н(ий):
бактеріальний – бактерійний, категоріальний – категорійний; віддієслівних
прикметників на -альн(ий) (систематизувальний, фільтрувальний) замість
активних дієприкметників на -уч(ий), -юч(ий (систематизуючий, фільтруючий);
замість субстантивованих прикметників на -уч(ий), -юч(ий) на позначення осіб
за посадою, вживають іменники, утворені за допомогою суфікса -увач
(завідувач, командувач), заміна префікса обез- на зне- у словах із значенням
„процес видалення, знищення чого-небудь” (зневоднення, знеболення) тощо.

34.

Висновок
Отже, термінологічна лексика становить основу наукового стилю сучасної
української літературної мови. Слова-терміни мають низку визначальних
характеристик, які уможливлюють їхню швидку диференціацію з-поміж решти
шарів української лексики.
За ступенем спеціалізації терміни поділяють на загальнонаукові, міжгалузеві
та вузькоспеціальні.
За структурними моделями – на однокомпонентні, двокомпонентні,
трикомпонентні й багатокомпонентні.
Способи творення термінів: вторинна номінація, творення похідних слів
шляхом додавання префіксів, суфіксів чи одночасного приєднання їх,
словоскладання, основоскладання, синтаксичний, а також запозичення з інших
мов.